Справа №521/7532/19

Провадження №2/521/410/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позову представник позивача посилався на ті обставини, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Тепло та Сервіс» здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії за указаною адресою. Між сторонами у справі було укладено відповідний договір про надання послуг з опалення, відповідно до якого позивач зобов`язався надавати вчасно та у відповідній якості послуги з опалення приміщення з використанням обладнання котельної, а ОСОБА_1 зобов`язався вчасно сплачувати надані комунальні послуги за встановленими тарифами та у строк, передбачений договором.

Проте, як зазначає сторона позивача з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 , не зважаючи на взяті на себе зобов`язання, у період з 01 листопада 2017 року до 31 березня 2018 року, з 19 листопада 2018 року до 06 квітня 2019 року, а також з 12 листопада 2019 року до 07 квітня 2020 року не сплатив надану йому за указаною адресою теплову енергію, у результаті чого у нього утворився борг перед ТОВ «Тепло та Сервіс», у зв`язку з чим представник позивача й звернувся з даним позовом до суду, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у загальному розмірі 22366,53 гривень з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, а також витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2023,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, указував, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг з опалення, який б відповідав вимогам закону, зокрема, ОСОБА_1 свідчить, що взагалі не підписував наданий у якості доказу стороною позивача договору, адже знаходився на момент складання договору за межами України, також не було досягнуто домовленості між сторонами щодо установлення відповідних тарифів на теплову енергію, а послуги з опалення взагалі не були надані за вказаною адресою у відповідні періоди часу. Крім того, відповідач указує, що ніяких квитанцій щодо сплати теплоенергії їм отримано не було, Акт звірки від 24 травня 2018 року, на який посилається сторона позивача у якості доказу, що підтверджує заборгованість у розмірі 6653 гривень за період з 01 листопада 2017 року до 31 березня 2018 року, був складений у його відсутність, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявну у нього заборгованість та про урегулювання спору у досудовому порядку позивачем не надано, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Тепло та Сервіс» у повному обсязі.

Представник ТОВ «Тепло та Сервіс» надав відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якій звертав увагу суду, що відповідний договір про надання послуг з опалення був підписаний саме відповідачем, дата договору є датою складання позивачем договору, а дата підписання договору відповідачем могла бути і пізніше, відповідний договір є типовим та відповідає законодавству України. Стосовно домовленості між сторонами установлених тарифів з надання опалення сторона позивача указувала, що між ТОВ «Тепло та Сервіс» та ОСОБА_1 було також укладено додаток до основного договору, у якому вказано розмір щомісячної вартості опалення, а також представник ТОВ «Тепло та Сервіс» вказував, що ОСОБА_1 , як споживач, мав та має право вибору виконавця надання послуг з опалення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 було призначено судову почеркознавчу експертизу для дослідження укладеного між сторонами договору №010/09/2017 від 16 вересня 2017 року та підпису ОСОБА_1 .

Утім, ухвала суду про призначення експертизи у даній справі була залишена без виконання через несплату рахунку за її проведення та невиконання клопотання експерта, що підтверджено листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №19-8715 від 08 квітня 2020 року.

Крім того, відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року, зокрема, було викликано за заявою сторони позивача для допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , проте, останній не з`явився до суду через установлені карантинні обмеження у країні, утім, надав свої письмові пояснення щодо спору, що розглядається судом.

Представник ТОВ «Тепло та Сервіс» у відкрите судове засідання не з`явився, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених позовних вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 211 ч. 3 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що на підставі Договору оренди обладнання №03/08/17 від 03 серпня 2017 року, Ліцензії №999/А-2017 від 25 жовтня 2017 року та Ліцензії №1000/А-2017 від 25 жовтня 2017 року ТОВ «Тепло та Сервіс» експлуатує котельню централізованого опалення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює діяльність з виробництва та централізованого постачання теплової енергії, зокрема, до житлового будинку АДРЕСА_2 .

Як убачається із витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за відомостями інформаційної довідки №148607950 від 07 грудня 2018 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Обслуговуючого кооперативу «Житлово-експлуатаційний кооператив «Добробут Сервіс» №153/8 від 24 травня 2018 року надання послуг з теплопостачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «Тепло та Сервіс».

Як зазначає представник позивача, 16 вересня 2017 року між ТОВ «Тепло та Сервіс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг з опалення (житловий фонд) №010/09/2017, відповідно до якого, зокрема, ТОВ «Тепло та Сервіс» зобов`язується надавати ОСОБА_1 вчасно та відповідної якості послуги з опалення у приміщення з використання обладнання котельної, а ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно оплачувати надані комунальні послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Утім, 18 грудня 2019 року, від представника позивача надійшла заява про виключення із числа доказів вищевказаного договору через те, що оригінал указаного договору був утрачений.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти факту укладання між ним та позивачем вищевказаного договору, зокрема, указуючи на те, що 16 вересня 2017 року він знаходився у Греції, на підтвердження чого надав у якості доказів білети № НОМЕР_1 у напрямку Одеса-Бориспіль-Афіни (виліт 11 вересня 2017 року) та у напрямку Афіни-Бориспіль (виліт 17 вересня 2017 року), що на думку сторони відповідача, є підставою вважати, що між сторонами не було укладено відповідного договору, а тому й немає підстав для задоволення позову.

Спростовуючи вищевказане, представник ТОВ «Тепло та Сервіс» зазначив, що дата договору 16 вересня 2017 року є датою складання позивачем договору, а дата підписання договору відповідачем могла бути і пізніше, а відповідний договір є типовим та відповідає законодавству України, та між сторонами виникли договірні відносини.

Доводи посилань ОСОБА_1 про те, що між сторонами не існує будь-яких договірних відносин, оскільки договір між сторонами не укладено, є безпідставними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 509 ч. 1, 2 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, як чітко вказує ст. 631 ч.1 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ч. 1 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 20 ч. 1 п. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений ст. 20 ч. 3 п. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Cудом також звернуто увагу, що проект типового договору про надання ТОВ «Тепло та Сервіс» розміщено на інтернет-порталі www/teploservice.od.ua.

Суд наголошує,що відповіднодо ст.24Закону України«Про теплопостачання»основним обов`язкомспоживача тепловоїенергії є,зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно ізп.24Правил споживачіможуть відмовитисявід отриманняпослуг зцентралізованого опаленнята постачаннягарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

З огляду на матеріали справи суд вбачає доцільним вважати, що між сторонами дійсно виникли договірні відносини, та між сторонами існує спір.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано достатніх та достовірних доказів, які б слугували підставою вважати, що за адресою: АДРЕСА_3 опалення не надходило та об`єкт був відключений від мережі централізованого опалення у встановленому законом порядку.

Стороною відповідача у якості доказів на підтвердження відсутності належного тепла у квартирі АДРЕСА_1 надано фототаблицю від 18 вересня 2019 року, на якій зображено приміщення, не пристосоване для життя, утім, на фото відображено підключену до мережі батарею. Разом з тим, на фото відображено градусник, на якому зазначено температуру +10,5 градусів по Цельсію.

Проте, суд критично ставиться до наданої у якості доказу фототаблиці, адже фіксування температури було проведено із порушенням відповідної процедури замірювання, крім того, не надано доказів на підтвердження того, що фіксування відбувалось саме у квартирі ОСОБА_1 та у період, коли надавалась теплова енергія.

Із письмових пояснень голови ОСББ «Європейський-44» ОСОБА_2 убачається, що у квартирі ОСОБА_1 відсутні прилади опалення, а труби закільцьовані, тобто теплова енергія не поступає до квартири. На вимогу ОСОБА_1 19 листопада 2019 року було здійснено огляд його квартири та установлено факт обмеження подачі тепла до квартири, про що складено відповідний акт, що міститься у матеріалах справи.

У даному разі суд зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, надає оцінку доказам у їх сукупності та рішення не може ґрунтуватись лише на показаннях одного свідка ОСОБА_2 , які спростовуються матеріалами справи у їх сукупності.

Отже,судом установлено,що заперіод опалювальногосезону з01листопада 2017року по31березня 2018року, з 19 листопада 2018 року до 06 квітня 2019 року, а також з 12 листопада 2019 року до 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримував теплову енергію від ТОВ «Тепло та Сервіс».

Так, як вбачається з Акту звірки від 24 травня 2018 року заборгованість власника квартири АДРЕСА_1 , опалювальною площею 52 кв.м., за період опалювального сезону з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2018 року становить 6 653,40 грн.

17 вересня 2018 року на поштову адресу боржника ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу про сплату заборгованості за опалення.

Однак, як зазначив представник позивача, дану досудову вимогу боржник належним чином не виконав. Із загального розміру заборгованості відповідачем було сплачено лише 2 217,83 грн. 03 грудня 2018 року.

Таким чином, заборгованість відповідача у період з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2018 року становить 4435,57 гривень.

За період з 19 листопада2018 року по 06 квітня 2019 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати теплової енергії у розмірі 7834,03 гривень.

Крім того, за період з 12 листопада 2019 року до 07 квітня 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати теплової енергії у розмірі 8291,49 гривень.

На підтвердження заявлених сум стороною позивача надано розрахунки ТОВ «Тепло та Сервіс» за р/р НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 за відповідні періоди часу, з яких виходив позивач при збільшенні позовних вимог.

Суд, здійснивши відповідні арифметичні розрахунки, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за періоди з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2018 року, з 19 листопада2018 року по 06 квітня 2019 року, з 12 листопада 2019 року до 07 квітня 2020 року у загальному розмірі становить 20561,09 гривень.

Також, представник ТОВ «Тепло та Сервіс» просив стягнути з ОСОБА_1 інфляційні збитки у загальному розмірі 1053,73 гривень та 3% річних від простроченої суми у розмірі 751,71 гривень.

Як встановлює ст. 612 ч. 1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч. 1 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, згідно ст. 625 ч. 1, 2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявляючи вимоги про стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення виконання зобов`язання, представник позивача представив суду відповідні розрахунки за відповідні періоди прострочення, складені 21 травня 2020 року, згідно із якими сума інфляційних збитків за час прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Тепло та Сервіс» становить 1 053,73 гривень та 3%річних за час прострочення виконання зобов`язання 751,71 гривень. Суд погоджується із вірністю та обґрунтованістю даних розрахунків.

Надаючи правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд зазначає, що згідно ст. 598 ч. 1 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені в ст. 599, 600, 604 609 ЦК, відповідно до яких зобов`язання припиняється: 1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599); належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання; 2) за згодою сторін унаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600); 3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст. 601); 4) за домовленістю сторін (ст. 604); 5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605); 6) поєднанням боржника та кредитора в одній особі (ст. 606); 7) неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає (ст. 607); 8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою й у зв`язку із цим не може бути виконане іншою особою (ст. 608); 9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (ст.608); 10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст. 609).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах підстав припинення зобов`язання, слід дійти висновку про обґрунтованість задоволення вимог ТОВ «Тепло та Скрвіс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, яке не виконане боржником, що не припиняє правовідносин між сторонами, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ст. 625 ч. 2 ЦК України.

Відповідна правова позиція підтверджена практикою Верховного Суду (постанова від 20 грудня 2010 року у справі №3-57гс10, від 04 липня 2011 року у справі №3-65гс11, від 12 вересня 2011 року у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 року у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 у справі №3-142гс11).

Ураховуючи викладене та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку про задоволення відповідних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» інфляційну втрату у розмірі 1053,73 гривень, 3% річних у розмірі 751,71 гривень.

Отже, сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Тепло та Сервіс» за періоди з 01 листопада 2017 року до 31 березня 2018 року, з 19 листопада 2018 року до 06 квітня 2019 року, а також з 12 листопада 2019 року до 07 квітня 2020 року з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних становить у загальному розмірі 22366,53гривень тапідлягає стягненнюз відповідача.

Сторона позивача також просила стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 гривень та суму інших витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 2 023,00 гривні.

Згідно із платіжними дорученнями АТ «Приватбанк» №27 від 13 березня 2019 року та №195 від 19 грудня 2018 року за позовну заяву ТОВ «Тепло та Сервіс» сплачено судовий збір у загальному розмірі 1921,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача суму оплаченого судового збору у розмірі 1 921,00 гривень.

Стороною позивача також були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 023,00 гривень.

Відповідно до ст. 137 ч. 1, 2, 3, 4 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із платіжним дорученням АТ «Приватбанк» №192 від 19 грудня 2018 року ТОВ «Тепло та Сервіс» сплатило 2000,00 гривень за послуги з правової допомоги.

У матеріалах справи також знаходиться належним чином засвідчена копія договору про надання юридичних послуг №30/03-18 від 30 березня 2018 року, укладеного між ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лекс», рахунок-фактура №11 від 16 серпня 2018 року на загальну суму 2000,00 гривень за замовленням ТОВ «Тепло та Сервіс», акт приймання-передачі послуг №11/18 від 17 грудня 2018 року, складений ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лекс».

Також стороною позивача було сплачено 23,00 гривні за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав, що підтверджується квитанцією №2820091-1 через національний платіжний сервіс www.uapay.ua.

Отже, витрати, пов`язані із розглядом даної справи становлять у загальному розмірі 3 944,00 гривень та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

У зв`язку із чим, суд вбачає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 023,00 гривень.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81,133,141,258,259,263, 264, 265,268,п.8,15.5розділу ХІІІЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» суму заборгованості по сплаті за теплову енергію з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних у загальному розмірі 22 366,53 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» судові витрати в загальному розмірі 3 944,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення: 27 листопада 2020 року.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ТОВ «Тепло та Сервіс» місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Армійська, 18А, офіс 107, код ЄДРПОУ 40695882.

Відповідач: ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: І.В. Плавич