ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/7256/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська обл., смт. Іванків, вул. Розважівська, 192)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19)

про стягнення 12 399 268,39 грн.

за участю представників

від позивача: Тітова І.С.

від відповідача: Онищенко О.А.

від третіх осіб: не з`явились

У судовому засіданні 13.01.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 12 399 268,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору №475/01 від 30.07.2019 не розрахувався за отриману в березні 2020 року електричну енергію, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 11 776 168,85 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором позивачем було нараховано до стягнення штрафні санкції у розмірі 623 099,54 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2020. Даною ухвалою суд також витребував у Державного підприємства "Гарантований покупець" додаткові докази.

12.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло повідомлення по справі про неможливість подання витребуваних доказів.

18.06.2020 до канцелярії Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що наведені позивачем оперативні дані стосовно обсягу товарної продукції, відпущеної позивачем за перші 10 та 20 днів березня 2020 року, всупереч п. 10.1. Порядку, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641. Будь-яких доказів того, що ДП "Гарантований покупець" не здійснило оплату платежів продавцем за «зеленим» тарифом, в тому числі позивачу, із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за рахунок сплачених НЕК «Укренерго» на користь Гарантованого покупця коштів позовні матеріали не містять.

18.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

23.06.2020 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ДП "Гарантований покупець" про відкладення підготовчого засідання.

24.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" за Договором 475/01 від 30.07.2019 за березень місяць 2020 суму основного боргу в розмірі 10 974 785,29 грн., штрафні санкції в розмірі 623 099,54 грн, всього 11 597 884,83 грн., судовий збір у розмірі 173 968,27 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

У судовому засіданні 24.06.2020 суд на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та задовольнити клопотання відповідача, відклавши розгляду справи на 22.07.2020.

15.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" за Договором 475/01 від 30.07.2019 за березень місяць 2020 суму основного боргу в розмірі 10 203 121,10 грн., штрафні санкції в розмірі 604 755,69 грн., а всього 10 807 876,79 грн., судовий збір у розмірі 162 118,15 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

15.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з позицією відповідача, що обов`язок фактичної оплати у останнього виникає лише після затвердження вартості послуг Регулятором, оскільки порядок здійснення розрахунків ДП "Гарантований покупець" передбачений п. 3.3. договору, відповідно до якого, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «Зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку. Щодо обсягу відпуску електричної енергії ТОВ "Біогазенерго" ДП "Гарантований покупець" у відповідних періодах позивачем надається лист НЕК «Укренерго» №01/24570 від 08.07.2020. Крім тог, позивач зазначає, що відповідальність відповідача настає при будь-якому порушені Порядку, в тому числі у разі не здійснення, здійснення неповної оплати, здійснення оплати з порушенням строків, зокрема, до 15, 25 числа розрахункового місяця відповідно до оперативних даних.

21.07.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/7256/20 та клопотання про продовження процесуального строку для подання заперечень на відповідь на відзив та заява про відсутність правових підстав для прийняття судом відповіді позивача на відзив та задоволення клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 22.07.2020 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб та відклав розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання, яке відбудеться 05.08.2020.

05.08.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи ухвал Господарського суду міста Києва у справі №910/6550/20, №910/3232/20, №910/9107/20 та №910/9475/20. Цією ж датою від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме виробників за «зеленим» тарифом.

05.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 9 274 342,92 грн, пеню у розмірі 460 150,48 грн, штраф у розмірі 649 204,00 грн, 3% річних у розмірі 72 020,52 грн та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 156 835,77 грн, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Цією ж датою від позивача надійшли клопотання про повернення судового збору та долучення додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 05.08.2020 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб та у клопотанні про зупинення провадження у справі. Судом було також надано відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив та на місці ухвалено відкласти підготовче засідання на 09.09.2020.

10.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

08.09.2020 до канцелярії суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення судового збору та приєднання доказів до матеріалів справи.

Підготовче засідання призначене на 09.09.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Пукшин Л.Г. на навчанні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2020 суд призначив підготовче засідання на 30.09.2020.

30.09.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про огляд оригіналів доказів по справі та клопотання про здійснення колегіального розгляду справи.

У судовому засіданні 30.09.2020 суд ухвалив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи. У вищевказаному судовому засіданні суд також прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 21.10.2020.

05.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява відповідача про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2020 в задоволенні заяви ДП "Гарантований покупець" про відвід судді було відмовлено.

21.10.2020 до господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.10.2020 представником відповідача було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ПАТ «НАК «Укренерго» та клопотання про обґрунтування необхідності приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні 21.10.2020 суд на місці залучив до участі у справі ПАТ «НАК «Укренерго» та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та відклав підготовче засідання на 11.11.2020.

10.11.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.11.2020 представником відповідача було подано клопотання про врахування обставин, про які не повідомив позивач.

У судовому засіданні 11.11.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 25.11.2020.

13.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли пояснення третіх осіб. У наданих поясненнях третьою особою-2 було заявлено клопотання про проведення розгляду справи без їх участі.

16.11.2020 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача та клопотання останнього про долучення додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 25.11.2020 представник відповідача надав додаткові пояснення по справі, відповідь на пояснення третіх осіб, клопотання про залучення третіх осіб та заяви про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 25.11.2020 суд на місці ухвалив відмовити в задоволені клопотання про залучення третіх осіб та відкласти підготовче засідання на 09.12.2020.

09.12.2020 до канцелярії суду надійшли заперечення позивача щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 09.12.2020 суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020.

22.12.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, у якому останній просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до 1,00 грн.

23.12.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.12.2020, за участі сторін, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 13.01.2021.

13.01.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів, заява про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення судового збору.

У судовому засіданні 13.01.2021 представником відповідача було подано клопотання про долучення доказів та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 13.01.2021 суд на місці ухвалив в порядку ст. 207 ГПК України залишити заяву про збільшення позовних вимог без розгляду.

У судовому засіданні 13.01.2021 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 липня 2019 року між ДП "Гарантований покупець" (далі -гарантований покупець за договором, відповідач) та ТОВ "Біогазенерго" (далі - виробник за "зеленим" тарифом за договором, позивач) був укладений договір № 475/01 (далі - договір), відповідно до якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 договору сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

31 березня 2020 року на виконання умов договору №475/01 від 30.07.2019 між сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 12 980 844,07 грн.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду зазначає про те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №475/01 від 30.07.2019 та норм Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану у березні 2020 року електричну енергію, у зв`язку з чим у останнього, з урахуванням заяви про зменшення від 07.09.2020, виникла заборгованість у розмірі 6 921 843,12 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №475/01 від 30.07.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого Законом України "Про альтернативні джерела енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями);

Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом виробник за "зеленим" тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Як зазначено у ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Згідно з главою 7 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за "зеленим" тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за "зеленим" тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Судом встановлено, що у березні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах договору №475/01 від 30.07.2019 електричну енергію на суму 12 980 844,07 грн (обсяг електричної енергії становить 3 319 128,00 кВт*год), що підтверджується актом купівлі-продажу за березень 2020 року від 31.03.2020, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець".

Крім того, позивачем долучено до відповіді на відзив інформацію АКО (адміністратора комерційного обліку електричної енергії), яким є Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго" (лист вих. №01/24570 від 08.07.2020), відповідно до якої вказано, що до 10 числа березня 2020 року відповідачем було придбано 954 258 кВт*год електричної енергії, до 20 числа квітня 2020 року - 1 766 416 кВт*год електричної енергії, загалом у березні 2020 року - 3 319 128 кВт*год електричної енергії.

Судом також прийнято до уваги, що 20.10.2020 між сторонами був підписаний Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 від 31.03.2020, відповідно до якого загальну вартість електроенергії поставленої у спірний період було зменшено на 172,08 грн.

Тобто, загалом за березень 2020 року відповідачем було придбано у позивача електричної енергії на суму 12 980 671,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Судом встановлено, що розмір вартості послуг, наданої гарантованому покупцеві у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 29.04.2020 №902, а отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів, мав відбутись не пізніше 04.05.2020 року.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні 2020 року, лише частково на суму 6 059 000,95 грн.

Доказів оплати на користь позивача іншої частини заборгованості у розмірі 6 921 671,04 грн (12 980 671,99 грн - 6 059 000,95 грн), станом на дату розгляду справи по суті, відповідачем не надано.

Державне підприємство "Гарантований покупець" заперечуючи проти позову вказує на те, що розрахунок заявленої до стягнення суми, долучений позивачем до позовної заяви, є необґрунтованим.

Однак, суд зазначає, що розрахунок позовних вимог, який надає сторона на підтвердження своїх вимог або заперечень, досліджується судом на відповідність його наявним в матеріалах справи належним та допустимим доказам.

Зважаючи на встановлені судом обставини стосовно того, що у березні 2020 року відповідачем було придбано у позивача електричну енергію на суму 12 980 671,99 грн, у відповідача виник обов`язок у повному обсязі оплатити вартість придбаної електричної енергії у березні 2020 року у строк до 04.05.2020 включно та останнім було здійснено лише часткову оплату на суму 6 059 000,95 грн, поданий позивачем розрахунок до позовної заяви жодним чином не впливає на правильність вирішення спору у даній справі, оскільки в будь-якому випадку кінцевий розрахунок відповідач повинен був здійснити до 04.05.2020 включно, сплативши саме ту суму грошових коштів, яка визнана ним в Акті приймання-передачі за березень 2020 року, з урахуванням Акту коригування від 20.10.2020, та є обґрунтованою.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач також посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.

Проте суд зазначає, що договором №475/01 від 30.07.2019 саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом".

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором №475/01 від 30.07.2019.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що обґрунтованою, належним чином доведеною та документально підтвердженою заборгованістю Державного підприємства "Гарантований покупець" за договором №475/01 від 30.07.2019 є сума у розмірі 6 921 671,04 грн, яка не була оплачена відповідачем у встановлені строки, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" в цій частині підлягаю частковому задоволенню на вищевказану суму.

Що стосується нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 541 076,79 грн та штрафу у розмірі 824 331,82 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

Перевіривши наданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.09.2020 розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 824 331,82 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Суд зазначає, що 22.12.2020 відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру неустойки, у якому останній просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до 1,00 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 270 538,40 грн та штраф у розмірі 412 165,91 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 82 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Судом встановлено, що 18.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Тітовим І.С. (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором з метою захисту порушених прав та законних інтересів ТОВ «Біогазенерго» Державним підприємством «Гарантований покупець» на стадії досудового врегулювання спору а також в місцевому та апеляційному господарському суді, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору за надання правової допомоги за договором клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі, що передбачається Додатком № 1 до Договору. Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 4.2 договору при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання договору, ступінь складності правових питань, що стосуються договору, ціна позову, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання договору та інше.

Відповідно до п. 4.9 договору факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.

Додатком №1 до договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 4000,00 грн за 1 годину роботи. Кількість витраченого адвокатом часу підтверджується підписаним з обох сторін детальним описом наданих юридичних послуг.

З детального опису наданих адвокатом юридичних послуг від 21.12.2020, звіту про надані послуги від 21.12.2020 та актів наданих послуг від 23.06.2020, №2 від 13.07.2020, №3 від 21.12.2020 вбачається, що адвокатом були надані юридичні послуги за договором від 18.05.2020 на загальну суму 82 000,00 грн, які були оплачені позивачем згідно платіжних доручень №1474 від 19.06.2020, №39 від 26.06.2020, №134 від 23.07.2020 та №84 від 22.12.2020.

Відповідач подаючи заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу зазначає, що визначений адвокатом розмір адвокатських витрат є завищеним, неспівмірним з даною справою, а позивачем до позовної заяви не долучено детального розрахунку таких витрат.

Крім того, відповідач зауважив, що адвокатом Тітовим І.С надавались аналогічні послуги з представництва інтересів позивача у інших аналогічних справах про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Гарантований покупець", зокрема, у справі №910/8366/20 та №910/3232/20.

У поданій заяві відповідач також зазначив, що як вбачається з сайту юристи-адвокати.лог.укр середня вартість адвокатських послуг є значно нижчою.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Оцінивши заперечення, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів останнього відносно того, що адвокат Тітов І.С. вже був ознайомлений як з характером спірних правовідносин, так і з обставинами, що входять до предмета доказування у спорі про стягнення заборгованості за Договором №475/01 від 30.07.2019.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат на правову допомогу адвоката та стягнути з відповідача 50 000,00 грн.

Стосовно клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи подані заяви про зменшення позовних вимоги, а також клопотання позивача про повернення судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення останньому надмірно сплаченого судового збору у розмірі 61 712,11 грн з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська обл., смт. Іванків, вул. Розважівська, 192, ідентифікаційний код 33593431) основний борг у розмірі 6 921 671 (шість мільйонів дев`ятсот двадцять одну тисячу шістсот сімдесят одну) грн 04 коп., пеню у розмірі 270 538 (двісті сімдесят тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 40 коп., штраф у розмірі 412 165 (чотириста дванадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн 91 коп., судовий збір у розмірі 124 306 (сто двадцять чотири тисячі триста шість) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 61 712 (шістдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн 11 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська обл., смт. Іванків, вул. Розважівська, 192, ідентифікаційний код 33593431), що був сплачений згідно платіжного доручення №1376 від 21.05.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.01.2021

Суддя Л. Г. Пукшин