ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2021Справа № 910/17969/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Уманця Сергія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай"

про стягнення 120 168,85 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Уманець Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткай» про стягнення 120 168,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди приміщення № 06222020-1 від 22.06.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Разом з позовною заявою Фізичною особою-підприємцем Уманцем Сергієм Володимировичем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Уманця Сергія Володимировича про забезпечення позову відмовлено.

04.12.2020 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.12.2020 представником відповідача подано клопотання про надання часу на врегулювання спору мирним шляхом та продовження строку надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 251 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 28.11.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2020.

При цьому, суд також враховує, що 04.12.2020 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 14.12.2020 включно.

Частиною 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути саме продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що подання такої заяви має відбуватися до закінчення цього строку.

Таким чином, оскільки ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що подання такої заяви про продовження строку, має відбуватися до закінчення строку, встановленого судом, проте, як зазначалось судом, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 14.12.2020 включно, в свою чергу, заява подана представником відповідача - 28.12.2020, тобто поза строком, встановленим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд також враховує, що проект поданої мирової угоди, надісланий на затвердження позивачу, не стосується предмету заявленого позову - заборгованості зі сплати орендної плати за листопад 2020 року в розмірі 119 532,00 грн., що виникла за Договором оренди приміщення № 06222020-1 від 22.06.2020, укладеним між ФОП Уманець С.В. та ТОВ «Арткай».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Уманцем Сергієм Володимировичем (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арткай» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди приміщення № 06222020-1 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах цього Договору частину приміщення № 490 площею 99 м2 (далі - приміщення).

Приміщення знаходиться на 21 поверсі будинку, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16, приміщення № 490. Загальна площа приміщення 288,5 м2. Сторони домовились, що протягом терміну дії даного Договору орендодавець не буде передавати в орендну третім особам залишок частини приміщення. Право здавати приміщення належить орендодавцю на підставі права власності. Мета оренди - офіс (п. 1.1.1 та п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача приміщення орендарю в оренду та повернення приміщення орендодавцю здійснюється (представниками сторін) на підставі двостороннього Акту прийому-передачі. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Акт прийому-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається орендодавцю, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення орендарем (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору строк оренди складає дванадцять місяців. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі приміщення орендарю за Актом прийому-передачі.

У відповідності до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за приміщення становить 4 200 доларів США в місяць, та сплачується у гривні за комерційним курсом АТ КБ «Приватбанк», а саме: комерційний курс = (курс продажу+курс купівлі) / 2.

Пунктом 4.1.3 Договору визначено, що орендна плата нараховується щомісячно, починаючи з 01.07.2020 до закінчення терміну дії цього Договору. Орендодавець щомісячно складає Акт про надання послуг оренди приміщення (далі - Акт), та надсилає підписаний зі своєї сторони Акт орендарю за допомогою електронного сервісу доставки та підписання документів «вчасно» до 25 числа кожного поточного місяця.

За умовами п. 4.1.4 Договору орендар зобов`язується підписати Акт за допомогою електронного сервісу доставки та підписання документів «вчасно» до 30 числа кожного поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 30 числа кожного поточного календарного місяця наперед за наступний місяць.

Відповідно до п. 4.2 Договору вартість усіх комунальних послуг, пов`язаних з обслуговуванням приміщення, та які орендар може споживати протягом дії цього Договору, включені до щомісячної орендної плати та не сплачуються окремо.

Пунктом 6.1.3 Договору узгоджено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (представниками сторін) та скріплення його печатками сторін (за наявності) та діє до 01.07.2021 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

За актом приймання-передачі від 22.06.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування з 01.07.2020 частину приміщення площею 99м2 на 21 поверсі, за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16, приміщення № 490, загальна площа якого складає 288,5м2 для використання під офіс.

Позивач зазначає, що ФОП Уманець С.В. взяті на себе за Договором зобов`язання виконало належним чином, однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату орендної плати за листопад 2020 року своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 119 532,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 509,48 грн. та 3% річних в розмірі 127,37 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України §є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 6.1.3 Договору, суборендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.4 Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 30 числа кожного поточного календарного місяця наперед за наступний місяць.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, ТОВ «Арткай» орендну плату за листопад 2020 року у розмірі 119 532,00 грн. на користь ФОП Уманець С.В. не сплачено.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати орендної плати за листопад 2020 року у розмірі 119 532,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, сплату орендної плати за листопад 2020 року у розмірі 119 532,00 грн. не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 119 532,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 119 532,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 509,48 грн. та 3% річних у розмірі 127,37 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.4.1 Договору у випадку прострочення по сплаті орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов`язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 509,48 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 127,37 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 04.11.2020, укладений між позивачем та адвокатом Олексієнко Тетяною Володимирівною, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 4085/10, Акт виконаних робіт від 11.11.2020 на суму 7 500,00 грн., квитанцію № 265210008 від 12.11.2020 на суму 5 000,00 грн. та меморіальний ордер № 6054361К від 12.11.2020 на суму 5 000,00 грн.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак відповідачем будь-яких заперечень щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловлено.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткай» (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 13-А, кв. 7; ідентифікаційний код: 40672312) на користь Фізичної особи-підприємця Уманця Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 119 532 (сто дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 509 (п`ятсот дев`ять) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 18.01.2021

Суддя О.А. Грєхова