Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/6/21

Єдиний унікальний №733/1627/19

Рішення

Іменем України

15 січня 2021 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

установив:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 8 305,48 грн збитків, 10 000 грн моральної шкоди та судовий збір у розмірі 769 грн, посилаючись те, що 20 лютого 2012 року між кредитною спілкою «Гарантія-Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11, відповідно до якого остання отримала грошові кошти (кредит) в розмірі 50 000 грн з кінцевим терміном повернення коштів до 20.02.2014 року. Із метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором того ж дня 20 лютого 2012 року між КС «Гарантія-Кредит», нею та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 11, відповідно до якого останні на добровільних засадах взяли на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов вищевказаного кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 обов`язків по поверненню заборгованості за вищевказаним кредитним договором, рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнеском» від 19 серпня 2014 року солідарно стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2012 року в розмірі 57 889,33 грн та суму витрат, пов`язаних з оплатою третейського збору в розмірі 600 грн. 04.12.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист № 751/11688 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказаної вище заборгованості на користь КС «Гарантія-Кредит» та витрат по сплаті третейського збору в розмірі 600 грн. На підставі даного виконавчого документу було відкрито виконавче провадження № 45727516, яке було закінчене 14 липня 2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження». Для виконання та сплати заборгованості вона понесла матеріальні збитки, а саме кошти у розмірі 8 305,48 грн, які відраховувались з її мінімальної вчительської пенсії. Крім того, їй були спричинені моральні страждання, які полягають у хвилюваннях, погіршенні стану здоров`я, що потягло необхідність його відновлення та стаціонарному лікуванні, які вона оцінює у 10 000 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на неодноразові її звернення з приводу добровільного повернення коштів, сплачених на підставі договору поруки, не реагує, тому вона вимушена була звернутись до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав.

15.01.2021 року ОСОБА_1 подано заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 157).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до відзиву ОСОБА_2 (а.с. 98-104), остання частково визнала позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення збитків, при цьому просила відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з неї моральної шкоди, посилаючись на те, що вона не відмовляється від сплати відповідних коштів, враховуючи, що остання протягом п`яти років не пред`являла до неї будь-яких претензій про сплату боргу.

У відповідь на відзив (а.с. 116, 117) позивачка зазначила, що вона неодноразово телефонувала та писала повідомлення на телефон ОСОБА_2 з приводу сплати нею боргу, які залишилися проігнорованими останньою.

Заперечень у відповідь на відзив від ОСОБА_2 до суду не надійшло.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідачки на її користь 8 305,48 грн збитків, 10 000 грн моральної шкоди та судовий збір у розмірі 769 грн з підстав зазначених у позові.

Відповідачка також у судове засідання не з`явилася, яка згідно поштового повідомлення за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 не проживає, будучи таким чином належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку

Судом установлено, що 20 лютого 2012 року між кредитною спілкою «Гарантія-Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11, відповідно до якого остання отримала грошові кошти (кредит) в розмірі 50 000 грн з кінцевим терміном повернення коштів до 20.02.2014 року (а.с. 11-12).

Із метою забезпечення належного виконання зобов`язання за даним кредитним договором 20 лютого 2012року між КС «Гарантія-Кредит», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 11 (а.с.10).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх обов`язків. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За приписами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

Як убачається зі змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 обов`язків по поверненню заборгованості за вказаним вище кредитним договором № 11 від 20.02.2012 року рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Юрбізнеском» від 19 серпня 2014 року солідарно стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь КС «Гарантія-Кредит» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2012 року в розмірі 57 889,33 грн та суму витрат, пов`язаних з оплатою третейського збору в розмірі 600 грн (а.с. 41-43).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2014 року задоволено заяву про видачу виконавчого листа про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вищевказаної заборгованості на користь КС «Гарантія-Кредит» та витрат по сплаті третейського збору в розмірі 600 грн (а.с. 39).

На підставі виконавчого документу було відкрито виконавче провадження № 45727516 (а.с. 15), яке було закінчене постановою держвиконавця від 14.07.2017 року відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 16).

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01.07.2019 року № 30 з ОСОБА_1 за період із травня 2015 року по січень 2018 року згідно ВП № 45727516 проводились відрахування із пенсії на загальну суму 8 305,48 грн, у тому числі 4 152,74 грн - борг на користь КС «Гарантія-Кредит» та 4 152,74 грн - витрати на проведення виконавчих дій на користь ВДВС Ічнянського РУЮ (а.с. 17).

Таким чином з позивачки в межах вказаного вище виконавчого провадження було стягнено грошові кошти в сумі 8 305,48 грн.

Як убачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 14 лютого 2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після чого їй було присвоєне прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 79).

Із метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 направила вимогу ОСОБА_2 про сплату вказаних вище грошових коштів (а.с. 30), на що відповідачка не відреагувала та кошти не повернула.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

ОСОБА_2 , виконуючи свої зобов`язання за договором поруки № 11 від 20 лютого 2012 року, здійснила виплату заборгованості в розмірі 4 152,74 грн, але не отримала відшкодування вказаної суми від ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у подальшому набула право вимоги до відповідача на повернення вищевказаних грошових коштів в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд, проаналізувавши норми цивільного законодавства України, дійшов до висновку, що витрати на проведення виконавчих дій на користь ВДВС Ічнянського РУЮ у розмірі 4 152,74 грн, які були вирахувані з пенсії ОСОБА_1 по ВП № 45727516 є збитками, які остання понесла за неналежне виконання ОСОБА_2 кредитного договору, а тому підлягають стягненню з останньої на користь позивачки.

Що стосується моральної шкоди, то в цій частині заявлених вимог суд вважає відмовити, оскільки в судовому засідання позивачкою не надано належних доказів нанесення відповідачкою моральної шкоди.

Посилання позивачки на те, що спричинені їй моральні страждання, які полягали у хвилюваннях, погіршення стану здоров`я, що потягло за собою лікування на стаціонарі суд відхиляє, так як з наданих останньою відомостей про хвороби, які зазначені у виписці з історії хвороби та медичної карти стаціонарного хворого, не вбачається, що вони мали причинно-наслідковий зв`язок, пов`язаний з неправомірними діями ОСОБА_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Як убачається з матеріалів справи, позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 769 грн, який вона просила стягнути з відповідачки на свою користь, який підлягає стягненню частково у розмірі 768,40 грн, оскільки розмір судового збору станом на 01.01.2019 року з урахуванням прожиткового мінімуму 1 921 грн становив саме 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 305 (вісім тисяч триста п`ять) гривень 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 16 січня 2021 року.

Головуючий суддя В.М.Овчарик