ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/404/20 Справа № 205/8233/17 Головуючий у першій інстанції: Шавула В.С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справупо апеляційнійскарзіпредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Новокодацька районна у місті Дніпрі рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі ордеру є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований та проживає. Крім позивача, у квартирі зареєстрована ОСОБА_1 , яка на підставі рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.11.2013 року примусово вселена до неї. Відповідач у квартирі не проживає, комунальні платежі не сплачує. В серпні 2016 року відповідач без відома позивача зареєструвала у спірній квартирі дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вимушений сплачувати комунальні послуги по кількості зареєстрованих у квартирі осіб, у той час як відповідачка з дитиною не проживає у вказаній квартирі. Добровільно вирішити спір не має можливості. Тому позивач просив визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою по АДРЕСА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року позов задоволено, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_4 , - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордера на житлове приміщення №05 серії Н-09 від грудня 2009 року, виданого на підставі рішення виконкому Красногвардійської районної у місті ради від 19.11.2009 року №270/1 на право зайняття родиною у складі двох чоловік, а саме: квартиронаймач ОСОБА_3 (позивач у справі) та його дочка ОСОБА_7 (відповідач у справі; змінила прізвище у зв`язку із укладенням шлюбу) (а.с. 6 т. 1).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським районним у м. Дніпропетровську відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 12.08.2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 увідповідачки ум.Єнакієве Донецькоїобласті народився син - ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис №1005 (а.с. 32 т.1).

У спірній квартирі, окрім позивача та ОСОБА_1 , зареєстрований син останньої - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.08.2016 року, що підтверджується копією паспорту відповідача серії АО №180140 та копією довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту адміністративних послух та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради від 16.08.2016 року (а.с. 31, 32 зворот т.1).

Згідно акту від 02.11.2017 року, затвердженого КП Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають у квартирі АДРЕСА_1 з моменту реєстрації дитини за вказаною адресою (з 16.08.2016 року) (а.с.9 т.1).

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2014 року у цивільній справі №205/10511/13-ц (2/205/1646/14) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: ОСОБА_3 , КЖЕП №25, про виселення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Вирішено виселити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 . Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року, у цивільній справі №205/4182/13-ц (2/205/2260/13) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , третя особа - КЖЕП №25, про вселення, виселення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено вселити ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 03 лютого 2014 року (а.с. 34, 35 т.1).

Рішенням Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від18вересня 2014року,з врахуваннямухвали цьогож судупро виправленняописки від22вересня 2014року,залишеним беззмін ухвалоюАпеляційного судуДніпропетровської областівід 19листопада 2014року,у цивільнійсправі №205/1441/14-цза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,про визнанняособи такою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням,взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 19 листопада 2014 року (а.с. 7-8 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року у цивільній справі №205/10354/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , КП «Житлово-експлуатаційне підприємство №25» Дніпропетровської міської ради про визначення порядку користування жилим приміщенням, зміну договору найму, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2015 року скасовано з ухваленням нового рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради про визначення порядку користування жилим приміщенням, зміну договору найму задоволено частково. Вирішено виділити у користування ОСОБА_3 жилу кімнату площею 13,8 м2 з лоджією площею 1,2 кв.м; виділити у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 20,4 м2; залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 кухню площею 9,9 кв.м з балконом площею 1.1 кв.м, коридор площею 8,1 кв.м, туалетну кімнату площею 1,4 кв.м, ванну кімнату площею 3.2 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язати КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради укласти із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 окремі договори найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до виділених ним приміщень в цій квартирі. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення апеляційного суду не оскаржувалось та набрало законної сили (а.с. 36-38 т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року, у цивільній справі №205/1217/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою за адресою АДРЕСА_2 - відмовлено. Рішення набрало законної сили 20 жовтня 2017 року (а.с. 39-40, 41 т.1).

Судом апеляційної інстанції оглянуті в судовому засіданні вказані вище цивільні справи (а.с. 24 т.2).

Згідно листа Адміністрації Державної прикордонної служби від 01.09.2020 року, зокрема, у період з 01.01.2015 до 30.04.2018 пропуск осіб, транспортних засобів і вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей здійснювався у відповідності до Тимчасових порядків, затверджених наказами першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 29.12.2014 №144ог, від 22.01.2015 №27ог, від 12.06.2016 №415ог та від 14.04.2017 №222ог (далі -Тимчасовий порядок). Вимогами наказів від 12.06.2016 №415ог та від 14.04.2017 №222ог було встановлено, що КПВВ функціонують без вихідних, цілодобово, контрольно-перевірочні та перепускні заходи здійснюються у літній період з 6:00 до 20:00, у зимовий - з 8:00 до 17:00, в осінній та весняний періоди - з 7:00 до 18:30, або у інший час, встановлений за окремим рішенням керівника АТО. Щодо періоду з 30.04.2018 по теперішній час інформуємо, що відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» сили і засоби Державної прикордонної служби України залучені для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Пунктом 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815 (далі - Порядок) визначено, що пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через контрольні пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об`єднаних сил. З метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 16.03.2020 наказом Командувача об`єднаних сил від 15.03.2020 №207 введено тимчасове обмеження щодо перетинання лінії розмежування. Наказами Командувача об`єднаних сил від 08.06.2020 за №471 та від 22.06.2020 за №515 частково відновлено пропуск осіб та транспортних засобів через лінію розмежування у контрольних пунктах в`їзду-виізду «Станиця Луганська» (пішохідний), «Мар`їнка» та «Новотроїцьке» (а.с. 150-151 т.2).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради №608 від 02.11.2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до консультативно-діагностичного відділення №2 КНП «МКЛ №16»ДМР за медичною допомогою не звертались (а.с. 169 т.2).

Крім того, Орган опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради листом від 10.11.2020 року повідомив, зокрема, що спеціалістами управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті ради було здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 , але скласти акт не виявилося можливим у зв`язку із тим, що двері ніхто не відчинив; зі слів сусідів, які мешкають у квартирі АДРЕСА_3 ніхто не мешкає протягом останніх трьох років; у зв`язку з вищезазначеним, не виявилося можливим надати акт обстеження житлових умов проживання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 171 т. 2).

Згідно ч.1 та 2 ст. 71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Статтею 72 Житлового Кодексу України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що з травня 2017 року по час подання позову 11.12.2017 року відповідачка ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців без поважних причин .

Більше того, з часу предявлення даного позову у грудні 2017 року та до часу закінчення розгляду справи апеляційним судом відповідачка і її малолітній син не вселились для проживання у спірну квартиру.

Так, згідно акту від 02.11.2017 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_4 - ОСОБА_11 та №4 - ОСОБА_12 , затвердженого КП Жилсервіс-2 Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживають у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців (а.с.9 т.1).

Факт непроживання ОСОБА_1 і її сина ОСОБА_13 у спірній квартирі понад шість місяців (з травня 2017 року) також підтвердили в суді свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_5 .

Пояснення свідка ОСОБА_10 , яка була допитана судом, колегія не бере до уваги, оскільки вказаний свідок є дружиною позивача та безпосередньо заінтересована у результатах розгляду даної справи.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 , яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому EasyCon, особисто визнала, що проживає зі своїм сином ОСОБА_16 у квартирі АДРЕСА_6 на тимчасово окупованій території.

Твердження відповідачки, що вона позбавлена можливості проживати у спірній квартирі, оскільки відсутній пропуск осіб з тимчасово окупованої території на територію, яка підконтрольна України, - не відповідають дійсності.

Згідно листа Адміністрації Державної прикордонної служби від 01.09.2020 року, пропуск осіб через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей здійснювався; КПВВ функціонують без вихідних, цілодобово, контрольно-перевірочні та перепускні заходи здійснюються у літній період з 6:00 до 20:00, у зимовий - з 8:00 до 17:00, в осінній та весняний періоди - з 7:00 до 18:30, або у інший час, встановлений за окремим рішенням керівника АТО. З метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 16.03.2020 року введено тимчасове обмеження щодо перетинання лінії розмежування; наказами Командувача об`єднаних сил від 08.06.2020 за №471 та від 22.06.2020 за №515 відновлено пропуск осіб та транспортних засобів через лінію розмежування у контрольних пунктах в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» (пішохідний), «Мар`їнка» та «Новотроїцьке» (а.с. 150-151 т.2).

Будь-яких доказів неможливості прибуття (з травня 2017 року) ОСОБА_1 із сином ОСОБА_13 у спірну квартиру у м. Дніпрі для постійного проживання суду не надано; клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено.

Пояснення відповідачки ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції (в режимі відеоконференції), що сина ОСОБА_13 вона народжувала у м. Дніпро, а також, що малолітньому сину надається медична допомога у м. Дніпро в міській клінічній лікарні №16 спростовуються письмовими матеріалами даної цивільної справи.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським районним у м. Дніпропетровську відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 12.08.2016 року, місцем народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 значиться м.Єнакієве Донецькоїобласті (а.с. 32 т.1). Батьком дитини вказаний ОСОБА_17 , з яким відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі.

Згідно листа Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради №608 від 02.11.2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до консультативно-діагностичного відділення №2 КНП «МКЛ №16»ДМР за медичною допомогою не звертались (а.с. 169 т.2).

Будь-яких доказів звернення ОСОБА_1 , з приводу себе або своєї малолітньої дитини, за медичною допомогою до медичних установ у м. Дніпрі, про перебування на диспансерному обліку, про проходження певної вакцинації саме у м. Дніпрі - суду не надано; клопотань про витребування доказів судом відповідачкою чи її представниками не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.

Більше того, відповідно до особистих пояснень відповідачки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції (в режимі відеоконференції), малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , хворіє раз на три місяці, отримує медичну допомогу у міській дитячій лікарні м. Єнакієво Донецької області. Викладене підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Доказів відвідування малолітнім ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дошкільного навчального закладу у м. Дніпрі, перебування відповідачки у трудових стосунках на території України, доказів отримання відповідачкою кореспонденції за місцем її реєстрації в спірній квартирі - суду також не надано; клопотань про витребування відповідних доказів не заявлено.

Твердження відповідачки,що комунальнівитрати поспірній квартирівона сплачуєу розмірі2500,0російських рублівна місяць-є недоведенимита спростовуютьсяписьмовими матеріаламисправи.До справидолучені копії квитанцій про сплату комунальних послух (квартплата, послуги теплопостачання, послуг водопостачання та водовідведення, за споживання електричної енергії, обслуговування ліфту) за адресою по АДРЕСА_2 саме позивачем у період 2012-2017 років (а.с. 42-44, 47, 48, 105-119 т.1). Письмових доказів про сплату відповідачкою ОСОБА_1 комунальних послуг за вказаною вище адресою суду не представлено.

Посилання апелянта на те, що позивач чинить їй перешкоди у користуванні спірною квартирою, оскільки між сторонами існують неприязні стосунки та позивач проводить у квартирі ремонт - є недоведеними та безпідставними.

Доказів звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів за фактом перешкоджання їй у доступі до спірної квартири у період з травня 2017 року по цей час - суду не надано. Більше того, апелянт визнала в судовому засіданні, що не зверталась у вказаний період до поліції, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання від 04.08.2020 року (а.с. 127, 128 т.2).

Крім того, зазначеним вище рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року у цивільній справі №205/10354/14-ц, зокрема, виділено у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 20,4 м2 в квартирі АДРЕСА_1 , зобов`язано КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради укласти із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 окремі договори найму спірного житлового приміщення. Виконання вказаного рішення зумовлює усунення конфліктів між мешканцями спірного житла та налагодження побуту.

Колегія зауважує, що самий лише факт проведення у спірній квартирі ремонту не свідчить про створення відповідачці перешкод у користуванні житлом, оскільки здійснення ремонтних робіт перебуває у межах обовязку громадян дбайливо ставитись до житла, в якому вони проживають (ст 10 ЖК УРСР). Зазначений обовязок у рівній мірі стосується, як позивача, так і відповідачки, які є наймачами житла. Доказів здійснення позивачем руйнування житлового приміщення, що зумовлює неможливість його використання за призначенням, - суду не надано, клопотань про витребування доказів, зокрема, про призначення відповідної судової експертизи - не заявлено.

Твердження відповідачки, що її мати має ключі від спірної квартири та періодично цю квартиру відвідує, а також про залишення у спірній квартирі деяких меблів, що перебували у користуванні відповідачки; доводи представника відповідачки, що її довіритель у вересні 2019 року (під час перебування справи у суді) відвідала спірну квартиру, - не спростовують факту непроживання ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців без поважних причин; не свідчать про збереження у відповідачів заінтересованості у спірному житлі з метою постійного проживання.

Колегія звертає увагу, що у даній справі відповідачкою не заявлені зустрічні позови щодо усунення їй перешкод у користування спірним житлом, про визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, тощо.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що Органом опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради також підтверджено, що у квартирі АДРЕСА_1 відповідачка та її малолітній син не проживають (а.с. 171 т. 2), - колегія дійшла висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для визнання відповідачки та її малолітнього сина такими, що втратили право користування спірним житлом у звязку з непроживанням у ньому понад шість місяців без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Частиною 1 статті 158 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №205/8233/17 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження а також заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 179-180 т.1).

Враховуючи наявність підстав для залишення без змін рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2019 року, яким позов задоволено, колегія приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих зазначеною вище ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від11квітня 2019року залишити без змін.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді