Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/8892/20

Провадження № 2/644/86/21

15.01.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В., за участю секретаря судового засідання Ступницького К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернулась до суду із позовом 16.11.2020 року, про стягнення на її користь з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 42025,04 гривні, середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 8111,85 гривень, судові витрати на правничу допомогу в сумі 1500 гривень та витрати по спліті судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок.

В обґрунтування позову зазначає, що вона з 01.08.2012 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, 26.10.2020 року була звільнена за власним бажанням за ст.38 ч.3 КЗпП України. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі складала 42025,04 гривні. Вона зверталась до відповідача щодо проведення повного розрахунку, але до моменту подачі позову розрахунок не був проведений. Також, оскільки остаточний розрахунок не був проведений, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент подачі позову склав 8111,85 гривень. З метою підготовки позову вона зверталась за правовою допомогою, просила стягнути понесені витрати.

Ухвалою судді від 23.11.2020 року визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від сторін заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні не надходило. Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач позовну заяву з додатками отримав, що підтверджується матеріалами справи. З боку відповідача до суду у встановлений законом строк, відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, подано відзив. Просили долучити відзив до справи, врахувати при прийнятті рішення, у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку відмовити, враховуючи наведений ними розрахунок, у вимогах про стягнення витрат на правову допомогу відмовити, судові витрати розподілити відповідно до розміру позовних вимог.

Із змісту відзиву вбачається, що відповідачем дійсно не проведено виплату заборгованості по заробітній платі в день звільнення. Заборгованість по зарплаті становить 42025,04 гривні. Що стосується стягнення середнього заробітку, зазначали, що середньоденна заробітна плата позивача складає 518,43 гривні, за період з 26.10.2020 року по день звернення до суду 16.11.2020 року 12 робочих днів, з урахуванням встановлення відповідно до Наказу т.в.о. Генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» №309 від 24.07.2020 року неповного робочого тижня на підприємстві з 01.10.2020 року з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер, тобто середній заробіток за цей період складає 6221,16 гривень. Вважали, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивач повинна довести, що ці витрати були необхідними, а розмір цих витрат розумним та виправданим. У доданій позивачем квитанції від 16.11.20202 року було зазначено у рядку «за що отримано (вид правової допомоги)» «за підготовку до суду заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі 1500 гривень, а в самій позовній заяві позивачем в описі витрат пов`язаних з розглядом справи зазначено «послуга робота з нормативними базами, підготовка та подання до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі» коштує 1200 гривень, а вимоги щодо стягнення 300 гривень за консультацію не обґрунтовані, оскільки у квитанції така послуга відсутня. Окрім того, відсутність укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги не дає можливості пересвідчитись про встановлену домовленість між позивачем та адвокатом щодо порядку обчислення та розміру адвокатського гонорару. Безпосередньо сама квитанція не містить відомостей про підстави її видачі, а саме реквізитів договору, зазначення в ній відомостей про вид послуги, не може вважатись детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснених ним витрат, необхідних для надання допомоги, як того вимагає ст.137 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 01.08.2012 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 26.10.2020 року була звільнена за власним бажанням, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідачем у встановлений ухвалою строк подано довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, а саме відповідно до довідки №245/1072 від 03.12.2020 року розмір заборгованості по заробітній платі звільненого працівника ОСОБА_1 складає 42025 гривень 04 копійки, а саме, за серпень 3976,58 гривні, вересень 6347,11 гривень, жовтень 31701,35 гривень. Дана сума заборгованості не виплачена, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Доводи відповідача щодо врахування періоду для розрахунку з урахуванням встановленого наказом неповного робочого тижня, судом не приймається до уваги.

Оскільки, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.

В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 27.10.2020, наступного дня з моменту звільнення, та по 15.01.2021 року, момент постановлення рішення суду.

Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата позивача складає 518,43 гривні, позивач при подачі позову посилалась на свій розрахунок та зазначала розмір середньоденного заробітку в 540,79 гривень. Але, в даному випадку, судом використовується для розрахунку середнього заробітку за час розрахунку розмір середньоденного заробітку визначеного в довідці відповідача, оскільки він проведений у відповідності до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року, та позивач не заперечувала проти обрахованого відповідачем розміру.

Так, позивач звільнена 26.10.2020 року, період затримки розрахунку складає з 27.10.2020 року по 15.01.2021 року, а саме жовтень 4, листопад 21, грудень 22 дня, січень 8 днів, всього 55 днів. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку на момент розгляду справи складає 55 днів х 518,43 гривні = 28513,65 гривень. Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів сплати заборгованості позивачу на день розгляд справи суду не надано, не було наведено відповідачів доводів щодо підстав порушення строків виплати заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.

Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).

Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В тому числі, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Тобто, правова допомоги є предметом доказування.

Позивачем надано суду квитанцію про оплату фактичних витрат за підготовку до суду заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1500 гривень, отримувач адвокат Цимбалюк С.Г., сплатив ОСОБА_1 , квитанція від 16.11.2020 року №1-1. Безпосереднього договору між позивачем та адвокатом, повноважень адвоката, акту виконаних робіт, що підтверджують понесені витрати, обсяг замовлених та виконаних робіт, визначення розміру гонорару, суду не було надано. Тому, суд погоджується із доводами відповідача щодо відмови в задоволення вимог про відшкодування відповідних витрат.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, враховуючи задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто в розмірі 840,80 гривень, розмір судового збору визначається на момент подачі позову.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подачу позову з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264-265, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з заробітної плати в сумі 42025 гривень 04 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.10.2020 року по 15.01.2021 року в сумі 28513 гривень 65 копійок, а всього 70538,69 (сімдесят тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 69 копійок. Виплату заборгованості та середнього заробітку провести за вирахуванням податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок. В частині вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Стягнути з Державного підприємства«Завод «Електроважмаш» на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 15.01.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В. Бугера