ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

24.12.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/228/20

За позовом Приватного підприємства "Там проект-сервіс", м. Луцьк Волинської області

до відповідача Лопухівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Лопухівської сільської ради, с. Лопухів Тячівського району

про стягнення 45 180 грн. 78 коп. пені, 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники:

Позивача -

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством "Там проект-сервіс", м. Луцьк Волинської області заявлено позов до відповідача Лопухівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Лопухівської сільської ради, с. Лопухів Тячівського району про стягнення 107 550 грн. 86 коп. пені, 2 497 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 53 коп. трьох процентів річних. Заявою б/н від 22.07.2020 року позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 45 180 грн. 78 коп. пені, 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних.

Позивач просить суд задоволити позов з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав взятих на себе зобов`язань за Договором на виготовлення проектно-кошторисної документації № 17/18-П від 13.09.2018 року, з огляду на що позивач має право на стягнення із відповідача 45 180 грн. 78 коп. пені, 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних навіть після винесення судом рішення про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на виготовлення проектно-кошторисної документації № 17/18-П від 13.09.2018 року та нарахованих на неї пені, інфляції та відсотків річних, оскільки таке рішення відповідачем також не виконано.

Позивач на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал мітяться у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

13.09.2018 року між Лопухівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Лопухівської сільської ради (замовником, відповідачем у справі) та Приватним підприємством "ТАМ Проект-сервіс" (виконавцем, позивачем у справі) укладено Договір № 17/18-П на виготовлення проектно - кошторисної документації.

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник замовив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виготовити проектно - кошторисну документацію "Реконструкція з добудовою учбового корпусу ЗОШ I-IIІ ст. І,ІІ черга с. Лопухів, Тячівського району, Закарпатської області" для І та ІІ пускових комплексів, а саме:

І. Передпроектні роботи (Топогеодезична зйомка (коригування) в М1:500; інженерно - геологічні вишукування; технічне обстеження основних несучих конструкцій; ескізний проект з містобудівним розрахунком).

ІІ. "Робочий проект" 1 черга.

Сторонами обумовлено, що робота за даним договором виконується відповідно до погоджених сторонами "Завдання на виконання передпроектних робіт", "Завдання на проектування І черги" та "Вихідних даних на проектування", діючих Державних будівельних норм та правил (пункт 1.2. Договору).

Термін виконання робіт та окремих етапів (розділів, частин) визначається додатками до даного договору (п. 2.4. Договору). Так, Додатком № 2 (з врахуванням внесених Додатковою угодою № 1 від 21.12.2018 року змін) затверджений календарний план, відповідно до якого перший етап "Передпроектні роботи" охоплює термін 60 робочих днів з дня отримання всієї документації, передбаченої п. 2.1. Договору; другий етап "Робочий проект" І черга - до 30 березня 2019 року.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що після завершення виконання робіт (етапів, розділів, частин) виконавець направляє замовнику акт приймання-передачі та вказану у ньому проектну документацію у чотирьох примірниках. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання підписати акт приймання-передачі і передати один його примірник виконавцю. Зауваження щодо недоліків робіт відображаються в підписаному замовником акті, або мотивовану відмову від прийняття, що є підставою для їх усунення.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору загальна вартість проектних робіт згідно договору становить 499 962 грн. 42 коп. без ПДВ, в т.ч. вартість "Передпроектних робіт" - 138 000 грн. 50 коп.; вартість "Робочого проекту" І черга - 361 961 грн. 92 коп. Оплату за виконану виконавцем роботу, в тому числі окремих етапів (розділів, частин), замовник здійснює на протязі п`яти банківських днів з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі (накладної).

На виконання договору позивач виконав та передав відповідачу роботу на суму 499 962 грн. 42 грн. Так, згідно акту здавання-приймання від 17.09.2018 року передано документацію, вартість якої складає 138 000 грн. 50 коп., а згідно акту здавання - приймання від 20.02.2019 року - на суму 361 961 грн. 92 коп.

При цьому, у вказаних актах сторони підтвердили, що кожна передана документація відповідає відповідному "Завданню", укомплектована і оформлена належним чином, претензій стосовно її якості, кількості або комплектності немає. Також сторони погодили суми, які підлягають до перерахування відповідачем і такі суми відповідають вартості виконаних робіт.

Невиконання відповідачем взятих на себе за договором № 17/18-П від 13.09.2018 року зобов`язань в частині повної оплати виконаних за його замовленням робіт стало підставою звернення позивача (виконавця робіт) із позовом до суду, за результатами розгляду якого, з врахуванням вищевикладених умов договірних відносин сторін, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19 позов задоволено, присуджено до стягнення з Лопухівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Лопухівської сільської ради на користь Приватного підприємства "ТАМ Проект-сервіс" 383 397 грн., в тому числі 361 961 грн. 92 коп. основного боргу за виконану роботу, 16 779 грн. 17 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3 257 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 1 398 грн. 26 коп. 3% річних, а також 5 760 грн. на відшкодування судового збору.

На примусове виконання рішення від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19 Господарським судом Закарпатської області 13.01.2020 року видано відповідний наказ, який в подальшому позивачем пред`явлено до виконання у казначейську службу.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача, на примусове виконання судового рішення у справі № 907/228/19 відповідачем сплачено суму 101 грн. 74 коп. на погашення інфляційних втрат та 1 398 грн. 26 коп. на погашення 3% річних.

В іншій частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19 відповідачем не виконано.

Наведена обставина невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, підтверджена рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19, стала підставою звернення позивача до суду із позовом у даній справі № 907/228/20 про стягнення з відповідача 45 180 грн. 78 коп. пені, 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних, оскільки, за його переконанням, наявність судового рішення про задоволення вимог позивача, яке не виконано відповідачем, не припиняє правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовом у даній справі позивач просить стягнути з відповідача 45 180 грн. 78 коп. пені за період з 17.04.2019 року по 25.08.2019 року; 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань за період з травня 2019 року по березень 2020 року та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних за період з 17.04.2019 року по 08.04.2020 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19, а подальше невиконання - результатами виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2020 року у справі № 907/228/19.

Зокрема, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19 встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором № 17/18-П від 13.09.2018 року у сумі 361 961 грн. 92 коп. основного боргу за виконану роботу, на яку позивачем нараховано 16 779 грн. 17 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3 257 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 1 398 грн. 26 коп. 3% річних.

Отже, суд доходить висновку, що визначена вищевказаним судовим рішенням сума заборгованості є доведеною та не потребує повторному доведенню.

В зв`язку з подальшим невиконанням вищевказаного рішення позивачем нараховано відповідачу у даній справі 45 180 грн. 78 коп. пені, 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами даної справи, підтверджується позивачем та не спростовується відповідачем, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем сума заборгованості за Договором № 17/18-П від 13.09.2018 року не сплачена.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 705 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 грн. 56 коп. трьох процентів річних

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань позивачем здійснено за період, який не охоплюється періодами, заявленими при розгляді справи № 907/228/19, а саме, з травня 2019 року по березень 2020 року.

Аналогічним чином позивачем здійснено і розрахунок 3% річних, тобто, за період з 17.04.2019 року по 08.04.2020 року.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, вимоги про стягнення трьох процентів річних на суму 10 642 грн. 56 коп. за період з 17.04.2019 року по 08.04.2020 року, обраховані від суми 361 961 грн., суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

При вирішення позову в частині вимог про стягнення суми 4 705 грн. 50 коп. інфляційних втрат з травня 2019 року по березень 2020 року, обрахованих від суми 361 961 грн. 92 коп. грн. боргу судом враховується наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом береться до уваги, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку нарахування відповідачем інфляційних втрат за заявлений ним період (з травня 2019 року по березень 2020 року), судом встановлено, що сума 4 705 грн. 50 коп. інфляційних втрат обрахована вірно та підставно, а тому, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання нарахована пеня в розмірі 45 180 грн. 78 коп., обрахована за період з 17.04.2019 року по 19.07.2019 року від суми боргу у розмірі 361 961 грн.

У пункті 6.4. Договору № 17/18-П від 13.09.2018 року сторони погодили, що за прострочення замовником терміну оплати робіт згідно з умовами договору, він сплачує виконавцю пеню (штраф) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня (штраф), від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

За положеннями ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснюючи перевірку нарахування позивачем суми 45 180 грн. 78 коп. судом встановлено дотримання позивачем приписів ст. 232 ГПК України, оскільки у межах справи № 907/228/19 позивачем пеня нараховувалась тільки за період з 01.03.2019 року по 16.04.2019 року, а наступний період з 17.04.2019 року по 25.08.2019 року, який знаходиться у межах визначеного законом шестимісячного строку, протягом якого кредитор має право нараховувати пеню, позивачем вже заявлено в межах даної справи № 907/228/20.

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду, та виходячи із відповідної суми заборгованості, суд зазначає, що пеня в розмірі 45 180 грн. 78 коп. нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

З огляду на зазначені вище обставини, з ухваленням рішення від 17.09.2019 року у справі № 907/228/19 про стягнення боргу, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває і надалі до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а тому, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, а в даному випадку - в межах заявленого ним періоду, оскільки прострочення боржника триває і надалі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Лопухівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Лопухівської сільської ради, 90522, Закарпатська область, Тячівський район, с. Лопухів, вул. Верховинська, будинок 18 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 25443460) на користь Приватного підприємства "Там проект-сервіс", 43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Прогресу, 7, а/с 245 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39695310) суму 45 180 (Сорок п`ять тисяч сто вісімдесят гривень) грн. 78 коп. пені, 4 705 (Чотири тисячі сімсот п`ять гривень) грн. 50 коп. інфляційних нарахувань та 10 642 (Десять тисяч шістсот сорок дві гривні) грн. 56 коп. трьох процентів річних, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Пригари Л.І. з 28.12.2020 року по 16.01.2021 року повне судове рішення складено та підписано 18.01.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.