ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м.Суми

Справа №591/5031/16-ц

Номер провадження 22-ц/816/30/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бирченко Лариса Леонідівна, ОСОБА_3 ,

третя особа служба у справах дітей Сумської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Грищенко О.В. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л., ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними.

Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 27 квітня 1999 року належала квартира АДРЕСА_1 . У січні 2001 року він виїхав в Іспанію, та у тому ж році його було засуджено слідчим судом № 32 м. Барселона до позбавлення волі строком на 12 років. Після відбуття покарання в 2016 році був звільнений та повернувся в Україну і дізнався, що його квартира продана 02 листопада 2005 року його колишньою дружиною ОСОБА_4 громадянину

ОСОБА_2 за довіреністю, виданою начебто від його імені та посвідченою приватним нотаріусом Бирченко Л.Л. Однак, довіреності на відчуження його квартири він нікому не видавав і не міг видати, оскільки весь цей час протягом 2001-2016 років відбував покарання за межами України.

Також посилається на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири шлюб між ним та ОСОБА_4 був розірваний, що також не давало йому підстав довіряти даній особі вирішення питань щодо відповідної квартири.

Просить визнати недійсною довіреність від 01 листопада 2005 року, посвідчену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. за реєстраційним № Д-780;

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року двокімнатної квартири, загальною площею 50,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. 02листопада 2005 року та зареєстрованим у реєстрі за № 1612.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року, згідно з якою накладено заборону на вчинення дій (правочинів) щодо відчуження двокімнатної квартири загальною площею 50,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 07 травня 2018 року скасовано в частині мотивів відмови у позові.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 07 жовтня 2020 року постанову Сумського апеляційного суду від 29листопада 2018 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення Зарічного районногосуду м.Суми від07травня 2018року та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

У доводахапеляційної скаргизазначає,що справубуло розглянутоодносторонньо,судом взятодо увагилише показаннясвідків,які заінтересованіу відмовіу задоволенніпозову.Вказує,що прикатегоричному запереченіним фактувидачі довіреності,в порушеннянорм процесуальногозакону,судом небуло призначенопочеркознавчу експертизу.Доводить,що начас посвідченнявід йогоімені довіреностіна ОСОБА_4 та підчас укладеннядоговору купівлі-продажуквартири вінвзагалі неперебував ум.Суми,у цейчас вінбув засуджений(у2002році)та відбувавпокарання увигляді ув`язненняза кордоном вІспанії (до14червня 2016року),що підтверджуєтьсядостовірними доказами.Судом залишенопоза увагоювідсутність данихпро перетинним кордонуу період2001-2016років.Вважає,що фактвизнання йогобезвісно відсутнімза рішеннямЗарічного районногосуду м.Суми від02грудня2004року такожвиключає можливістьвидачі нимдовіреності від01листопада2005року.

Вказує, що судом не було витребувано реєстр нотаріальних дій за 2005 рік, для встановлення особи, що ініціювала вчинення нотаріальної дії, а також інформації стосовно обставин вклеювання фото у його паспорт в 25 років за його відсутності на території України.

У відзивах на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та представник приватного нотаріуса Шевченко С.В. просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказують, що судом постановлене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Сукач Л.С.,які підтрималидоводи апеляційноїскарги, ОСОБА_2 та його представника адвоката Муйдінова Р.М., представників приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. ОСОБА_5 та адвоката Шевченка С.В., які заперечуютьпроти їїзадоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 27 квітня 1999 року квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала ОСОБА_1 (т.1 а.с.6, 68).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2004 року за заявою дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_1 визнано безвісно відсутнім (матеріали справи № 2-6344/2004 (т.2 а.с.118).

06 квітня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (т.1 а.с.8).

У подальшому ОСОБА_4 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », а потім на « ОСОБА_8 ».

01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. посвідчена довіреність від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , за умовами якої останню було уповноважено продати належну ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру по АДРЕСА_2 , а також зняти його з реєстраційного обліку (виписати з квартири). Термін дії довіреності три роки і дійсна вона до 01 листопада 2008 року (т.1 а. с. 64).

За договором купівлі-продажу квартири від 02 листопада 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л., реєстровий № 1612, ОСОБА_1 , від імені якого згідно з довіреністю від 01 листопада 2005 року діяла ОСОБА_4 , продав ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу зареєстрований у державному реєстрі правочинів 02 листопада 2005 року (т. 1 а.с.5, 7, 61, 62).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2012 року (справа № 2-о-7/12), за заявою ОСОБА_9 (батька позивача) було скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2004 року про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім. Підставою скасування стало встановлення під час розгляду справи, що відповідно до листа пенітенціарного центру Бріанс 1, адресованого консулу Генерального Консульства України в Барселоні, від 03лютого 2012 року, що ОСОБА_1 відбуває покарання в цьому центрі у справі терміном 20 років, остаточне звільнення передбачене на 10 січня 2021 року (т.2 а. с. 118; матеріали справи № 2-6344/2004 а. с. 69-73).

За даними Управління консульської служби від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі строком 12 років у м. Барселона, термін ув`язнення закінчується 12 січня 2013 року (т.1 а.с.51).

За інформацією МЗС України та згідно листа Генерального консула України в м.Барселона від 28 та 29 грудня 2016 року, 19 січня 2001 року рішенням Слідчого суду № 32 м. ОСОБА_10 був затриманий та доставлений до пенітенціарного центру для осіб чоловічої статі м. Барселона; 10 січня 2002 року був засуджений до 12 років позбавлення волі; 27 січня 2003 року його було переведено до пенітенціарного закладу «Бріанс-2»

м. Сант-Естеве-Сесровірес; 14 червня 2016 року звільнено від відбування покарання з метою подальшої депортації з території Іспанії (т.1 а.с.96, 98, 117-121).

На а. с. 64 зворот т. 1 також міститься і лист МЗС України від 16 лютого 2018 року в якому зазначено, що за інформацією Генерального консульства України в Барселоні, 12.05.2016 року ОСОБА_11 було оформлено посвідчення особи на повернення до України № НОМЕР_1 терміном дії до 11.06.2016 року. Зазначений документ було оформлено на підставі листа Управління Державної міграційної служби України в Сумській області № 03/03-22/1-2601 від 06.05.2016 року, згідно з яким ОСОБА_12 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 24.07.1996 року Зарічним ВМ СМВ УМВС України в Сумській області. До листа також додано скановану фотокартку ОСОБА_13 , яка була надана Генконсульству поліцією Каталонії у травні 2016 року з метою оформлення йому посвідчення особи на повернення до України для подальшої депортації до України (а. с. 65 т. 1).

За повідомленням Зарічного РВ у місті Суми УДМС України в Сумській області від 05травня 2018 року № 14/4169 громадяни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом серії НОМЕР_2 , виданий 24 липня 1996 року Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області. У спеціально відведеному місці для вклеювання фото відсутнє фото (вирване або відпало), у службових відмітках, де вноситься запис про орган, яким здійснюється вклеювання фотокарток у паспорт був здійснений запис (14.09.2005 рік), але стоїть відмітка, що внесено помилково (т.2 а.с.108; 126)

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 Зарічним РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 (а. с. 47-48 т. 3).

18 лютого 2012 року зареєстроване звернення ОСОБА_9 (батька позивача) за фактом незаконності продажу колишньою дружиною його сина ОСОБА_1 ОСОБА_4 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та27 лютого 2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1 а.с.207-208).

01 липня 2016 року до ЄРДР внесено дані про надходження заяви ОСОБА_1 про продаж ОСОБА_4 у 2005 році шахрайським шляхом належної йому квартири АДРЕСА_1 . Кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.1 а.с.184-186)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави недійсності спірних довіреності та договору купівлі-продажу квартири, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, при цьому визнав, що позовну давність заявником не пропущено. На думку суду позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, вимагаючи визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними.

Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В оскаржуваному рішенні суду зазначено, що будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що підпис в довіреності від 01.11.2005 року, яка була видана від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 та посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л., не належить ОСОБА_1 , позивач суду не надав. Клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи для встановлення цієї обставини, від позивача не надходило. В матеріалах справи відсутні дані, які могли б бути беззаперечним доказом на підтвердження того, що саме позивач 19.01.2001 року був затриманий та безперервно перебував на території Іспанії до моменту свого звільнення з місця відбування покарання, і не прибував в Україну в період листопада 2005 року.

Колегія суддів вважає, що вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням статтей 76-80, 89 ЦПК України.

Аналіз інформації, зазначеної у відповідях МЗС України, яка була витребувана судом першої інстанції свідчить про те, що саме громадянин України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є позивачем у справі, був затриманий 19 січня 2001 року на території Іспанії, засуджений та відбував покарання в пенітенціарних закладах Іспанії по травень 2016 року, 14 червня 2016 року він був звільнений від відбування покарання з метою подальшої депортації з території Іспанії.

Отже, відповіді МЗС України є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження тієї обставини, що позивач на момент видачі довіреності від 01 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_4 не знаходився на території України, оскільки в цей час відбував покарання у виді позбавлення волі на території Іспанії, а тому вказану довіреність він не підписував та не видавав.

За наявності зазначених достатніх доказів, є помилковим висновок суду першої інстанції, що єдиним доказом на підтвердження того, що ОСОБА_1 не підписував довіреність від 01 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_4 , є висновок почеркознавчої експертизи, який позивачем не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановленихзаконом.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (ч. ч. 1, 2 ст. 238 ЦК України).

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою, третьою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Оскільки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 не підписував та не видавав довіреність від 01 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_4 цей правочин він не вчиняв та не уповноважував останню продавати належну йому квартиру. В той же час, враховуючи викладені правові висновки, саме визнання спірної довіреності недійсною є ефективним способом захисту позивача та є необхідним для задоволення його вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року належної йому квартири.

Відсутність волевиявлення позивача на відчуження належної йому квартири відповідно до ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. 02листопада 2005 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представником ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності до вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснював, що про продаж належної йому квартири його повідомляв батько у 2012 році, коли він знаходився в пенітенціарному закладі Іспанії. Проте про обставини продажу квартири, існування довіреності від 01 листопада 2005 року від його імені на підставі якої ОСОБА_4 відчужила належну йому квартиру, позивачу стало відомо після повернення в Україну в 2016 році, після чого він відразу звернувся до суду з даним позовом.

За встановлених обставин, позовна давність до вимоги ОСОБА_1 про визнання спірного договору купівлі-продажу квартири недійсним не підлягає застосуванню.

Отже, на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання недійсною довіреності від 01 листопада 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. за реєстраційним

№ Д-780, від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року двокімнатної квартири, загальною площею 50,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. 02листопада 2005 року та зареєстрованим у реєстрі за № 1612, укладеного між ОСОБА_1 , від імені якого згідно з довіреністю від 01 листопада 2005 року діяла ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, ст. ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 травня 2018 року та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бирченко Лариси Леонідівни, ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними задовольнити.

Визнати недійсною довіреність від 01 листопада 2005 року, посвідчену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. за реєстраційним

№ Д-780, від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року двокімнатної квартири, загальною площею 50,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л.Л. 02листопада 2005 року та зареєстрованим у реєстрі за № 1612, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого згідно з довіреністю від 01 листопада 2005 року діяла ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 16 січня 2021 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.І. Собина