Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/1863/17

№ 2/610/4/2021

06.01.2021 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

позивача: представника - прокурора Євсюкова О.С.,

відповідачів: представника ОСОБА_1 і ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» - адвоката Винник А.В.,

секретаря: Паточки А.М.,

розглянувши в місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

Позивач остаточно просить:

1.визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014р. № 3038-СГ;

2.визнати недійсними, укладені 12.12.2014р. між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 18010118, 18003054, 18002345, 18006746, 18010937, 18004432, 18008949, 18010532, 18011782, 18011460, 18007368, 18009640, 18005525, 18006218 від 15.12.2014р. та за №№ 18007976, 18003694, 18045850, 18045246, 18042585, 18041513 від 16.12.2014р.;

3.визнати недійсними, укладені 03.03.2015р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та додатковими угодами до них, загальною площею 524,0240га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 20351542, 20349084, 20349993, 20349272, 20349521, 20351415, 20352077, 20349875, 20351855, 20352567, 20351717, 20351980, 20349761, 20350117, 20349643, 20350352, 20351628, 20351653, 20349394 від 28.03.2015р. та за № 22682324 від 08.07.2015р.

4.Зобов`язати ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» повернути у власність держави 20 земельних ділянок загальною площею 524,0240га з кадастровими номерами: 6320280400:01:000:0527 12,2492 га, 6320280400:01:000:0526 7,6822 га, 6320280400:02:000:0266 50,8377 га, 6320280400:04:000:0583 17,0636 га, 6320280400:05:000:0557 65,3559 га, 6320280400:02:000:0267 7,1788 га, 6320280400:01:000:0525 6,0675 га, 6320280400:05:000:0555 6,3591 га, 6320280400:02:000:0265 8,3644 га, 6320280400:01:000:0522 9,6048 га, 6320280400:01:000:0521 5,0371 га, 6320280400:01:000:0520 53,9184 га, 6320280400:01:000:0519 37,6478 га, 6320280400:02:000:0262 65,4008 га, 6320280400:01:000:0518 52,6895 га, 6320280400:02:000:0261 51,8794 га, 6320280400:01:000:0523 42,2551 га, 6320280400:05:000:0556 7,8761 га, 6320280400:05:000:0554 4,2704 га, 6320280400:01:000:0524 12,2862 га).

В обґрунтуваннявказує проте,що Балаклійським відділом Лозівської місцевої прокуратури в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств встановлено, що ОСОБА_1 14 жовтня 2014 року звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 524,0240га, що розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

До заяви заявником додані графічні матеріали земельних ділянок, довідки форми № 6-зем, копія паспорту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про вищу освіту та обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспективи діяльності фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12 листопада 2014 року № 3038-СГ ОСОБА_1 надано в оренду 20 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років.

Пунктом 3.3. наказу встановлено, що земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

На підставі вищевказаного наказу 12 грудня 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які 15 грудня 2014 року та 16 грудня 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.

В подальшому, 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаних земельних ділянок та 02 березня 2015 року Головним управлінням Держземагентства у Харківській області надано погодження за № 19-20-14-4961/0/9-15 на передачу цих земель в суборенду, при цьому не зазначено кому саме будуть передаватись вказані землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах та на який строк.

03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», тобто через 3 місяці після укладення первинних договорів оренди землі, укладено договори суборенди цих же земельних ділянок, які 28 березня 2015 року та 08 липня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.

Наказ Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, на думку позивача, прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, без розгляду належним чином розробленої, погодженої та затвердженої землевпорядної документації, у зв'язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», вищевказаних земельних ділянок, які до того ж відносяться до особливо цінних земель, відбулося незаконно (т. 1 а.с. 2-17, т. 2 а.с. 84-87, т. 3 а.с. 144-147).

13.09.2017р. та 22.09.2017р. представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду надав заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держземагенства у Харківській області з клопотанням про надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Асіївської сільської ради за межами населених пунктів Балаклійського району Харківської області, додав до нього усі документи, передбачені законом для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, а вимагання додаткових матеріалів та документів забороняється. У заявах ОСОБА_1 до Головного управління від 14.10.2014 року зазначено, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно з можливістю використання найманих працівників. При цьому відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Доказів нецільового використання земельної ділянки або несплати орендної плати за її використання не надано. Також на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 не мав наміру займатися фермерським господарством на 524,0240га землі, не надано жодного доказу. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання звернення до Головного управління стосовно отримання у користування на умовах оренди земельних ділянок реалізував своє волевиявлення та намір отримати земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Відповідно до наказу № 3038-СГ від 12.11.2014 року «Про передачу в оренду земельних ділянок» Головним управлінням Держземагенства у Харківській області було укладено з ОСОБА_1 договори оренди землі від 12.12.2014 року та від 16.12.2014 року строком на 49 років. До компетенції управління, станом на час підписання договорів оренди землі, належала передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогсподарського призначення державної власності в межах області відповідно до вимог ст. 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держземагенства у Харківській області. Таким чином, управлінням у межах наданої йому компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства за згодою сторін та відповідно до наказу № 3038-СГ від 12.11.2014 року укладено договори оренди земельних ділянок загальною площею 524,0240га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення на території Асіївської сільської ради за межами населених пунктів Балаклійського району Харківської області. Тому підстави для визнання недійсними договорів оренди землі відсутні. Також зазначив, що укладені 03.03.2015р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» договори суборенди вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення є законними, оскільки відповідно до п. 30 договорів оренди землі від 12 грудня 2014 року, укладених між ГУ Держземагенства у Харківській області і ОСОБА_1 , і на підставі п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни її призначення, за погодженням з орендодавцем. (т. 2 а.с. 78-81, 98-104).

Також 30.10.2017 року подано додаткові заперечення на заяву від 13.09.2017 року, в яких зазначено, що у вказаній заяві прокурором не конкретизовано до якого саме органу, що представляє інтереси держави, необхідно повернути у власність держави земельні ділянки загальною площею 524,0240га, що унеможливить в подальшому виконання судового рішення у разі його задоволення (т. 2 а.с. 117-199, 127-129).

14.11.2017р. директором ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_2 до суду надано заперечення на позовну заяву, в яких він просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що твердження прокурора, що в поданій заяві ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не обґрунтовано розмір земельної ділянки з урахуванням перспектив її обробітку не відповідають дійсності, оскільки до заяви ОСОБА_1 надав бізнес-план, в якому були зазначені перспективи діяльності та обґрунтування розміру земельної ділянки. Посилання прокурора на Національний класифікатор України «Класифікатор професій» не є належним обґрунтуванням позовних вимог, оскільки диплом ОСОБА_1 отримав у 1982 році, а класифікатор затверджений лише у 2010 році та зворотної сили не має. На практиці ОСОБА_1 поєднав та поглибив свої знання у сільськогосподарській сфері працюючи у відділі безпеки СТОВ «Мрія». Таким чином, на момент надання в оренду землі ОСОБА_1 мав достатній обсяг досвіду роботи у сільському господарстві, отримав відповідну освіту. Закон України «Про фермерське господарство» не містить вимоги для надання дозволу на розробку проєкту відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, як наявність сільськогосподарської техніки, тому Держгеокадастр не зобов'язаний та не може перевіряти наявність чи відсутність такої техніки. Також вказав, що твердження прокурора про те, що в погодженні ГУ Держземагенства та в заяві ОСОБА_1 не зазначено, кому передається в суборенду земельна ділянка є порушенням вимог діючого законодавства та є однією з підстав для визнання договорів суборенди недійсними, не обґрунтоване та не засноване на Законах України, оскільки така істотна умова передбачена договором оренди землі і це не є порушенням при укладенні договорів оренди та суборенди. Крім того, жодним нормативним актом України не передбачено строк укладення договорів суборенди після укладення основного договору оренди землі, що також не може бути розцінено, як порушення та незаконне укладення договорів суборенди та слугувати підставою для визнання їх недійсними. Прокуратурою не надано і не доведено наявність порушень при виданні оспорюваного наказу від 12.11.2014 року № 3038-СГ Держземагенства у Харківській області, оскільки наказ був виданий з дотриманням чинного на той час законодавства, що в свою чергу передбачає відсутність підстав для визнання вказаного наказу недійсним та його скасування, а звідси і визнання недійсними договорів оренди, укладених між ГУ Дерземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та договорів суборенди, укладених між ОСОБА_1 та ПрАТ «Краснопавлівське КХП». Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та п. 30 договорів оренди землі від 12.12.2014 року, укладених між ОСОБА_1 та Держземагенством, орендна земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. На виконання вказаних вимог, 26.02.2015 року ОСОБА_1 отримав попереднє погодження Держземагенства на укладення договорів суборенди та уклав 03.03.2015 року договори суборенди землі з ПрАТ «Краснопавлівське КХП». На підтвердження факту відсутності порушень прав держави, як власника спірних земель, ОСОБА_1 , як землекористувачем сплачено у 2014-2016 роках орендну плату за використання даних земельних ділянок та відповідні податки, цей факт підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 136-142).

За рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі (т. 2 а.с. 152-164).

За постановою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 3 а.с. 30-34).

За постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Балаклійського районного суду Харківської області (т. 3 а.с. 115-120).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями11.02.2019р.справа передана судді Храмцову В.Б., яким за ухвалою від 12 лютого 2019 року позов було залишено без руху (т. 3 а.с. 124, 125).

За ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 05 квітня 2019 року відкрито провадження у цивільні справі за вказаним позовом (т. 3 а.с. 132).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.05.2019р. справа передана судді Стригуненко В.М. (т. 3 а.с. 143).

За ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року провадження у справі було зупинено (т. 3 а.с. 236).

За ухвалами Балаклійського районного суду Харківської області від 09.01.2020 року провадження у справі було відновлене, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (т. 4 а.с. 9, 10).

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у позовній заяві підстав. Вказав, що ОСОБА_1 отримав земельні ділянки для ведення фермерського господарства, однак фермерське господарство не створив, а передав ці земельні ділянки в суборенду. Тобто ним штучно було створено фермерське господарство для отримання спірних земельних ділянок в обхід конкурентної процедури.

В суді представник відповідачів ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, посилалась на отримання ОСОБА_1 , а потім ПрАТ«Краснопавлівський КХП», земельних ділянок у користування у встановленому на той час законодавством порядку, тобто на час звернення до Головного управління Держземагентства у Харківській області про передачу спірних ділянок в оренду ОСОБА_1 діяв за законом. Зазначила, що 02.01.2020р. укладались додаткові угоди про дострокове розірвання договорів субаренди від 03.03.2015р. Отже, ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» спірні земельні ділянки не використовує, вони повернулись до первісного орендаря. Їй невідомо, щоб ОСОБА_1 після цього передавав їх в суборенду комусь іншому. Вказала, що з собою примірників додаткових угод про дострокове розірвання договорів субаренди не має.

Відповідача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про час і місце судового засідання повідомлений належним чином за місцем знаходження, про що свідчить отримання судової повістки (т. 5 а.с. 2), однак в судове засідання їх представник не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається. Тому суд ухвалив провести розгляд справи без їх участі, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі вказаного відповідача у розгляді справи.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тлумачення частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель», постанови КМУ № 15 від 14.01.2015р. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

За змістом п.п. 30 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Натомість, прокуратура в силу вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі шляхом усунення порушень неправомірного володіння земельною ділянкою.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а згодом в суборенду ПрАТ «Краснопавлівський КХП» без проведення обов'язкових земельних торгів (аукціону) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, чим підривається авторитет держави в особі органів державної влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, який є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод, є стороною спірних правовідносин, сам допустив порушення вимог законодавства, внаслідок чого є відповідачем у даній справі, тобто не здійснює захист інтересів держави відповідно до покладених на нього повноважень, а враховуючи подані заперечення на позовну заяву, здійснювати захист порушених інтересів держави і не збирався, тому прокурор звертається до суду з цим позовом самостійно.

При цьому, зазначив, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор, як позивач.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор посилався на те, що оспорюваним наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області порушено порядок надання у користування земельної ділянки державної форми власності та порушення у сфері контролю за використанням земельної ділянки державної власності, однак вказані порушення Головне управління Держгеокадастру уХарківській областіне визнає, тому не може бути позивачем у цій справі, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру»є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Таким чином, прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

Матеріалами справи встановлено, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 524,0240га, що розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

До заяв заявником додані графічні матеріали земельних ділянок, довідки форми № 6-зем, копія паспорту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом про вищу освіту та обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспективи діяльності фермерського господарства (т. 1 а.с. 22-106, 107-109).

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про надання в оренду земельних ділянок» від 12 листопада 2014 року № 3038-СГ ОСОБА_1 надано в оренду 20 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240га (кадастрові номери: 6320280400:01:000:0527 12,2492 га, 6320280400:01:000:0526 7,6822 га, 6320280400:02:000:0266 50,8377 га, 6320280400:04:000:0583 17,0636 га, 6320280400:05:000:0557 65,3559 га, 6320280400:02:000:0267 7,1788 га, 6320280400:01:000:0525 6,0675 га, 6320280400:05:000:0555 6,3591 га, 6320280400:02:000:0265 8,3644 га, 6320280400:01:000:0522 9,6048 га, 6320280400:01:000:0521 5,0371 га, 6320280400:01:000:0520 53,9184 га, 6320280400:01:000:0519 37,6478 га, 6320280400:02:000:0262 65,4008 га, 6320280400:01:000:0518 52,6895 га, 6320280400:02:000:0261 51,8794 га, 6320280400:01:000:0523 42,2551 га, 6320280400:05:000:0556 7,8761 га, 6320280400:05:000:0554 4,2704 га, 6320280400:01:000:0524 12,2862 га),

які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років (т. 1 а.с. 18-19).

Пунктом 3.3. наказу встановлено, земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

На підставі вищевказаного наказу, 12 грудня 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які рішеннями від 15 грудня 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області за №№ 18010118, 18003054, 18002345, 18006746, 18010937, 18004432, 18008949, 18010532, 18011782, 18011460, 18007368, 18009640, 18005525, 18006218, та за №№ 18007976, 18003694, 18045850, 18045246, 18042585, 18041513 від 16.12.2014р. (т. 1 а.с. 110-169, 170-189).

В п. 14 вказаних договорів вказано, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства та в п. 30 вказано, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

В подальшому, 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаних земельних ділянок та 02 березня 2015 року Головним управлінням Держземагентства у Харківській області надано погодження за № 19-20-14-4961/0/9-15 на передачу цих земель в суборенду, при цьому не зазначено кому саме будуть передаватись вказані землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах та на який строк (т. 2 а.с. 23-28).

03 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» укладено договори суборенди цих же земельних ділянок, які рішеннями від 28 березня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області за № 20349875, 20349643, 20349272, 20351653, 20349521, 20351415, 20349394, 20351628, 20350352, 20352077, 20359993, 20351542, 20349761, 20351855, 20349084, 20352567, 20351717, 20350117, 20351980, 08 липня 2015 року № 22682324 (т. 1 а.с. 190-250, т. 2 а.с. 1-22).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2019р. вбачається, що 22.06.2018р. укладалися додаткові угоди до договорів оренди від 03.03.2015р. цих же земельних ділянок (т. 3 а.с. 148-207).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.02.2020р., суборенду спірних земельних ділянок було припинено на підставі додаткових угод від 02.01.2020р. (т. 4 а.с. 66-103).

Як вбачається з відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 24.05.2017 року, згідно реєстру реєстрації техніки, станом на 01.01.2014р., за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в управлінні не обліковуються (т. 2 а.с. 29).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.06.2017 року, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не зареєстрований (т. 2 а.с. 31-36).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.06.2017 року, ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» зареєстровано 14.12.2001 року, види діяльності: Код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (кріс рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; Код КВЕД 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються у фермах; Код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; з 05.11.2015 року в стані припинення (т. 2 а.с. 37-45).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець 07 грудня 2017 року (т. 3 а.с. 25, 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (уредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

З огляду на положення статей22,31,93,124 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правиломстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьоюстатті 134 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Згідно ч. 1 ст. 135 ЗК Україниземельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до частини другоїстатті 123 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьоюстатті 123 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже,стаття 123 ЗК Україниврегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України,Законом України «Про фермерське господарство»та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, аЗК України- загальним.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1 Закону України «Про фермерське господарство»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальнимЗаконом України «Про фермерське господарство».

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першоїстатті 7 цього Закону(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертоюстатті 7 цього Закону(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проєкту відведення земельної ділянки. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальнийЗакон України «Про фермерське господарство»визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбаченихстаттею 123ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбулаЗакону України «Про фермерське господарство»).

Крім того,Закон України «Про фермерське господарство»передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цьогоЗаконуне містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначенийстаттею 7 Закону України «Про фермерське господарство», як спеціального по відношенню достатті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей1,7,8Закону України«Про фермерськегосподарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першоюстатті 7цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року в справі № 6-248цс16.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 07 грудня 2016 року у справі № 6-2237цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-2354цс16.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 524,0240га, що розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Згідно вимогЗакону України «Про фермерські господарства»у клопотанні має бути зазначено не лише бажаний розмір і місце розташування земельних ділянок, але й обґрунтування їх з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельних ділянок обґрунтовані тим, що він вирішив зайнятися вирощуванням і реалізацією овочів.

Однак, приймаючи наказ про надання ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, а також укладаючи договори оренди з відповідачем ОСОБА_1 , Головне управління Держземагентства у Харківській області не звернуло увагу, що подані ОСОБА_1 заяви взагалі не містять жодного обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

З наявного в матеріалах справи обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяв про виділення землі і в них відповідач лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. В заявах ОСОБА_1 зазначає, що фермерське господарство буде вести одноосібно, а в обґрунтуванні в п. 5 - з можливістю використання найманих працівників.

При зверненні з заявами про надання в оренду спірних земель ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

В той же час з наявного у матеріалах справи листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 24 травня 2017 року вбачається, що відповідно до реєстру реєстрації техніки за ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки станом на 01.01.2014р. не зареєстровано.

Крім того, ОСОБА_1 до заяви не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві.

Посилання представника відповідача на те, що на практиці ОСОБА_1 поєднав та поглибив свої знання у сільськогосподарській сфері, працюючи у відділі безпеки СТОВ «Мрія» не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

ОСОБА_1 лише додано до заяви копію диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1982р., виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошника, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «техніка-електрика» за спеціальністю «електрифікація» (т. 1 а.с. 24).

Однак, освіта ОСОБА_1 у галузі «електрифікації» немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяв та документів заявника.

Головним управлінням Держземагентства у Харківській області під час розгляду заяв громадянина ОСОБА_1 не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Таким чином, Головне управління Держземагентства у Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 на створення фермерського господарства та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

До того ж, відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянином ОСОБА_1 з часу укладення договорів оренди (12.12.2014р.) до 26.06.2017р.(час формування витягу) фермерське господарство не створено, а зареєструвався як фізична особа-підприємець 07.12.2017р.

Крім того, зі змісту положень Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що останній передбачає особисту участь засновників фермерського господарства (голови) та членів у веденні фермерського господарства з метою реалізації їх ініціатив у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

Проте, ОСОБА_1 вже 03.03.2015р., тобто через три місяці після укладення первинних договорів оренди вищевказаних земель із ГУ Держземагентства у Харківській області, передав останні в суборенду ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», що свідчить про небажання ОСОБА_1 використовувати земельні ділянки за первинними цілями.

Відомості про створення відповідачем ОСОБА_1 будь-якого фермерського господарства відсутні.

Вказані обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 намірів займатися веденням фермерського господарства.

При цьому дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 , як фізичною особою, оскільки фермерське господарство останнім на той час створено не було, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельні ділянку в суборенду.

Вищевказаний факт залишено поза увагою ГУ Держземагентства у області при наданні ОСОБА_1 погодження (лист від 02.03.2015 № 19-20-14-4961/0/9-15) на передачу спірних земель в суборенду.

До того ж, ГУ Держземагентства у Харківській області, будучи розпорядником даних земель державної власності та органом державного контролю, у тому числі в частині дотримання вимог законодавства при укладенні цивільно-правових угод щодо користування земельними ділянками, договори суборенди не перевірялись та не погоджувались, а також останнім не перевірено, кому саме будуть передаватись спірні землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах, на який строк тощо.

Таким чином, дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» в користування вищевказаних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земель за призначенням, що порушує законну мету їх отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, відповідно до довідок з державної статистичної звітності (форма 6-зем) від 01.07.2014 року частина переданих в оренду і суборенду земельних ділянок відповідно до ст. 150 ЗК України належить до особливо цінних земель (чорноземи звичайні середньогумусні міцні легкоглинисті, чорноземи звичайні малогумусні легко глинисті) (т. 1, а.с. 25, 30, 40, зворот а.с. 43, 67).

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 186-1 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. У разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язковій державній експертизі підлягають проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, в порушення вимог ст.ст. 122, 123, 124, 134, 150, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийнято наказ від 12.11.2014р. № 3062-СГ, яким передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів», земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 524,0240га, що є підставою для визнання оспорюваного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області незаконним та його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п 'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно вимогст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади має відповідати цьому акту (ст. 648 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Керуючись статтею203, частиною третьою статті215та статтею228 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди та суборенди, а також укладених до них додаткових угод, недійсними.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовується назележно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Внаслідок визнання недійсними договорів оренди та суборенди спірних земельних ділянок, а також укладених до них додаткових угод, передані у користування за вказаними договорами земельні ділянки підлягають поверненню державі.

Представник відповідачів посилалась на те, що ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» спірні земельні ділянки не використовує та вони повернулись до первісного орендаря, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.02.2020р., згідно яких суборенду спірних земельних ділянок було припинено на підставі додаткових угод від 02.01.2020р.

Однак,суд неприймає доуваги привинесенні рішеннявказані доводи,оскільки з наданих витягів не вбачається повністю або частково було припинено субаренду спірних земельних ділянок, якщо частково, то в якій частині, а додаткові угоди про дострокове розірвання договорів субаренди, на підставі яких було припинено інше речове право, представник відповідачів надати не змогла.

Договори оренди та суборенди земельних ділянок були піддані державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.