Справа № 344/11723/20

Провадження № 22-ц/4808/127/21

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

секретаря Єлісевич О.М.,

з участю представника АТ КБ «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», поданою представником Криловою Оленою Леонідівною на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2020 року під головуванням судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківську

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі в сумі 35496,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору № б/н від 08.05.2013 укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання за даним договором, а саме не надає своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, а тому внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за кредитним договором станом на 17.08.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 35496,42 грн., з яких: 23910,50 грн. заборгованість за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту, 8301,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3284,40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625. Виходячи з наведеного, АТ КБ «Приватбанк» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості у розмірі 35496,42 грн., а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Івано-Франківськогоміського судувід 26жовтня 2020рокузадоволеночастково позовАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАТ КБ «ПриватБанк»суму заборгованості за кредитним договором б/н від 08.05.2013 року у розмірі 23 910 (двадцять три тисячі дев`ятсот десять) гривень 50 копійок та проценти, нараховані на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у розмірі 691 (шістсот девяносто одна) гривня 77 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАТ КБ «ПриватБанк»витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, щодо стягнення прострочених відсотків, відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України, вважає, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Апелянт зазначає, що не погоджується із такими висновком суду про те, що надані банком витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів не можуть бути складовою частиною кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача; а тому банком не погоджено умови кредитування з відповідачем.

З моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.

Апелянт зазначає, що відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 особистим підписом засвідчила, що вона згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами та зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Апелянт вважає, що відсутність підпису боржника на тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

ОСОБА_1 у день отримання кредитної картки та отримання можливості користуватися кредитними коштами було підписано паспорт споживчогокредиту, в якому вона особистим підписом підтвердла ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. Тому відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та відсотків.

Апелянт вважає, що відповідач отримав кредитну картку та визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору.

Відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов`язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив належний та допустимий доказ по справі, а саме паспорт споживчого кредиту який відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» який підтверджує факт того, що відповідач був повідомлений про умови кредитування до отримання можливості користуватися кредитними коштами. При цьому зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Нарахування заборгованості відбувалося у повній відповідності до повідомлених відповідачу умов згідно з паспортом споживчого кредиту.

Тому, апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків та відсотків за ст. 625 ЦК України, порушив норми матеріального права та безпідставно звільнив відповідача від частини обов`язків за договором.

Просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги AT КБ «Приватбанк» задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.05.2013 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 08.05.2013 року.

Банк у позові зазначив, що ОСОБА_1 ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1..2.3, п.2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.50 Договору.

В заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви ОСОБА_2 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 08.05.2013 року станом на 17.08.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 35 496,42 грн., з яких: 23910,50 грн. заборгованість за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту, 8301,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3284,40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

ОСОБА_2 ознайомившись 08.05.2013 року з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку підписала анкету-заяву і таким чином уклала із банком договір банківського обслуговування, за умовами якого отримала картку «Універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500 грн.

Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача, а наявність заборгованості за кредитним договором - розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 910,50 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_2 від 08.05.2013 року розмір процентної ставки за користування кредитни коштами, а також штрафів та підстав їх стягнення - не зазначені.

Обґрунтовуючи право вимоги у вказаній частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, позивач посилався на заяву позичальника, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємних частин спірного договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витягом з тарифів обслуговування кредитних карт, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.

Позивач посилався на вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України зазначено відсоткова ставка 86,4% річних для картки «Універсальна» та 84,0% річних для картки «Універсальна голд» та на вимоги п.2.1.1.2.12 витяг Умов та Правил, в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року. З розрахунку заборгованості встановлено, що сума 3284,40 грн., що становить заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України нарахована за відсотковою ставкою 84% річних.

Разом з тим, ні витяг з Тарифів банку, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а підписана нею анкета-заява, не містить умов кредитування, розміру відсоткової ставки, нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за порушення виконання зобов`язання, а також розрахунку відсотків згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою 84% річних.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме дані витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України за ставкою 84% річних.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), та встановивши обставини того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.05.2013 року шляхом підписання анкети-заяви.

Посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору, колегія суддді вважає необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомості про те, що відповідач отримала картку «Універсальна» з кредитним лімітом 500 грн, проте паспорт споживчого кредиту не містить даних щодо якої саме кредитної картки встановлені умови кредитування. Зазначене, позбавляє суд встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості, та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості.

Крім того, у паспорті споживчого кредиту вказано, що інформація яка зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 28.03.2020. Із змісту даного паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У третьому розділі Паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 75000 грн., однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Таким чином у суду відсутні підстави стягувати з відповідача проценти, нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, за ставкою 84% річних, які передбачені паспортом споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь банку 23910,50 грн заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вірно врахував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Однак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Оскільки, в анкеті-заяві не зазначений строк дії кредитного договору, умови та порядок нарахування та сплати процентів від простроченої суми заборгованості згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З довідки про надану ОСОБА_1 кредитну картку вбачається, що картка № НОМЕР_1 відкрита 29.01.2018 і має термін дії до грудня 2021 року (а.с. 11).

Отже, на час звернення позивача до суду із позовом термін дії картки № НОМЕР_1 не закінчився, тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов`язання.

Відтак умови для застосування санкцій, передбачених частиною 2 ст.625 ЦК України, не наступили, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення трьох відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України є передчасним та підлягає скасуванню у цій частині.

Доводи апелянта щодо безпідставності відмовив у стягненні відсотків та відсотків за ст. 625 ЦК України є необгрунтованими та задоволенню в цій частині не підлягають.

Відповідно доч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що постановлене судом рішення в частині задоволення позовних вимог, щодо стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 691 гривня 77 копійок не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню з постановлення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

В решті рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують законості та обгрунтованості оскаржуваної решти частини рішення, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», поданою представником Криловою Оленою Леонідівною задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2020 року в частині стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги. В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 січня 2021 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк