ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. Справа №926/285/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без виклику сторін у спрощеному провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2020 (повний текст рішення складено 11.09.2020, суддя Швець М.В.)

у справі № 926/285/20

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

до Фінансового відділу Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 123370,50 грн.

10 лютого 2020 року до Господарського суду Чернівецької області звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з позовною заявою до відповідача Фінансового управління Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області про стягнення коштів у сумі 123370,50 грн, що становлять переплату виплаченої громадянину ОСОБА_1 пенсії внаслідок надання відповідачем недостовірних даних про заробітну плату.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок недостовірності даних про розмір заробітної плати, зазначених відповідачем у довідці про заробітну плату ОСОБА_1 , які, в свою чергу, були враховані позивачем при обчисленні розміру пенсійної виплати зазначеній особі, виникла переплата пенсії в сумі 123370,50 грн. за період з 07.09.2007 по 30.09.2019. Враховуючи, що переплата виникла внаслідок подання відповідачем, як страхувальником, недостовірних даних, а громадянин ОСОБА_1 відмовився повертати зайво виплачені кошти, позивач просив стягнути спірну суму з відповідача з посиланням на Порядок повернення сум пенсій виплачених надміру та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення та статтю 1166 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2020 до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача п. ОСОБА_1 .

Ухвалою від 10.09.2020 було замінено відповідача у даній справі з Фінансового управління Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області на Фінансовий відділ Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області у зв`язку із реорганізацією першого.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2020 в позові у даній справі було відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення і нарахування пенсії приймається саме органами Пенсійного фонду та саме на працівників цих органів покладено обов`язок перевірити такі документи та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі, тому матеріальна шкода, стягнення якої є предметом спору у даній справі, виникла внаслідок неправомірних дій саме позивача, адже саме ним було прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , встановлено її розмір та проведено безпосередні виплати грошових коштів. З огляду на наведене, суд першої інстанції зазначив про відсутність причинного зв`язку між фактом видачі відповідачем довідки про заробітну плату ОСОБА_1 для обчислення пенсії від 20.08.2007 за період роботи із 01.08.1992 по 31.08.1994 та надмірною виплатою пенсії в розмірі 123370,50 грн за період з 07.09.2007 по 30.09.2019. Суд послався при цьому на аналогічну правову позицію, що була викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №917/1860/17. Додатково суд взяв до уваги і те, що 22.10.2019 позивачем було прийнято рішення №130505-15 про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.11.2019 до повного погашення.

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з огляду на нез`ясування судом обставин справи та неправильне застосування ним норм матеріального права, у зв`язку з чим просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) судом першої інстанції не взято до уваги, що законодавчими актами не передбачений обов`язок Пенсійного фонду перевіряти достовірність відомостей, зазначених у документах, які надаються для призначення пенсій, а лише право перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість видачі документів, представлених для призначення (перерахунку) пенсії. В свою чергу за приписами ч.2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її;

2) відповідач не заперечує того факту, що суми заробітної плати п. ОСОБА_1 , викладені у довідці, що була покладена в основу для визначення розміру пенсійних виплат вказаної особи, містять недостовірні дані;

3) таким чином, у спірних правовідносинах наявні всі чотири складові цивільного правопорушення для відшкодування шкоди в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме; наявність шкоди у вигляді переплати пенсії за період з 07.09.2007 до 30.09.2019 у заявленому до стягнення розмірі, протиправна поведінка заподіювача шкоди у вигляді надання довідки, що містить недостовірну інформацію і була підставою для нарахування спірної суми, що в свою чергу є причинним зв`язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та вини відповідача у вигляді видачі такої довідки. При цьому, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №904/6742/17 та від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а, а також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 925/257/19 та постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2016 у справі №925/1185/15.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2019 апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою було відкрито, а розгляд справи постановлено здійснювати без виклику сторін в порядку ч. 10 ст. 270 ГПК України. Цією ж ухвалою відповідача та третю особу було зобов`язано подати відзиви на апеляційну скаргу позивача.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу, хоча належним чином був повідомлений про відкриття даного апеляційного провадження за офіційною електронною адресою, відомості про яку містяться у матеріалах даної справи.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги позивача по суті, а позиції сторін достатньо повно та зрозуміло викладено у документах, які подавалися до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без наявності відзиву відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для призначення пенсії п. ОСОБА_1 надав довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.08.2007 за період роботи із 01.08.1992 по 31.08.1994, що були видані Фінансовим управлінням Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області. Зазначені довідки були враховані при обчисленні розміру пенсійної виплати починаючи з 07.09.2007.

На виконання Порядку проведення у 2018-2019 роках інвентаризації пенсійних справ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №19-1 від 03.09.2018, позивачем проводилася інвентаризація пенсійних справ одержувачів пенсій. Відповідно до п.6 розділу ІІ вказаного Порядку, за довідками, виданими починаючи з 01.01.1992, за якими в помісячному розрахунку розмір заробітної плати або сума доходу перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, проводилася перевірка обґрунтованості їх видачі та відповідності зазначених у них сум заробітної плати (доходу) первинним документам, якщо в пенсійній справі відсутні матеріали такої перевірки.

В ході проведення інвентаризації пенсійних справ було виявлено, що коефіцієнт заробітної плати громадянина ОСОБА_1 перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум і через відсутність матеріалів відповідної перевірки у пенсійній справі виникла необхідність здійснити перевірку обґрунтованості видачі та відповідності первинним документам сум заробітної плати (доходу), зазначених у довідках від 20.08.2007.

13.06.2019 позивач з відома відповідача провів звірку відповідності первинних документів (особові рахунки за 1992- 1994 роки) на предмет відповідності даним, вказаним у довідках про заробітну плату від 20.08.2007 за період роботи п. ОСОБА_1 з 01.08.1992 по 31.08.1994.

За результатами проведеної роботи, позивачем було складено довідку від 13.06.2019, з якої вбачається, що суми заробітної плати п. ОСОБА_1 з 01.08.1992 по 31.08.1994, вказані в довідках від 20.08.2007, не відповідають даним, зазначеним в особових рахунках за цей період, що призвело до завищення сум заробітної плати на 933,93115 грн.

Позивач стверджує, що внаслідок подання відповідачем недостовірних даних про заробітну плату при оформлені пенсії, у п. ОСОБА_1 виникла переплата пенсії в сумі 123370,50 грн. за період з 07.09.2007 по 30.09.2019.

22.10.2019 позивач прийняв рішення №130505-15 про утримання надміру виплачених сум пенсій, за змістом якого сума переплати пенсії у розмірі 123370,50 грн, яка утворилась за період з 07.09.2007 по 30.09.2019, підлягає поверненню ОСОБА_1 . При цьому позивачем вирішено у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.11.2019 до повного погашення.

25.10.2019 позивач звернувся з листом № 30042/02-11 до ОСОБА_2 , в якому просив добровільно повернути переплату пенсії в сумі 123370,50 грн, однак останній відмовився добровільно повертати зазначену переплату. Так, у своїй заяві від 25.10.2019 ОСОБА_2 повідомив, що незгідний з рішенням позивача про стягнення сум переплати, оскільки вважає, що саме установа, працівник якої допустив помилку, повинна сплачувати дані кошти.

Надалі, позивач направив на адресу відповідача, а також на адресу Герцаївської РДА претензії № 32859/06 від 25.11.2019 та № 35690/06 від 21.12.2019 про повернення переплати пенсії.

Листами № 02-19/230 від 12.12.2019 та № 14/10-145 від 27.01.2019 відповідач та Герцаївська РДА зазначили, що ситуація з надмірної виплати пенсії не є їх провиною, оскільки відомості у спірних довідках від 20.08.2007 вказувались із переведенням сум із купонів у гривні та застосуванням ком після чотиризначних чисел і зауважень у Головного управління Пенсійного фонду України щодо неправильного перерахування сум заробітної плати у цих довідках не було.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми переплаченої пенсії. Підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії відповідача, що призвели до наслідків у вигляді переплат пенсії у сумі 123370,50 грн. Правовими підставами позову є норми статтей 22, 1166 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, положеннями ч.ч. 1, 2 якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, який діяв на момент звернення та призначення пенсії п. ОСОБА_1 , при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів Законом зобов`язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що немає причинного зв`язку між фактом видачі відповідачем довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.08.2007 та надмірною виплатою сум пенсій в розмірі 123370,50 грн., оскільки остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення і нарахування пенсії приймалося саме органами Пенсійного фонду та саме на працівників цих органів покладено обов`язок перевірити такі документи та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.

Правова позиція щодо відсутності причинного зв`язку у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №917/1860/17, яка обґрунтовано була взята до уваги місцевим господарським судом при вирішенні даного спору.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання скаржника на низку інших судових рішень.

Так, постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №904/6742/17 не підлягає врахуванню з огляду на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а не підлягає врахуванню з огляду на те, що предметом адміністративного спору у вказаній справі є вимога про визнання протиправними дій Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з приводу встановлення факту переплати пенсії та утримання такої переплати за рахунок виплати пенсії фізичної особи. Правова позиція, викладена у вказаній постанові, стосується того, що в жодному випадку суми переплат не можуть бути стягнуті з пенсіонера у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

Посилання позивача на правові позиції, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 925/257/19 та постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2016 у справі №925/1185/15 відхиляються колегією суддів, оскільки постанови судів апеляційної інстанції та постанови Вищого господарського суду України не є джерелом права, а також, відповідно до чинного ГПК України, не застосовуються при вирішенні спорів.

Враховуючи недоведення позивачем всіх елементів, необхідних для застосування до відповідача деліктної відповідальності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення переплаченої пенсії з відповідача.

Окрім того, як було зазначено вище та визнається самим позивачем у тексті позовної заяви та в апеляційній скарзі, станом на даний час він, відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та власного рішення №130505-15 від 22.10.2019, починаючи з 01.11.2019 щомісячно утримує частину пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії з метою погашення надміру виплачених сум пенсій. Тобто, позивач скористався відповідним правовим механізмом для захисту своїх прав, що передбачений чинним законодавством та станом на даний час продовжує утримувати кошти за рахунок пенсії п. ОСОБА_1 з метою усунення надміру виплачених сум пенсії. Доказів про те, що рішення позивача №130505-15 від 22.10.2019 було оспорено чи визнано недійсним, матеріали даної справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2020 у справі №926/285/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 15.01.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік