-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2021 року м. Харків Справа № 913/623/20
Провадження № 30/913/623/20
Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м. Слов`янськ Донецької області
до Луганського національного аграрного університету, м. Старобільськ Луганської області
про стягнення 41 242 грн 46 коп.
Без виклику учасників справи.
В С Т А Н О В И В:
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 19943,517 грн та індексу інфляції у сумі 21298,94 грн, загальна сума - 41242,46 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також судових витрат, зокрема судового збору у розмірі 2102 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
Разом з пред`явленням позову позивачем було подано заяву б/н від 12.11.2020 про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача в розмірі 41242,46 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 913/623/20 від 18.11.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Шестопалова Ю.М. про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/623/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач письмовим відзивом № 05-01/20-777 від 07.12.2020 проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у Луганського національного аграрного університету обов`язку зі сплати боргу за рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17, і як наслідок, відсутність підстав для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, в порядку ст. 625 ЦК України, у зв`язку з тим, що відповідачем (боржником) у цій справі є Відокремлений підрозділ «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету», з яким безпосередньо позивач укладав договір № м13-м від 26.10.2011, а не з Луганським національним аграрним університетом. Відповідач вважає, що позивачем не надано всіх необхідних у розумінні ст. ст. 126, 129 ГПК України доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу (а. с. 81-87).
Крім того, відповідач подав заяву № 05-01/20-777 від 07.12.2020 проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, якою просив суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження (а. с. 78-79).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.12.2020 у задоволенні заяви відповідача від 07.12.2020 за № 05-01/20-777 про розгляд справи № 913/623/20 за правилами загального позовного провадження було відмовлено.
16.12.2020 від позивача на адресу електронної пошти господарського суду Луганської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу господарського суду Донецької області № 905/2865/17 від 15.08.2019.
Вказаний документ долучено судом до матеріалів справи.
Позивач наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, на подання відповіді на відзив не скористався.
Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17:
- відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету до Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича про стягнення грошових коштів в сумі 498324,30 з урахуванням процентів за користування коштами, що були безпідставно одержані відповідачем від використання майна без достатньої правової підстави з 01.02.2016 по 01.12.2016;
- частково задоволено зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шестопалова Ю.М. до Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету. Стягнуто з Луганського національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету» на користь Фізичної особи-підприємця Шестопалова Ю.М. 240240,00 грн надлишково сплачені грошові кошти; 46472,27 грн сплачені за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн безпідставно отримані грошові кошти у 2017 році; проценти за користування безпідставно отриманими грошовими коштами в розмірі 4046,36 грн; інфляцію в сумі 12565,73 грн; судовий збір у сумі 7969,24 грн. В задоволені решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 у справі № 905/2865/17 повернуто апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17.
Отже рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 набрало законної сили 09.08.2019.
На виконання зазначеного судового рішення було видано наказ № 905/2685/17 від 15.08.2019.
18 лютого 2020 року заступником начальника відділу Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Слов`янський МВДВС) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61301341 за вказаним наказом суду.
Фізична особа-підприємець Шестопалов Ю.М. звертався до Господарського суду Донецької області з заявою про заміну боржника у виконавчому проваджені у справі № 905/2865/17 - Луганського національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету» на юридичну особу - Луганський національний аграрний університет, м. Старобільськ Луганської області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/2865/17 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Шестопалова Ю.М. про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено та роз`яснено, що боржником за наказом господарського суду Донецької області від 15.08.2019 № 905/2685/17 є юридична особа - Луганський національний аграрний університет (ЄДРПОУ 00493669) в особі його Відокремленого підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету» (ЄДРПОУ 00727908).
В ході виконавчого провадження ВП № 61301341 Слов`янським МВДВС було здійснено примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 шляхом списання 06.11.2020 з рахунків боржника - грошових коштів в сумі 539213,60 грн. (а. с. 54).
У зв`язку з тим, що заборгованість за рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 погашена відповідачем у межах виконавчого провадження, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання 3% річних в сумі 19943,517 грн за період з 15.08.2019 по 06.11.2020 та інфляційні нарахування в сумі 21298,94 грн за серпень 2019 року - жовтень 2020 року на підставі ст. 625 ЦК України.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 з Луганського національного аграрного університету в особі ВП «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету» на користь фізичної особи-підприємця Шестопалова Ю.М. було стягнуто 240240,00 грн надлишково сплачені грошові кошти; 46472,27 грн сплачені за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн безпідставно отримані грошові кошти у 2017 році; 3 % річних у розмірі 4046,36 грн за період з 05.09.2018 по 08.04.2019; інфляцію в сумі 12565,73 грн за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року; судовий збір в розмірі 7969,24 грн.
Рішення набрало законної сили 09.08.2019.
Судом враховується, що вказане рішення набрало законної сили та на час розгляду спору не скасовано. Отже, встановлені цим рішенням обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ І розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Отже дія зазначеної норми поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від їх виникнення (договору чи делікт), у тому числі й на позадоговірні грошові зобов`язання, які виникли на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.
У даній справі позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 539213, 60 грн, яка була стягнута за рішенням суду та яка складається з:
- 240240 грн (це грошові коштів, що були сплачені без належної правової підстави)
- 46472,27 грн (це грошові коштів, що були сплачені без належної правової підстави)
- 227920,00 грн (це грошові коштів, що були сплачені без належної правової підстави)
- 4046,36 грн (3% річних за період з 05.09.2018 по 08.04.2019)
- 12565,73 грн (інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року)
- 7969,24 грн (судовий збір).
Отже позивачем при здійсненні розрахунку до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 11.06.2019, також включено 3% річних та судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства, адже 3% річних та судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019 справа № 910/1972/18.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
У даному випадку зобов`язанням, на яке нараховуються 3% річних та інфляційні втрати у разі прострочення його виконання, є зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних грошей, яке виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Отже рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення грошового зобов`язання, яке виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком (наведений у позові) позивачем нараховано 3% річних за період з 15.08.2019 по 06.11.2020 та, як вже було зазначено судом, позивач не вірно визначив суму основної заборгованості.
Тому для визначення розміру 3% річних судом враховується сума основної заборгованості у розмірі 514632,27 грн, яка була стягнута рішенням суду від 11.06.2019, без врахування 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.
Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою у розмірі 18956,22 грн за період з 15.08.2019 (після набрання рішення законної сили) по 05.11.2020 (включно).
Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування за період з серпня 2019 по жовтень 2020 року та, як вже було зазначено судом, позивач не вірно визначив суму основної заборгованості.
Тому для визначення розміру інфляційних втрат судом враховується розмір 527198 грн (сума основної заборгованості у розмірі 514632,27 грн та інфляційні втрати у розмірі 12565,73 грн, які були стягнуті рішенням суду від 11.06.2019) без врахування 3% річних та судового збору.
Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції за попередній період, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Щодо періоду нарахування інфляційних втрат суд враховує наступне:
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа (включно) відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Така правова позиція Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою у розмірі 19610,88 грн за період з серпня 2019 року по жовтень 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Доводи відповідача щодо того, що боржником за рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 є Відокремлений підрозділ «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету», а не Луганський національний аграрний університет, судом відхиляються з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення у спорі, пов`язаному зі стягненням грошових сум, зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Отже, стягувачем або боржником є юридична особа, а не її відокремлений структурний підрозділ.
За змістом рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17 спірні правовідносини виникли між фізичною особою-підприємцем Шестопаловим Ю.М. та Слов`янським коледжем Луганського національного аграрного університету, який на момент прийняття рішення у справі мав статус Відокремленого підрозділу Луганського національного аграрного університету.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
При цьому, слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Філія закладу освіти - територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи і діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти на основі Типового положення.
Відтак, відокремлений підрозділ «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету», не будучи юридичною особою, сам по собі не може виступати боржником за судовим рішенням, а тому боржником у справі є Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету», як і зазначено в резолютивній частині рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2019 у справі № 905/2865/17.
Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.06.2020 було внесено запис № 13771040064001178 про закриття Відокремленого структурного підрозділу «Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету» (ідентифікаційний код 00727908). Юридичною особою, до якої належить відокремлений підрозділ, є Луганський національний аграрний університет (ідентифікаційний код 00493669).
З урахуванням викладеного, Луганський національний аграрний університет є належним відповідачем у справі № 913/623/20.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом із тим, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу вищевказаних норм процесуального закону слідує, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається поетапно:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, подання детального опису робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують факт здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Позивачем до позовної заяви в обґрунтування понесених витрат додано:
- копію договору на надання правової (правничої) допомоги № 02-01-2020 від 20.01.2020, укладеного між адвокатом Виноградською О.В. та фізичною особою-підприємцем Шестопаловим Ю.М.;
- копію завдання № 1 від 06.11.2020 (додаток до договору), у якому сторонами оговорено вартість зазначених послуг (підготовка позовної заяви - 5000 грн, участь в суді першої інстанції - 10000 грн, складання апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу - 5000 грн, участь у суді апеляційної інстанції - 10000 грн);
- попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 19653,00 грн;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 2209;
- ордер серії ДН № 135300 від 12.11.2020 (а. с. 61-66).
Ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику учасників справи (ухвала про відкриття провадження у справі, а. с. 74-75).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг) фактично виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказів, що підтверджують факт наданих послуг і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на заявлену суму у розмірі 15000 грн.
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17.
Судовий збір відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних у розмірі 18956,22 грн за період з 15.08.2019 по 05.11.2020 (включно), інфляційних втрат у розмірі 19610,88 грн за період з серпня 2019 року по жовтень 2020 року (включно). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Луганського національного аграрного університету, 92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Слобожанська, буд. 68, ідентифікаційний код 00493669, на користь Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 3% річних в сумі 18956,22 грн, інфляційні нарахування в сумі 19610,88 грн, судовий збір у розмірі 1982,48 грн.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті вимог позову відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено 18.01.2021.
Суддя І.П. Голенко
скопійовано
-
скопійовано
-
