РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2021 року

Київ

справа №9901/347/20

адміністративне провадження №П/9901/347/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Гончарової І.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи: Верховна Рада України, голова Одеської обласної державної адміністрації Куций Максим Васильович, Одеська обласна Державна адміністрація, голова Одеської обласної ради Паращенко Сергій Володимирович, Одеська обласна рада, голова Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Приймак Василь Михайлович, Лиманська районна Державна адміністрація Одеської області, голова Лиманської районної ради Одеської області Тефтул Геннадій Олександрович, Лиманська районна рада Одеської області, виконуюча обов`язки голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_8, Трояндівська сільська рада Лиманського району Одеської області, Фермерське господарство «Назари», ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В.О., в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського В.О. щодо відсутності контролю за протиправною бездіяльністю Одеської обласної державної адміністрації, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської обласної ради, Лиманської районної ради Одеської області, Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, пов`язаною з відсутністю здійснення організаційних заходів щодо призначення Верховною Радою України позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, після припинення повноважень голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Президента України Зеленського В.О. здійснити організаційні заходи щодо зобов`язання керівників суб`єктів владних повноважень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , здійснити організаційні заходи з призначення Верховною Радою України позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області.

На обґрунтування позову позивач вказував, що рішеннями Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Трояндівська сільська рада) від 13 лютого 2019 року достроково припинено повноваження сільського голови Трояндівської сільської ради ОСОБА_3 й виконання повноважень сільського голови ради покладено на секретаря цієї ради - ОСОБА_8 . Разом з тим, до цього часу Верховною Радою України не були призначені позачергові вибори сільського голови Трояндівської сільської ради, з підстав оскарження ОСОБА_3 рішення ради про дострокове припинення його повноважень. З огляду на непризначення й непроведення виборів, ОСОБА_8 , на переконання позивача, незаконно продовжує виконувати обов`язки голови сільської ради до цього часу, чим істотно порушує права позивача та членів територіальної громади на місцеве самоврядування. Позивач вважає, що Одеська обласна державна адміністрація, Лиманська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська обласна рада, Лиманська районна рада Одеської області були зобов`язані здійснювати контроль за ситуацією, що склалась у Трояндівській сільській раді, попередити протиправну бездіяльність ОСОБА_8 й, відповідно, запобігти їй. Позивач вважає, що у такій ситуації наявна і протиправна бездіяльність Президента України, а саме - у відсутності контролю та нездійсненні останнім організаційних заходів щодо призначення Верховною Радою України позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради, після дострокового припинення її головою повноважень. На переконання позивача, закріплений у Конституції України статус Президента України покладає на нього обов`язок припиняти антиконституційні дії органів влади, які прямо чи опосередковано порушують основний закон України, з метою захисту прав і свобод громадян, й для виконання цього обов`язку Президент наділений відповідними повноваженнями для цього. Однак, нехтуючи положеннями статті 102 Конституції України, які є нормами прямої дії, Президент України, як гарант прав і свобод громадян, ухилився від наданих йому повноважень з виконання необхідних дій щодо контролю за гілками влади, зокрема до прийнятих ними рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 січня 2021 року.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить Суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вважає, що фактично позивач оскаржує бездіяльність Верховної Ради України, пов`язану із непризначенням позачергових виборів та оскаржує бездіяльність посадових осіб Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної ради, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Лиманської районної ради Одеської області, діяльність в.о. голови Трояндівської сільської ради ОСОБА_8, яка, на думку позивача, порушує законодавство України, проте позов подано саме до Президента України. Відповідач наголосив на відсутності спірних правовідносин між позивачем та Президентом України, як і відсутності порушених прав свобод або інтересів позивача, що, у свою чергу, виключає можливість звернення позивача до суду, оскільки відсутнє його порушене право, що підлягає судовому захисту.

Від третьої особи, Верховної Ради України, надійшли письмові пояснення на позов, у яких зазначається про відсутність підстав для задоволення позову. Наголошує, що колишній сільський голова Трояндівської сільської ради ОСОБА_3 оскаржив рішення цієї ж ради про дострокове припинення своїх повноважень в судовому порядку, у зв`язку із чим вирішення відповідачем питання про призначення позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради не вбачалося за можливе, з огляду на триваючі судові процеси.

Від Одеської обласної ради надійшли письмові пояснення на позов, в яких вона просить слухати справу за відсутності її представника та у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» Лиманський район Одеської області було ліквідовано, відтак станом на сьогодні не існує такого органу як Трояндівська сільська рада Лиманського району Одеської області, що входив до складу вказаного району. Також повідомляє, що 25 жовтня 2020 року відбулися чергові місцеві вибори.

Одеська обласна державна адміністрація також направила до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову. Наголошує, що до повноважень ради не входить повноваження щодо вирішення питання про призначення позачергових виборів сільських голів.

Третя особа, Лиманська районна рада, направила до суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Решта третіх осіб у справі своєї позиції щодо заявлених позивачем у даному позові вимог письмово не висловили.

В судове засідання, призначене на 14 січня 2021 року, сторони не прибули, явку представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

Представники відповідача та Верховної Ради України 14 січня 2021 року подали письмові клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також з огляду на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, Суд ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Суд встановив наступне.

Трояндівська сільська рада рішенням №339-VII від 13 лютого 2019 року «Про обрання секретаря Трояндівської сільської ради VII скликання» вирішила затвердити протокол №5 засідання лічильної комісії ради про результати таємного голосування з виборів секретаря Трояндівської сільської ради та обрати секретарем Трояндівської сільської ради VII скликання ОСОБА_8 , депутата від виборчого округу №2, відповідно до пункту 4 частини першої статті 26, частини першої статті 50 та частини третьої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням Трояндівської сільської ради №340-VII від 13 лютого 2019 року «Про виконання секретарем Трояндівської сільської ради повноважень сільського голови Трояндівської сільської ради та уповноваження її на вчинення певних дій» вирішено на секретаря цієї ради, - ОСОБА_8 , покласти виконання повноважень сільського голови Трояндівської сільської ради та надати право першого підпису, а також зобов`язати звернутися у п`ятнадцятиденний строк до Верховної Ради України з клопотанням про призначення позачергових виборів сільського голови.

Як вказує позивач ОСОБА_8 приступила до роботи на посаді секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області з 19 лютого 2019 року.

Також із пояснень сторін Судом встановлено, що 27 лютого 2019 року відповідно до вимог частини третьої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в.о. сільського голови Трояндівської сільської ради ОСОБА_8 звернулася до Верховної Ради України з клопотанням про призначення позачергових виборів сільського голови цієї ж сільської ради.

Однак, з`ясувавши факт оскарження ОСОБА_3 рішення Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 13 лютого 2019 року, яким достроково припинено його повноваження як сільського голови, Верховна Рада України відклала вирішення клопотання ОСОБА_8 до завершення судового процесу, ініційованого ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що ОСОБА_8 продовжує незаконно виконувати обов`язки голови Трояндівської сільської ради, а треті особи при цьому не вчиняють жодних організаційних заходів з припинення таких незаконних дій, зокрема, шляхом ініціювання (спонукання) призначення Верховною Радою України позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради. Оскільки Президент України, який, на переконання позивача, наділений відповідними повноваженнями, своєю чергою не здійснює контролю за такою триваючою протиправною бездіяльністю третіх осіб, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, скориставшись правом на звернення до суду, позивач сформував певним чином позовні вимоги, самостійно визначив відповідача, порушені права, підстави позову та обрав спосіб захисту.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у первинній позовній заяві лише стверджував про існування протиправної бездіяльності з боку Президента України, яка, на його думку, полягає у відсутності контролю за третіми особами, однак не наводив обставин такої бездіяльності та не надав відповідних доказів, що підтверджують такі обставини із вказівкою на приписи закону.

Ухвалою Верховного Суду від 9 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом зазначення, у чому саме полягає бездіяльність відповідача, із посиланням на відповідне повноваження, визначене Конституцією України. Позивач такої норми суду так і не навів, однак в уточненому позові наголосив, що в силу приписів статті 102 Конституції України Президент, як гарант прав та свобод громадян, наділений повноваженнями виконувати необхідні дії у разі виявлення порушення з боку гілок влади вимог чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту позову (а також його уточненої редакції), позивач зосереджує свою увагу на тому, що у зв`язку з непризначенням у дев`яностоденний строк з 13 лютого 2019 року позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради, порушені як його права, так і права територіальної громади брати участь у вільному обранні на позачергових виборах до органу місцевого самоврядування. Отже, фактично підставою звернення позивача до суду із даним позовом слугував факт непризначення позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради.

Поряд із тим, Суд наголошує, що повноваженнями щодо призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування відповідно до пункту 30 частини першої статті 85 Конституції України, наділена Верховна Рада України, а не Президент України.

Позивач в цій справі не заявляє позовних вимог до Верховної Ради України, а відтак, суд і не вправі перевіряти факти допущення цим органом бездіяльності у межах спірних правовідносин, на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства в межах цього судового процесу. Натомість, позивач оскаржує бездіяльність Президента України щодо невжиття відповідних організаційних заходів, які, на переконання позивача, Президент міг та повинен був учинити, й завданням адміністративного суду в цій справі є перевірити й встановити наявність чи відсутність такої протиправної поведінки з боку Глави держави.

Досліджуючи наявність протиправної бездіяльності з боку Президента України у спірних правовідносинах, на чому наголошує позивач, Суд виходить з наступного.

За правилами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 102 Основного Закону Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. На цьому неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007,від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року № 21-рп/2008 та інших.

Вичерпний обсяг повноважень Президента України зафіксований у Конституції України, і такий не може бути розширений будь-яким іншим нормативним актом, у тому числі й законом. Це означає, що виключно Конституцією нашої держави визначається й обмежується реальний обсяг виконавчої влади Президента. На цьому неодноразово наголошував Конституційний суд України у своїх рішеннях (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 17 грудня 2009 року № 32-рп/2009).

Суд наголошує, що у статті 106 Конституції України, яка визначає повноваження Президента України, відсутня норма, що наділяє Гаранта Конституції призначити позачергові місцеві вибори, чи надає йому будь-які повноваження у процедурі виборчого процесу.

В Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначено, що відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року №6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина третя статті 140 Конституції України).

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п`ять років (частина друга статті 141 Конституції України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

За правилами статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» або Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах (частина друга).

За приписами частини десятої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідні позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України не пізніше ніж у дев`яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови. Порядок проведення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається законом про вибори.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 30 частини першої статті 85 Конституції України призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування належить до повноважень Верховної Ради України.

В рішенні від 18 листопада 2004 року №17-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову означає, передусім, самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень; це не виключає взаємодії органів державної влади, в тому числі надання необхідної інформації, участь у підготовці або розгляді певного питання тощо; однак така взаємодія має здійснюватися з урахуванням вимог статей 6, 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини рішення).

Окрім того, оцінюючи наявність/відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача в контексті спірних правовідносин та з огляду на встановлені судом обставини справи, Верховний Суд зазначає про таке.

Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року (справа №11-138заі18) висловила позицію, згідно з якою «протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені».

З аналізу положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини (Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»), вбачається відсутність повноважень та обов`язку у відповідача вчиняти певні дії та приймати рішення в контексті предмету спору відносно третіх осіб визначених позивачем.

Водночас обираючи спосіб захисту свого порушеного права, позивач у поданому позові просить визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо відсутності контролю за протиправною бездіяльністю третіх осіб.

Поряд із тим позивачем не наведено жодної норми закону, яка б була порушена відповідачем у спірних правовідносинах, а Судом не встановлено наявність закону, який передбачав би обов`язок Президента України вчинити певні дії стосовно посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Так, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду.

В контексті викладеного, не заперечуючи наявність певних правомірних очікувань позивача з приводу призначення позачергових виборів та належної роботи органів місцевого самоврядування, Суд наголошує, що зазначені очікування та, відповідно, їх реалізація знаходяться поза межами повноважень відповідача.

Суд наголошує, що до відання Президента України не належить питання призначення позачергових виборів сільських голів та здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органів місцевого самоврядування в контексті предмета спору. Як наслідок, твердження позивача про порушення посадовими особами, які не є відповідачами у цій справі, законодавства про місцеві вибори, й необхідність контролю з боку Президента за їх діяльністю в такій ситуації, не є предметом спору у справі та, відповідно, не може бути предметом дослідження та оцінки судом.

Більш того, позивачем у справі, що розглядається, не наведено жодної норми, порушеної Президентом України, не наведено також, а судом не встановлено наявність відповідного порушеного права, свободи чи інтересу позивача з боку Президента України в спірних правовідносинах.

Окрім того, під час судового розгляду справи Судом встановлено, що у березні 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо непризначення позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області та зобов`язати Верховну Раду України прийняти постанову про призначення позачергових виборів.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року в адміністративній справі №420/2651/20 (адміністративне провадження №П/9901/117/20), залишеним без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 4 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення позачергових виборів та зобов`язання призначити позачергові вибори задовольнити частково: визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо непризначення позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області; у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Верховної Ради України призначити позачергові вибори голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області - відмовлено.

Таким чином, вимоги позивача, про вирішення яких він фактично просить, та до чого зводиться його обґрунтування позову, вже отримали правову оцінку і судове вирішення в межах розгляду справи №420/2651/20.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

вирішив:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні адміністративного позову до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного

перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

І.А. Гончарова

М.М. Яковенко