Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/691/20

Провадження №2/377/48/21

15 січня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича до Акціонерного товариства «Юнекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

У С ТА Н О В И В:

25 листопада 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на ст. ст. 3, 15-16 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», просить:

- визнати виконавчий напис від 25 серпня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 20622, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» в сумі 11277, 02 гривень - таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати, в тому числі - витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 20622, за яким нотаріус пропонує звернути стягнення з позивача у сумі 11 277,02 гривень, що набрав чинності з дати вчинення - 25.08.2020 року. 26.10.2020 року на підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63404182. Даний виконавчий напис вчинений всупереч вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. п. 3.1 п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року. Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 622 Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, на який послався приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. при вчинення виконавчого напису № 20622 від 25.08.2020 року. Згідно положень п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Таким чином, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку та вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору та виписки з рахунку боржника. Крім того, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Однак сам по собі факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, про що Верховний Суд України зазначив у своїй постанові від 05.07.2017 року у справі № 754/8711/14-ц. Нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірності заявлених вимог. Таким чином, боргові зобов`язання, зазначені у виконавчому написі, є спірними.

Ухвалою судді від 30 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24 грудня 2020 року.

23 грудня 2020 року на електронну адресу суду, а 29 грудня 2020 року поштою надійшов від представника відповідача за довіреністю відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору між позивачем та відповідачем повністю були дотримані вимоги статті 203 ЦК України, а як наслідок відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним, що передбачені ст. 215 ЦК України, а тому стягнення заборгованості за виконавчим написом № 20622 від 25.08.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., є правомірним. Позовні вимоги про стягнення з відповідача всіх понесених судових витрат позивачем у сумі 3 000 гривень є необґрунтованим, оскільки позивач не надав суду належних доказів, що свідчать про оплату позивачем гонорару адвоката та інших витрат.

Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року у судовому розгляді справи було оголошено перерву до 15 січня 2021 року на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України.

В призначене судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду позивач та його представник надали до суду заяви, в яких просили проводити судовий розгляд справи за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 14 січня 2021 року на електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Кушнеренка Є.Ю. надійшли пояснення, в яких він зазначив, що ним на його адвокатський запит від приватного виконавця Говорова П.В. було отримано копію кредитного договору від 12.04.2019 року, графік погашення заборгованості та копію виконавчого напису № 20622. З копії кредитного договору вбачається, що до суми кредитних коштів включається також комісія за обслуговування кредиту в розмірі 2,99 %. В той же час банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або спорідненої чи пов`язаної особи банку, як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідне положення міститься у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц. Зазначена винагорода - комісія за обслуговування кредиту є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними. Враховуючи зазначене, сума заборгованості вже є спірною, адже до її розміру включені також нараховані відсотки за обслуговування кредиту, які є незаконними.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява від представника відповідача за довіреністю, в якій він просив розглядати справу без участі представника відповідача.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З о гляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 12 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0.011.154.0419.ФО_К.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк на умовах цього договору надає позичальнику кредит у сумі 12371,13 гривень із терміном користування до 12 квітня 2021 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі, в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором та правилами, а також виконати інші умови цього договору.

Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що цільове призначення (мета) кредиту - споживчі потреби.

Згідно з п. 1.4. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 0,01% річних; комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, в розмірі 0,00 % від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 цього договору; комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

Додатком № 1 до Кредитного договору № 0.011.154.0419.ФО_К є Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту і реальної річної процентної ставки за Кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року.

З Додатку № 1 до Кредитного договору № 0.011.154.0419.ФО_К вбачається, що сума платежів за розрахунковий період складається з: погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту.

Згідно з виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за № 20622, вчиненого 25 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, запропоновано звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , який є боржником за кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року, укладеним з Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК»», код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38, реквізити: НОМЕР_2 в АТ «Юнекс Банк», МФО 322539, заборгованість за кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року. Строк платежу за кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 квітня 2019 року по 22 червня 2020 року. Сума заборгованості складає 10 677,02 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8 087,28 гривень; прострочена заборгованість за комісією становить 2 589, 30 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,44 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 600 гривень, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню-11277,02 гривень. Дата набрання виконавчим написом законної сили - 25 серпня 2020 року.

26 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем на підставі вказаного виконавчого напису було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 63404182 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника. 02.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадах.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

За змістом ч.2 вказаної статті якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

В обґрунтування позову представник позивача послався, зокрема, на те, що до суми кредитних коштів включається також комісія за обслуговування кредиту в розмірі 2,99 %, що передбачено п. 1.4.3. Кредитного договору. В той же час банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або спорідненої чи пов`язаної особи банку, як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідне положення міститься у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц. Зазначена винагорода - комісія за обслуговування кредиту є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними. Враховуючи зазначене, сума заборгованості вже є спірною, адже до її розміру включені також нараховані відсотки за обслуговування кредиту, які є незаконними.

Аналізуючи наведені доводи представника позивача, суд виходить з такого.

Як вбачається із змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, зі ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в розмірі 10 677,02 гривень, яка складається з : простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8 087,28 гривень; простроченої заборгованості за комісією в розмірі 2 589, 30 гривень; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 0,44 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 600 гривень, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню-11277,02 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що цільове призначення (мета) кредиту - споживчі потреби.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулює Закон України «Про споживче кредитування», що діяв на момент укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Пунктом 1.4.3. кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує, зокрема, комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

З Графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року вбачається, що сума платежів за розрахунковий період складається, зокрема, з комісії за обслуговування кредиту, розмір якої щомісяця становить 369,90 гривень.

Положення пункту 1.4.3. кредитного договору № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року про сплату позичальником на користь банку сплату комісій за обслуговування кредиту є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою за послуги, що супроводжують кредит, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про споживче кредитування», що діяли на момент укладення вказаного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Як зазначено у статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитом 10 677,02 гривень, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, є спірною.

Крім того, суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у виконавчому написі від 25 серпня 2020 року № 20622 послався на пункт постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який є не чинним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, зареєстрований в реєстрі за № 20622 від 25.08.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованості за кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року у розмірі 10 677,02 гривень та за вчинення виконавчого напису 600 гривень, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом ч. 3 вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що адвокат Кушнеренко Є.Ю. надавав позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 97 від 19 листопада 2020 року.

Згідно з актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 19.11.2020 року 20 листопада 2020 року, адвокат Кушнеренко Євген Юрійович - «сторона 1» та ОСОБА_1 - «сторона 2», засвідчили, що правові послуги за Договором № 97 від 19.11.2020 року виконано в повному обсязі, за що «стороною 2» «стороні 1» сплачено 3000 гривень. Зазначена сума обчислена виходячи, зокрема, з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, підготовки та складання документів необхідних для розгляду справи в суді, консультації «сторони 2» , вивчення та аналізу судової практики. Зазначена сума є фіксованою. Об`єм виконаних робіт: консультування «сторони 2» щодо підстав та порядку звернення з позовною заявою щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 1 година; складання та направлення адвокатських запитів - 1 година; написання та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в тому числі виготовлення копій документів - 2 години. Усього витрачено 4 години.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 07 від 19.11.2020 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Кушнеренку Є.Ю. 3000 гривень за договором про надання правової допомоги № 97 від 19.11.2020 року.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Кушнеренко Є.Ю. на консультування позивача щодо підстав та порядку звернення з позовною заявою щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; складання та направлення адвокатських запитів; написання та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, в сумі 3 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Вказані витрати є фактичними і неминучими, оскільки позивачу необхідна була правова допомога для звернення до суду з позовною заявою для захисту свого порушеного права.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної в сумі 840,80 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 420,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, вчинений 25 серпня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 20622, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованості за кредитним договором № 0.011.154.0419.ФО_К від 12 квітня 2019 року у розмірі 10 677, 02 гривень та за вчинення виконавчого напису 600 гривень, всього на суму 11277,02 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1261 гривня 20 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач -Акціонерне товариство «Юнекс Банк», код ЄДРПОУ 20023569, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38.

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса місцезнаходження: м. Житомир, вул. Бердичівська, 35.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 193, офіс 7.

Повне рішення складено 15 січня 2021 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька