ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа№ 910/9117/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривошей Ю.І.

від відповідача: Григор`єва К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наше тепло"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 (повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020)

у справі № 910/9117/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона імпульс плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наше тепло"

про стягнення 1 055 381, 85 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона імпульс плюс" (далі за текстом - позивач; ТОВ "Крона імпульс плюс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наше тепло" (далі за текстом - позивач; ТОВ"Наше тепло") про стягнення 1 055 381, 85 грн, з яких: 860 324, 04 грн основного боргу, 65 078, 18 грн пені, 103 238, 88 грн штрафу, 10 394,60 грн 3 % річних та 16 346, 15 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за укладеним сторонами договором поставки № 04/11/19 від 04.11.2019.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 526, 549, 610, 612, 625, 712, 692 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), статті 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9117/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Наше тепло" на користь ТОВ "Крона імпульс плюс" суму основного боргу у розмірі 860 324 грн 04 коп., пеню у розмірі 64 442 грн 23 коп, штраф у розмірі 103 238 грн 88 коп, 3% річних у розмірі 10 366 грн 20 коп, інфляційні втрати у розмірі 16 346 грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 15 820 грн 76 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позову в частині стягнення заборгованості, штрафу, інфляційних втрат та частковою обґрунтованістю позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних.

Рішення обґрунтовано нормами статей 530, 549, 610, 611, 625, 629, 692, 712 ЦК України, нормами статей 193, ч. 6 ст. 232, 265 ГК України, нормами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у цій справі, ТОВ "Наше тепло" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, стягнути з ТОВ "Крона імпульс плюс" витрати по сплаті судового збору та призначити у справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів (видаткових накладних).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на проведення аудиту товариства, за наслідками якого встановлено перевищення повноважень колишнім директором ОСОБА_1 та розтрату майна товариства.

Скаржник має обґрунтовані сумніви щодо факту поставки товару, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні є неналежно оформленими. В них не відображено відповідальної від відповідача особи за здійснення господарської операції, а також даних особи, яка підписала видаткові накладені від ТОВ "Наше тепло", що дають змогу ідентифікувати цю особу. Крім того, у зв`язку з відсутністю зміни матеріального стану сторін та фактичного руху активів, скаржник не відобразив у своєму податковому обліку спірні господарські операції.

Подана відповідачем апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції дійсним обставинам справи.

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 справу № 910/9117/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у зазначеному складі суду від 23.11.2020 поновлено ТОВ "Наше тепло" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 910/9117/20 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 13.01.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 13.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Представник також підтримав заявлене в апеляційній скарзі клопотання про призначення у справі комплексної судової експертизи документів (почеркознавчої та технічної), яке мотивувалося наявністю сумнівів щодо факту поставки товару, особи підписанта видаткових накладних з боку відповідача, ідентичності печатки, відтиски якої проставлені на первинних документах.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. В задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи просив відмовити.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи залишено без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості прийняття рішення за результатами розгляду справи.

Крім того, відповідач не був позбавлений права самостійно замовити експертизу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та надати її суду в якості доказу. Доказів неможливості проведення такої експертизи самостійно відповідачем не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання колегія не вбачає.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

04.11.2019 між ТОВ "Крона імпульс плюс", як постачальником, та ТОВ "Наше тепло", як покупцем, укладено договір поставки № 04/11/19.

Договір підписаний від імені постачальника його директором Синюком С.А. та від імені покупця - директором ОСОБА_1, що діяли на підставі статутів товариств. Підписи вказаних осіб скріплені печатками.

За умовами цього договору:

- постачальник зобов`язується передати у встановлений договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1.);

- товаром, що поставляється за договором, є визначені родовими ознаками вироби в асортименті відповідно до Специфікації, найменування яких зазначаються у замовленнях покупця, прийнятих постачальником, відповідних рахунках-фактурах та товарних накладних (п. 1.2.);

- поставка товару здійснюється однією чи кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних, підписаних покупцем (п. 4.1.);

- на кожну партію товару постачальник в обов`язковому порядку надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, посвідчення (сертифікат) якості або інші документи, що посвідчують якість товару (п. 4.4.);

- датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцеві за адресою, вказаною у п. 4.3 договору (п. 4.5.);

- ціна за одиницю товару є договірною, ціна та загальна вартість партії товару зазначаються у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних покупцем (п. 5.1.);

- на підставі погодженого сторонами замовлення на поставку товару постачальник формує для покупця рахунок-фактуру на оплату для кожної конкретної поставки товару. В рахунку-фактурі на оплату товару зазначається асортимент,кількість, загальна вартість товару (п. 5.2.);

- покупець на підставі рахунку-фактури сплачує 100 % по факту постачання (п. 5.3.);

- у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. У разі прострочення оплати товару на термін, більший ніж на 30 календарних днів, покупець додатково зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 7 % від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару; у разі прострочення оплати на термін, більший ніж на 45 календарних днів, покупець додатково зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару; у разі прострочення оплати на термін, більш ніж на 60 календарних днів, покупець додатково зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 12% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару (п. 7.2.);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань за договором - до моменту їх повного виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну договору жодна із сторін не направить письмової заяви про припинення договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 11.1.).

Відповідачу були виставлені рахунки-фактури на оплату товару №1826/0811 від 08.11.2019; № 2238/1811 від 18.11.2019; № 2022/2111 від 21.11.2019; №2132/2111 від 21.11.2019; № 2130/0212 від 02.12.2019; №2154/2712 від 27.12.2019; № 2008/2612 від 26.12.2019; № 2150/2612 від 26.12.2019; №2114/1612 від 16.12.2019; № 2152/1213 від 13.12.2019; №2138/1112 від 11.12.2019; № 2184/1112 від 11.12.2019; №1944/0301 від 03.01.2020; №2204/0801 від 08.01.2020; №2162/0801 від 08.01.2020; №2034/0901 від 09.01.2020; №2058/0901 від 09.01.2020; №2214/1001 від 10.01.2020; №2068/1301 від 13.01.2020; №2164/1301 від 13.01.2020; №2230/1301 від 13.01.2020; №2188/1301 від 13.01.2020; № 2152/1701 від 17.01.2020; №2166/2001 від 20.01.2020; №2170/2001 від 20.01.2020; №2096/2001 від 20.01.2020; №2178/2701 від 27.01.20; №2190/2701 від 27.01.2020; №2134/2701 від 27.01.2020; №2273/2701 від 27.01.2020 (а.с.93-122).

08.11.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 41 998, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1826/0811 від 08.11.2019 та відповідною ТТН; 18.11.2019 - товар на суму 51 474,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2238/1811 від 18.11.2019 та відповідною ТТН; 21.11.2019 - товар на суму 46 506,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2022/2111 від 21.11.2019 та відповідною ТТН; 21.11.2019 - товар на суму 49 036,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2132/2111 від 21.11.2019 та відповідною ТТН; 02.12.2019 - товар на суму 48 990,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2130/0212 від 02.12.2019 та відповідною ТТН; 11.12.2019 - товар на суму 42 760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2138/1112 від 11.12.2019 та відповідною ТТН; 11.12.2019 - товар на суму 43 680,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2184/1112 від 11.12.2019 та відповідною ТТН; 13.12.2019 - товар на суму 43 405,84 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2152/1213 від 13.12.2019 та відповідною ТТН; 16.12.2019 - товар на суму 42 914,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2114/1612 від 16.12.2019 та відповідною ТТН; 26.12.2019 - товар на суму 32 787,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2150/2612 від 26.12.2019 та відповідною ТТН; 26.12.2019 - товар на суму 30 622,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2008/2612 від 26.12.2019 та відповідною ТТН; 27.12.2019 - товар на суму 32 848, 50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2154/2712 від 27.12.2019 та відповідною ТТН; 03.01.2020 - товар на суму 29 646,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1944/0301 від 03.01.2020 та відповідною ТТН; 08.01.2020 - товар на суму 33611,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2204/0801 від 08.01.2020 та відповідною ТТН; 08.01.2020 - товар на суму 32970,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2162/0801 від 08.01.2020 та відповідною ТТН; 09.01.2020 - товар на суму 31899,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2058/0901 від 09.01.2020 та відповідною ТТН; 09.01.2020 - товар на суму 31018,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2034/0901 від 09.01.2020 та відповідною ТТН; 10.01.2020 - товар на суму 33763,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2214/1001 від 10.01.2020 та відповідною ТТН; 13.01.2020 - товар на суму 34007,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2230/1301 від 13.01.2020 та відповідною ТТН; 13.01.2020 - товар на суму 33542,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2164/1301 від 13.01.2020 та відповідною ТТН; 13.01.2020 - товар на суму 31537,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2068/1301 від 13.01.2020 та відповідною ТТН; 14.01.2020 - товар на суму 33914,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2188/1301 від 14.01.2020 та відповідною ТТН; 17.01.2020 - товар на суму 32406,25 грн, що підтверджується видатковою накладною №2125/1701 від 17.01.2020 та відповідною ТТН; 20.01.2020 - товар на суму 33573,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2166/2001 від 20.01.2020 та відповідною ТТН; 20.01.2020 - товар на суму 33635,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2170/2001 від 20.01.2020 та відповідною ТТН; 20.01.2020 - товар на суму 31964,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2096/2001 від 20.01.2020 та відповідною ТТН; 27.01.2020 - товар на суму 34663,25 грн, що підтверджується видатковою накладною №2273/2701 від 27.01.2020 та відповідною ТТН; 27.01.2020 - товар на суму 33214,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2178/2701 від 27.01.2020 та відповідною ТТН; 27.01.2020 - товар на суму 33397,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2190/2701 від 27.01.2020 та відповідною ТТН; 27.01.2020 - товар на суму 32543,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2134/2701 від 27.01.2020 та відповідною ТТН.

Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, засвідчені копії яких долучені позивачем до позовної заяви (а.с.40-89).

У вказаних видаткових накладних відсутнє посилання на реквізити договору поставки № 04/11/19 від 04.11.2019.

Водночас доказів існування у спірний період між сторонами господарських відносин на підставі будь-якого іншого договору поставки матеріали справи не містять.

21.11.2019 відповідач згідно рахунку-фактури № 1826/0811 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20 999,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3435 від 21.11.2019; 12.11.2019 - грошові кошти у розмірі 20 999,00 грн згідно рахунку-фактури 1826/0811, що підтверджується платіжним дорученням №449 від 12.11.2019; 28.11.2019 - грошові кошти у розмірі 46 506,00 грн згідно рахунку-фактури 2022/2111, що підтверджується платіжним дорученням №543 від 28.11.2019; 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 48 990,00 грн згідно рахунку-фактури 2130/0212, що підтверджується платіжним дорученням №624 від 17.12.2019; 25.11.2019 - грошові кошти у розмірі 51 474,00 грн згідно рахунку-фактури 2238/1811, що підтверджується платіжним дорученням №492 від 25.11.2019; 28.11.2019 - грошові кошти у розмірі 49 036,00 грн згідно рахунку-фактури 2132/2111, що підтверджується платіжним дорученням №542 від 28.11.2019. Засвідчені копії платіжних доручень долучені позивачем до позовної заяви.

20.05.2020 позивач звернувся до відповідача з листом щодо сплати заборгованості за поставлений товар за договором № 04/11/19 від 04.11.2019 в розмірі 859 894, 58 грн (з урахуванням нарахованих штрафних санкцій). Направлення цього листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією Укрпошти від 20.05.2020 (а.с.24).

Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором поставки № 04/11/19 від 04.11.2019 в розмірі 860 324, 04 грн, пені в розмірі 65 078, 18 грн та 3 % річних в розмірі 10 394,60 грн за період з 28.01.2020 по 22.06.2020, інфляційних втрат в розмірі 16 346, 15 грн за березень-травень 2020 року, штрафу в розмірі 103 238, 88 грн за прострочення оплати понад 60 календарних днів (12 %).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до статей 11, 509, 627 ЦК України та статті 179 ГК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати між сторонами цього спору за укладеним між ними договором визначено умовами п. 5.3. цього договору, відповідно до якого повна оплата товару має бути проведена на підставі рахунку-фактури по факту постачання. Датою поставки товару за договором вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 4.5 договору).

Починаючи з моменту підписання договору поставки в 2019 році, відповідач неодноразово здійснював розрахунки на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, про що свідчать наявні у справі копії платіжних доручень (а.с.90-92). При цьому, доказів звернень відповідача до позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів, або коштів за непоставлений товар до матеріалів справи не надано.

Матеріали даної справи не містять, а скаржник не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, як не надав він і доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

Відповідач в перебігу розгляду справи не продемонстрував свого прагнення надати до суду першої інстанції об`єктивні докази відсутності у нього обов`язку з оплати поставленого товару чи існування такого обов`язку у меншому розмірі, а можливість співставити відомості, якими оперує позивач щодо поставки товару та отримання грошових коштів із аналогічними відомостями, що має у своєму розпорядженні відповідач, ним проігноровано.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції непроведеною або недійсною, а тому є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено. Поставка товару відбулася на виконання договору № 04/11/19 від 04.11.2019, будь-яких належних доказів протилежного скаржником не надано.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, з листопада 2019 по січень 2020 року):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Обставини здійснення перевезення товару підтверджуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89).

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, листопад 2019 року по січень 2020 року) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графах видаткових накладних «Від постачальника» та «Отримав(ла)» і в графах товарно-транспортних накладних «Здав (відповідальна особа вантажовідправника)» та «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)». Такі дані засвідчені відтисками печаток сторін.

Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки при нанесенні відбитків на первинних документах, зокрема, актах. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Щодо відсутності у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цими накладними, то за наявності підписів у цих накладних, які засвідчені відтисками печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.

Оскільки саме відповідач має сумніви щодо підписанта та ідентичності відбитків печатки на первинних документах, то в силу положень ст.ст. 13, 74, 80, 81 ГПК України саме на останнього покладений обов`язок доведення таких власних заперечень на позов.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права заявити відповідні доводи у суді першої інстанції, надати відповідні докази та, зокрема, заявити клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності підписів та/або відтисків печатки відповідача на спірних накладних. Однак такими своїми правами відповідач не скористався.

Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі на невідображення ним в своєму податковому обліку спірної господарської операції, на підтвердження чого надано додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, по-перше, на те, що за змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а вказаний додаток було долучено скаржником до апеляційної скарги. По-друге, з тексту апеляційної скарги не вбачається належного обґрунтування скаржником неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції.

Обізнаність відповідача про розгляд справи судом першої інстанції підтверджується клопотанням його представника про надання матеріалів справи для ознайомлення із відміткою представника відповідача про ознайомлення 20.07.2020 (а.с.134). Таким чином, відповідач мав об`єктивну можливість скористатися у суді першої інстанції своїми процесуальними правами, зокрема, подання доказів.

Посилання скаржника на те, що весь склад фінансового відділу в період з липня по вересень перебував на самоізоляції в обґрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції колегією суддів не береться до уваги, враховуючи те, що відповідно до п.п. 19, 21 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 з метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується система, до якої вноситься інформація про осіб, які потребують самоізоляції.

Така інформація стосовно осіб, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації, про перелік осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19, вноситься лікуючим лікарем, а стосовно осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19 та несуть ризик поширення хвороби, - працівниками державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю.

Проте скаржником не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що стосовно його представників була внесена інформація як про осіб, які потребують самоізоляції, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належними та допустимими доказами і становить 860 324, 04 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

В п. 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Отже, питання про те, хто саме у господарських правовідносинах має сплачувати пеню врегульовано зазначеними вище положеннями законодавства.

Такою особою є боржник, особа, що порушила правила здійснення господарської діяльності, порушила, невиконала або неналежно виконала зобов`язання.

Таким чином, встановлення в договорі того, на чию користь має сплачуватися пеня, законом не вимагається та, як вже зазначалося, законом встановлено, що пеня сплачується особою винною у порушенні зобов`язання на користь постраждалої особи.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше сторонами у договорі не встановлено, відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, пеню належить рахувати окремо за кожною накладною з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано але в межах періоду, визначеного позивачем.

Суд першої інстанції дотримався зазначених положень матеріального права та розрахував, що стягненню підлягає 64 442, 23 грн пені в межах заявленого позивачем періоду з 28.01.2020 по 22.06.2020.

В п. 7.2 договору сторонами також погоджено, що у разі прострочення оплати на термін, більш ніж на 60 календарних днів, покупець додатково зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 12% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару.

Оскільки відповідачем було прострочено оплату товару більше ніж на 60 календарних днів (за видатковими накладними на суму 860 324,04 грн), обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.2 договору. Розрахунок штрафу перевірений судом і є арифметично вірним. Стягненню підлягає 103 238,88 грн штрафу.

Колегія відхиляє посилання скаржника на притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18).

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, встановивши факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, місцевий суд правомірно частково задовольнив позов в цій частині, здійснивши перерахунок нарахувань.

За розрахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних та інфляційних втрат склали 10 366, 20 грн та 16 346, 15 грн відповідно.

Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про часткове задоволення позовних вимог з відповідним розподілом судових витрат зроблений з правильним застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв`язку з викладеним рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наше тепло" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9117/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Наше тепло".

Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/9117/20.

Матеріали справи №910/9117/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано - 18.01.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко