ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 року Справа № 917/1499/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Азовгідромаш", вул. Промислова, 12-А, м. Бердянськ, Запорізька область, 71101, код ЄДРПОУ 41253162

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03361661

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 року до господарського суду Полтавської області звернулося з позовною заявою (вх. № 1642/20) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Азовгідромаш" до відповідача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про стягнення заборгованості за договором № 07 від 25.07.2019 року у розмірі 108 401,00 грн., 3 682,53 грн. 3 % річних та 2 857,75 грн. інфляційних нарахувань.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.09.2020 р. суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Азовгідромаш" без руху, оскільки в матеріалах справи відсутні:

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Зазначеною вище ухвалою суд встановив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали.

08.10.2020 року на адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Азовгідромаш" надійшла уточнення позовна заява (вх. № 11202), в якій позивач усунув недоліки поданої 14.09.2020 року позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором № 07 від 25.07.2019 року у розмірі 108 401,00 грн., 3 923,10 грн. 3 % річних та 2 857,75 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2020 р. відкрито провадження у справі № 917/1499/20, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 12377 від 05.11.2020 року), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та не підтвердженістю належними, достатніми та допустимими доказами.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив:

25.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Азовські гідравлічні машини" (позивач) та Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (відповідач) було укладено договір № 07, відповідно до якого позивач (виконавець) зобов`язався за завданням відповідача (замовника) надати інженерні послуги, в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2. договору виконавець надає замовнику послуги з ремонту "електродвигунів типу ПЕДГ 250кВт" - в подальшому обладнання.

Відповідно до додатку № 1 до договору сторони узгодили перелік послуг, що надаються на загальну суму 118 401,00 грн.

Згідно п. 2.1. договору та п. 3 додатку № 1 до договору, оплата складається з 2-х частин:

- 40% передплата;

- 60 % сплачується після підписання акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, ним було виконало ремонт електродвигуна ПЕДГ 250кВт/3000в, про що було складено Акт № ОУ-00626 здачі-приймання робіт від 20.08.2019 року (а.с. 8).

Вищезазначений акт підписаний та скріплений підписами та печатками обох сторін договору.

Як зафіксовано у даному акті від 20.08.2019 року претензій щодо надання послуг сторони не мають.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач сплатив на виконання умов договору 10 000,00 грн. лише 04.08.2020 року.

Однак відповідач не провів ніяких дій щодо погашення заборгованості за договором.

Враховуючи, що у відповідача наявна заборгованість не погашена, позивач вважає, що його права порушенні, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 108 401,00 грн., 3 682,53 грн. 3 % річних та 2 857,75 грн. інфляційних нарахувань.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Позивачем роботи за договором були повністю виконані, що вбачається з акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.08.2019 року на суму 118 401,00 грн., де сторонами зазначено, що претензій одна до одної не мають.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором щодо сплати коштів за виконані позивачем роботи не надав суду.

З огляду на вище викладене, та враховуючи, що відповідач сплатив 10 000,00 грн. позовні вимоги в частині стягнення 108 401,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення також 3 682,53 грн. 3 % річних та 2 857,75 грн. інфляційних нарахувань.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних нарахувань здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивач поніс прямі реальні збитки в результаті несплати боргу відповідачем, судом до уваги прийняті бути не можуть, оскільки частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що за змістом норми закону, а саме ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Тому, суд встановив, що позовні вимоги в частині 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними та підлягають задоволенню в розмірі 3 682,53 грн. та 2 857,75 грн. відповідно.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2 102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 103 від 01.10.2020 року (а.с. 21).

Ці судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" ( вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03361661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Азовгідромаш" (вул. Промислова, 12-А, м. Бердянськ, Запорізька область, 71101, код ЄДРПОУ 41253162) заборгованості у розмірі 108 401,00 грн., 3 682,53 грн. 3 % річних та 2 857,75 грн. інфляційних нарахувань та 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.