ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 903/789/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Дунець Г.Я. адвокат

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 17.09.2020, повне рішення складено 18.09.2020, у справі № 903/789/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в інтересах Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Рівне

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича, м. Ковель

про стягнення 13 929,67 грн

В жовтні 2019 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в інтересах Виробничого структурного підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «»Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Волинської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича про стягнення неустойки у розмірі 13 929,67 грн на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України у зв`язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна наймачем (відповідачем).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19, позов Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в інтересах Виробничого структурного підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Рівне до відповідача Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича про стягнення 13 929,67 грн задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (одержувач коштів: виробничий структурний підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» 13 929,67 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном та 1921,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що укладений між сторонами Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 577 від 26.11.2010 припинив свою дію 30.06.2018, а тому беручи до уваги положення п. 10.9 вказаного договору, в силу котрого орендар зобов`язаний був повернути орендоване майно позивачу до 04.07.2018 (включно), однак вказаного не здійснив, суд визнав обґрунтованою суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Відповідач Фізична особа-підприємець Кавас Віктор Степанович, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:

- п.10.10 укладеного між сторонами Договору визначено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Зазначений акт між сторонами з об`єктивних причин не підписувався та не підписується на сьогодні;

- з 30.06.2018 по даний час обома сторонами Договір продовжує виконуватися на загальних умовах, ним же передбачених, а це і користування орендованим майном, і виконання зобов`язань в частині розрахунків в формі попередньої оплати, які проводились і продовжують проводитись відповідачем в передбачені договором терміни і у встановлених розмірах, а позивачем, у свою чергу, які приймаються і в подальшому відповідачу не повертаються (копії підтверджуючих платіжних документів наявні в матеріалах справи);

- за положенням ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то. за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Вказане також передбачено у п. 10.4 Договору оренди майна;

- відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом;

- вказана заява (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії в даних конкретних правовідносинах між позивачем і відповідачем останнім не отримувалась, а тому закономірно, що відповідач вважав та продовжує вважати Договір оренди автоматично продовженим на тих самих умовах, на той самий строк;

- відсутність підписаних договорів про внесення змін до договору оренди в частині строку його дії не свідчить про те, що останній не продовжував свою дію відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Постанова ВСУ від 09.07.2019 у справі № 906/745/18;

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов`язання припиняється через 6 місяців з дня, коли боржник повинен був виконати зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 6 ст. 232 ГК України). Тобто навіть у випадку нарахування вказаної неустойки Позивачем, за законом вона може бути нарахована тільки за 6 місяців, навіть якщо боржник і затримує виконання зобов`язань на 12 місяців і довше. Відповідно до ч2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік;

- аналіз ст. 256, 261, 267 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду від 17.09.2020 у справі № 903/789/19, оскільки судом першої інстанції не враховані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також були порушені норми, як матеріального так і процесуального права /а.с. 204-207/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19 та призначено до розгляду на 13.01.2021 об 10:00 год.

02.12.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Виробничий структурний підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3499/20), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду в силі /а.с. 230-234/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 розгляд справи № 903/789/19 призначено в режимі відеоконференції із Господарським судом Львівської області, де братиме участь представник позивача.

13.01.2021 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Каваса В.С., просив оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2019 у справі № 903/789/19 залишити без змін.

Відповідач Фізична особа-підприємець Кавас Віктор Степанович участі уповноваженого представника в судовому засіданні 13.01.2021 не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 226/.

13.01.2021 адвокат Самойленко С.А., який представляє інтереси ФОП Каваса В.С. згідно ордеру серії АС за № 1003348 від 13.01.2020, подав до суду клопотання (вх.№ 242/21 від 13.01.2021) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його хворобою.

Розглянувши клопотання ПП «Обрій» про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з ч.11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Як вбачається з клопотання адвоката Самойленко С.А., останній вказує на неможливість прибуття в судове засідання через його хворобу, однак, будь-яких доказів ( медичних довідок, листків непрацездатності, документів на зверненням до медичної установи тощо) на підтвердження вказаних причин до суду не надано.

Окрім цього, апеляційний суд констатує, що відповідач ФОП Кавас В.С. був своєчасно, 30.11.2020, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи - 13.01.2021 /а.с. 226/, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, за умов можливості усвідомлення непередбачуваних обставин (захворювання адвоката), оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Таким чином, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає, оскільки повідомлені ним причини неявки не знайшли свого підтвердження та судом поважними не визнаються.

Враховуючи, що ухвалою суду від 25.11.2020 явка представників сторін в судове засідання 13.01.2021 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кавасом Віктором Степановичем (орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 577 (надалі - Договір), у відповідності до умов п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: кіоск № 9, площею 5,2 кв.м ВП «Станція Ковель» ДТГО «Львівська залізниця», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, бульвар Л.Українки, 37-В та перебуває на балансі ВП «Станція Ковель» ДТГО «Львівська залізниця», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.2010, виконаним суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Янчуком О.Г. і становить за незалежною оцінкою 9 705 грн без врахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими товарами. Стан майна на момент укладення договору вказано в акті приймання-передавання орендованого майна (п.1.2, 1.3 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 170 грн за базовий місяць оренди (вересень 2010) без ПДВ.

Відповідно до п. 5.3 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 5.9, 5.10 Договору, орендар зобов`язаний щомісячно до 12 числа, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць. На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання Договору оренди повернути балансоутримувачу, за погодження з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного стану та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.9, 10.11 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу за погодженням з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з орендодавцем. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками /а.с.26-35/.

В подальшому між сторонами неодноразово укладено Додаткові договори до Договору № 577 від 26.11.2010, а саме: № 1 від 01.02.2012, № 2 від 29.11.2013, № 3 від 15.07.2014, № 4 від 25.11.2014, № 5 від 31.03.2015, № 6 від 20.07.2015 та Додаткові договори від 29.01.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 17.11.2016, від 07.04.2017, від 11.07.2017, від 15.12.2017, від 09.01.2018, від 25.04.2018 /а.с. 36-61/.

Додатковим договором № 1 від 01.11.2012 у пункті 1.1 Договору оренди слова «ВП «Станція Ковель» замінено на слова: «ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень».

Додатковим договором № 3 від 15.07.2014 у пункті 1.1 Договору оренди слова «на балансі ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» замінено на слова «на балансі ВП «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3» ДТГО «Львівська залізниця».

Додатковою угодою від 29.01.2016 внесено зміни в Договір оренди нерухомого майна від 26.11.2010 за № 577 та встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

У тексті договору найменування «відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3» ДТГО «Львівська залізниця» замінено на - виробничий структурний підрозділ «Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Додатковим договором від 29.01.2016 також внесено зміни у пункт 3.6 Договору та викладено в наступній редакції: Орендна плата 100% не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до п. 1 Додаткового договору від 25.04.2018 до Договору оренди нерухомого майна у розділі 10 «Строк дії та умови зміни, розірвання Договору» пункт 10.1 викладено у наступній редакції: «Цей Договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно, без подальшого продовження» /а.с. 61/.

Додаткові договори до Договору оренди нерухомого майна № 577 від 26.11.2010 підписані сторонами та завірені їх печатками без зауважень та заперечень.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 735 від 02.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 52 від 18.01.2017), наказу № 362 від 22.05.2017 «Про деякі питання діяльності ПАТ «Укрзалізниця», наказу № 7 від 20.06.2017 «Про введення в дію положення про виробничий підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Рівненське управління будівельно- монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.07.2017 реорганізовано шляхом приєднання у виробничий підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у складі юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Додатковим договором від 15.12.2017 у тексті Договору найменування «Виробничий структурний підрозділ «Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» замінено на виробничий підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 «Юридичний статус підрозділу» «Положення про виробничий структурний підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (надалі - Положення), затвердженого наказом філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» від 19.07.2019 за № 167, виробничий структурний підрозділ «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» є виробничим структурним підрозділом філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - Філія) входить до її складу, знаходиться у виробничому та адміністративному підпорядкуванні Філії та функціонального структурного підрозділу «Львівська дирекція» філії та діє від імені Товариства. Підрозділ не має статусу юридичної особи або відокремленого підрозділу Товариства, не підлягає державній реєстрації та здійснює делеговані Товариством, Філією та Дирекцією повноваження відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Філії / а.с. 16-19/.

Згідно з п. 7.1.4 Положення про виробничий структурний підрозділ «Рівненсько- Тернопільське територіальне управління» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця», підрозділ має право в інтересах Товариства, за дорученням Філії та Дирекції, в межах наданих Товариством та Філією повноважень, встановлених цим Положенням, Положенням про Філію, Положенням про Дирекцію, Статутом Товариства, рішеннями органів Товариства відповідно до встановленого у Товаристві порядку вчиняти дії, необхідні для здійснення Підрозділом фінансово-господарської діяльності, а саме: представляти інтереси Товариства, філії та усіх без виключення її структурних (функціональних та виробничих) підрозділів у судах усіх інстанцій та юрисдикцій, в тому числі в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, вести претензійно- позовну роботу, пов`язану з виконанням судових рішень та інших виконавчих документів.

У пункті 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 зазначено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту /а.с. 10-12/.

27.04.2018 листом за № ФБМЕС-01/238 позивач за підписом першого заступника директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Ю.Б. Мруця та головного бухгалтера О.П. Красносільської на адресу ФОП Каваса В.С. надіслав заяву про припинення дії Договору оренди № 577 від 26.11.2010, що підтверджується журналом реєстрації вихідної пошти філії /а.с. 62-64/. У вказаному листі позивачем додатково повідомлено, що після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна, а саме 30.06.2018, як то передбачено сторонами в Додатковій угоді, майно необхідно повернути балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі орендованого майна. При цьому зазначено відповідачу, що після закінчення строку дії зазначеного Договору оренди на наступний період Договір продовжуватись не буде.

25.09.2018 позивач на адресу відповідача надіслав лист № 2173 про нарахування неустойки за неповернення майна з орендного користування у розмірі подвійної орендної плати за користування майном по договору № 577 (липень-серпень 2018) та зміну банківських реквізитів, а також надіслано рахунок № 13 від 24.09.2018 щодо сплати нарахованої неустойки з актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.09.2018 /а.с. 65-68/.

26.07.2018 відповідач здійснив часткову оплату в сумі 595,68 грн та 28.08.2018 - в сумі 595,68 грн, зокрема, останній здійснював перерахування платежів на нові платіжні реквізити, які йому були повідомлені позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 № 938 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця», затверджено нову редакцію статуту товариства.

27.11.2018 державним реєстратором проведено реєстрацію змін до статуту Укрзалізниці, зокрема, в частині зміни найменування Товариства на Акціонерне товариство «Українська залізниця», скорочено-АТ «Укрзалізниця».

На даний час майно, що перебувало в оренді відповідача, знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу «Рівненсько-Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

На підставі п.10.11 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 577 від 26.11.2010, п. 2 ст. 785 ЦК України, позивач виставляв відповідачу рахунки про сплату неустойки на загальну суму 15 121,03 грн, зокрема: № 13 від 24.09.2018 на суму 2 382,72 грн /а.с. 67/, № 48 від 30.09.2018 на суму 1 214,00 грн /а.с. 73/, № 82 від 31.10.2018 на суму 1 234,64 грн /а.с. 76/, № 115 від 30.11.2018 на суму 1 251,92 грн /а.с. 78/, № 146 від 30.12.2018 на суму 1 261,94 грн /а.с. 80/, № 10 від 31.01.2019 на суму 1 274,56 грн /а.с. 82/, № 41 від 28.02.2019 на суму 1 280,93 грн /а.с. 90/, № 72 від 31.03.2019 на суму 1 292,46 грн /а.с. 92/, № 103 від 26.04.2019 на суму 1 305,39 грн /а.с. 94/, № 134 від 31.05.2019 на суму 1 314,52 грн /а.с. 96/, № 165 від 27.06.2019 на суму 1 307,95 грн /а.с. 98/.

Крім того, разом з рахунками позивач надсилав відповідачу акти звірок взаємних розрахунків, які відповідач не підписував та не повертав позивачу.

Поскільки у платіжних дорученнях відповідач вказував оплату по Договорах оренди № 582, № 581, № 577 однією сумою без зазначення, яка сума повинна бути зарахована на кожен з цих договорів, відсутністю можливості здійснити звірку по договорах оренди, позивачем в першу чергу здійснювалося зарахування цих сум в рахунок договору № 582 від 20.12.2010 року.

06.02.2019 позивач з метою добровільного врегулювання спору на адресу відповідача надіслав претензію за № 274 щодо сплати неустойки по Договорах оренди № 582, № 581 та № 577, яка залишена останнім без розгляду та задоволення /а.с. 85-86/.

Зважаючи на залишення відповідачем ФОП Кавасом В.С. вимоги позивача без відповіді та задоволення, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення 13 929,67 грн неустойки в розмірі подвійної плати за час прострочення (користування орендованим майном) після закінчення строку дії Договору оренди № 577 від 26.11.2010 (яка складається із 15 121,03 грн нарахованої позивачем до сплати відповідачу неустойки за період з липня 2018 по червень 2019 та проведеної відповідачем часткової оплати на суму 1 191,36 грн).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

У відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Зі змісту ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Тому якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі Договору № 577 від 26.11.2010 між сторонами виникли правовідносини з оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Умовами п. 10.7 укладеного між сторонами Договору передбачено, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії Договору оренди № 577 від 26.11.2010 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, зокрема, будівлі кіоску №9, площею 5.2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, бульвар Л. Українки 37-В, з урахуванням Додаткових угод, у тому числі останньої від 25.04.2018, закінчився (припинився) 30.06.2018.

Пунктами 10.9, 10.11 Договору сторони узгодили повернення орендованого відповідачем майна (будівлі кіоску) за актом приймання-передачі. При цьому, обов`язок щодо складання акта про повернення майна покладається на відповідача (орендаря) впродовж 3-ох робочих днів після припинення або розірвання Договору.

Доказів повернення орендованого майна за відповідним актом приймання-передачі матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з листами, зокрема від 27.04.2018, в яких зазначав про припинення договору та просив повернути орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі згідно умов договору, які в свою чергу залишені були відповідачем без задоволення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що лист від 27.04.2018 та від 25.09.2018 є належними та допустимими доказами висловлення позивачем заперечень щодо продовження дії договору в порядку ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Враховано при цьому, що ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку встановленого законом. Таким чином, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №и906/739/18 від 08.07.2018; №и906/742/18 від 02.07.2018; № 906/743/18 від 02.07.2018 і підстав відступати від яких колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У зв`язку з неповернення відповідачем майна після закінчення терміну дії Договору оренди № 577 від 26.11.2010, позивач, враховуючи положення ч.2 ст.785 ЦК України, нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном у період з липня 2018 по червень 2019, з урахуванням проведення відповідачем часткової оплати, в розмірі 13 929,67 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач після закінчення дії Договору (тобто після 30.06.2018) не виконав обов`язку з повернення об`єкта оренди, а продовжував користування орендованим кіоском № 9 без відповідного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про стягнення неустойки з ФОП Каваса Віктора Степановича згідно з наданим позивачем розрахунком у відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України, за період після припинення дії Договору з липня 2018 року по червень 2019 року у сумі 13 929,67 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності щодо нарахування неустойки пропущений позивачем, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна позовна давність - 1 рік колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не грунтуються на вимогах закону, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 256, 257, 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено вище, неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З урахуванням викладеного у даному випадку застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Оскільки суд встановив припинення дії договору 30.06.2018 та відповідно до п.10.9 договору, орендар зобов`язаний був повернути орендоване майно позивачу в строк до 04.07.2018, тому позовна вимога щодо стягнення неустойки в сумі 13 929,67 грн пред`явлена позивачем в межах трьох річного строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ФОП Каваса Віктора Степановича не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19 відсутні.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича на рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2020 у справі № 903/789/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/789/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "16" січня 2021 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Юрчук М.І.