ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2021 року Справа № 903/707/20

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення"

про стягнення 42863,43 грн.

Суддя Вороняк А.С.

Секретар судового засідання Хвищук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Якименко З.С., ордер серії ВЛ №000074788 від 19.10.2020

Суть спору: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення" про стягнення 42863,43 грн. пені за неналежне виконання умов договору про закупівлю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної поставки продукції згідно договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19600/Ю від 22.08.2019.

Ухвалою суду від 02.10.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.10.2020.

22.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позов № б/н від 20.10.2020, в якому зазначено, що відповідач із позовними вимогами не погоджується, оскільки відповідач не порушив умови договору, адже поставка товару була здійснена у 2019 році, як передбачено п. 1.1 договору та умовами закупівлі. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надсилання відповідачу рознарядки від 28.08.2019, а також виникнення у товариства обов`язку щодо поставки товару відповідно до даної рознарядки; відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити та додатково зазначає, що орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 5000 грн.

28.10.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника.

Ухвалою суду від 28.10.2020 було повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 25.11.2020.

Ухвалою суду від 25.11.2020 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 14.12.2020.

25.11.2020 від позивача надійшла заява, в якій позивач зазначає, що ним подано всі докази, що є в розпорядженні позивача, відповідачем у відзиві не спростовано факту несвоєчасної поставки товару, а лише зазначається про неотримання ним рознарядки, направленої на електронну пошту, при цьому відповідач жодним чином не обґрунтовує чому він без рознарядки здійснив поставку товару за Договором, факту поставки товару не спростовує, просить суд проводити розгляд справи без представника.

В судове засідання представник позивача не прибув, згідно поданої на адресу суду заяви № б/н від 25.11.2020 просили слухати за їх відсутності.

В судовому засіданні 13.01.2021 представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

22.08.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення" (постачальник) укладено Договір про закупівлю (далі - Договір) (а.с.5-13).

У відповідності до умов Договору постачальник зобов`язався у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (13-100)) в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації (додаток №1) до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строк та на умовах, визначені цим Договором (п. 1.1 Договору).

Постачальник здійснює поставку товару відповідно до рознарядки замовника на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) в пункти призначення за адресами, які зазначені в Додатку №2 до цього Договору (місце поставки) (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору товар згідно цього Договору постачається партіями протягом дії цього Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийому товару.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця"; заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" або заступники керівника (особи, що виконують їх обов`язки) філії "Пасажирська компанія АТ "Укрзалізниця".

Рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно. Після отримання рознарядки Постачальник повинен протягом доби направити Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не вказано у рознарядці.

Приймання-передача товару за цим Договором оформлюється видатковою накладною постачальника та/або актом приймання-передачі товару (в двох екземплярах) (п. 5.5 Договору).

Датою виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, згідно із рознарядкою замовника на територію кінцевого отримувача товару (п. 5.7 Договору).

Загальна вартість цього Договору складає: 3 693 600,00 грн. без ПДВ (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 8.5 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені Договором. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п. 12.1 Договору). З дати укладення Договору попередні переговори та листування втрачають силу (п. 14.2 Договору).

Специфікацією № 1 сторони погодили загальну вартість поставки - 3 693 600 грн., а додатком №2 місця поставки предмету закупівлі (товару) (а.с.14-15).

Позивачем на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (Е - mail) відправлено відповідачу рознарядку №ПК-7/831 відвантаження вугілля кам`яного для побутових потреб (23).

Згідно рознарядки для проведення вхідного контролю вугілля всю партію (900 т.) отримує Виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" з подальшим перерозподілом (а.с.21).

На підтвердження направлення 28.08.2019 о 16:58 год. письмової рознарядки відповідачу за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) позивач долучив роздруківку знімка екрана персонального комп`ютера заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" ОСОБА_1 відправлених листів з електронної пошти (а.с.23).

Разом з тим, суд вважає, не є належними, подані позивачем докази відправлення рознарядки №ПК-7/831, оскільки відомості про повноваження начальника відділу ОСОБА_1 і про те, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з позивачем у матеріалах справи відсутні.

Крім того, лист направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Із Договору або інших документів не вбачається, що це офіційна електронна адреса відповідача, на яку сторони узгодили направлення рознарядки за Договором.

Водночас у відомостях про учасника процедури закупівлі № UА-2019-07-19 001963-b, розміщених на сайті за посиланням - https://prozorro.gov.ua/tender/, через яку фактично укладався Договір, вказана інша адреса електронної пошти відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

В матеріалах справи відсутні докази, що зазначена в позовній заяві електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 є офіційною електронною адресою відповідача.

Позивач не надав до позовної заяви доказів, чи була отримана, а як була, то коли саме була отримана відповідачем рознарядка, адже за умовами Договору позивач мав отримати від відповідача письмове повідомлення про отримання рознарядки (п.4.2 Договору). До позовної заяви додано копію рознарядки без належного підтвердження її отримання відповідачем.

Суд критично оцінює, поданий позивачем скріншот, як доказ надіслання рознарядки з огляду на таке.

Відповідно до ч.1-3 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Поданий позивачем суду скріншот, з огляду на положення статті 96 ГПК України, не дає суду змоги встановити обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 5 названого Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 1 названого Закону обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем не було домовленості про ведення ділової переписки та відправлення рознарядки на конкретну електронну адресу, у Договорі відсутня офіційна електронна адреса, що вказувалася б відповідачем для офіційного листування, із скріншоту екрану не вбачається, який саме лист був направлений відповідачу.

Стаття 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачає, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач підтверджував отримання електронного листа від позивача шляхом направлення повідомлення.

Надана позивачем роздруківки екрану (скріншот) з електронної пошти - не містить обов`язкових реквізитів електронних документів та не відповідають ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тому не може бути визнана належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 73, 76-79 ГПК України. Суд не може враховувати цей документ як належний доказ при прийнятті рішення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про отримувача - ОСОБА_2 , а саме: яку посаду він займав, яким обсягом повноважень був наділений та чи отримав саме рознарядку від 28.08.2019 № ПК-7/831.

Відповідач здійснив поставку вугілля:

30.08.2019 на суму 663 292,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №284;

02.09.2019 на суму 226 281,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №288;

17.09.2019 на суму 227 836,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №307;

01.10.2019 на суму 244 944,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №325;

11.10.2019 на суму 414 460,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №333;

15.10.2019 на суму 451 008,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №336;

20.10.2019 на суму 484 416,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №339;

21.10.2019 на суму 707 538,24 грн., що підтверджується видатковою накладною №340;

25.10.2019 на суму 252 720,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №64 (а.с.24-32).

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 712 ЦК України за Договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До Договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є Договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні Договору, виборі контрагента та визначенні умов Договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання рознарядки та відповідно прострочення поставки товару відповідачем, тому у задоволенні позову про стягнення 42 863,43 грн. пені за порушення строків поставки слід відмовити за необгрунтованістю.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, витрати, позивача, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2102 грн., покладаються на нього.

Керуючись ст.73-79, 86, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеторфзбагачення" про стягнення 42863,43 грн. пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Повний текст рішення складено

18.01.2021

Суддя А. С. Вороняк