Єдиний унікальний номер: 728/2158/20

Номер провадження 2/728/62/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

07.12.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В своїй заяві вказав, що відповідачці, відповідно до укладеного договору № б\н від 02.09.2013 року відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 23000 гривень. У зв"язку із порушенням умов сплати кредиту, станом на 18.10.2020 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 95011 гривень 24 копійки, яку і просять стягнути.

Представник позивача - Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі і не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. У встановлений судом строк відзив на позов не подала.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормою ст. 599 ЦК України визначено, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в судовому засіданні 02.09.2013 року на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку позивач відкрив ОСОБА_1 кредитний рахунок та встановив початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 23000 гривень (а.с. 14-49).

У зв`язку із неналежним виконанням своїх зобов`язань, посилаючись на те, що заява в сукупності з тарифами, а також Умовами та правилами надання банківських послуг складають умови кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла станом на 18.10.2020 року, в загальному розмірі 95011 гривень 24 копійки і яка складається з наступного: 50167 гривень 37 копійок - заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0.00 заборгованість за поточним тілом кредиту, 50167 гривень 37 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0.00 заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 заборгованість за простроченими відсотками, 18165 гривень 26 копійок заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 26678 гривень 61 копійка нарахована пеня, 00,00 заборгованість за комісією (а.с. 6-10).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.

У Заяві відповідачки від 02.09.2013 року процентна ставка і комісія не зазначені. Крім того, у цій Заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку. При цьому матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, відповідно до положень ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки нарахованої позивачем суми пені.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те що сторони обумовили у письмовому вигляді умови щодо сплати відсотків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у збільшеному розмірі (84 %), а тому відсутні підстави про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 18165 грн 61 коп.

Враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в сумі 50167 грн. 37 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 50167 грн. 37 коп. підлягають задоволенню.

Виходячи з положень п. 3. ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (53 %), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок повернення судових витрат пропорційно до задоволених вимог 1114 гривнень 06 копійок, які підтверджені документально (а.с. 5).

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, 526, 527, 530, 549, 551, 599, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 18.10.2020 року в загальному розмірі 50167 (п`ятдесят тисяч сто шістдесят сім) гривень 37 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1114 ( одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 06 копійок в рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» м. Київ вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2021 року.

Суддя О.І. Глушко