Відповідно до п.п.3.4., 3.5. договору рахунки направляються замовнику на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням та електронну пошту вказану в договорі. Датою вручення рахунку замовнику вважається дата відновлення електронного листа. Замовник зобов`язаний письмово довести до відома виконавця про неотримання рахунку за надані послуги.

В п.4.1. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного перерахування платежів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з п.7.3. договору всі права та обов`язки Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим договором, виконуються Одеською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Одеського морського порту).

Пунктом 7.4. передбачено, що договір укладається на строк до « 31» грудня 2020, набирає чинності з дня підписання сторонами та скріплення печатками (в разі наявності) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Згідно з ст. 631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладення, а саме з 12.11.2019.

Додатками №1 та №2 до договору сторонами затверджено перелік об`єктів замовника та розрахунок теплових навантажень, водогосподарського балансу відповідача (а.с.12-13, т.1). Додатковою угодою №1 від 30.09.2020 до договору сторони, у зв`язку зі зміною займаних приміщень замовника, дійшли згоди внести зміни до договору, а саме: додатки №1 та №2 викладено в новій редакції (а.с.14-15, т.1).

31.03.2020 між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №470 (а.с.16, т.1), згідно з яким позивачем у березні 2020 були надані послуги за договором від 30.03.2020 №2875-П-ОДФ-20 з відшкодування витрат на виробництво та транспортування теплової енергії від котельні №6 (на природному газі) на загальну суму 166862,20 грн з ПДВ. Для здійснення відповідачем оплати наданих позивачем у березні 2020 послуг останнім було виставлено рахунок від 31.03.2020 №510104 на суму 166862,20 грн з ПДВ (а.с.17, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.18, т.1), акт від 31.03.2020 №470 та рахунок від 31.03.2020 №510104 відповідач отримав під підпис 10.04.2020.

Проте відповідач за надані позивачем у березні 2020 послуги розрахувався частково, сплативши на користь позивача до подання останнім позову до суду кошти в розмірі 20000,00 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 27.10.2020 №ПН26663 (а.с.19, т.1).

Враховуючи нездійснення відповідачем в повному обсязі оплати відповідно до умов договору, позивач звернувся до відповідача із претензією від 16.09.2020 №2173/19-06-01/Вих/19 (а.с.20-23, т.1), в якій вимагав сплатити заборгованість з урахуванням пені та 3% на загальну суму 177539,56 грн. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.24-26, т.1), копію претензії позивачем було направлено на адресу відповідача та вручено під підпис 12.10.2020 Гнєздиловій Г.Є., яка є представником відповідача згідно наявної у справі довіреності від 23.03.2018 №619.

Як пояснив позивач, відповідач на вищевказану претензію не відреагував, натомість звернувся до позивача з клопотанням від 04.11.2020 за вих. № 04-10-1 (а.с.27, т.1), в якому просив відстрочити платіж за договором від 30.03.2020 №2875-П-ОДФ-20 на суму 157539,56 грн до 04.01.2021, посилаючись на обставину погіршення показників своєї господарської діяльності. В судовому засіданні 11.01.2021 представник позивача повідомив суду, що вказане клопотання відповідача про надання відстрочки платежу позивачем задоволено не було та враховуючи наявну у відповідача заборгованість позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Після звернення позивача до суду з позовом до відповідача, останнім частково було сплачено спірну заборгованість на суму 30000,00 грн (а.с.50, т.1), що стало підставою для закриття судом провадження в цій частині вимог позивача. На підтвердження здійснення відповідачем інших оплат в рахунок погашення заборгованості за спірний період матеріали справи жодного доказу не містять.

Отже, станом на день розгляду цієї справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані у березні 2020 послуги за договором про відшкодування експлуатаційних витрат від 30.03.2020 №2875-П-ОДФ-20 становить 116862,20 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовується відповідачем.

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, також заявив до стягнення з відповідача 12216,27 грн пені та 2803,31 грн 3% річних. Розрахунок спірних сум пені та 3% річних позивачем здійснено за загальний період з 21.04.2020 по 13.11.2020 з врахуванням здійсненої часткової оплати до подання позову (а.с.3-4, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за надані останнім у березні 2020 послуги за договором про відшкодування експлуатаційних витрат від 30.03.2020 №2875-П-ОДФ-20 в розмірі 116862,20 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично надані позивачем послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня та 3% річних.

Водночас, при перевірці наведеного позивачем розрахунку в позовній заяві (а.с.3-4, т.1), суд встановив, що позивачем не було враховано вимог ст.ст.253, 254 ЦК України та помилково визначено прострочення платежу з 21.04.2020. Так, умовами п.3.2. договору сторонами було погоджено обов`язок відповідача здійснювати оплату послуг не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, водночас, 20.04.2020 припало на святковий день - Великдень, а отже днем оплати послуг за березень 2020 є 21.04.2020, відповідно прострочення платежу у спірних відносинах має місце з 22.04.2020. Також судом встановлено, що при здійснені розрахунку суми пені позивачем не враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, при цьому суд зауважує, що умовами п.4.1. договору сторонами передбачено виключно можливість врахування дня фактичної оплати при нарахуванні пені, разом з цим зі змісту договору не вбачається, що сторони при його укладенні погодили саме збільшення терміну нарахування пені, який згідно вимог закону припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а у спірних відносинах це 21.10.2020. За цих обставин судом було здійснено власний розрахунок, згідно з яким вірними сумами пені (за період з 22.04.2020 по 21.10.2020) та 3% річних (за період з 22.04.2020 по 13.11.2020) є 10978,26 грн та 2789,64 грн відповідно.

Враховуючи вищевикладене, позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Фізичної особи-підприємця Гнєздилова Олександра Миколайовича слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 116862,20 грн основного боргу, 10978,26 грн пені та 2789,64 грн 3% річних.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.