Справа № 603/163/20

Провадження №2/603/26/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І.М.

секретаря судового засідання Захарчишин М.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

позивач: АТ КБ «ПриватБанк»

представник позивача: Гребенюк Олександр Сергійович

відповідач: ОСОБА_1

представник відповідача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович

предмет позову: стягнення заборгованості,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідно до Заяви № б/н від 06.09.2018 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав Заяву № б/н від 06.09.2018 року згідно якої отримав кредит в розмірі 500 грн 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом відповідач підтвердив згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованістьзакредитним договором б/н від 06 вересня 2018 року станом на 20 грудня 2019 року у розмірі 12606,02 грн., яка складається з наступного:заборгованість за простроченим тілом кредиту 6761,37 грн, заборгованість за простроченими відсотками 2039,41 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 2728,76 грн, штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) 576.48 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 102 грн.

Процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 13.03.2020 року про відкриття провадження в справі вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.

04.08.2020 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області задоволено клопотання представника відповідача про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» в порядку ст. 84 ЦПК України доказів, розгляд справи відкладено.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 19.10.2020 року клопотання представника відповідача про витребування доказів та виклик свідків в порядку ст. 91 ЦПК України задоволено, розгляд справи відкладено.

Позиції сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, однак подав клопотання в якому вказав, що позовні вимоги підтримує повністю та просив розгляд справи проводити без участі його представника.

Також представником позивача до суду було подано відповідь на відзив (т.1 а.с. 144-149) та пояснення (т.1 а.с. 218-222) в яких він виклав свої доводи та аргументи на змагальні документи відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, оскільки перебуває за межами території України. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» заперечив з підстав зазначених в відзиві на позов (т.1 а.с. 110-112), запереченні на відповідь на відзив (т.1 а.с. 196-197) та додаткових поясненнях (т.1 а.с. 215). Основні аргументи представника відповідача зводяться до того, що позивачем пред`явлено позов до особи, яка не є тотожною особі відповідача, яку визначив позивач відповідно до доданих до позовної заяви доказів на обґрунтування і доведення факту наявності між сторонами спірних правовідносин.

Встановлені судом обставини

З наданих суду позивачем копій документів встановлено, що 06.09.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» видав кредит в розмірі 500 грн на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується підписаною заявою б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (номер картки НОМЕР_1 терміном дії до 07/22) де особа (Споживач) яка отримала банківський кредит підтвердила згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

При оформленні Договору, Споживачем, для підтвердження своєї особи було надано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Бучацьким РВ УМВС України 04.02.1998 року та ІНН НОМЕР_3 (т.1 а.с. 29-30).

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (т.1 а.с. 8) співробітником банку ОСОБА_3 , зазначено наступні анкетні дані про Споживача:

адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

адреса мешкання: АДРЕСА_2 ;

сімейний стан: дані відсутні;

кількість дітей: 0;

дівоче прізвище матері: ОСОБА_4 .

Також, працівником банку сфотографовано Споживача та надано копію його фотокартки (т.1 а.с.189, 207 на звороті).

Разом з тим судом також встановлено, що 04.02.1998 року Бучацьким РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України, що підтверджується заявою про видачу паспорта (т.1 а.с. 169), де міститься фото відповідача, та його копією серії НОМЕР_2 (т.1 а.с. 80-81). Особа, що зображена на фото є однією і тією ж особою.

Згідно даних, вказаних в паспорті, а саме в графі «місце проживання» встановлено, що ОСОБА_1 з 25.04.2007 року був зареєстрований по АДРЕСА_3 , а з 20.02.2008 року АДРЕСА_1 .

Тобто інформація про місце реєстрації не співпадає із інформацією про це у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Також судом установлено, що в 2014 році вищевказаний паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий на ім`я ОСОБА_1 був у нього викрадений, що підтверджується листом Монастириського ВП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області від 09.09.2020 року № 4313/111/01/2020, згідно даних якого встановлено, що 28.05.2014 року до Деснянського управління поліції ГУНП в м. Києві надійшла заява від громадянина ОСОБА_1 , щодо крадіжки його паспорта, грошей та мобільного телефону марки «Самсунг Дуос» (т.1 а.с. 121).

03.07.2014 року ОСОБА_1 Монастириським РС УДМС України в Тернопільській області замість викраденого паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 видано інший паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , що підтверджується інформацією наданою Державною міграційною службою України від 21.09.2020 року №6.1-7345/3-20 (т.1 а.с. 167) та копією паспорта громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с.114-115).

Згідно даних, вказаних в вищевказаному паспорті з 20.02.2008 року місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , а з 07.07.2016 року АДРЕСА_3 .

Тобто інформація про місце реєстрації та проживання не співпадає із інформацією про це у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Окрім зазначеного в даному паспорті вказано сімейний стан ОСОБА_1 , а саме, що його дружиною є ОСОБА_5 , що також підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданого Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повторно 14.09.2017 року, актовий запис №1565.

Згідно вказаного Свідоцтва про шлюб встановлено, що 24.10.2002 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 19).

Отже інформація про сімейний стан вказана у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не відповідає дійсності.

Судом також встановлено, що у шлюбі з ОСОБА_7 у відповідача народилося троє дітей: син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з свідоцтва про народження №8105 за 2005 рік, виданого Мерією міста Парижа 12-округу 03.11.2005 року та дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 .

Тому інформація про відсутність дітей вказана у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку також не відповідає дійсності.

Не відповідає дійсності інформація зазначена у Анкеті-заяві й щодо прізвища матері ОСОБА_1 , адже із свідоцтва про народження його матері серії НОМЕР_8 виданого 17.07.1968 року встановлено, що її дівоче прізвище ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 13). Родинні відносини між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_12 підтверджуються штампом проставленим на свідоцтві про народження ОСОБА_12 згідно якого остання змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_6 » (т. 2 а.с.13) та Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 виданого 22.01.1975 року, згідно якого його мамою є ОСОБА_14 (т. 2 а.с.12 ).

Усі ці обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 (дружина відповідача) та ОСОБА_15 , (тітка дружини відповідача).

Отже проаналізувавши матеріали, що подані сторонами судом встановлено, що станом на 06.09.2018 року тобто на момент заповнення Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 04.02.1998 року на ім`я ОСОБА_1 , був уже близько 4 років недійсним в зв`язку з його викраденням, а тому вказаний паспорт не міг використовувався при укладенні кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, при порівнянні ксерокопій названих паспортів вбачається їх очевидна відмінність, зокрема в копії паспорта наданого представником відповідача та у ксерокопії паспорта, наданого АТ КБ «ПриватБанк», на фото зображені дві різні особи, що також в судовому засіданні було підтверджено свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_7 .

Окрім цього особа, що зображена на фотокартці, зробленої працівником АТ КБ «ПриватБанк» при оформленні Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується зображенням ОСОБА_1 на фото у діючому паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , та інших фотокартках із сімейного альбому (т.1 а.с. 114, 118-120).

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Кредитний договір відповідно до вимог статті 1055 ЦК України укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори, тому не укладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи іна які вона посилається як на підставу своїх вимогабо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити певний стандарт доказування обраний судом.

Стандарт доказування це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для суду, через установлення певної міри, ступеня доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.

Судові акти різних національних судових інстанцій (Верховного Суду - справи № 917/1307/18, № 916/2403/18, № 910/18036/17, № 905/2382/17, Тернопільського апеляційного суду - справа № 599/161/19), як і Європейського суду з прав людини (рішення по справі«Бендерський проти України») орієнтують суди застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), або як його ще називають «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence), що притаманний саме приватно-правовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності. Якщо на підставі доказів суд може сказати: «Ми вважаємо це більш імовірним, ніж навпаки», - то обов`язок доведення виконаний, але він не виконаний, якщо ймовірності виявляються рівними.

Говорячи математичною мовою, звичайно це лише умовно, позивач повинен довести встановленим факт із імовірністю більше 50 відсотків. Проте це не означає просто більшої кількості наданих доказів, також перевага повинна бути в якості таких доказів, тобто їх спроможності до переконання, їх вазі та ефекту, що вони справляють на розум судді.

Саме за цим стандартом доказування, тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні.

Тому, суд обираючи оптимальний стандарт доказування, який має використовуватися у цій справі, також віддає перевагу саме «балансу ймовірностей».

Повертаючись до обставин цієї справи, суд виходить з того, що оскільки позивач стверджував, що боргове зобов`язання виникло саме у ОСОБА_1 , то йому необхідно довести ту обставину, що договір позики укладено саме цією особою.

Більше того, самі кредитні правовідносини за участі дрібного споживача потребують особливих механізмів правового захисту їх прав як «слабкої» сторони договору. Завдяки таким правовим механізмам de jure «вирівнюється» правове становище, яке de facto відрізняється.

Тобто, суд вважає, що у цих правовідносинах тягар доказування щодо факту укладення договору позики лежить саме на позивачеві й перенесення тягаря доведення вищевказаного факту на відповідача надало б позивачу неабияку перевагу в цьому процесі, що було б не справедливим.

Отже як було установлено судом, станом на 06.09.2018 року тобто на момент укладення договору позики, заповнення Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 04.02.1998 року на ім`я ОСОБА_1 , був уже близько 4 років недійсним в зв`язку з його викраденням, а тому вказаний паспорт не міг використовувався при укладенні кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк».

Інформація зазначена у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку про місце проживання та реєстрацію відповідача, сімейний стан, дітей відповідача та дівоче прізвище його матері не відповідають дійсності.

Окрім цього, із зіставлених копій паспортів, сімейних фотокарток та фотокартки особи, яка отримувала кредит зробленої працівником АТ КБ «ПриватБанк» убачається очевидна невідповідність особи, яка отримувала кредит, особі, яка є відповідачем у даній справі, зокрема, не є тотожними зображені на фотокартках особи.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що особа, яка є відповідачем у цій справі не отримувала вищевказаний кредит.

Відповідно до частини першоїстатті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом частини першої та другої статті 51 ЦПК України суд за клопотанням позивача, може залучити до участі у справі співвідповідача, а також якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом замінити первісного відповідача належним відповідачем.

З викладеного вбачається, що позивач самостійно визначає відповідача при зверненні до суду, при цьому відповідач має бути суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Проте, якщо позивач притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд, за відсутності клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, у позові відмовляє.

Отже, проаналізувавши надані позивачем докази й контрдокази відповідача, на підставі стандарту доказування «баланс ймовірностей»суд дійшов висновку, що скоріш за все факт укладення позики між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 імовірніше не мав місця, чим мав. До такого висновку суд дійшов, оскільки представлені відповідачем контрдокази переважають в якості та спроможності до переконання.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову, адже позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідач, що не укладав з банком кредитний договір, не скористався кредитними коштами і не порушував умови взятого на себе зобов`язання, тобто не порушив права позивача.

Доводи позивача про те, що відповідач не спростував отримання ним коштів за кредитним договором безпідставні, оскільки позов було пред`явлено до неналежного відповідача.

Суд відхиляє доводи позивача й про те, що надання відповідачу кредитних коштів підтверджено виписками по рахунках, оскільки в силу положень статей 1054, 1055 ЦК України кредитні правовідносини виникають виключно на підставі укладеного письмово договору, що у даному випадку не мало місця, адже договір, наданий банком у підтвердження вимог у справі, відповідачем не підписувався.

Також суд критично ставиться до доводів позивача, що відповідач терміново не повідомив відповідний державний орган про викрадення його паспорта, оскільки як убачається із листа від 09.09.2020 року №4313/111/01/2020 Монастириського ВП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області, він ще 28.05.2014 року звернувся до Деснянського управління поліції ГУНП в м.Києві із повідомленням про крадіжку паспорта та інший речей.

Інших доказів та переконливого пояснення на підтвердження факту укладення саме ОСОБА_1 договору позики позивач не надав, окрім цього не скористався правом заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, висновок якої міг би підірвати у суду довіру до контрдоказів відповідача.

Судові витрати.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи що у позові відмовлено, судовий збір сплачений позивачем відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 12, 18, 81, 141, 280, 282, ЦПК України суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.09.2018 року в сумі 12606 (дванадцять тисяч шістсот шість) грн. 02 коп. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.01.2021 року.

Учасники справи:

Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», юридична адреса місцезнаходження: вул.Грушевського буд.1Д м.Киїів, 01001, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги буд.50 м. Дніпро, 49094, (код в ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 ), проживаючого згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ; згідно встановлених судом даних (зареєстрованого) за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №701 від 27.04.2012 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1004770 від 20.05.2020 року), місцезнаходження якого: АДРЕСА_4 .

Суддя І. М. Галіян