Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.10.2020 від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.

30.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечує проти позовних вимог, посилаючись на власний розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, який, за доводами відповідача, має застосовуватися до суми страхового відшкодування.

Позивач не скористався процесуальним правом на подання відповіді на відзив, внаслідок чого справа розглядається за наявними матеріалами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 18.01.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2019 між позивачем (страховик) та ТОВ «КПД АГРОТРЕЙД» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03.05.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 (особу якого в подальшому визнано винною у скоєнні ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 752/9114/20).

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб ""Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем (що підтверджується протоколом огляду ТЗ, фотододатками, в яких зафіксовано механічні пошкодження ТЗ, ремонтною калькуляцією).

Страховим актом № 00353886 від 25.05.2020 затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 64 470,27 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 64 470,27 грн. згідно платіжного доручення № 152948 від 26.05.2020 на рахунок ТОВ «Автосаміт на Столичному» (суб`єкт, який проводив фактичний відновлювальний ремонт транспортного засобу).

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи, якою є ОСОБА_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 752/9114/20.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем, згідно відповідного Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/106606934.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався на адресу відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування на суму 64 470,27 грн., проте доказів того, що станом на момент ухвалення даного рішення відповідач здійснив повну або часткову виплату страхового відшкодування матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, зокрема, зазначає, що пред`явлення позивачем вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу, є неправомірним. Так, відповідач вказує на те, що вартість відновлювального ремонту "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 розрахована позивачем без урахування фізичного зносу, тоді як враховуючи факт того, що перша реєстрація транспортного засобу відбулася у 2010 році (тобто строк експлуатації перевищує 7 років) та з огляду на те, що відновлення автомобіля здійснювалося, в тому числі шляхом заміни його складових частин, відповідний коефіцієнт фізичного зносу мав бути застосований позивачем при обчисленні суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем у порядку суброгації.

Судом приймаються заперечення відповідача, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством , включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При цьому слід враховувати, що спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 по справі № 910/6094/17.

Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики при визначені розміру коефіцієнта зносу для нових складників та для складників ТЗ береться за основу строк експлуатації останнього (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Судом встановлено, що страховим актом № 00353886 від 25.05.2020 позивач затвердив суму страхового відшкодування у розмірі 64 470,27 грн. Разом з тим, затверджуючи суму страхового відшкодування, позивач не застосував коефіцієнту фізичного зносу для нових складників та для складників ТЗ, зазначивши у пунктах 6, 7 страхового акту відомості про те, що коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.

Натомість, до відзиву на позовну заяву відповідачем було надано розрахунок коефіцієнту фізичного зносу для складових транспортного засобу "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснений аварійним комісаром ОСОБА_2 . Згідно вказаного розрахунку, коефіцієнт фізичного зносу для складових транспортного засобу "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 0,53.

Жодних заперечень позивача з приводу правильності та обґрунтованості здійсненого розрахунку коефіцієнту фізичного зносу матеріали справи не місять. Враховуючи викладене, судом приймаються доводи відповідача в частині того, що сума страхового відшкодування, належного до сплати відповідачем на користь позивача в порядку суброгації складає 45 329,16 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи).

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно відомостей з Централізованої бази даних МТСБУ, полісом ЕР/106606934 визначено ліміт за шкоду майну у розмірі 100 000 грн., при цьому розмір франшизи складає 1000 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, з огляду на вимоги вищезазначених норм законодавства, беручи до уваги вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу щодо складових частин, враховуючи ліміти відповідальності та розмір визначеної полісом франшизи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню на суму 45 329,16 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.