Справа № 587/1949/20

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з тих підстав, що на підставі договору купівлі-продажу будинку йому належить право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що відповідач по справі є сином його дружини, значиться зареєстрованим, однак близько десять років там не проживає, фактичне місце проживання пасинка йому невідомо, оскільки ні з ним, ні з його матір`ю вони не проживають разом і не спілкуються. Відповідач не приймає участі в утриманні житла та не сплачує комунальні послуги, його особисті речі відсутні, в зв`язку з чим реєстрація відповідача створює позивачу перешкоди в користуванні житловою площею. Посилаючись на ці обставини, позивач просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивач в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві позов підтримав повністю, просив слухати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, шляхом подачі оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.30).

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, - і не оспорюється сторонами, - що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 березня 2000 року належить житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку (а.с.8).

Спільного господарства позивач ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 не веде, членом його сім`ї він не являється.

У зазначеному будинку, крім позивача, значиться зареєстрованим його пасинок ОСОБА_2 , що підтверджується копією довідки, виданої виконкомом Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області № 484 від 17.06.2020 року (а.с.9), але відповідач фактично за адресою: АДРЕСА_1 близько десять років не проживає і по теперішній час (а.с.10). ОСОБА_3 добровільно залишив будинок, місцезнаходження якого невідомо, його особисті речі у домоволодінні відсутні, витрат по його утриманню не несе.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач без поважних причин не мешкає в спірному будинку більше 10 років. Ніяких перешкод в користуванні будинком позивач йому не чинив, він добровільно покинув житло, не проживає і не цікавиться ним, комунальні рахунки не сплачує.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, ст. 71 ЖК України суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко