Справа № 161/10132/20 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/91/21 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 22 січня 2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає розміру, встановленому Тарифами банку.

Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, заборгованості не погашав, унаслідок чого станом на 25 травня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 24 288 грн 76 коп., з них: 12 795 грн 68 коп. - заборгованість за кредитом; 11 493 грн 08 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Ураховуючи наведене, АТ «Акцент-Банк» просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001888784 від 22 січня 2019 року у розмірі 24 288 грн 76 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2019 року у розмірі 12 795 грн 68 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк», покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитом, не відповідає обставинам справи, якими підтверджено факт укладення сторонами спору кредитного договору та погоджено усі його істотні умови, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом. Тому, на думку позивача, йому безпідставно було відмовлено у їх стягненні.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 16 січня 2021 року - дата складення повного судового рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 22 січня 2019 року не містить даних про домовленість сторін договору щодо встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача на користь банку відсутні. Однак, оскільки відповідач, шляхом зарахування на кредитну картку, фактично отримав та використовував кошти надані банком, але своєчасно їх не повернув, то з нього на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 12 795 грн 68 коп.

Такий висновок суду є правильний.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с.5 зворот).

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає розміру, встановленому Тарифами банку.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у зазначеній вище сумі підтверджується наданим банком розрахунком кредитної заборгованості.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 25 травня 2020 року складає 24 288 грн 76 коп., з них: 12 795 грн 68 коп. - заборгованість за кредитом; 11 493 грн 08 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.5).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем по справі АТ «Акцент-Банк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банком як доказ укладення договору з відповідачем суду надано анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 22 січня 2019 року наявної в матеріалах справи, процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентах за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 січня 2019 року, посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Із практики Великої Палати Верховного Суду слідує, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися ним самим в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» від 22 січня 2019 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами. Не містять матеріали справи і доказів про те, що паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які знаходяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору. Крім того, згаданий Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 січня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви.

Встановивши, що сторони по справі не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог банку в частині стягнення на його користь з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом.

Із приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 25 травня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту на звітну дату становить 12 795 грн 68 коп., враховуючи ту обставину, що відповідач фактично отримав та використовував кошти перераховані банком на його кредитну картку, але не повернув їх, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку цієї суми заборгованості, та задовольнив вимогу банку у цій частині.

Отже, такий висновок суду про задоволення пред`явленого банком позову частково цілком відповідає наведеним нормам матеріального права, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав зазначену вище правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: