Справа № 727/9611/20

Провад ження № 2/727/1985/20

Р І Ш Е Н Н Я

З А О Ч Н Е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого судді: Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Чокан Б.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 11.04.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Порядок, строки повернення кредиту та сплати відсотків, передбачені Договором.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_1 станом на 20.09.2020 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 17753.05 грн., яка складається з 8396.27 грн. заборгованості за простроченим тілом кредита, 2933.64 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, 6423.14 грн. пені.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 17753.05 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннямист.129-131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву до суду не надавав.

Відповідно дост.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, ураховуючи вказане, а також наявність згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом першимстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 11.04.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.11).

В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з чим у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2020 року становить суму 17753.05 грн., яка складається з 8396.27 грн. заборгованості за простроченим тілом кредита, 2933.64 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, 6423.14 грн. пені, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-8).

Статтею 599 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 526,527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Згідност. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно зіст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості по кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит та пеню, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору, однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Окрім цього, банком не надано суду жодного доказу, що відповідач на момент підписання заяви-анкети був ознайомлений хоч з якимись Тарифами та Умовами надання банківських послуг.

Суд вважає, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 11.04.2012 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.04.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відсутні підстави про стягнення з відповідача 6423.14 грн. пені.

Але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума непогашеного тіла кредиту за кредитним договором від 11.04.2012 року в сумі 8396.27 грн.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків в сумі 2933.64 грн., нарахованих відповідно до положеньст.625 ЦК України, то необхідно зазначити наступне.

Частиною 2статті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що відсотки, нараховані банком на прострочений кредит відповідно до положеньстатті 625 ЦК Українипідлягають стягненню відповідно до вимог закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно стягнути заборгованість в сумі 11329.91 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1341.50 грн.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ вул.. Грушевського, 1Д), розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість станом на 20.09.2020 року, за кредитним договором б/н від 11.04.2012 року, в розмірі - 11329,91 грн. та судовий збір в сумі 1341.50 грн.

В решта частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складено 06.01.2021р.

Суддя Слободян Г.М.