Справа № 352/2461/20

Провадження 2/352/317/21

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 січня 2021 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Кукула О.С.,

за участю: представника позивача Родчук Т.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Савчука В.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Теплий дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, -

В С Т А Н О В И В:

25.11.2020 року Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради «Теплий дім» звернулось до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою судді від 30.11.2020 відкрито провадження у справі.

13.01.2021 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савчук В.Р. до суду надійшов відзив.

В судовому засіданні на вирішення поставлено питання про закриття провадження у вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача не заперечувала проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача при вирішенні вищевказаного питання поклався на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи норми чинного законодавства, приходить до наступного.

Згідно з п.1 ч.1ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

У Постанові від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Статтею 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який ний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених і випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності..

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування маю право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктивний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно зі статтею 45ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть особи зазначені у статті 4цього Кодексу (юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування).

Статтею 48ЦПК України передбачено, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається з відзиву ОСОБА_1 у 2002 році на підставі Договору купівлі-продажу №Д750 від 18.06.2002 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №65 від 28.02.2006 дана квартира переоформлена під крамницю «Маркіза» та є нежитловим приміщенням, де відповідач ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність як ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються сторонами і у суду не виникає сумнівів у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з частиною першою статті 128ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що відповідач у спірних правовідносинах виступає не як фізична особа, а як фізична особа - підприємець дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а як наслідок справа підлягає закриттю з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України

Згідно зі статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Тисменицький судом Івано-Франківської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст.256ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Частиною другою статті 256цього Кодексу передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, оскільки після відкриття провадження у вищезазначеній справі встановлено, що вирішення останньої належить до господарської юрисдикції, то суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у цивільній справі.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Теплий дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

Враховуючи вище наведене, керуючись ст. ст.255,353,354 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Теплий дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

Роз`яснити позивачу його право на звернення із позовом в порядку господарського судочинства судочинства до Господарського суду Івано-Франківської області.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена в повному обсязі 16.01.2021 року.

Суддя Гриньків Д.В.