ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/25704/19

Пров. №2/766/3723/21

15 січня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Казеєва Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 372000,00 грн. та судові витрати в розмірі 3720,00 грн.

В обгрунтування позову вказав, що 26.12.2016 року між ним та відповідачкою укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримала від нього грошові кошти у розмірі 15500 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на момент надання позики складало 372000,00 грн., та зобов`язалася повернути їх до листопада 2017 року, про що надала розписку. Незважаючи на досягнуту домовленість, відповідачка станом на момент звернення його до суду взяті на себе зобов`язання не виконала, що в подальшому спричинило порушення прав та виникнення у нього збитків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.03.2020 р. виправлено описку в ухвалі суду від 24.01.2020 р. про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.04.2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за суттю.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули, представником подано заяву про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримала, прпосила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини не явки суд не повідомляла.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослоідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

26 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики №б/н, за умовами якого ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 вісім тисяч доларів США (2-3-3), з процентами 7,5 (сім з половиною тисяч доларів, а всього 15,5 (п`ятнадцять з половиною тисяч доларів), з терімном повернення жовтень-листопад 2017 року (арк. справи 8). Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджено розпискою.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язаннями є правовідносинами, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка у встановлений договором позики №б/н від 26.12.2016 року грошові кошти не повернула.

У відповідно сті ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свої зобов`язання і на підставі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за договором позики №б/н від 26.12.2016 року в сумі 15500,00 доларів США.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Вказаним договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні зазначеного боргу в розмірі 15,5 тис. долларів США за офіційним курсом НБУ не вбачається, а відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3720,00 грн.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 15 січня 2021 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 541, 543, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 258, 259, 280-283, 393 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики №б/н від 26.12.2016 року в розмірі 15500 доларів США (п`ятнадцять тисяч п`ятсот доларів США).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3720,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять).

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду або через Херсонський міський суд Херсонської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ус