ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

14.12.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/616/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегівське хлібоприймальне підприємство", м. Берегове

до відповідача Фізичної особи - підприємця Кудрон Федора Ференцовича, с. Нове Село Виноградівського району

про стягнення 20 771 грн. 91 коп. заборгованості,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники:

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Берегівське хлібоприймальне підприємство", м. Берегове заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця Кудрон Федора Ференцовича, с. Нове Село Виноградівського району про стягнення 20 771 грн. 91 коп. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 року відкрито провадження у справі № 907/616/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору складського зберігання № 12 від 24.10.2017 року, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 20 771 грн. 91 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвали від 13.10.2020 року долучено до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

24.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берегівське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем Кудрон Федором Ференцовичем (поклажодавцем, відповідачем у справі) укладено Договір складського зберігання № 12 (надалі - Договір), за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати зерно сільськогосподарської культури, найменування та запланована залікова вага якого вказані в Додатку № 2, який є невід`ємною частиною Договору (надалі - зерно), на зерновий склад, який зобов`язується прийняти вищевказане зерно для зберігання на визначених Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній останнім як одержувач, у стані, передбаченому договором та законодавством (п. 1.1. Договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. та 3.4. Договору, зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує кількісне, якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна поклажодавцеві. Зерновий склад надає поклажодавцеві послуги із зберігання зерна для уникнення псування і втрати його якості. Такі послуги можуть надаватися як за згодою поклажодавця, так і без його згоди, у випадку, якщо надання таких послуг передбачено цим договором або їх не надання призведе до зниження якісних показників зерна. Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання. Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5., 4.6. Договору, визначено, що поклажодавець здійснює доставку зерна на зерновий склад за свій рахунок. Приймання зерна здійснюється зерновим складом відповідно до чинних ДСТУ. Поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу Свідоцтво про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів, вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на кожну партію зерна. У випадку, якщо поклажодавець не має такого свідоцтва, зерновий склад самостійно направляє проби зерна на дослідження у санітарно-епідеміологічну службу, з наступним відшкодуванням поклажедавцем усіх витрат зернового складу, пов`язаних із цим дослідженням. Зазначене положення не стосується випадків, коли на поклажодавця переоформлюється зерно, яке вже знаходиться на зерновому складі. Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою та визначає його якість. Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно фактичної якості, але не гірше обмежувальних кондицій, встановлених відповідними ДСТУ. Прийняття на зберігання зерна, зараженого регульованими шкідливими організмами забороняється.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2., 9.3., 9.4., 9.5., 9.9., 9.12. Договору, розрахунки за надані послуги проводяться у безготівковій формі. Тарифи на послуги зернового складу наводяться у Додатку № 1 до цього Договору і є складовою та невід`ємною частиною цього Договору. Поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу, пов`язаних з прийманням, очисткою та сушкою зерна при передачі такого зерна на зберігання, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту видачі складського документу на зерно. Поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення обробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком наданим поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаній у такому акті. Зерновий склад виставляє рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього Договору, не звільняє поклажодавця від обов`язків по оплаті вартості послуг зернового складу, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін. Зерновий склад залишає за собою право ініціювати зміну в односторонньому порядку розрахунків за надані послуги у разі зміни цін на енергетичні, матеріальні та інші ресурси. У такому разі зерновий склад попереджає поклажодавця про такі зміни не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до дати підвищення тарифів і надає обґрунтування змін у витратах. В будь-якому випадку зміна розрахунків за надані послуги згідно даного Договору відбувається за погодженням сторін та оформляється в письмовому вигляді. У разі незгоди поклажодавця iз збільшенням ціни за зберігання, він зобов`язаний повідомити про це зерновий склад протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення про збільшення ціни. В такому разі дія цього договору припиняється достроково з моменту отримання зерновим складом повідомлення поклажодавця про відмову від послуг. Поклажодавець зобов`язаний розрахуватись з зерновим складом, сплативши заборгованість за надані послуги, можливі штрафні санкції та відшкодувавши можливі збитки, після чого зерновий склад зобов`язаний відвантажити зерно поклажодавцеві. В разі якщо поклажодавець не повідомить зерновий склад протягом трьох робочих днів про відмову від договору в зв`язку з збільшенням ціни, сторони вважатимуть, що нові умови щодо вартості послуг зернового складу погоджені сторонами, дія договору продовжується на нових умовах щодо вартості послуг зернового складу. Сума договору становить сукупну вартість всіх наданих зерновим складом та відповідно сплачених поклажодавцем послуг згідно з договором.

На підставі п. 13.1. цей Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 30.04.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору, позивач надав послуги із зберігання зерна згідно з підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт (наданих послуг) № 67 від 31.10.2017 року, № 95 від 30.11.2017 року, № 117 від 31.12.2017 року, № 16 від 31.01.2018 року на загальну суму 120 904 грн. 81 коп.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг по зберіганню зерна виконав частково, оплативши суму 100 132 грн. 90 коп., з огляду на що у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 20 771 грн. 91 коп.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за надані послуги складського зберігання зерна, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 20 771 грн. 91 коп.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 20 771 грн. 91 коп. є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241,247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кудрон Федора Ференцовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегівське хлібоприймальне підприємство", 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Достоєвського, будинок 3 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39253619) суму 20 771 (Двадцять тисяч сімсот сімдесят одну гривню) грн. 91 коп. заборгованості за надані послуги, а також 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 28.12.2020 року по 16.01.2021 року повне судове рішення складено та підписано 18.01.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.