ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 766/8875/20

Номер провадження 22ц - 819/155/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач)

суддів: Бездрабко В.О.,

Майданік В.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 вересня 2020 року у складі головуючого судді Рядчої Т.І.,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав Заяву № б/н від 27 вересня 2016 року. Відповідачу встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 35000, 00 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 20 квітня 2020 року має заборгованість в розмірі 138707,35 грн., з яких: 66616,39грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 23277,92 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 41731,74 грн. - нарахованої пені, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 6581,30 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» загальну суму заборгованості в сумі 138707,35 грн. та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 вересня 2020 року у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 360 ЦПК України на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано суду виписок операцій по банківському рахунку відповідача або інших первинних документів, які б підтверджували видачу кредиту, здійснення інших операцій по рахунку, наявність заборгованості та її розмір, а наданий розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факт укладення кредитного договору. Крім того, надана позивачем анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

Проте, такого висновку суд дійшов допустивши порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

З позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором Банк зазначив докази, що підтверджують вказані вимоги, зокрема посилався на виписку по рахунку, яка зазначена у додатках до позовної заяви.

Однак, згідно акту від 25 серпня 2020 року, складеного спеціалістами відділу звернення громадян Херсонського міського суду Херсонської області, під час перевірки позовної заяви було виявлено відсутність додатку п. 5, а саме оригіналу виписки по рахунку.

Вказана обставина є підставою відповідно до вимог частини 1 статті 185 ЦПК України для залишення позовної заяви без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Проте матеріали справи не містять відомостей щодо виконання судом першої інстанції вимог частини 1 статті 185 ЦПК України.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем належних доказів, зокрема виписок операцій по банківському рахунку відповідача або інших первинних документів, які б підтверджували видачу кредиту, здійснення інших операцій по рахунку, наявність заборгованості та її розмір не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до довідки доданої позивачем до позовної заяви, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, за яким була надана 27 вересня 2016 року кредитна картка № НОМЕР_1 , терміном дії 05/18 та кредитна картка № НОМЕР_2 , терміном дії 03/22 (а.с.21).

27вересня 2016 року ОСОБА_1 підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.22).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 NULL (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 27 вересня 2016 року, із встановленням кредитного ліміту 300.00грн. В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався: 17 жовтня 2016 року кредитний ліміт збільшено до 7000.00грн., 02 жовтня 2018 року - до 35 000.00грн., 20 березня 2019 року до 0.00грн. (а.с.20).

З виписки по рахунку, доданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з вересня 2016 року активно користувався кредитною карткою № НОМЕР_1 , використовуючи як власні кошти, так і кредитні кошти, за рахунок встановленого кредитного ліміту (а.с.6-19).

Звертаючись до суду із зазначеним позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, просив стягнути з нього заборгованість.

З розрахунку заборгованості, наданої банком вбачається, що станом на 20 квітня 2020 року має заборгованість у загальному розмірі 138707,35 грн., яка складається із: 66616,39 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 23277,92 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 41731,74 грн. - нарахованої пені, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 6581,30 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 27 вересня 2016 року, підписаної сторонами, зазначено, що позичальник згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщені в рекламному буклеті, становлять договір надання банківських послуг, а також що примірник він отримав шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту Банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua

Водночас, в даній Анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів, строк виконання зобов`язання, а також розмір відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, за також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27 вересня 2016 року, посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме тарифи вказані у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (штрафів), строку виконання зобов`язання та розмір відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року № 342/180/17-ц зазначила, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27 вересня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04 червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Довідку про умови кредитування та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, строку виконання зобов`язання та розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, у редакції що діяла на момент підписання анкети-заяви не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви додано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та роздрукований з сайту витяг Умов та Правил надання банківських послуг, які не містять будь-яких відомостей в який період часу вони діяли.

Оскільки умовами Анкети-заяви, яка підписана відповідачем, не погоджено розміру відсотків за користування кредитними коштами, неустойки, строку виконання зобов`язання, а також розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги в цій частині, що є його процесуальним обов`язком.

Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню.

Так, з банківської виписки по рахунку, яка має статус первинного документу, відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , користуючись кредитною карткою № НОМЕР_1 , активно користувався кредитними коштами за рахунок встановленого Банком кредитного ліміту.

Зі змісту банківської виписки вбачається здійснення позичальником операцій у тому числі з ідентифікацією особи, яка здійснює банківські операції, користування сервісами «Оплата частинами», здійснення операцій через Приват24, поповнення мобільного телефону, поповнення готівкою своєї картки в терміналі, внесення коштів на погашення заборгованості тощо. Вказані обставини свідчать про визнання відповідачем договірних відносин з банком щодо користування кредитними коштами.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем проценти нараховані за користування кредитними коштами погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту.

Проте, Анкета-заява, підписана сторонами не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів за рахунок кредиту.

А отже підстави для збільшення кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів відсутні.

З розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальником використано кредитних коштів на загальну суму 220446,28 грн., з яких повернуто 170845,67грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої, та не повернутої суми кредитних коштів у розмірі 49600,61грн. (220446,28-170845,67=49600,61)

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, слід скасувати ухваливши нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 49600,61грн., у задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до положень ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, згідно з вимогами ч.13 цієї ж статті, відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн. та апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3153,00грн.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково (на 35,75%) стягненню з відповідача на користь Банка підлягають судові витрати у розмірі 1878,66грн((2102,00+3153,00)* 35,75%=1878,66).

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27 вересня 2016 року станом на 20 квітня 2020 року у розмірі 46600,61грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1878,66грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

В.В. Майданік