СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа № 922/2060/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Зубченко І. В., Пушай В. І. Телеснюк І.В. Міхно Л.О. - головний спеціаліст - юрисконсульт сектору правовового забезпечення контролю відділу правового забезпечення департаменту територіального контролю (Рішення №7/20 від 09.12.2020, Довіреність №08-21/111/2-21 від 05.01.2021, посвідчення) Дудар І.В. (Протокол №10/19 загальних зборів Учасників від 12.10.2019 р., Статут, затверджений рішенням загальних Зборів учасників, протокол №06/19 від 27.09.2019 р.)розглянувши апеляційну скаргу (вх.№2834Х/3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків, довіреність б/н від 21.12.2020 р. на рішення Господарського суду Харківської області від22.09.2020 року (повне рішення складено 02.10.2020 року) у справі за позовом до про№922/2060/20 (суддя - Є. М. Жиляєв) Харківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків стягнення 322 983,16 грн. В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада, м. Харків 30.06.2020 року звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою б/н, б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 322 983,16 грн.

Підставою звернення до суду Харківською міською радою, відповідно до вимог ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства. За даною справою на думку позивача, наявні підстави для застосування ст.ст.1212-1214 ЦК, що підтверджується практикою Верховного Суду, відображеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року (повне рішення складено 02.10.2020 року) у справі №922/2060/20 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків на користь Харківської міської ради, м. Харків безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 322 983,16 грн. та 4 844,75 грн. судового збору.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків, 21.10.2020 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі заявником викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням та невірною правовою оцінкою обставин справи, та невірним тлумаченням норм діючого законодавства;

- необ`єктивність оцінки, наданої судом доказам, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, на думку апелянта полягає в тому, що було проігноровано заяви відповідача щодо належного з`ясування та надання правової оцінки суперечливості поведінки позивача;

- судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 79,791 ЗКУ, ст. 74 ГПКУ;

- судом не було належним чином розглянуто та оцінено наявного в матеріалах справи доказу дати реєстрації права власності на ділянку за позивачем - інформації з реєстру прав на нерухоме майно, помилково пославшись на інформацію з ДЗК, яка не є належним джерелом цієї інформації;

- твердження суду, що власником відповідної ділянки в спірний період, а саме з 01.01.2019 до 23.08.2019 р. була територіальна громада Харкова, на переконання апелянта, не відповідають справжньому стану та документальним доказам, та є законодавчо необґрунтованими. Крім того, має місце невірне тлумачення правових норм щодо моменту виникнення права власності, яке у позивача виникло 23.08.2019 року;

- безпідставне та законодавчо необґрунтоване твердження суду, що відповідачем збережено майно у розмірі орендної плати за рахунок позивача, як власника спірної земельної ділянки у період з 01.01.2019 по 23.08.2019;

- позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01 січня 2019 по 31 травня 2020 року) земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №922/392/18 від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06 лютого 2018 року у справі №923/921/17.

- судом не була зроблена належна та об`єктивна правова оцінка суперечливості поведінки позивача, яка полягає, на думку апелянта, у створенні режиму заборони у використанні майна (що відповідає приписам ЗКУ й Закону про оренду землі) з одного боку, а другого - у намаганні отримати кошти за його нібито використання у вигляді оренди, яке належним чином не доведене та дійсно не мало місця;

- акт обстеження від 19 червня 2019 року не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що становить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Пушай В. І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 року, керуючись ст.ст. 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 залишено без руху та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом оплати 7 267,13 грн. судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, 12.11.2020 року на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків надійшов супровідний лист б/н, б/д з доданим оригіналом платіжного доручення №1925 від 11.11.2020 року про сплату судового збору на суму 7 267,13 грн.

На виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", апеляційним судом перевірено у програмі "Діловодство спеціалізованого суду "ДСС" та встановлено, що судовий збір у сумі 7 267,13 грн., сплачений апелянтом відповідно до платіжного доручення №1925 від 11.11.2020 року, зараховано до державного бюджету України, що підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 11.11.2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 року, керуючись ст .ст. 234, 235, 262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 та встановлено учасникам справи строк до 30.11.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

27.11.2020 року (в межах строку) до канцелярії суду від Харківської міської ради, м. Харків надійшов відзив б/н, б/д на апеляційну скаргу з доказами його направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків.

В зазначеному відзиві позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 призначено на "13" січня 2021 р. о 14:30 год.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 по справі №922/2060/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Харківської міської ради надав усні пояснення по суті справи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, відповіді на відзив відповідача, та письмових поясненнях, заперечувавав проти доводів апеляційної скарги, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав підлягають стягненню на користь власника відповідної земельної ділянки на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 19.06.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 № НВ-6310911152019 (а.с.39).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності нерухоме майно від 19.06.2020 №213227384 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 4246,1 кв.м по АДРЕСА_1 з 19.12.2018 зареєстроване за ТОВ "Варіант-Технології" (а.с. 25-26).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2020 № 213260355 право оренди земельної ділянки площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) по АДРЕСА_1 з 15.06.2020 зареєстроване за ТОВ "Варіант-Технології" на підставі договору оренди землі від 05.06.2020 (а.с.27-28).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6310911152019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0019 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності (а.с.29-30).

Із тексту позовної заяви вбачається, що ТОВ "Варіант-Технології" з 18.04.2018 по 15.06.2020 використовував земельну ділянку площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-4» по АДРЕСА_1 без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137022:02:022:0019) по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «А-4» право власності на яку зареєстроване за ТОВ "Варіант-Технології".

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) №1289/0/45-19 та від 27.05.2020 № 4161 виданий Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с. 37-38).

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 19.06.2020 (а.с. 39-42).

На переконання позивача, у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 право користування (оренди) чи інші речові права відповідача ТОВ "Варіант-Технології" на земельну ділянку (кадастровий номер 6310137022:02:022:0019) по АДРЕСА_1, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "А-4" не були зареєстровані за відповідачем.

Тобто, у відповідності до положень п.«а» ч.2 ст.83 ЗК України земельна ділянка (кадастровий номер 6310137022:02:022:0019) по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Перебувала ця земельна ділянка в період з 01.01.2019 по 31.05.2020, як свідчать матеріали справи у фактичному володінні і користуванні відповідача ТОВ "Варіант-Технології".

Договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 між позивачем - Харківської міською радою та відповідачем - ТОВ "Варіант-Технології" у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 не було укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачується.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с. 43-44) розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.01.2019 по 31.05.2020 складає 322 983,16 грн.

Вищевикладені обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів, що є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем за рахунок позивача без достатніх правових підстав.

Предметом доказування у даному спорі є зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі. Оскільки, в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Відповідно до загальних положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, є комунальною власністю.

При цьому у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність;

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві пі проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Норми статті 90 Земельного кодексу України, у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж кодексу відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

При цьому, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За даною справою позивач стверджує, що ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» використовує спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником Харківською міською радою договору оренди.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2020 №213227384 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 4246,1 кв.м. по АДРЕСА_1 з 25.02.2016 було зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2016 №468. А з 19.12.2018 зареєстроване за ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ: 41822821) на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2018 (видавник: ОСОБА_1 та ТОВ «ВАРІАНТ- ТЕХНОЛОГІЇ»), протоколу загальних зборів №03/18 від 18.12.2018, про що зазначено у відомостях з державного реєстру прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи (а.с. 25)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2020 №213260355 право оренди земельної ділянки площею 0,3691 га кадастровий номер 6310137200:02:022:0019 по АДРЕСА_1 за ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» на підставі договору оренди землі від 05.06.2020 (а.с.27-28).

ОСОБА_1 та ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» з 18.04.2018 по 15.06.2020 використовували земельну ділянку площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-4» по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, згідно Акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровийномер 6310137200:02:022:0019) було встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3691 га по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «А-4», право власності на яку зареєстроване за ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ». Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 №НВ-6310911152019, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:022:0019 складає 0,3691 га. Вказана земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А».

Таким чином, Харківська міська рада, як власник спірної земельної ділянки мала сподівання на отримання орендної плати за користування спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок, не оформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку встановленому законом.

В свою чергу, главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Крім того, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частин 1та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте чайно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛГІЇ» як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати у сумі 322 983,16 грн., що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК У країни.

Крім того, ніщо не звільняє ТОВ "ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ" від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ" не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та у постанові № 922/2417/19).

Стосовно тверджень апелянта, що право власності на земельну ділянку за Харківською міською радою зареєстроване з 23.08.2019 року, судова колегія зазначає наступне.

За вимогами приписів п. б, п. 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності (а.с. 29).

Вказаному положенню кореспондує норма ст. 83 Земельного кодексу України, яка зазначає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За даною справою, позивачем був замовлений витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:02:022:0019. Після отримання даного витягу, Харківською міською радою було надано до суду письмові пояснення, в яких останній просив долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію даного витягу (а.с. 56-63).

З даної копії витягу (а.с.58) вбачається: Кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:02:022:0019; Місце розташування (адміністративно-теритоіальна одиниця): АДРЕСА_1; Цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «А-4»; Форма власності: комунальна; Площа земельної ділянки, гектарів: 03691; Дата державної реєстрації земельної ділянки: 18.04.2019 р.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/2843/19 від 29.05.2020 р.

Враховуючи вищевикладене, вказана земельна ділянка є комунальною формою власності та належить територіальній громаді м. Харкова, представницьким органом якої є Харківська міська рада. Таким чином, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно тверджень скаржника, що ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» не використовую земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:002:0019, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 79 ЗК України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України та положень Закону України «Про державний земельний кадастр» формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Крім того, згідно з Витягу з державного земельного кадастру від 17.06.2020 № НВ-0005090282020 земельна ділянка загальною площею 0,3691 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0019 є сформованою як об`єкт цивільних прав. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 18.04.2018 (а.с.104).

Виходячи з того, що відомості про земельну ділянку площею 0,3691 га по АДРЕСА_1 містяться в Державному земельному реєстрі та їй присвоєно кадастровий номер, судова колегія дійшла висновку, що дана земельна ділянка сформована належним чином, визначено її площу та межі.

Таким чином, розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач доведений і обґрунтований та підтверджений достатніми, та належними доказами.

У даному випадку, суд першої інстанції достовірно встановив обставини правомірного володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі, що само по собі свідчить про фактичне використання ТОВ «ВАРІАНТ-ТЕХНОЛОГІЇ» сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів у розумінні вимог статей 73-79 ГПК України на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Відповідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем належним чином з урахуванням актуальної судової практики з аналогічних спорів та зі спорів, які виникають з земельного законодавства обґрунтовано свої позовні вимоги, надано належні та допустимі докази.

Відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необгрунтованих, додаткових або негативних наслідків. Оскільки, предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника та не приймає його посилання в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17. Оскільки у зазначених справах, на відміну від цієї справи, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається, та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору. Тому як, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Стосовно належності, достовірності, допустимості та оцінки доказів відповідачем, слід зазначити наступне.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що за даною справою, місцевий господарський суд надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, у відповідності до вимог статті 86 ГПК України.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, під час розгляду справи у суді першої інстанції, апелянт не був позбавлений можливості спростувати докази, якими підтверджена позиція Харківської міської ради та надати нові докази, яким би відповідач міг підтвердити свою позицію.

Однак, лише під час подання апеляційної скарги, відповідачем подані додаткові докази та не зазначено причину неподання цього доказу під час розгляду справі в суді першої інстанції. Отже, в даному випадку апелянтом порушено вимоги ст. 258 та ч. 3 ст. 269 ГПК України.

В свою чергу, апелянтом не зазначено, які саме докази повинні бути досліджені судом апеляційної інстанції та обґрунтування причин не подання цих доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, які у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) по АДРЕСА_1.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18). Тому, оформлення відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована вказана будівля.

Відсутність укладеного в період з 01.01.2019 по 31.05.2020 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Господарським судом Харківської області обгрунтовано встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Суд апеляційної інстанційї дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку позивач вірно керувався Порядком нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 (зі змінами), Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями, надалі - Положення), а також рішенням Харківської міської ради 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Згідно з пунктом 2.5. зазначеного Положення розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, Харківською міською радою правомірно застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019), на якій розташовані об`єкт нерухомості, що належить відповідачу за період з 01.01.2019 по 31.05.2020 в сумі 322983,16 грн.

Також, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів, та без державної реєстрації прав на неї, встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якої міська рада просить стягнути безпідставно збереженні кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами, яким є, зокрема, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (№922/3780/17, №922/536/18 від 29.01.2019, №922/391/18 від 11.02.2019, №922/981/18 від 12.04.2019, №922/902/18 від 12.06.2019).

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

В даних постановах Верховний суд наголосив на тому, що розрахунок розміру безпідставно збережених фактичним землекористувачем коштів повинен здійснюватися на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки відповідно до частини 2 статі 20 і частини 3 статті 32 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав саме площею в розмірі 0,3691 га, що підтверджується відповідним витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витягом з Держземкадастру. А отже, відповідач використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3691 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі і факту невикористання ним доведено не було.

Таким чином, доводи відповідача щодо зменшеного розміру земельної ділянки - 1169,4 кв.м. обґрунтовано не прийнято місцевим господарським судом до уваги.

За даною справою, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Відповідно до відомостей, які зазначені у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 №НВ-6310911152019 (а.с. 29), дата державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3691 га, кадастровий номер 6310137200:02:022:0019 є 18.04.2018. Форма власності: комунальна власність. Таким чином, твердження відповідача про те, що з 23.08.2019 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за позивачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам статті 79-1 ЗК України.

Судова колегія дійшла висновка, що господарський суд Харківської області, дослідив вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 ГПК України, з`ясував обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснив оцінку доказів, протягом часу, де мало місце невиконання такого зобов`язання (з 01.01.2019 по 31.05.2020 р.) З поданого позивачем розрахунку вбачається, як саме обчислено заявлену до стягнення суму. Відповідач не був позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (тому, як за текстом апеляційної скарги, відповідач посилався на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення Міськрадою суми безпідставно збережених відповідачем коштів на основі належного і допустимого доказу - Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1289/0/45-19, та №4161 (а.с. 37-38), виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Технології», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Технології», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 року у справі №922/2060/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.01.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя В.І. Пушай