ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2021 Справа № 917/1167/20

м. Полтава

За позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800

до Твердохліба Станіслава Вадимовича , АДРЕСА_1

про стягнення грошових коштів,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач/ АТ КБ "Приватбанк") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Твердохліба Станіслава Вадимовича 84994,35 грн., в тому числі 26558,75 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 4000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щорічної комісії, 54435,60 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № б/н від 13.07.2017.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду від 04.08.2020 була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та повернулася до суду не врученою з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Твердохліба Станіслава Вадимовича (дата запису - 20.07.2020, номер запису -25880060004037796, підстава: власне рішення).

Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція вкладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Спір, що розглядається у даній справі виник на підставі невиконання Фізичною особою-підприємцем Твердохлібом Станіславом Вадимовичем кредитного договору, який укладався з ФОП, у даному випадку є господарським договором. Правонаступником Фізичної особи-підприємця Твердохліба Станіслава Вадимовича є фізична особа Твердохліб Станіслав Вадимович.

Згідно ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вказані норми, ухвалою від 09.11.2020 суд замінив відповідача по справі Фізичну особу-підприємця Твердохліба Станіслава Вадимовича на його правонаступника - Твердохліба Станіслава Вадимовича (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ).

В зв`язку з цим, Господарський суд Полтавської області звернувся із запитом до Департаменту з питань реєстрації Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб про надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) фізичної особи Твердохліба Станіслава Вадимовича.

На вказаний запит було надано відповідь, що в реєстрі територіальної громади м. Полтава гр. Твердохліб С.В. значиться знятим з реєстрації місця проживання з 18.09.2017 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 10 ст. 176 ГПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зазначає, що на офіційному веб-порталі судової влади України було опубліковано оголошення до уваги Твердохліба Станіслава Вадимовича , як учасника справи № 917/1167/20.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 13.07.2017 між позивачем (банк за договором) та Фізичною особою - підприємцем Твердохлібом С.В. (клієнт за договором) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг «КУБ» (далі - Заява).

За твердженням позивача, договір «Кредит КУБ» складається із Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 13.07.2017, Умов та Правил надання банківських послуг за послугою «КУБ» та тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Позивач стверджує, що 13.07.2017, на підставі укладеного договору, ним було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 60000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою.

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2 та 3.2.8.5.3 Умов Відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2, а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9 Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1, 3.2.8.2, 3.2.8.3, 3.2.8.3.1 цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2 Умов за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4 Заяви.

Пункт 3.2.8.9.2 Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2 Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1 Умов.

Пунктом 1.3 Заяви встановлено строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в якому було здійснено видачу коштів (п. 1.5 Заяви).

Позивач стверджує, що в порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з п. 3.2.8.9.1 Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2 та 3.2.8.5 цього Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3 цього Договору.

У свою чергу пунктом 3.2.8.3.3 Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь- якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6 Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7 Умов).

Пунктом 3.2.8.10.1 Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9, 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором відповідач станом на 10.06.2020 року має заборгованість у розмірі 84994,35 грн., яка складається з наступного: 26558,75 грн. заборгованості за простроченими процентами, 4000,00 грн. комісії та 54435,60 грн. пені.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що клієнт банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач стверджує, що 13.07.2017, на підставі укладеного договору, ним було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 60000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій

і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Таким чином, виписка по рахунку є належним доказом підтвердження видачі кредитних коштів та наявності заборгованості, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Судом досліджено наявні в матеріалах виписки по рахунку відповідача за період з 20.07.2017 по 10.06.2020 та встановлено, що першою в хронологічному порядку операцією по рахунку ФОП Твердохліба С.В. згідно наданих позивачем виписок є операція за 20.08.2017 "погашення заборгованості за кредитним 20.07.2017" в сумі 342,06 грн.

Надані позивачем виписки не містять інформації про перерахування Банком на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 60000,00 грн. 13.07.2017.

З анкети-заяви, яка підписана сторонами через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням електронного цифрового підпису, вбачається, що сторонами чітко не погоджено розмір наданого кредиту та строк його надання.

Так, відповідно до п. 1.2 Заяви розмір кредиту визначається ПриватБанком і вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua.

Строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів (п. 1.3 Заяви).

Також до Заяви додано пам`ятку позичальнику по кредиту "КУБ", у п. 4 якої наведено приклад розрахунку щомісячної суми платежу та графіку погашення кредиту, у якому вказано схвалену суму кредиту в розмірі 60000,00 грн.

Проте, суд зазначає, що посилання у пам`ятці на суму кредиту 60000,00 грн. не є погодженням сторонами саме вказаного розміру кредитних коштів, що надаються по Договору. У даному випадку вказано лише приклад розрахунку щомісячних сум платежу та графіку погашення кредиту.

Крім цього, у наведено прикладі вказано іншу дату надання кредиту (04.04.2017), ніж та на яку посилається позивач (13.07.2017).

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами погоджено істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання ФОП Твердохлібу С.В. банком кредитних коштів 13.07.2017 у розмірі 60000,00 грн. До того ж, у розрахунку заборгованості, що надана позивачем суду, зазначені інші відомості, станом на 20.07.17 залишок поточної заборгованості за наданим кредитом складає 100000 грн..

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Докази мають бути належними та допустимими (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Позивач стверджує, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором відповідач станом на 10.06.2020 року має заборгованість у розмірі 84994,35 грн., в тому числі: 26558,75 грн. заборгованості за простроченими процентами, 4000,00 грн. комісії та 54435,60 грн. пені.

Пунктом 1.4 Заяви сторони погодили розмір процентів (комісії) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту.

Також п. 1.6 Заяви сторони погодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Суд зазначає, що оскільки з матеріалів справи не вбачається дата та сума видачі позивачем кредиту відповідачу, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача сум комісії, процентів за користування кредитом та пені.

Крім цього, розмір та порядок нарахування пені умовами Заяви не передбачено, а вказано посилання на розділ 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

В матеріалах справи наявний наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", затверджений на засіданні Правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017, протокол № 10.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо розміру й порядку нарахування пені.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила надання банківських послуг.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з цими умовами кредитування, виходячи з аналізу Заяви, а також Умов та правил надання банківських послуг. В Заяві відсутнє посилання на відповідну редакцію Умов, затверджених протоколом Правління банку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату пені, надані банком Умови та Заява не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частина 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання) не може бути застосована.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір, порядок та підстави нарахування пені.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 26558,75 грн. заборгованості за простроченими процентами, 4000,00 грн. комісії та 54435,60 грн. пені є необґрунтованими, та не підтвердженими належними і достатніми доказами, а отже задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення судом врахована правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук