Справа № 214/7485/20

2/214/447/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Євтушенка О.І., секретар судового засідання - Собченко Н.А.,

сторони:

позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Представники сторін: від позивача - Гребенюк О.С.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гребенюк О.С. звернувся до суду з позовом 02 листопада 2020 року, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03 березня 2015 року станом на 11 жовтня 2020 року в розмірі 24 959 грн. 58 коп., яка включає: заборгованість за поточним тілом кредиту - 14 945 грн. 76 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 5 777 грн. 02 коп., заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом - 946 грн 88 коп., заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом - 2 899 грн. 92 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказав, що 03 березня 2015 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви б/н, згідно з якою позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування ним. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свідченням приєднання відповідача до угоди та дії укладеного між банком та ним кредитного договору є факт користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується зі ст.642 ч.2 ЦПК України. Отже, укладений між сторонами договір є мішаним, оскільки містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно до виявленого ОСОБА_1 бажання, банк відкрив кредитний рахунок із встановленням початкового кредитного ліміту в розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, який в подальшому було збільшено до 20 000 грн. 00 коп. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Так, для користування кредитним картковим рахунком позичальникові було видано кредитну картку із строком дії. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких при укладенні договору відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на нього зобов`язань. У результаті цього станом на 11 жовтня 2020 року виникла заборгованість, розмір якої з урахуванням внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості, становить 24 569 грн. 58 коп. та включає: заборгованість за тілом кредиту - 20 722 грн. 78 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 946 грн. 88 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 2899 грн. 92 коп. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, не подання відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Разом з позовною заявою представник позивача надав клопотання про огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за посиланням https://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: «Архів договорів», перейти на посилання «більше», обрати сторінку №3, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.03.2015 р.)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 261-284 повного договору.

Ухвалою суду від 12 січня 2021 року, постановленою на місці, в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки представником позивача не наведено достатніх підстав вважати, що Умови та правила надання банківських послуг, які діяли на день приєднання відповідачем до відповідних умов, які просить оглянути на власному веб-сайті представник позивача, неможливо надати суду. До того ж, огляд веб-сайту по своїй суті є способом забезпечення доказів, передбаченим законодавством, підстави для застосування якого в суду відсутні, оскільки дане клопотання не відповідає вимогам ст.117 ЦПК України, що регламентує вимоги до змісту заяви про забезпечення доказів.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

03 березня 2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н, в якій зазначено, що ця заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір), що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Судом встановлено, що 03 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 з видачею кредитної картки, яку банк неодноразово перевипускав, востаннє 16 травня 2018 року за № НОМЕР_2 зі строком дії до 04/2022, тобто до 30 квітня 2022 року. При цьому, як слідує з довідки про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме: зменшено до 2000 грн. - 03 березня 2015 року, збільшено до 10000 грн. - 06 квітня 2017 року, збільшено до 20000 грн. - 14 вересня 2017 року, зменшено до 20 000 грн. - 21 травня 2020 року, зменшено до 20000 грн. - 01 червня 2020 року, зменшено до 20000 грн. - 12 червня 2020 року, зменшено до 20000 грн. - 23 червня 2020 року, зменшено до 20000 грн. - 06 липня 2020 року, зменшено до 20000 грн. - 17 липня 2020 року, зменшено до 20000 грн. - 31 липня 2020 року та кінцево встановлено 0 грн. 06 серпня 2020 року.

Активно користуватись кредитними коштами відповідач почав з 03 березня 2015 року, що слідує з наданого банком розрахунку заборгованості.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 03 березня 2015 року, позивачем долучено підписану позичальником довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, Універсальна Голд», а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/, не підписаний відповідачем.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 03 березня 2015 року станом на 11 жовтня 2020 року складає 24 569 грн. 58 коп., з яких: за тілом кредиту - 20722 грн. 78 коп., за нарахованими відсотками - 946 грн. 88 коп., за простроченими відсотками - 2899 грн. 92 коп.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо: 1) такі Умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла позичальник, підписуючи анкету-заяву позичальника.

Так, надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею, у тому числі після збільшення кредитного ліміту, в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно почав користуватися кредитними коштами з 03 березня 2015 року, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, востаннє 08 квітня 2020 року в сумі 500 грн. 00 коп., в результаті чого станом на 11 жовтня 2020 року утворилась заборгованість за поточним та простроченим тілом кредиту в сумі 20 722 грн. 78 коп. (а.с.14).

При цьому, зазначені у виписці з рахунку позичальника операції з самостійного списання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором шляхом списання відсотків за прострочений кредит, штрафу суд оцінює критично, оскільки таке погашення кредиту не є активною дією відповідача, що свідчила б про визнання ним свого боргу, і не може бути підставою для врахування як дійсного погашення заборгованості, оскільки вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.

Також, як встановлено з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , останній використовував кредитні кошти на придбання товарів та оплату послуг. Оскільки наявну заборгованість ОСОБА_1 не погашав, а всю суму кредитного ліміту використав, то списання обов"язковогого платежу за користування кредитним лімітом, здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту.

Відтак, заявлену позивачем суму тіла кредиту суд вважає доведеною, оскільки вона знайшли своє підтвердження первинними бухгалтерськими документами (випискою по рахунку позичальника) та не спростовані жодними доказами в ході розгляду справи.

Приходячи до такого висновку суд зауважує, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, тому суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому суд не погоджується із розміром заборгованості по процентам за користування кредитом з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, банк повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог банку.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Дослідженням змісту підписаної відповідачем анкети-заяви судом встановлено, що відомості про погоджений сторонами розмір процентної ставки при укладенні кредитного договору відсутні.

Надані позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, Універсальна Голд», Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/ суд також вважає неналежними доказами, оскільки вони не містять жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальникові за підписаною анкетою-заявою від 03 березня 2015 року, а містить лише виклад умов використання кожної з кредитних карток за різними типами кредитування, які емітуються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що, зважаючи на відсутність у підписаній позичальником заяві відомостей щодо типу отриманої картки, не має правового значення для вирішення даного спору, у тому числі для визначення процентної ставки, діючої за кредитною карткою відповідача.

Із розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що проценти на поточну заборгованість нараховані за ставкою 34,80% річних - до 01 квітня 2015 року, 43,20% річних - з 01 квітня 2015 року до 01 серпня 2015 року, 0% річних - з 01 серпня 2015 року до 01 березня 2016, 43,20% річних - 01 березня 2016 року до 01 квітня 2016 року, 0 % річних - з 01 квітня 2016 року до 01 червня 2016 року, 43,20 % річних - з 01 червня 2016 року до 16 травня 2018 року, 42 % річних - з 16 травня 2018 року до 31 серпня 2020 року, 40,80 % річних - з 31 серпня 2020 року до 11 жовтня 2020 року.

Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, погодженої з відповідачем при укладенні договору, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження обґрунтувань позову про наявність заборгованості, окрім розрахунку заборгованості, копії анкети-заяви, витягу з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт, інших доказів на підтвердження заявлених вимог до суду не надав. З прохальної частини позову вбачається, що позивач, у разі неявки в судове засідання відповідача, просив провести заочний розгляд справи за відсутності його представника. Отже, АТ КБ «Приватбанк» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, в той час як збирати та відшукувати інші докази замість сторін суд не вправі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачеві процентів за користування кредитом без погодження їх ставки, у тому числі за збільшеною відсотковою ставкою, неузгодженою належним чином.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог із стягненням з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20722 грн. 78 коп. Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 946 грн. 88 коп. та простроченими відсотками в розмірі 2899 грн. 92 коп. слід відмовити за недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (84,34 %), згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог, що становить 1772 грн. 83 коп.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03 березня 2015 року станом на 11 жовтня 2020 року в розмірі 20 722 грн. 78 коп., яка включає заборгованість за поточним тілом кредиту - 14 945 грн. 76 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 5 777 грн. 02 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1772 грн. 83 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського 1-д, м. Київ.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду складено та підписано 12 січня 2021 року.

Суддя О.І. Євтушенко