Єдиний унікальний номер: 375/273/20

Провадження № 2/379/100/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, звернувшись до суду з даним позовом, просить розірвати договір оренди земельної ділянки № б/н від 05.10.2012 зі змінами, згідно додаткової угоди №1 від 28.12.2015, укладений між позивачем та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» щодо земельної ділянки площею 3,99 га з кадастровим номером 3223784000:08:005:0006, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 15.03.2016, номер запису про інше речове право 13766350 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,99 га з кадастровим номером 3223784000:08:005:0006, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

05 жовтня 2012 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки №б/н, терміном на 5 років, який зареєстрований був 26.12.2012 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

28 грудня 2015 року було укладено додаткову угоду №1, за якою пункти 5.2, 2.2, 6.14 договору оренди №б/н від 05.10.2012 викладено в новій редакції, право оренди зі змінами зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, 15.03.2016, номер запису про інше речове право 13766350.

Відповідно до п. 8.6 договору оренди зі змінами сторони вільно та на власний розсуд визначили дві окремі, незалежні від умов ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», підстави для розірвання спірного договору оренди, а саме: реорганізація юридичної особи-орендаря; зміна директора підприємства-орендаря.

Згідно договору оренди № б/н від 05.10.2012 та додаткової угоди №1 від 28.12.2015, на момент його укладення директором ТОВ «АФ «Рокитне-цукор» був ОСОБА_2 .

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 06.03.2018 керівником ТОВ «АФ «Рокитне-цукор» став ОСОБА_3 .

Позивач як орендодавець, з посиланням на пункт 8,6 договору оренди земельної ділянки зі змінами (в зв`язку із зміною керівника підприємства орендаря), не маючи бажання продовжувати договірні відносини з новим керівником, направляв відповідачу лист від 21.01.2019 з проханням орендаря розірвати даний договір за згодою сторін.

В зв`язку з тим, що відповіді на вказаний лист позивач не отримав, а договір оренди не було розірвано за згодою сторін, позивач, не полишивши свій намір розірвати договір, звернувся через свого представника до суду з даним позовом.

Представником відповідача 04.05.2020 року подано відзив (а.с.59-61), в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. Останній вважає позовні вимоги несправедливими, а заявлені позивачем порушення такими, що не відповідають критеріям ст. 651 ЦК України, яка дає підстави змінити або розірвати договір за рішення суду. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. На вказану норму позивач посилалась як на підставу для розірвання договору. Так, застосувати вказану норму можливо у разі істотного порушення другою стороною договору. Оскільки, позивач не надав доказів того, що від зміни керівника змінилася суть правовідносин сторін, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких він зазнав шкоди, останній стверджує, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

26.03.2020 представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 41-44), в якій останній наполягаючи на правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог позивача, а саме з інших підстав встановлених договором, а не з підстав істотного порушення договору відповідачем (ч.2 ст. 651 ЦКУ), посилаючись на п.8.6 спірного договору оренди, що наявність лише факту зміни директора підприємства-орендаря вже є підставою для розірвання цього договору, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Зазначив, що з 06.03.2018 по 03.03.2020 керівником ТОВ «АФ «Рокитне-цукор» був ОСОБА_3 , а з 04.03.2020 і по даний час, тобто вже після подання позовної заяви, знову змінився керівник відповідача, ним вже є ОСОБА_4 . Позивач, з метою врегулювання цього спору також направляв і новому керівнику лист від 11.03.2020 з вимогою розірвати договір оренди землі і додаткову угоду про розірвання. Однак, ні відповіді, а ні підписаної додаткової угоди про розірвання договору оренди позивач не отримав.

Стверджує, що орендодавець, будучи наділений умовами спірного договору правом звернення з вимогою про дострокове припинення дії договору шляхом його розірвання, має право вимагати дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Окрім того, наданий розмір витрат на оплату послуг адвоката вважає неспівмірним.

Позивач та його представник адвокат Плаксій Р.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно. 11.01.2021 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Квітін Р.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно. 11.01.2021 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №077702, виданого 26.07.2004 Рокитнянською райдержадміністрацією Київської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №284, є власником земельної ділянки площею 3,99 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3223784000:08:005:0006, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області(а.с.4).

05 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» укладено Договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № б/н, терміном на 5 років (а.с.5-6).

28 грудня 2015 року між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки №б/н від 05.10.2012, за якою пункти 5.2, 2.2, 6.14 договору оренди земельної ділянки №б/н від 05.10.2012 викладено в новій редакції (а.с. 7).

Право оренди зі змінами зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, 15.03.2016, номер запису про інше речове право 13766350 (а.с. 8).

На момент укладення вищезазначених договору оренди землі та додаткової угоди до нього керівником ТОВ «АФ «Рокитне-цукор» був ОСОБА_2 .

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 06.03.2018 по 03.03.2020 керівником ТОВ «АФ «Рокитне-цукор» був ОСОБА_3 , а з 04.03.2020 по даний час керівником орендаря є ОСОБА_4 (а.с. 9-11, 45-46).

Позивач, в зв`язку із зміною керівника підприємства-орендаря, з посиланням на пункт 8.6 договору оренди земельної ділянки, направляв відповідачу повідомлення від 21.01.2019 та заяву від 11.03.2020 з проханням розірвати даний договір зі змінами за згодою сторін (а.с. 12,47).

В зв`язку з тим, що відповіді на вказаний лист позивач не отримав, а договір оренди не було розірвано за згодою сторін, позивач все ж бажаючи розірвати договір, звернувся через свого представника до суду з даним позовом.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною першою статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Позивач в своєму позові, як на підставу для задоволення його вимог, вказує саме на зміну керівника відповідача.

Так, згідно п. 8.3 Договору оренди землі № б/н від 05.10.2012 «Цей договір може бути припинений достроково за взаємною згодою Сторін або на вимогу однієї із Сторін у випадках, передбачених законодавством України та цим Договором».

Пунктом 8.6 Договору оренди землі передбачено, що «...зміна директора підприємства - орендаря є підставою для розірвання цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦПК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що суд захищає лише порушене, невизнане або оспорюване право і позивач при зверненні до суду зобов`язаний довести наявність порушення такого права.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Застосовуючи дану норму процесуального законодавства з урахуванням положень ч. 2 ст. 651 ЦК України суд враховує те, що з метою отримання судового захисту позивач зобов`язаний довести, що в зв`язку із зміною особи керівника відповідача позивач зазнав шкоди, тобто значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Натомість, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що від зміни керівника змінилась суть правовідносин сторін, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких позивач зазнав шкоди та значною мірою позбувся того, на що розраховував при укладенні договору.

Аналогічна позиція висловлена Київським апеляційним судом в постанові від 05 лютого 2020 року № 358/1655/18.

В п. 6.44 постанови № 920/418/19 від 8 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду наголосила, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

До автономного поняття майно Європейський суд з прав людини у своїй практиці відносить і право на продовження строку оренди (справа "Stretch проти Сполученого Королівства, рішення від 24.06.2003 року, заява № 44277/98);

На думку суду, розірвання договору оренди землі на підставі лише зміни керівника підприємства буде непропорційним втручанням в право мирного володіння майном відповідачем, тобто не буде забезпечений справедливий баланс інтересів, і на ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» буде покладений «надмірний індивідуальний тягар».

З у рахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України. ст.ст. 24, 32 Закону України «Про оренду землі», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» про розірвання договору оренди землі - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін