ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2020Справа № 910/6115/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/6115/20

За позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Демидівської сільської ради та Комунального підприємства «Демидівкомунгосп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Девелопмент»

про стягнення 144678,79 грн

Представники учасників справи:

прокурор: Борисюк А.А.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Бірюкова О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Демидівської сільської ради (далі - позивач 1) та Комунального підприємства «Демидівкомунгосп» (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Девелопмент» (далі - відповідач) про стягнення 144678,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання укладеного між Комунальним підприємством «Демидівкомунгосп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Девелопмент» договору з реконструкції котельні №12-09/17-01 від 12.09.2017 були завищені обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт, у зв`язку з чим місцевому бюджету завдано збитків на суму 144678,79 грн, що підтверджується висновком експерта №12-5/65 від 28.09.2011, складеним за результатом проведення експертизи в межах кримінального провадження. Однак посадовими особами Комунального підприємства «Демидівкомунгосп», як замовником, та Демидівської сільської ради, як розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалися будівельні роботи, не вжито жодних заходів щодо стягнення з відповідача завданих місцевому бюджету збитків, у зв`язку з чим з позовом на захист порушених інтересів держави про стягнення таких збитків звертається заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

05.06.2020 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, оскільки спірні правовідносини є досить складними, пов`язані з кримінальною справою, яка знаходиться на розгляді Вишгородського районного суду Київської області та зазначена справа має велике значення для сторін.

09.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки ним належним чином та в повному обсязі виконано взяті на себе за договором зобов`язання, у підтвердження чого надає висновок експерта №413-1/08/2019 від 29.08.2019 складеного за результатами проведення будівельно-технічного дослідження. Також відповідач заперечує право прокурора на звернення із даним позовом в інтересах органу місцевого самоврядування та комунального підприємства, які можуть самостійно звернутися із відповідним позовом до суду в разі порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів.

22.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з додатковими поясненнями після ознайомлення з матеріалами справи, в яких відповідач наголошує на тому, що акт обстеження та висновок експерта, на які посилається прокурор в обґрунтування позовних вимог, складені за три місяці до закінчення строку договору, оскільки додатковою угодою №1 сторонами продовжено строк виконання робіт за договором до 30.09.2018 року, а обставини про які зазначає прокурор встановлені 07.06.2018. Разом з цим відповідач посилається на те, що долучений до позовної заяви висновок судової будівельно-технічної експертизи не є належним доказом, оскільки на момент огляду та проведення експертизи строк дії договору ще не був закінчений і роботи могли проводитись аж до 30.09.2018, а експертне дослідження проводилося на підставі документів з невідомим походженням і не можливістю встановлення їх повного об`єму, оскільки витребувані експертом додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи, слідчим надані не були, про що зазначено у висновку експерта. Крім того, відповідач наголошує на тому, що в експертизі зазначено нормативні документи на підставі яких проводилася експертиза, три з яких на дату виконання робіт були не чинними, що свідчить про недостовірність висновків експертизи, а сам висновок експертизи був підписаний 28.09.2018 особою, свідоцтво якої було визнано недійсним з 25.09.2018 і до того ж у висновку містяться взаємовиключні висновки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у відповідності до вимог частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України призначено у справі судове засідання на 07.07.2020.

В судовому засіданні 07.07.2020 суд, у відповідності до частин 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 21.07.2020.

14.07.2020 до відділу діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів відповідача в повному обсязі та зазначає, що наданий відповідачем висновок експерта №413-1/08/201 від 29.08.2019 не є належним доказом, оскільки за його змістом та висновками не можливо встановити обставин, які входять в предмет доказування. Так, прокурор наголошує на тому, що у наданому відповідачем висновку вказано, що експертом здійснювався безпосередньо виїзд на об`єкт та проводилось візуально-інструментальне обстеження об`єкта дослідження 29.07.2019 та 25.08.2019, тоді як акти №№1 та 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень-листопад 2017 за формою КБ-2в були підписані не пізніше 17.10.2017, враховуючи, що саме 17.10.2017 казначейством здійснено перерахування остаточної суми бюджетних коштів. При цьому, враховуючи, що дослідження проводилося майже через два роки після завершення робіт, у висновку не вказано чи проводились будь-ким ще ремонтні будівельні роботи по вказаному об`єкті. Також прокурор наголошує на тому, що наданий відповідачем висновок експерта не спростовує висновків експертизи, яка долучена ним до матеріалів справи, оскільки питання щодо того чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт за договором №12-09/17-1 від 12.09.2017 у висновку поданому відповідачем, не ставилося.

В судовому засіданні 21.07.2020 суд, у відповідності до частин 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відкладення розгляду справи на 31.07.2020.

В судовому засіданні 31.07.2020 відповідачем було подано заперечення щодо наведених прокурором у відповіді на відзив доводів, в яких зазначає, що ТОВ «Інжиніринг Девелопмент» виконало свої зобов`язання в повному обсязі за замовленням КП «Демидівкомунгосп» згідно договору №12-09/17-1 від 12.09.2017 та додаткової угоди №1 від 19.12.2017, а прокурором не надано належних та достовірних доказів завищення вартості та обсягів виконаних робіт.

В судовому засіданні 31.07.2020 оголошено перерву до 14.08.2020.

03.08.2020 до відділу діловодства суду від прокурора надійшли пояснення, в яких зазначає, що позов поданий прокурором з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з бездіяльністю компетентного органу щодо захисту інтересів держави, а також наводить обґрунтовані пояснення щодо розголошення відомостей досудового розслідування.

Також 03.08.2020 прокурором подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, не вказує та не надає переліку, які саме роботи були проведені за спірним договором після проведення огляду місця події 07.06.2018 та які не були враховані судовим експертом при складенні висновку та зазначає, що оскільки експертиза була проведена, то експерту було достатньо наданих документів адже за неможливості проведення експертизи та наданні відповіді на поставлені питання перед експертом про це було б вказано у висновку. Щодо особи, яка підписана висновок судової експертизи наголошує на тому, що згідно листа Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №19/111/3-34551 від 06.08.2019 судовий експерт Артющенко А.О. була уповноважена на виконання судової експертизи та складення висновку від 28.09.2018 №12-5/65, оскільки звільнена з роботи та займаної посади 01.10.2018 за наказом №101 о/с від 25.09.2018.

У судовому засіданні 14.08.2020 суд, у відповідності до частин 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та постановлено здійснювати розгляд справи №910/6115/20 за правилами загального позовного провадження, оскільки для повного і всебічного розгляду справи слід провести у справі підготовче засідання; запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо нарахування суми стягнення в межах розгляду даного спору; призначено підготовче засідання у справі на 15.09.2020.

15.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення щодо суми заявлених до стягнення збитків, в яких зауважує на тому, що розрахунок суми збитків не є обґрунтованим, оскільки на помилково визначену суму не виконаних робіт та вартості обладнання, експертом нараховані інші витрати (прибутки, податки) без наведення їх розрахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 викликано судового експерта Експертно-дослідної служби України Свістунова І.С. для надання пояснень щодо висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №413-1/08/2019 від 29.08.2019 та оголошено перерву до 13.10.2020.

В судовому засіданні 13.10.2020, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 03.11.2020.

Судове засідання, призначене на 03.11.2020, не відбулось у зв`язку з перебування судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 призначено розгляд справи по суті на 24.11.2020.

В судовому засідання 24.11.2020 під час дослідження доказів приймав участь експерт Експертно-дослідної служби України Свістунов І.С., який надав пояснення по суті здійсненого ним експертного дослідження та надав відповіді на поставлені учасниками справи та судом питання.

В судових засіданнях 24.11.2020 та 11.12.2020 у відповідності до вимог статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалися перерви до 11.12.2020 та 18.12.2020.

В судовому засіданні 18.12.2020 прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити, представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити.

Представники позивачів в судове засідання не з`явилися, хоча про час, місце і дату проведення розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що позивачі були належним чином повідомлені про судові засідання для розгляду справи по суті і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

При цьому, судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Позивачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду про повідомлення про час, місце і дату розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у справі "Пономарьов проти України" вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, під час розгляду справи, судом враховано, що частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумні строки розгляду справи судом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

У справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 р. суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Відтак, враховуючи вищевикладене, предмет даного судового спору, складність справи та поведінку учасників справи, розгляд справи здійснено упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, які приймали участь під час розгляду справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 між Комунальним підприємством «Демидівкомунгосп» (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг Девелопмент» (далі-підрядник) укладено договір № 12-09/17-01 з реконструкції котельні (далі - договір, договір підряду).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов`язується за завданням замовника відповідно до проектної (проектно-кошторисної) документації замовника та умов договору, на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк роботи - основний словник національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт "Реконструкція котельні по вул. Фастова в с. Демидів Вишгородського району Київської області", а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, прийняти від підрядника закінченні роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (при наявності фінансування).

В п. 1.2 договору узгоджено об`єкт ремонту: котельня. Місце розташування об`єкта: с. Демидів вул. Фастова, Вишгородського району. Вид робіт: реконструкція.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені на підставі проектно-кошторисної документації. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектно-кошторисної документації, у порядку, визначеному чинним законодавством (п.1.3 договору).

У п. 2.1 договору визначено строки початку та закінчення робіт: підрядник розпочинає виконання робіт після укладання договору, і повинен завершити виконання робіт до 25 грудня 2017 р. Виконання робіт (строки початку та закінчення робіт) проводиться за погодженням з замовником згідно з виділеними коштами за рахунок коштів бюджету Вишгородського району.

Пунктом 2.2 договору визначено, що початок та закінчення ремонту визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток №1) та умовами договору.

Згідно пункту 3.1 договору ціна договору (договірна ціна) робіт визначається на основі кошторису та інших документів, пов`язаних із складанням і необхідних для визначення кошторисної вартості робіт та договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору (додаток №2), є твердою і складає 1949974,64 грн. у тому числі ПДВ 324995,87 грн. Фінансування виконання робіт підрядника проводиться замовником поетапно, згідно з планом фінансування, який є невід`ємною частиною договору (додаток №3). Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від фактичного фінансування.

На підрядника п. 4.4.1, 4.4.4 договору покладено обов`язки: належно виконати з використанням власних ресурсів, та у встановлені строки робити відповідно до проектної, кошторисної документації та умов договору; передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та цим договором, належно виконані роботи.

В свою чергу, замовник, згідно п. 4.1.1, 4.1.2 договору, має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою та здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт.

Згідно п. 13.1 договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися платежами в міру виконання робіт на підставі Акту приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ- 3, підписаними уповноваженими представниками Сторін, а також рахунку на оплату робіт. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається із урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат підрядника, підтверджених відповідними документами.

Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику. Замовник протягом п`яти робочих днів зобов`язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторони складають двосторонній акт із переліком необхідних доробок та строків їх виконання (п. 13.2 договору).

Відповідно до п. 13.5 договору остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником в безготівковому порядку, на підставі остаточно підписаного Акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), а також рахунку на оплату робіт, з урахуванням здійсненої попередньої оплати, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту їх підписання, та отримання фінансування на реєстраційний рахунок.

Згідно пункту 13.7 договору замовник при наявності бюджетних коштів перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів у розмірі не більше 30% від вартості річного обсягу робіт в 2017 році за цим договором згідно із календарним графіком виконання робіт, протягом 10-ти банківських днів, для придбання підрядником необхідних для виконання кожного виду робіт у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України 27.12.2001 р. №1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» та від 23.04.2014 р. №117 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти». Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 р. попередня оплата передбачається на строк не більше трьох місяців.

Відповідно до п. 14.2 договору підрядник зобов`язаний за свій рахунок усунути залежні від нього недоліки (дефект) в строки та в порядку, визначені в акті про їх усунення. Якщо підрядник не забезпечив виконання цієї вимоги чи буде порушувати строки її виконання, замовник має право прийняти рішення, попередньо повідомивши про нього підрядника, про усунення недоліків (дефектів) залученими третіми особами із відшкодуванням витрат та одержаних збитків за рахунок підрядника.

За визначенням п. 14.3 договору недоліками (дефектами) вважаються роботи, виконані: неякісно, тобто з порушенням чинних в Україні будівельних норм та правил; з відхиленням від умов цього договору; з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають чинним нормам або вимогам замовника, зазначеним в договорі.

За умовою п. 14.5 договору, якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, замовник має право відмовитися від прийняття таких робіт (об`єкта будівництва) або вимагати відповідного зниження договірної ціни чи компенсації збитків.

За умовами п. 19.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2017, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 19.4 договору строк дії договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми визначеної в договорі.

У зв`язку з ненаданням замовником підряднику оформленої та погодженої належним чином проектної документації на реконструкцію котельні по вулиці Фастова в селі Демидів Вишгородського району Київської області, що передбачено умовами договору, 19.12.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 12-09/17-1 з реконструкції котельні від 12.09.2017 згідно п. 1 якої продовжено строк виконання робіт підрядником шляхом викладення абзацу 2 п. 2.1 договору в наступній редакції: "Підрядник розпочинає виконання робіт після укладення договору і повинен завершити виконання робіт до 30.09.2018".

Пунктом 2 додаткової угоди сторони продовжили строк дії договору шляхом викладення п. 19.1 договору в наступній редакції: "Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками і діє до 30.09.2018, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором".

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 19.12.2017 узгоджено викласти додаток № 1 до договору з реконструкції котельні №12-09/17-1 від 12.09.2017 в новій редакції.

Договір з реконструкції котельні та додаткова угода до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

20.09.2017 позивач-2, як замовник, перерахував на користь відповідача, як підрядника, аванс на придбання матеріалів в сумі 584992,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6.

У відповідності до умов договору між сторонами договору підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за жовтень 2017 року та листопад 2017 року, без будь-яких зауважень та заперечень щодо обсягів, вартості та якості виконаних робіт. Вказані акти приймання виконаних будівельних робіт також підписані без будь-яких зауважень інженером технічного нагляду Лахненко О.В.

Також сторонами договору підписано без будь-яких зауважень акт передачі обладнання в монтаж (обладнання для котельні, реконструкція котельні) на суму 1370524,17 грн.

11.10.2017 та 24.11.2017 сторони підписали довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 року (форма КБ-3), за якою вартість виконаних будівельних робіт становить 515439,79 грн, устаткування з урахуванням ПДВ - 1885936,96 грн, аванс - 584992,39 грн, до сплати 1300971,57 грн та за листопад 2017 року (форма КБ-3), за якою вартість виконаних будівельних робіт становить 64010,68 грн, всього вартість виконаних робіт складає 579450,47 грн, вартість устаткування - 1370524,17 грн, а всього з ПДВ 1949974,64 грн.

Після прийняття будівельних робіт, замовник оплатив виконані роботи по акту №1 на суму 1300971,57 грн (платіжне доручення від 12.10.2017 №42) та по акту №2 на суму 64010,68 грн (платіжне доручення від 27.11.2017 №43).

Таким чином, замовник сплатив за договором реконструкції визначену договором ціну в сумі 1949974,64 грн.

07.06.2018 старшим слідчим Слідчого відділу Вишгородського відділу поліції Мазур Ю.О., в присутності понятих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та за участю спеціаліста Смолянця В.Є., власника приміщення Толоконнікової Л.І., судового експерта Артющенко А.О. та директора ТОВ «Інжиніринг Девелопмент» Бойка М.С.: проведено огляд котельні КП «Демидівкомунгосп», що розташована по вул. Фастова в с. Демидів Вишгородського району Київської області, про що складено протокол проведення огляду, під час якого встановлено, що акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року виконаний повністю та недоліків не містить, а акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року виконаний не в повному обсязі, а саме в акті №1 не виконано розділ "Монтажні роботи" пункти №№ 8, 17, 23, 24, 25, 33, 39, 40, 41, 42, 43, 44, розділ "Газопостачання" не виконаний взагалі, розділ "Автоматизація котельні" не виконаний взагалі. Крім того, додатково було встановлено, що розділ "Монтажні роботи" пункт 41 невиконаний в повному обсязі, та містить із 45 комплектів лише 7 комплектів, пункт №42 не виконаний в повному обсязі та містить із 15 комплектів лише 7 комплектів. Акт передачі обладнання в монтаж розділ "Обладнання для газопостачання" п.п. 6, 7 не виявлено.

Протокол огляду від 07.06.2018 підписаний директором ТОВ "Інжиніринг Девелопмент" Бойко М.С., з зауваженнями.

28.09.2018 судовим експертом Артющенко А.О. складено Висновок експерта № 12-5/65 на виконання постанови Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області від 06.03.2018 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, що винесена старшим слідчим СВ Вишгородського ВП старшим лейтенантом поліції Мазур Ю.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.02.2018 за №42018111200000129.

У резолютивній частині Висновку зазначено, що перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт за договором №12-09/17-1 від 12.09.217 на виконання робіт з "Реконструкція котельні по пул. Фастова в с. Демидів Вишгородського району Київської області" станом на момент проведення експертизи, відповідають актам виконаних робіт, наданих на дослідження, за виключенням робіт і матеріалів зазначених в таблицях 1-2, дослідницької частини висновку. Відповісти на питання про перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт за договором підряду №12-09/17-1 від 12.09.2017 по причинам викладеним в дослідницькій частині висновку не представляється можливим. Відповісти на питання про вартість фактично виконаних будівельних робіт за договором №12-09/17-1 від 12.09.2017 по причинам викладеним в дослідницькій частині висновку, не представляється можливим. Вартість фактично виконаних будівельних робіт за договором №12-09/17-1 від 12.09.2017 на момент проведення експертизи були виконані підрядником на суму 1805295,85 грн. Обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт за договором №12-09/17-1 від 12.09.2017, на момент проведення даної експертизи, не відповідають обсягам та вартості, визначеним узгодженою проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією (актам приймання виконаних будівельних робіт, акту передачі обладнання в монтаж) відповідно договору на суму 144678,79 грн.

Відтак, оскільки обсяги робіт, встановлені сторонами договору у акті №1, не відповідають обсягу фактично виконаних робіт на об`єкті реконструкції, тобто будівельні роботи виконані не в повному обсязі та є завищеними, а замовник оплатив такі роботи в повному обсязі, прокурор звернувся до суду із даним позовом до відповідача як підрядника за договором №12-09/17-1 від 12.09.2017 про відшкодування збитків в сумі 144678,79 грн, які завдані місцевому бюджету Демидівської сільської ради.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом подання даного позову, прокурор посилається на те, що ні замовник реконструкції, ні розпорядник бюджетних коштів не вжили будь-яких заходів на відновлення порушених прав територіальної громади, що виявилися у втратах місцевого бюджету в сумі 144678,79 грн як надмірно оплачені будівельні роботи, які фактично не були виконані підрядником.

Відповідач, в свою чергу, заперечив право прокурора на звернення із даним позовом, оскільки позивачі мають всі повноваження та можливість самостійно звернутися до суду в разі порушення їх прав і перешкод у здійсненні цих прав не існує. Також відповідач заперечив позовні вимоги по суті, посилаючись на те, що ним належним чином та повному обсязі виконані взяті на себе за договором з реконструкції котельні зобов`язання, а ні прокурором, ні позивачами не надано належних та достовірних доказів завдання збитків у заявленому прокурором розмірі.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Частиною 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор стверджує, що посадові особи КП "Демидівкомунгосп", як замовника робіт, та Демидівської сільської ради, як розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалися будівельні роботи, достовірно знаючи з 2018 року про неналежне виконання ТОВ "Інжиніринг Девелопмент" своїх зобов`язань за договором № 12-09/17-01 від 12.09.2017 внаслідок невиконання будівельних робіт в повному обсязі, не вжили жодні заходи щодо стягнення з відповідача завданих збитків, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для представництва інтересів держави в суді.

Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада села є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, а відповідно до ст. 10 цього ж Закону сільська рада є представницьким органом територіальної громади і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією та законами.

В рішенні у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Прокурор на підставі ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду в інтересах держави, визначив, що, в даному випадку, порушення інтересів держави полягає у завданні місцевому бюджету збитків на суму 144678,79 грн. Підставою для представництва є бездіяльність, не здійснення захисту порушених прав органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, при зверненні з позовом до суду, додав до позовної заяви лист від 12.03.2020, у якому, за результатом розгляду запиту прокурора, КП "Демидівкомунгосп" повідомило про те, що підприємство не зверталось з позовом про стягнення збитків завданих внаслідок завищення вартості будівельних робіт за договором № 12-09/17-01 від 12.09.2017 у зв`язку з відсутністю кваліфікованих юристів для підготовки позову та представництва інтересів в суді, а також відсутністю у підприємства коштів, передбачених для сплати судового збору за подання позовних заяв. Демидівська сільська рада листом від 01.04.2020, на запит прокурора, повідомила, що в 2018 році сільська рада не вжила вказаних заходів, оскільки були відсутні кошти для сплати судового збору.

Після отримання повідомлення прокурора, позивачі будь-яких дій на захист порушених прав не вчинили.

Таким чином, на думку суду, позивачі допустили бездіяльність та не вжили визначених вимогами закону заходів у спірних правовідносинах у розумний строк, відтак належить визнати прийнятним обґрунтування прокурора та доведеність необхідності забезпечити право на судовий захист інтересів держави в господарському суді в контексті положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За вказаних обставин суд відхиляє заперечення відповідача щодо права прокурора на звернення із даним позовом в інтересах держави в особі Демидівської сільської ради та КП "Демидівкомунгосп".

Предметом розгляду у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача 144678,79 грн збитків, завданих внаслідок завищення відповідачем вартості та фактичних об`ємів виконаних робіт, що підтверджується, як зазначає прокурор, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2018 №12-5/65.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Окремим видом договору підряду є договір будівельного підряду.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, оскільки укладений на реконструкцію котельні.

Частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У відповідності до ч.1 ст.877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

У частинах 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України закріплено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання.

У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.

Частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, виконані відповідачем роботи були прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості, вартості за актами виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1 за жовтень 2017 року та № 2 за листопад 2017 року; при цьому роботи прийняті за вартістю обумовленою сторонами у договорі та невід`ємному додатку до договору №2 (договірна ціна, кошторис), тобто без завищення ціни.

Також вказані акти підписані та засвідчені інженером технічного нагляду по об`єкту стосовно фактичної кількості та вартості робіт Лахненко О.В.

Водночас, суд відзначає, що більшість недоліків, викладених у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2018 №12-5/65, не є прихованими і могли бути встановлені при візуальному огляді об`єкта під час прийняття робіт, що підтвердив і експерт Експертно-дослідної служби України Свістунов І.С., який викликався судом для надання пояснень щодо висновку, який він склав на замовлення ТОВ "Інжиніринг Девелопмент" щодо проведення будівельно-технічного дослідження №413-1/08/2019 від 29.08.2019. Отже, наявність, зокрема, обладнання, вказаного у таблиці 2 висновку (клапани, лічильник газовий, манометр та ін.), а відповідно і робити по їх встановленню вказані в таблиці 1 висновку, оглядалися при прийнятті робіт замовником, який не висловив наявності зауважень щодо відсутності такого обладнання та виконання робіт по його встановленню перед прийняттям робіт та, відповідно, без зауважень підписав акти прийняття виконаних робіт. Доказів того, що вказані у висновку експерта роботи були прихованими і не могли бути встановленні під час огляду і прийняття робіт суду надано не було.

Крім того, як встановлено судом, після перевірки та прийняття робіт замовником здійснена їх оплата згідно актів виконаних робіт, яка за ціновою пропозицією відповідає визначеній договірній ціні.

Доказів відмови замовника прийняти виконані роботи або складення акту із переліком необхідних доробок у відповідності до узгоджених вимог пункту 13.2 договору суду надано не було, а отже враховуючи, що акти №№1 та 2 виконання будівельних робіт підписані без зауважень, такі роботи є прийнятими відповідно до приписів ст. 882 ЦК України та п. 14.1 договору та з огляду на норми ст.853, ч.3 ст.882 ЦК України, замовник втрачає право після прийняття належним чином робіт, у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі та замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

При цьому, суд не приймає до уваги, як належний та допустимий доказ, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2018 №12-5/65, складений судовим експертом Артющенко А.О., по-перше, у зв`язку з підписанням замовником актів виконаних робіт, без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості, вартості та наявності обладнання, в яких ці роботи виконані в повному обсязі; по-друге, через суперечність даних, вказаних у висновку, зокрема, у висновку вказано відсутність виконання робіт по випробуванню на газову щільність водогрійних котлів, втім, як роз`яснено експертом Експертно-дослідної служби України Свістуновим І.С. в судовому засіданні 24.11.2020 вказані роботи відносяться до супутніх, та не можуть бути перевірені під час проведення натурального обстеження, про що зазначено і у складеному ним висновку №413-1/08/2019 від 29.08.2019; при цьому в матеріалах справи наявні акт випробувань котла від 13.10.2017, який підписаний і представниками позивача-2 та посвідчення про якість монтажу котла, що спростовує висновок експерта про відсутність вказаних робіт; пояснень на підставі чого судовий експерт дійшов висновку про відсутність таких робіт за змістом висновку №12-5/65 не вбачається. Також зазначаючи в таблиці 1 дослідницької частини висновку найменування робіт, які не були виконані, експертом не зазначається про відсутність самих матеріалів, роботи по встановленню яких зняті з акту, зокрема експерт зазначив про невиконання робіт по "установлення вентилів, засувок, затворів, клапанів зворотних, кранів прохідних на трубопроводах із стальних труб діаметром до 100 мм - 6 шт п. 17 акту", втім не зазначив відсутність самих клапанів та засувків, які встановлювались та відображені в пунктах 18, 19 акту; а зазначаючи відсутність робіт "установлення вентилів, засувок, затворів, клапанів зворотних, кранів прохідних на трубопроводах із стальних труб діаметром до 50 мм - 3 шт п. 24 акту", зазначив про відсутність лише "крани кулькові газові муфтові МВР (Італія) діам 25 мм в кількості 1 шт п. 25 акту", що ставить під сумнів обґрунтованість, повноту та ясність висновку №12-5/65.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц під неясністю висновку експерта слід розуміти нечіткість, розпливчастість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта, а недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об`єктів або що не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання.

Крім цього, у висновку експерта №12-5/65 не наведено обґрунтованих розрахунків, яким чином експерт вирахував суму невиконаних робіт та не встановленого обладнання, обмежившись зазначенням лише того, що загальна вартість невиконаних робіт та встановленого обладнання визначена із врахуванням інших витрат, прибутків, податків. При цьому, у вступній частині висновку зазначено інформаційні джерела, які використовувалися під час проведення експертизи, зокрема ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва» та спільний наказ Держкомстату України та Держбуду України від 21.06.2002р. №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», які не були чинними ні на дату проведення експертизи, ні на час проведення спірних робіт.

Тоді як, згідно пункту 2.2 Інструкції Міністерства юстиції України «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» від 08.10.1998 № 53/5 експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що у висновку експерта Експертно-дослідної служби України Свістунова І.С. №413-1/08/2019 від 29.08.2019, який складений на замовлення ТОВ "Інжиніринг Девелопмент" щодо проведення будівельно-технічного дослідження, зазначено і це підтверджено самим експертом в судовому засіданні 24.11.2020, що по об`єкту "Реконструкція котельні по вул. Фастова Вишгородського району Київської області" станом на дату огляду об`єкта 29.07.2019 та повторно 25.08.2019 виконані в повному об`ємі роботи та встановлене обладнання, про яке було зазначено у протоколі проведення огляду від 07.06.2018, і яке відображено в спірному акті, який підписаний без будь-яких зауважень замовником та інженером технічного нагляду.

При цьому, як вірно зауважив прокурор, даний висновок за своїм юридичним статусом не є висновком експерта у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, оскільки в ньому відсутнє застереження про те, що даний висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, про що повідомив і сам експерт Свістунов І.С. у судовому засіданні 24.11.2020. Втім у відповідності до вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України даний висновок є письмовим доказом, який приймається судом і оцінюється в сукупності з усіма доказами у справі в цілому.

Разом з цим, слід зауважити на тому, що враховуючи договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов договору щодо вартості робіт, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2018 №12-5/65 не може змінювати умов договору, який є обов`язковим, оскільки недійсним в судовому порядку не визнавався, а відповідно такий висновок експертизи не може змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, він не може встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №912/2635/17.

Поряд з цим, суд відзначає, що матеріально-правовою підставою заявленого позову є завдання збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем підрядних робіт за договором, завищення обсягів робіт, їх якості та вартості.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 ГПК України, саме на прокурора, який звернувся з позовом в інтересах держави, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір збитків. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Позаяк, виходячи з вищевикладеного, прокурор та позивачі не надали докази на підтвердження неправомірної поведінки відповідача при виконанні договору підряду, що мала виявитися у невиконанні належним чином будівельних робіт, не доведено також і фактичних обставин заподіяння збитків на заявлену до відшкодування суму, відповідно і відсутній причинно-наслідковий зв`язок між збитками та поведінкою відповідача, тобто під час розгляду справи прокурором та позивачами не доведено, а судом не встановлено наявність повного складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у заявленому розмірі.

Виконані роботи в своїй більшості не були прихованими, замовником вони прийняті після огляду, без зауважень, з підписанням актів виконаних будівельних робіт, які відповідають обсягам та вартості, визначеним кошторисною документацією, підтверджені інженером з технічного нагляду, та в подальшому оплачені замовником, а відповідно до ст.853 та ч.3 ст.882 ЦК України після прийняття робіт замовник несе ризик їх знищення або пошкодження та, не здійснивши заяви про відступи в роботі та інші недоліки при прийнятті робіт, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доказів того, що реконструйований об`єкт - котельня перебуває у непридатному для експлуатації стані, що спричинено неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань, а саме невиконанням частини робіт, передбачених кошторисною документацією, суду також надано не було.

До того ж завищення обсягів виконаних робіт, прийнятих, оплачених замовником, не відповідає поняттю збитків (реальних збитків), а прокурор, фактично, намагається стягнути збитки (завищення обсягу виконаних робіт), вчинені внаслідок можливого скоєння кримінального правопорушення, а не виконання господарського зобов`язання; збитками може бути вартість відновлювальних робіт, які позивач зробить або мусить зробити на об`єкті, а до того, розмір матеріальної шкоди є орієнтовним, оскільки витрати на відновлення майна позивачем фактично понесені не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №912/2635/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що належних, допустимих та достовірних доказів у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення збитків, ні позивачами, ні прокурором суду не надано, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд не приймає до уваги надані прокурором платіжні доручення №№1,2,3 від 01.10.2018, №4 від 02.10.2018 та №6 від 03.10.2018, оскільки вказані сплати здійснені в межах виконання інших договорів про що зазначено в призначенні платежу і до того ж оплачені за вказаними вище платіжними дорученнями роботи - виготовлення проектної документації на реконструкцію внутрішнього газопостачання котельні, авторський нагляд, реконструкція вузла обліку виробленого тепла не були предметом договору № 12-09/17-01 з реконструкції котельні від 12.09.2017, що підтверджується локальним кошторисом та актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад 2017 року.

Водночас, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Демидівської сільської ради та Комунального підприємства "Демидівкомунгосп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Девелопмент" про стягнення 144678,79 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.01.2021.

Суддя Т.В. Васильченко