УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №272/1370/19 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 16 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Микитюк О.Ю., Галацевич О.М.,

секретаря судового засідання Бірюченка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомиріцивільну справу № 272/1370/19 за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирської області про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування записів про обтяження та скасування арешту

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2020 року, повний текст рішення складено 29 жовтня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому замінено на ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ) та Богунського ВДВС міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області, у якому просив усунути перешкоди у здійсненні ним права розпорядження земельною ділянкою площею 2 га кадастровий номер 1820384800:02:000:0024 шляхом скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: записів про обтяження, зареєстрованих державним реєстратором Андрушівського районного управління юстиції Сокол Альоною Володимирівною № 312602 від 26 травня 2008 року, № 312492 від 26 травня 2008 року, № 312078 від 18 травня 2008 року, № 312209 від 18 березня 2008 року, № 313171 (спеціальний розділ) від 26 травня 2008 року, № 312998 (спеціальний розділ) від 26 травня 2008 року, № 313097 (спеціальний розділ) від 19 травня 2008 року, № 312736 (спеціальний розділ) від 18 березня 2008 року; а також скасування записів у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: арештів нерухомого майна, зареєстрованих Першою Житомирською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження № 6809329 від 18 березня 2008 року, № 7211134 від 19 травня 2008 року, № 7251958 від 26 травня 2008 року, № 7251984 від 26 травня 2008 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у виконавчих провадження № 6900914, № 6901820, № 6545311 виконавчі документи повернуті стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавче провадження № 6901299 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки рішення судів про стягнення з позивача заборгованості неможливо виконати у примусовому порядку, арешт не забезпечує тієї мети, для якої його було накладено. Наявні обтяження порушують права ОСОБА_1 , визначені уст. 41 Конституції Українитаст. 316 ЦК України.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Зокрема зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, відсутні дані про наявність у нього наміру про поновлення такого строку. Вважає, що задоволення позову не порушить права стягувача, адже його бездіяльність призвела до неможливості примусового виконання судових рішень.

Крім того, представник позивача вказує, що постановою від 15 вересня 2020 року у цивільній справі № 761/27033/18 Верховний Суд погодився, що виконання чи сплив строку пред`явленого виконавчого документа до виконання є вагомим доводом, який міг бути підставою для задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Богунського ВДВС у місті Житомирі просив розглянути справу у його відсутності та відмовити у її задоволенні.

Від представника ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошеним карантином. Ураховуючи, що представник відповідача не був позбавлений можливості подати відзив на апеляційну скаргу та з метою дотримання розумних строків, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних матеріалів, що відповідає положенням ст.372,ст.450ч.2ЦПК України та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідеміологічних заходів», що свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних обов`язків. Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основної передумовою для якого є не відсутність сторін у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Кредит Капітал» суд першої інстанції виходив із того, що арешт накладений з метою забезпечення реального виконання рішення суду, яке не виконане, а позивач ухиляється від його виконання.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до БогунськогоВДВСм. Житомира, суд першої інстанції виходив з того, що останній єненалежним відповідачем у даній справі.

Колегія погоджується з такими висновки виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:02:000:0024 площею 2 га, яка знаходиться на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 9).

Відповідно до довідки Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області від 15 жовтня 2019 року № 84437 на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, які зареєстровані в автоматизованійсистемі виконавчих проваджень № 6900914, з примусового виконання виконавчого листа № 2-487/08, виданого 11.03.2008 року Богунським районним судом м. Житомира, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 16 393,30 грн, виконавче провадження № 6901299 з примусового виконання виконавчого листа № 2-990/07, виданого 20 лютого 2008 року Бердичівським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 57,00 грн, виконавче провадження № 6901820 з примусовоговиконання виконавчого листа № 2-990/07, виданого 20 лютого 2008 року Бердичівськимміськрайонним судом щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 14099,90 грн, виконавче провадження № 6545311з примусовоговиконання виконавчого листа № 2-П-2323/07, виданого 27 листопада 2007 року Богунським районним судом м. Житомира, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 19262,81 грн.

03 квітня 2008 року державним виконавцем в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 6900914 за вищевказаною постановою, копію постанови надіслано сторонам. 28 лютого 2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу за п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

03квітня 2008року державнимвиконавцем впорядку ст.19Закону України«Про виконавчепровадження» винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження №6901299за вищевказаноюпостановою,копію постанови було надіслано сторонам. 27 грудня 2010 року державним виконавцем закінчено вказане виконавче провадження за п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

03 квітня 2008 року державним виконавцем в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 6901820 за вищевказаною постановою, копію постанови було надіслано сторонам. 27 грудня 2010 року виконавчий документ повернуто стягувачу за п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

14 березня 2008 року державним виконавцем в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 6545311 за вищевказаною постановою, копію постанови було надіслано сторонам. 28 лютого 2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу за п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» .

Державним виконавцем на все майно, що належить боржнику, накладено арешт, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна та внесено обтяження до відповідних реєстрів. Загальна сума заборгованості за ОСОБА_1 по вищевказаним виконавчим документам становить 49 813,01 грн (а.с. 15, 43-45).

В ході розгляду справи у суді першої інстанції ухвалою від 13 лютого 2020 року відповідача ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено на належного ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та в подальшому ухвалою від 08 квітня 2020 року останній замінено на ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на все майно ОСОБА_1 накладено арешт згідно постанов Богунського ВДВС у місті Житомирі та внесено записи про обтяження, а саме:

-запис про обтяження № 312602 від 26 травня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6900914 від 03 квітня 2008 року;

-запис про обтяження № 312492 від 26 травня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6901299 від 03 квітня 2008 року;

-запис про обтяження № 312078 від 19 травня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6901820 від 03 квітня 2008 року;

-запис про обтяження № 312209 від 18 березня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6545311 від 14 березня 2008 року;

-запис про обтяження № 313171 (спеціальний розділ) від 26 травня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6900914 від 03 квітня 2008 року;

-запис про обтяження № 312998 (спеціальний розділ) від 26 травня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6901299 від 03 квітня 2008 року;

-запис про обтяження № 313097 (спеціальний розділ) від 19 травня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6901820 від 03 квітня 2008 року;

-запис про обтяження № 312736 (спеціальний розділ) від 18 березня 2008 року на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6545311 від 14 березня 2008 року.

Вищевказані обтяження були перенесені з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме:

-арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 6809329, зареєстрований 18 березня 2008 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6545311 від 14 березня 2008 року, виданої державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В.;

-арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 7211134, зареєстрований 19 травня 2008 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6901820 від 03 квітня 2008 року, виданої державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В.;

-арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 7251958, зареєстрований 26 травня 2008 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6901299 від 03 квітня 2008 року, виданої державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В.;

-арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 7251984, зареєстрований 26 травня 2008 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 6900914 від 03 квітня 2008 року, виданої державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В.(а.с.9-14).

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК Українивстановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. ч. 1, 2ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження по зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець у виконавчих провадженнях № 6900914, № 6901820, № 6545311 повернув виконавчі документи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавче провадження № 6901299 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», не змінює характер правовідносин.

Такі вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач ОСОБА_1 одночасно має бути і відповідачем, оскільки його майно арештовано державним виконавцем і він же є боржником за виконавчими провадженнями, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. За таких обставин, позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а районний суд вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Богунського ВДВС м. Житомира, вказавши, що останній є неналежним відповідачем у справі.

Відповідачами в справі про скасування арешту є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Установивши, щопозивач є боржником, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Саме такий висновок міститься у пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18) та підтверджується змістом статей447,451 ЦПК України, частини першої статті59, статті74 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції, чинній на час вирішення спору судами першої й апеляційної інстанцій.

При цьому, посилання позивача в позовній заяві на положення ст.ст. 316, 317 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органами державної виконавчої служби.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 77, 229, 239 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положеньстатті 367 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень апеляційного суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 16 січня 2021 року.