Справа № 423/1506/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року

Попаснянський районний суд Луганської області

у складі головуючої судді Архипенко А.В.

при секретарі Іваненко С.П.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника

відповідача адвоката Григоренко Д.П.

розглянувши у судовому засіданні в м.Попасна справу за позовною заявою Публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в особі Паламарчука В.В. звернулося до суду із дійсним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

22 квітня 2013 року між ПАТ «Банк національний кредит» та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Стандартний» № 102420-ДР-10 (депозитний договір.)

На підставі договору банк прийняв, а вкладник передав в управління банку грошову суму у розмірі 83 000 грн. строком на 12 ців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів), зі сплатою процентів у розмірі 19,0% річних, а у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника сплачується 2,0% річних, тобто за зниженою відсотковою ставкою.

В поданому позові зазначено, що 06.03. 2015 року, без відповідної заяви відповідача, Банк, достроково, повернув відповідачеві депозит у сумі 83 000 грн., та виплатив нараховані проценти в розмірі 27 880,06 грн., (тобто у розмірі 19%) без перерахунку за зниженою процентною ставкою (2%).

Відповідно до приписів п. 3.7. Договору, Банк , у разі розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника, повинен був сплатити проценти за ставкою 2,0% річних., при цьому між сторонами було укладено договір про внесення змін до первісного Договору банківського вкладу № 102420-ДР-10, , згідно з яким Банк прийняв на себе зобов`язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.

01.10.2015 року, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний кредит» надіслав на адресу відповідача повідомлення про нікчемність укладеного Договору про внесенння змін до Депозитного договору, відповідно до положень ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Вказане повідомлення відповідач отримав особисто 08.10.2015р, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

При тім, відповідачем добровільно було повернути банку суму 2 249,18 грн., решту отриманих коштів відповідач добровільно не повернув.

Таким чином, банк , при достроковому розірвання депозитного договору , безпідставно виплатив відповідачу суму 23 196, 05 грн.

Посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк національний кредит» при проведенні перевірки договорів було виявлено, що договір про внесення змін до Договору банківського вкладу № 102420-ДР-10 є нікчемним з підстав визначених п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , позивач просив зобов`язати відповідача повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти у розмірі 23 196,05 грн.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі, у наданих заявах позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач та його представник не визнали позов надали заперечення, як підтримали у судовому засіданні.

У наданому запереченні зазначено.

Відповідач не визнав позов, посилаючись на те, що відповідним рішенням тарифного комітету , яке приймалось в Києві, йому було надано індивідуальні умови розірвання зазначеного договору, відповідно до яких, у його випадку при достроковим розірванні договору було нараховано та сплачено процентів у розмірі 19% річних і тому було внесено зміни у відповідну комп`ютерну програму для проведення із ним розрахунків.

При тім, відповідач зазначив, що про таке рішення тарифного комітету позивач не зазначив у поданому позові.

Відповідач зазначив, що викладені у заперечення обставини може підтвердити ОСОБА_2 , яка працювала у банку та час укладання зазначеного депозитного договору.

Також, відповідач заперечує, що позивачем не надано договору про внесення змін до Договору банківського вкладу № 102420-ДР-10 ( про який йдеться в позові ) і що немає рішення суду про визнання вказаного правочину нікчемним.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав підтверджень про відсутність вищевказаного договору про внесення змін з причин того, що це є ймовірність попередньої змови між представником банку та відповідачем і про рух кримінального провадження, яке було внесено до ЄРДР за заявою банку за даним фактом.

У судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_2 .

Вислухавши пояснення відповідача та його представника пояснення свідка - суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22 квітня 2013 року між ПАТ «Банк національний кредит» та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Стандартний» № 102420-ДР-10 (депозитний договір.(а.с. 5-8).

На підставі даного договору банк відкрив вкладнику депозитний рахунок, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у розмірі 83 000 грн. строком з 22 квітня 2013 року по 24 квітня 2014 року , зі сплатою процентів у розмірі 19,0% річних.

У пункті 3.7. Депозитного договору сторони дійшли згоди, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Вищевказаним положенням Депозитного договору передбачено здійснення Банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою у випадку дострокового розірвання договору та повернення депозиту.

Разом із тим, 06.03.2014 року, 06.03. 2015 року, без відповідної заяви відповідача, Банк, достроково, повернув відповідачеві депозит у сумі 83 000 грн., та виплатив нараховані проценти в розмірі 27 880,06 грн., (тобто у розмірі 19%) без перерахунку за зниженою процентною ставкою (2%), що вбачається із роздруківки виписки з особового рахунку відповідача (а.с.9-37)

Також із роздруківки вбачається, що відповідач повернув банку суму 2249,18грн.

Дані обставини не заперечувались відповідачем.

Разом з тим, банк повідомляє, що між між сторонами було укладено договір про внесення змін до первісного Договору банківського вкладу № 102420-ДР-10, , згідно з яким Банк прийняв на себе зобов`язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.

На підставі постанови Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 від 05.06.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" ( а.с. 19).

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563 розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" ( а.с. 22).

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015р. ( а.с. 23) та на виконання Постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563 ( а.с. 22), розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації .

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 5 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону , нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ч. ч. 1 і 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються усі повноваження органів управління банку та органів контролю. Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочипів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Проведеною позивачем перевіркою Договору між між сторонами про внесення змін до первісного Договору банківського вкладу № 102420-ДР-10, , згідно з яким Банк прийняв на себе зобов`язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою - позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , у зв`язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою Банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необгрунтовану виплату Відповідачу грошових коштів .

У зв`язку із викладеним, Відповідачу, на підставі ч. 4 ст. 38 Закону, було направлено повідомлення з пропозицією повернути Банку вище вказані грошові кошти, відповідач отримав зазначене повідомлення (а.с. 71-74), але незважаючи на це, відповідач добровільно кошти не повернув та користується ними без достатніх правових підстав до цього часу, чим спричиняє збитки вкладникам та іншим кредиторам Банку.

При тім, відповідач ніяк не прокоментував той факт, що частково він повернув банку кошти у сумі 2249,18 грн.

Свідок ОСОБА_2 , яка була допитана у судовому засіданні зазначила, що не пам`ятає обставин щодо виплат коштів відповідачу, оскільки пройшло багато часу.

Розглядаючи даний позов, суд враховує га ступня правові положення.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку.

Згідно із ч.1-2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Нормами частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону , про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В той же час, згідно з п. 9 ч. 1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону .

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону , про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч. 5. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3. ст. 38 вказаного закону , кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Однак, в порушення приписів ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , відповідач, до дати подачі позову не сплатив банку відповідні кошти, чим порушує не лише права позивача, але й усіх вкладників ПАТ «Банк національний кредит»", вимоги яких підлягають задоволенню в результаті здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, які викладені в п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо наданих заперечень на позов , не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов таким чином, суд при цьому зазначає. що позивач не надав до позову ніяких підтверджуючих документів щодо свого прохання про звільнення від сплати судового збору , а так суд вважає в цій частині вимого позивачу відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16 , 202 , 203 , 215 , 216 , 225 , 236 ЦК України , Постановою правління Національного банку України від 23.12.2014 № 838 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, Законом України від 23.02.2012 р. №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , ст. ст. 3 , 11 , 15 , 88 , 209 , 212-215 , 224 , 228 , 233 ЦПК України , суд

У х в а л и в :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Банк національний кредит» (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул..Тургенєвська, 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) грошові кошти в розмірі 23 196,05 грн.

В задоволенні вимог ПАТ «Банк національний кредит» про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Стягнути з ПАТ «Банк національний кредит» судовий збір за подання позовної заяви до ОСОБА_1 в сумі 1378 грн. ( на 01 січня 2016 року, згідно положень ст.4 ч.1 ЗУ «Про судовий збір»).

Реквізити для зарахування до державного бюджету :

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ, 37993783, , банк отримувача, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача, 820019, рахунок отримувача, 31215256700001, код класифікації доходів бюджету, 22030106

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної інстанції суду через Попаснянський районний суд або з дня отримання рішення суду в повному обсязі.

Суддя: А.В.Архипенко