Постанова від 13.01.2021 по справі № 922/4587/13 Східний апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 13.01.2021 по справі № 922/4587/13 Східний апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

04.11.2024
Засідання

04.11.2024
Засідання

Справа № 922/4587/13

Картка справи

Справа № 922/4587/13

Картка справи

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа № 922/4587/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.

при секретарі Соляник Н.В.,

за участю:

апелянта - Голяніщева Д.Ю. - на підставі Ордеру Серії ВІ №1024767 від 13.01.2021р.;

ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Кошовського С.В. - на підставі посвідчення від 26.06.2013р. №923 ;

заставного кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Вельковського С.В. - на підставі довіреності від 11.09.2020р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , м.Полтава, (вх.№3021 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 (суддя Усатий В.О., постановлену в м.Харків о 14:18год., дата складення повного тексту - 12.10.2020р.)

за заявою Mramor LLP, Wales

до боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2013р. у справі №922/4587/13 боржника ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Капустіна В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2014р. задоволено клопотання Капустіна В.В. про припинення його обов`язків ліквідатора у даній справі, звільнено арбітражного керуючого Капустіна В.В. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Белікова О.П.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. усунено ліквідатора Белікова ОВ. від виконання покладених на нього обов`язків, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кошовського С.В.

21.10.2019р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. було подано до господарського суду Харківської області заяву (вх.№ 25186), в якій просив суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 , які утворились в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006.

- визнати за ФОП ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м.; - земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування поданої заяви ліквідатор вказував на те, що під час проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що іпотечне майно кредитора реалізовано поза межами процедури банкрутства, а грошові кошти направлені на користь третіх осіб. Покупець вчинила дії з поділу іпотечного майна, в результаті чого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 були поділені на два об`єкта нерухомості:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площею 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згодом, частину новоутвореного майна було безвідплатно передано у власність ОСОБА_2 (сина банкрута).

13.02.2020р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. було подано до господарського суду Харківської області уточнену заяву (вх. № 3894), в якій просив суд:

- визнати за ФОП ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м.;

- земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1

Уточнену заяву ліквідатор обґрунтовував тим, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що ОСОБА_2 було вчинено дії, направлені на зміну технічних характеристик житлового будинку (реконструкція), в результаті чого, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , наразі має загальну площу 308,40 кв.м. та житлову площу 107,6 кв. м.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 задоволено заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. (вх. 25186 від 21.10.2019р.) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності з урахуванням уточненої заяви (вх. № 3894 від 13.02.2020р.); витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (в інтересах якого діє ОСОБА_1 житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв.м., житловою площею 107,6 кв.м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 , які утворились в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору ОСОБА_3 арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу; визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв.м.; земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що правочин, згідно з яким майно вперше вибуло з власності боржника, визнано в судовому порядку недійсним з причин порушення вимог закону при його укладанні, і відповідно до статей 216, 236 Цивільного кодексу України він не створює юридичних наслідків з моменту укладання (у тому числі, не породжує переходу права власності до набувача), спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, і останній не втрачав своє право власності на нього, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування цього майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України у особи, яка на даний час володіє цим майном - ОСОБА_2 .

Крім того, господарським судом першої інстанції було зазначено про те, що наявність достатніх підстав для задоволення віндикаційного позову не виключає можливість власника вимагати захисту інших своїх порушених прав, і обраний ним спосіб захисту майнового права прямо передбачено статтями 16, 392 Цивільного кодексу України, а також те, що застосування судом такого способу захисту прав боржника не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне йому право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак зареєстроване за іншою особою (отже, фактично оспорюється та не визнається останньою), суд визнав наявними правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне майно за банкрутом в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні уточненої заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. (вх. №3894 від 13.02.2020р.) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що прийнятим судовим рішенням малолітній ОСОБА_2 не позбавляється права користуватись житлом, та його права в цій частині не порушуються, оскільки даний висновок суперечить резолютивній частині оскаржуваної ухвали, відповідно до якої спірне майно передано ліквідатору ОСОБА_3 арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу.

Крім того, апелянт зазначає, що станом на 06.10.2020р. в провадженні господарського суду в межах розгляду даної справи про банкрутство перебувала заява ФОП ОСОБА_3 про визнання незаконним включення нерухомого майна до ліквідаційної маси, предметом розгляду якої є виключення зі складу ліквідаційної маси банкрута житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, 06.10.2020р. ухвалою господарського суду Харківської області у даній справі було відкладено розгляд зазначеної заяви.

Таким чином, на думку апелянта, місцевий господарський суд, всупереч висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2020р. у справі 5023/5622/12 не розглянув заяву ФОП ОСОБА_3 про визнання незаконним включення нерухомого майна до ліквідаційної маси, предметом розгляду якої є виключення зі складу ліквідаційної маси банкрута житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви ліквідатора боржника про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020р. залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

24.11.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№11523).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020р. поновлено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13; встановлено сторонам у справі строк до 16.12.2020р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 21.12.2020р.

16.12.2020р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12625), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 залишити без змін.

18.12.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою його представника (вх.№12772).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020р. відкладено розгляд справи на 13.01.2021р.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.01.2021р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні уточненої заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. (вх. №3894 від 13.02.2020р.) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Представник кредитора та ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кошовський С.В. заперечили проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що явка представників учасників судового процесу у справі про банкрутство у судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційний скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 за заявою Mramor LLP в порядку статей 11,16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1 а.с.102-104).

Постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2013 у справі №922/4587/13 визнано ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т.1 а.с.115-120).

Як зазначено в постанові, у власності божника перебуває наступне майно:

"будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 23.04.2007р. та земельна ділянка (кадастровий номер 5310137000:15:004:006), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю №022568".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у даній справі було задоволено клопотання ліквідатора про надання роз`яснення п. 2 резолютивної частини постанови господарського суду Харківської області від 10.12.2013р. у справі № 922/4587/13, зокрема: "Підлягає виключенню з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: заборона відчуження (номер обтяження: 3487442) + іпотека (номер іпотеки: 3487567) від 20.07.2006, майно: земельна ділянка і будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; заборона відчуження (номер обтяження: 4651943, 4651981) + іпотека (номер іпотеки: 4652013) від 19.03.2007, Майно: земельна ділянка і будинок за адресою: АДРЕСА_1 " (т.2 а.с.46-49).

18.05.2015р. припинено іпотеку на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 25.11.2015р., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (т.10 а.с.19-32).

17.10.2016р. між ОСОБА_3 (надалі - продавець) та ОСОБА_4 (надалі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі - договір купівлі - продажу №1 т.10 а.с.82), відповідно до умов якого продавець через представника передає у власність покупця житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 приймає його та сплачує за нього обумовлену грошову суму (пункт 1 договору купівлі - продажу №1).

Згідно з Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 5304700202016, виданим 10.10.2016р. Управлінням Держгеокадастру у м.Полтаві Полтавської області, житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0774га, кадастровий номер якої :5310137000:15:004:0006, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір купівлі -продажу земельної ділянки укладається одночасно з посвідченням цього договору.

На зазначеній земельній ділянці розташовано: житловий будинок з вбудованим гаражем літ. "А-2" загальною площею 537,1кв.м., житловою площею 82,4кв.м., огорожа №1-2, підпірна стіна №3-4, замощення; 5,альтанка Б (пункт 2 договору купівлі - продажу №1).

17.10.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №17012607, за яким власником майна: житлової будівлі 537,1 кв.м, житловою площею- 82,4кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 (т.10 а.с. 84).

Також, 17.10.2016р. між ОСОБА_3 (надалі - продавець) та ОСОБА_4 (надалі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі - продажу №2 т.10 а.с.85-86), відповідно до умов якого ОСОБА_3 через представника передає у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0774га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму (пункт 1 договору купівлі - продажу №2).

Пунктом 1.2 договору купівлі - продажу №2 встановлено, що цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0006.

17.10.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №17013475, власником земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0006, є ОСОБА_4 (т.10 а.с. 87).

24.10.2017р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про те, що об`єкт знаходиться в процедурі поділу (т.10 а.с. 22).

15.11.2017р. між ОСОБА_4 (надалі - дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які діють як законні представники малолітнього сина ОСОБА_2 (надалі - обдаровуваний) було укладеного договір дарування (надалі - договір дарування №1 т.10 а.с.118-120), відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передала у власність ОСОБА_2 , останній приймає від ОСОБА_4 як дарунок належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, що відчужується, розташований на земельній ділянці площею 0,0409га, кадастровий номер:5310137000:15:004:0160, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На зазначеній земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ "А-2" загальною площею 323,4кв.м, житловою площею 59,2кв.м, огорожа №1, огорожа №2, стінка підпірна №3, стінка підпірна №4 (пункт 1 договору дарування).

Пунктом 2 договору дарування встановлено, що цей житловий будинок належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., 17.10.2016 за реєстровим №1886.

15.11.2017р. відповідні відомості було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 23392085 (т.10 а.с.121).

Також, 15.11.2017р. між ОСОБА_4 (надалі - дарувальник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які діють як законні представники малолітнього сина ОСОБА_2 (надалі - обдаровуваний) було укладеного договір дарування (надалі - договір дарування №2 т.10 а.с.122-123), відповідно до умов якого ОСОБА_4 безоплатно передає у власність ОСОБА_2 , а останній приймає від ОСОБА_4 як дарунок належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0409га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0160.

15.11.2017р. до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було внесено запис про право власності: №23392368, згідно якого власником земельної ділянки площею 0,0409га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:15:004:0160 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15.11.2017р., реєстраційний №2798 (т.10 а.с.124).

12.12.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" подано до господарського суду Харківської області заяву (вх. №41470), в якій банк просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною за реєстровим № 1886, витребувати у ОСОБА_2 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:006 за адресою: АДРЕСА_1 та застосувати наслідки недійсності цього правочину.

Вказана заява мотивована тим, у листопаді 2017 року кредитору стало відомо про відчуження іпотечного майна поза межами процедури банкрутства та направлення грошових коштів на користь третіх осіб, а не іпотекодержателя. Заявник вважає, що реалізація майна банкрута відбулась в порушення вимог статей 23, 49 Закону про банкрутство, оскільки договори купівлі-продажу укладені поза ліквідаційною процедурою та без згоди іпотекодержателя, що на думку останнього є безумовною підставою для задоволення вказаної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2017р. призначено заяву до розгляду в судовому засіданні 13.02.2018р. із залученням до участі у розгляді цієї заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки прийняте по цій заяві рішення може вплинути на їх права та обов`язки.

Крім того, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було подано до господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову, в якій кредитор просив суд накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:006 за адресою: АДРЕСА_1 (т.10 а.с.16-17).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2017р. залишеною без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. та Верховного Суду від 18.07.2018р. задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про забезпечення вимог кредиторів; накладено арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 (т.10 а.с.34-39, 220-232).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2018р. залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018р. задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (вх. № 2035 від 24.01.2018р.) про заміну заходів забезпечення позову, замінено заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2017р., накладено заборону відчуження на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0106 площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 , накладено заборону відчуження на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0159 площею 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 (т.10 а.с.73-76).

Під час знаходження справи в суді апеляційній інстанції, кредитором ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було подано до господарського суду Харківської області уточнення (вх. № 2031 від 24.01.2018 р.) до заяви (вх. № 41470 від 12.12.2017р.) (т.10а а.с.1-4, ), в яких просить суд :

- визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886.

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок та адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323.40 кв. м., житловою площею 59.2 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0.0409 га за адресою: АДРЕСА_1 .

- застосувати наслідки недійсності договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 шляхом повернення до ліквідаційної маси боржника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323.40 кв. м., житловою площею 59.2 кв. м., земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0.0409 га за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213.7 кв. м., житловою площею 23.2 кв. м., земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_1 , які утворилися в результаті поділу предмету іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором іпотеки PCNL-D00/018/2007, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006.

27.06.2019р. кредитором ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ліквідатором боржника подано до господарського суду Харківської області спільні уточнення (вх. № 15695 від 27.06.2019р. т.10б а.с.133-137) до заяви (вх. № 41470 від 12.12.2017р.), згідно яких останні просив суд:

- визнати недійсними договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 та договір купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887.

- застосувати наслідки недійсності договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886, та договору купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887, шляхом повернення становища сторін у початковий стан, а саме: повернути у власність боржника житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213.7 кв.м., житловою площею 23.2 кв.м., земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0.0365 га за адресою: АДРЕСА_1 , які утворилися в результаті поділу предмету іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором іпотеки PCNL-D00/018/2007, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537.1 кв.м. та земельної ділянки площею 0.0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору Кошовському Сергію Васильовичу.

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37726693 від 24.10.2017 13:05:17, приватного нотаріуса Набока Юлія Василівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська область за ОСОБА_4 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 213.7, житлова площа (кв.м.): 23.2, , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.0365 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, номер запису про право власності: 22975717.

18.07.2019р. кредитором ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подано до господарського суду Харківської області уточнену заява (вх. № 17422 від 18.07.2019р.) в редакції уточнень (вх. № 15695 від 27.06.2019р.) з доказами направлення такої заяви учасникам справи, зокрема, приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Набоці Ю.В (т.10г а.с.15-19).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2019р. у справі №922/4587/13 залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019р. та Верховного Суду від 19.05.2020р. задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018р.; вх. № 15695 від 27.06.2019р.) задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018р.; вх. № 15695 від 27.06.2019р.);

Визнано недійсними договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 та договір купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887;

Застосовано наслідки недійсності договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 17.10.2016р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886, та договору купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887, шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: повернути у власність ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв.м., земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га, за адресою: АДРЕСА_1 , які утворились в результаті поділу предмету іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором іпотеки PCNL-D00/018/2007, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору Кошовському Сергію Васильовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , свідоцтво №923 від 14.05.2013р.);

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37726693 від 24.10.2017 13:05:17, приватний нотаріус Набока Юлія Василівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська обл., за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв. м.): 213,7, житлова площа (кв. м.): 23,2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0365 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1386807653101, номер запису про право власності: 22975717 (т.10г а.с.195-208).

Відповідні висновки місцевого господарського суду, з якими погодився суд як апеляційної так і касаційної інстанції мотивовані тим, що на підставі досліджених матеріалів справи судом було встановлено, що при укладенні спірних правочинів було порушено процедуру реалізації майна банкрута у справі про банкрутство, а саме: продаж майна здійснено безпосередньо банкрутом, а не ліквідатором; забезпечений кредитор не надавав згоди на реалізацію заставного майна; майно реалізовано без проведення аукціону; кошти, від реалізованого майна, не направлені заставному кредитору - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останнього, а отже, об`єктивно вбачається не відповідність змісту правочинів загальним вимогам чинного законодавства щодо чинності правочинів.

Також, господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для застосування реституції, як способу захисту, оскільки сторонами за оскаржуваним договором є банкрут та ОСОБА_4 , яка на даний час є власником частини спірного майна.

Крім того, враховуючий визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.10.2016р., посвідченого ПН ПМНО Набокою Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1886, який був однією з підстав для виникнення права власності ОСОБА_4 на житловий будинок, загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для реального захисту та відновлення порушених прав банкрута, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування реєстрації права власності вказаного об`єкту нерухомого майна за ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2019р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. було подано до господарського суду Харківської області заяву (вх.№ 25186), в якій просив суд:

Згодом, частину новоутвореного майна було безвідплатно передано у власність ОСОБА_2 (сина банкрута).

- визнати за ФОП ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м.;

- земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 (т.21 а.с.16-19).

06.10.2020р. господарським судом постановлену оскаржувану ухвалу у даній справі (т.21 а.с.194-211), що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційні скарзі доводи апелянта, колегія суддів, зазначає наступне.

Так, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019р. введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Враховуючи те, що на даний момент справа знаходиться на стадії ліквідації, а предметом апеляційного перегляду є ухвала суду від 06.10.2020р., до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства.

За приписами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред`явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що між банкрутом - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов`язальні правовідносини відсутні, оскільки банкрут не є стороною договорів дарування від 15.11.2017р., на підставі яких до ОСОБА_2 перейшло право власності на спірний об`єкт нерухомості та земельну ділянку.

Відповідно пункту 8 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2014р., за положеннями статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма частини ?1 статті? 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке пізніше набувач відчужив третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Захистити порушені права особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливо шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 Цивільного кодексу України, а також під час розгляду спорів про витребування майна потрібно встановити всі юридичні факти, які визначені в статтях 387 та 388 Цивільного кодексу України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо (вказана правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17.12.2014р. у справі №?6-140цс14).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 11.10.2011р. у справі №5002-8/5447-2010|3-301гс15, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за подальшим договором права відчужувати це майно.

Таким чином, за змістом статті 388 Цивільного кодексу України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі.

Частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012р. у справі №6-136цс12).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником. Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Отже, як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2019р. у справі №922/4587/13 залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019р. та Верховного Суду від 19.05.2020р. задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018р.; вх. № 15695 від 27.06.2019р.) задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018р.; вх. № 15695 від 27.06.2019р.);

Зазначеним судовим рішенням, що набрало чинності, зокрема, встановлено, що власник майна за оскаржуваним договором ОСОБА_4 вчинила дії з поділу іпотечного майна, в результаті чого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 були поділені на два об`єкта нерухомості:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Судова колегія зазначає, що вказаним діям щодо відчуження та поділу іпотечного майна було надано оцінку судами апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду питання законності вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в результаті чого було встановлено ухилення банкрута ОСОБА_3 від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", направлене на ускладнення виконання рішення суду, а також інші відповідні обставини щодо поділу іпотечного майна (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018р. (т.10 а.с.34-39, 220-232).

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, 17.11.2017р. приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 2796, посвідчено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_4 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 , в інтересах якого діяли його законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як дарунок вказаний житловий будинок та земельну ділянку (т.10 а.с.85-86, 118-120).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2020р. доданої ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було вчинено дії, направлені на зміну технічних характеристик житлового будинку (реконструкція), в результаті чого, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , наразі має загальну площу 308,40 кв.м. та житлову площу 107,6 кв. м. (т.21 а.с.21-23).

Таким чином, частина іпотечного майна ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке незаконно вибуло з власності банкрута: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,40 кв. м., житловою площею 107,6 кв. м., та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площею 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка утворилась в результаті поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 (предмет іпотеки), на даний час перебуває у власності ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 4 статті 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються у т.ч. шляхом визнання наявності або відсутності прав, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Також, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вищевикладені обставини підтверджують, що реалізоване нерухоме майно банкрута (квартира) вибуло з володіння банкрута незаконно, не з його волі, що у відповідності до приписів статті 388 Цивільного кодексу України є підставою для витребування такого майна на користь законного власника ОСОБА_3 (боржника) з метою його включення до складу ліквідаційної маси.

Враховуючи, що правочин, згідно з яким майно вперше вибуло з власності банкрута, визнано в судовому порядку недійсними з причин порушення вимог закону при його укладанні, та відповідно до статей 216, 236 Цивільного кодексу України він не створює юридичних наслідків з моменту укладання (у тому числі, не породжує переходу права власності до набувача), спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, і останній не втрачав своє право власності на нього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. в частині витребування цього майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України у особи, яка на даний час володіє цим майном - ОСОБА_2 .

Щодо вимог ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. про визнання права власності на спірне майно судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі витрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.11.2012р. у справі №6-107цс12, від 04.12.2012р. у справі №26/133, від 29.04.2015р. у справі №903/134/13-г.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в іншій постанові від 07.10.2015р. у справі № 1622цс15) висловлено позицію, що відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України). Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позивач у позові про визнання права власності - це особа, яка вже є власником, відповідач - будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.

Як вірно встановленого місцевим господарським судом, банкрут - ОСОБА_3 не втрачав своє право і є власником спірного майна.

Проте, у зв`язку із укладенням ним правочину щодо відчуження його майна, визнаного судом недійсним, належне йому на праві власності майно на цей час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою - ОСОБА_2 , до якого і пред`являється вимога.

Враховуючи, що наявність достатніх підстав для задоволення віндикаційного позову не виключає можливість власника вимагати захисту інших своїх порушених прав, і обраний ним спосіб захисту майнового права прямо передбачено статтями 16, 392 Цивільного кодексу України, а також те, що застосування судом такого способу захисту прав боржника не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне йому право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак зареєстроване за іншою особою (отже, фактично оспорюється та не визнається останньою), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. в частині визнання права власності на спірне майно за банкрутом в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів апелянта про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що прийнятим судовим рішенням малолітній ОСОБА_2 не позбавляється права користуватись житлом, та його права в цій частині не порушуються, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом даної правової норми, а також статей 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 177 Сімейного кодексу України дбати про збереження використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державного пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органів опіки та піклування.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 177 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Судова колегія звертає увагу на те, що в межах розгляду даної справи, ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовським С.В. не заявлялась вимога про виселення малолітнього відповідача, тобто оскаржуваним судовим рішенням малолітнього ОСОБА_2 не було позбавлено права користування житлом, і його права в цій частині не порушуються.

Колегія суддів також наголошує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на момент отримання малолітнім ОСОБА_2 майна у його власність), так і статті 1 КУПБ (що застосовується на даний час) малолітній відповідач - ОСОБА_2 є заінтересованою особою стосовно боржника - ОСОБА_3 , оскільки є його сином.

Більше того, судова колегія зазначає, що сукупність обставин даної справи свідчить про наявність в систематичних діях банкрута (поділ зазначеного іпотечного майна, зміна технічних характеристик за умови наявності ухвали про забезпечення, постійне оскарження судових рішень) свідомого наміру уникнути виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та створити різними способами перешкоди та ускладнити фактичне виконання рішень суду.

Зазначеним обставинам неодноразово надано правову оцінку (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018р.).

Враховуючи обставини отримання малолітнім ОСОБА_2 , у власність спірного майна, а також те, що останній є сином банкрута, судова колегія вбачає в таких діях намір ускладнити повернення майна до ліквідаційної маси та виконання судового рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що майно фактично повертається у власність ОСОБА_3 , який є батьком малолітнього відповідача і зобов`язаний надати своєму малолітньому сину відповідне житло.

Колегія суддів також відхиляє, як безпідставні, доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд, всупереч висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2020р. у справі 5023/5622/12 не розглянув заяву ФОП ОСОБА_3 про визнання незаконним включення нерухомого майна до ліквідаційної маси, предметом розгляду якої є виключення зі складу ліквідаційної маси банкрута житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви ліквідатора боржника про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, оскільки зазначена заява є окремою процесуальною заявою сторони в межах даної справи про банкрутство, та не є предметом розгляду в межах розгляду заяви ліквідатора боржника про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2020р. у справі №922/4587/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 cічня 2021р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Джерело: ЄДРСР 94192448

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!