ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа№ 910/2372/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020

у справі № 910/2372/20 (суддя Балац С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 186.403,23 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 позов задоволено повністю: стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 131.261,08 грн, 3 % річних у сумі 8.159,94 грн, інфляційні втрати у сумі 46.982,21 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2.796,05 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення відповідачем оплати газу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 910/2372/20 залишено без руху; надано АТ "Укртрансгаз" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку.

16.11.2020 від АТ "Укртрансгаз" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими до неї доказами сплати судового збору (платіжне доручення № 7347 від 16.10.2020).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/2372/20, зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/2372/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Рішення у справі прийнято 18.01.2021 після виходу судді Корсака В.А. з відпустки.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:

- відповідач повністю сплатив на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1.483.687,27 грн за поставку газу, а тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним;

- прострочення терміну оплати газу не завдало жодних збитків позивачу, не вплинуло на його господарську діяльність, газ було оплачено у повному обсязі, а тому застосована до відповідача відповідальність є надмірним тягарем для нього та буде виступати засобом збагачення позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем укладений договір купівлі-продажу природного газу від 24.02.2015 №1502000280 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Положеннями п. 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 Договору, останній зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1.483.687,27 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні у матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Сторони визнають сторонами, відповідач оплатив отриманий газ у повному обсязі на суму 1.483.687,27 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборонності (т. 1 а. с. 27-30), відповідач здійснив таку оплату з пропуском строків, обумовлених договором.

Апелянт не заперечує, що прострочення оплати мало місце, а наведених розрахунок заборгованості не спростовує.

Водночас апелянт стверджує, що прострочення терміну оплати газу не завдало жодних збитків позивачу, не вплинуло на його господарську діяльність, газ було оплачено у повному обсязі, а тому відповідальність (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) застосована до відповідача безпідставно, є надмірним тягарем для нього та виступає засобом збагачення позивача.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 ГПК України, також подав до місцевого суду відзив (строк на подання якого поновлений місцевим судом ухвалою від 18.09.2020), у якому зазначив про відсутність понесених позивачем збитків та заявив клопотання про зменшення розміру пені до 1,00 грн.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання за Договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 186.403,23 грн, з яких: 131.261,08 грн - пеня, 8.159,94 грн - 3% річних та 46.982,21 грн - інфляційні втрати.

Апеляційний суд відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 131.261,08 грн, 3 % річних в сумі 8.159,94 грн та інфляційних втрат в сумі 46.982,21 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Твердження відповідача про відсутність понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням строку виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором місцевим судом підставно відхилена, оскільки наявність/відсутність понесених позивачем збитків не є предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів також зазначає, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Колегія суддів також відзначає, що:

- відповідно до ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, наслідки якої відповідач мав усвідомлювати при підписанні та подальшому виконанні укладеного між сторонами спору Договору;

- подані відповідачем фінансові звіти не стосуються періоду заборгованості за Договором;

- у справі відсутні докази того, що сума, заявлена позивачем до стягнення, погіршить фінансовий стан відповідача.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, колегія суддів вважає, що відповідач не надав місцевому суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1,00 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів своєчасного виконання свого зобов`язання щодо оплати газу, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач порушив умови Договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 131.261,08 грн, 3% річних в сумі 8.159,94 грн та інфляційних втрат в сумі 46.982,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/2372/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/2372/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/2372/20.

4. Повернути до Господарського міста Києва матеріали справи №910/2372/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак