Номер провадження: 33/813/91/21

Номер справи місцевого суду: 521/17003/20

Головуючий у першій інстанції Черевко С.П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

апелянта Одеської митниці Держмитслужби, в особі Пташинської А.О.,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Портного М.І.,

розглянувши матеріалиадміністративної справиза апеляційноюскаргою Одеської митниці Держмитслужби на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

вказаною постановою провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 06.11.2-12 року Ленінським РВ в м. Миколаєві, УДМС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 , працюючої директором ТОВ «ЛЕЙТЕНС», яке зареєстроване в м. Маріуполь Донецької області, пр-т будівельників, буд. 125, код ЄДРПОУ: 43314404, про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу (далі МК) України, було закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Із протоколу про порушення митних правил № 0967/50000/20 вбачається, що 12.08.2020 в зоні діяльності ВМО-3 м/п «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби з Китаю до Одеського морського торговельного порту на т/з «BACH» в контейнері GAOU6358266 надійшов вантаж: «батарейки, суперклей».

З метою пропуску через митний кордон України 19.08.2020 директором ТОВ «ЛЕЙТЕНС» гр. України ОСОБА_1 до митниці була подана митна декларація типу «ІМ40ЕЕ» № UA100000/2020/893419.

Разом із митною декларацією до митного органу були подані наступні документи: коносамент № ZIMUNGB9595354 від 07.07.2020, інвойс № UA02_2020 від 09.06.2020, наряд №15552 від 13.08.2020.

Відповідно до наданих до митниці документів від фірми-відправника «YOYAO ZHONGYING IMPORT& EXPORT CO.LTD» (MACAOTOU VILLAGE, MAZHU TOWN, YUYAO, ZHEJIANG, CHINA) на адресу одержувача ТОВ «ЛЕЙТЕНС» (Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Будівельників, буд 125, код ЄДРПОУ 43314404) прямував вантаж:

-первинні елементи живлення, батарейки: батарейки артикул 9V - 43000 шт.,1042,02 кг.; батарейки артикул АА - 598000 шт.,13853,14 кг; батарейки артикул ААА - 320000 шт.; батарейки артикул D2 (LR20, R20) - 45600 шт.

Загальна кількість батарейок склала - 1006600 шт., 14895,16 кг.

-клеїльні препарати (супер клей): клей артикул С-046 (супер клей lg) - 345600 шт., 191,5 кг; клей артикул С-041 (супер клей 3g) - 80000 блістерів, 1776 кг.

Під час здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби, за участю посадових осіб Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби, керуючись ч. 2 ст. 338 МК України, проведено частковий митний огляд товару, який переміщено в контейнері GAOU6358266.

В ході митного огляду товарів було виявлено суттєві розбіжності між кількістю товарів, наявних в контейнері GAOU6358266 та відомостями в товаросупровідних документах. Фактично встановлено наявність вантажу:

-первинні елементи живлення, батарейки: батарейки артикул 9V - 33000 шт.,1443 кг.; батарейки артикул АА - 595000 шт., 12370 кг; батарейки артикул ААА - 421000 шт., 4577 кг; батарейки артикул D2 (LR20, R20) - 38560 шт., 5600 кг.

Загальна кількість батарейок склала 1087640 шт., 23990 кг.

-клеїльні препарати (супер клей): клей артикул С-046 (супер клей lg) - 34560 шт., 191,5 кг; клей артикул С-041 (супер клей 3g) - 14400 блістерів, 1776 кг.

Про проведення вказаного митного огляду складено акт № UA500040/2020/3098 від 12.09.2020 (а.с.19).

Таким чином, митним органом встановлено, що товару «батарейки артикул ААА» більше, ніж зазначено в товаросупровідних документах (інвойсі № ІІА02 2020 від 09.06.2020) на 101 000 шт.

У зв`язку з цим, у відношенні директора ТОВ «ЛЕЙТЕНС» ОСОБА_1 24.09.2020 року старшим державним інспектором відділу оперативного реагування № 1 управління забезпечення протидії митним правопорушенням Одеської митниці Держмитслужби Лавруком І.О. було складено Протокол про порушення нею митних правил №0967/50000/20, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки за позицією вказаного митного органу, зазначені товари було переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для їх переміщення документів, що містять неправдиві відомості про кількість цих товарів.

При цьому, вищевказана посадова особа Одеської митниці Держмитслужби виходила із того, що громадянка України ОСОБА_1 є директором TOB «ЛЕЙТЕНС», а тому як керівник підприємства організовує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність вказаного підприємства та відповідає за його фінансово-господарську діяльність, а також зобов`язана забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Разом з тим, постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2020 року адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 було зарито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, 24 листопада 2020 року представник Одеської митниці Держмитслужби Цвеляк А.В. направила на електронну пошту Малиновського районного суду м. Одеси апеляційну скаргу, в якій просить постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2020 року про закриття провадження відносно ОСОБА_1 скасувати, та винести нову постанову, якою визнати винною її у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100% вартості товарів безпосередніх предметів правопорушення, що становить 494484 грн., з конфіскацією цих товарів.

Розглядаючи апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на постанову суду першої інстанції, а також з метою повного і об`єктивного розгляду даної адміністративної справи, апеляційний суд задовольнив клопотання в.о. заступника начальника ВП у справах про ПМП УЗПМП Одеської митниці Держмитслужби Кептене Д.А. від 21.12.2020 року (а.с.81), розгляд справи, призначений на 21.12.2020 року, на 11.00 год. було відкладено на 12.01.2021 року, на 11.0 год., про що учасники справи були належним чином і завчасно повідомлені (а.с.84-90).

В судове засідання, призначене на вказану дату і час, з`явились представник заявника апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби Пташинська А.О., представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Портний М.І., а також посадова особа, яка складала Протокол про порушення митних правил № 0967/50000/20 від 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 , який викликаний в судове засідання для допиту в якості свідка зв ініціативою суду (а.с. 87).

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), провадження по справам про адміністративне правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналогічні положення містяться і в ст. 495 МК України.

Крім того, відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що 19.08.2020 року директором ТОВ «ЛЕЙТЕНС» ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію «IM40EE», № UA 100000/2020/893419, разом з якою було також подано: коносамент № ZIMUNGB9595354 від 07.07.2020, інвойс № UA02_2020 від 09.06.2020 та наряд №15552 від 13.08.2020.

Однак, в ході проведення перевірки контейнеру, співробітниками митниці було виявлено розбіжність у кількості товару, фактично виявленого у контейнері, і кількості товару, зазначеній у декларації, а саме товару «батарейки артикул ААА» було виявлено на 101000 штук більше.

Разом з тим, у Протоколі про порушення митних правил № 0967/50000/20 зазначено, що «товари знаходилися без використання спеціально виготовлених сховищ та інших засобів, що утруднюють виявлення».

Суд першої інстанції виходив із того, що згідно з пунктами 1.1., 2.1. та 3.1. Контракту UА01, укладеного 05.05.2020 року продавець продає, а покупець купляє товари, згідно з інвойсами, в яких фіксується вид, кількість, вартість товарів.

Враховуючи вимоги МК України, щодо відсутності обмежень та наявності можливості застосування визначення митної вартості за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), митну вартість товару визначено саме ту, яка зазначена в інвойсі і такий метод визначення митної вартості узгоджується з приписами, передбаченими МК України.

Виходячи з викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що директор ТОВ «ЛЕЙТЕНС» ОСОБА_1 , надаючи вищевказані документи до Одеської митниці Держмитслужби для митного оформлення, вказала перелік товару, який направлявся на її адресу відправником у відповідності до митної декларації типу «ІМ40ЕЕ» № UA100000/2020/893419, коносаменту № ZIMUNGB9595354 від 07.07.2020, інвойсу № UA02_2020 від 09.06.2020, наряду №15552 від 13.08.2020.

Однак, як було вказано вище, в ході митного огляду товарів було виявлено суттєві розбіжності між кількістю товарів, наявних в контейнері GAOU6358266 та відомостями в товаросупровідних документах. Тобто митним органом встановлено, що товару «батарейки артикул ААА» більше, ніж зазначено в товаросупровідних документах (інвойсі № ІІА02 2020 від 09.06.2020) на 101 000 шт.

Апеляційний суд зазначає, що декларування здійснювалось в електронному вигляді, декларант ОСОБА_1 не була присутньою в місті знаходження товару при його фактичному перерахуванню, а тому не мала змоги уточнити дані, які вказані нею в попередній декларації.

При цьому, слід врахувати, що у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 року класифікатором типів декларацій встановлено, що «ІМ40ЕЕ» - це попередня декларація з обсягом даних, необхідних для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, яка подається з метою ввезення товару для подальшого випуску для вільного обігу.

Тобто ОСОБА_1 подала до Одеської митниці Держмитслужби попередню декларацію.

В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 та її представник адвокат Портний М.І. пояснили суду, що в даному випадку була допущена помилка при відправленні товару, до якої ОСОБА_1 не має відношення.

Разом з тим, після з`ясування вказаних обставин, ОСОБА_1 подала до Одеської митниці Держмитслужби уточнену декларацію та виявила бажання сплатити всі митні платежі у відповідності до фактичної кількості товару.

Однак, весь товар, тобто і той, який був задекларований і той, який перевищив кількість задекларованого товару, а саме: «батарейки артикул ААА» у кількості 101 000 шт. був тимчасово вилучений Одеською митницею Держмитслужби, у відповідності до ст. 511 МК України, про що вказано в Протоколі про порушення митних правил № 0967/50000/20 від 24 вересня 2020 року (а.с.4).

Зазначені обставини також були підтверджені в суді апеляційної інстанції як представником Одеської митниці Держмитслужби Пташинською А.О., так і посадовою особою, яка складала Протокол про порушення митних правил № 0967/50000/20 від 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 .

Крім того, вказані особи суду пояснили, що вилучений був весь товар, так як підставою для його перевезення через митний кордон України були надані документи, які містять неправдиві відомості, а тому весь товар підлягає конфіскації.

Однак, із зазначеними доводами апеляційний суд не може погодитись, оскільки згідно вищевказаного Протоколу про порушення митних правил № 0967/50000/20 встановлено, що товару «батарейки артикул ААА» більше, ніж зазначено в товаросупровідних документах (інвойсі № ІІА02 2020 від 09.06.2020) на 101 000 шт.

Тобто, лише вищевказані «батарейки артикул ААА» в кількості 101000 штук можуть бути безпосереднім предметом порушення митних правил, який у відповідності до санкції ч. 1 ст. 483 МК України може бути конфіскований.

При цьому слід зазначити, шо відповідно до позиції Одеської митниці Держмитслужби та інформації про оцінку товару, здійсненої директором ТОВ «Експоцентр Одеса» (а.с.20), вартість 101000 штук «батарейок артикул ААА» складає 40 400 грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що у разі визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, предметом порушення митних правил можуть бути лише «батарейки артикул ААА» у кількості 101000 штук, вартістю 40 400 грн. Інший товар, перелік якого заначено вище, у тому числі в Протоколі про порушення митних правил № 0967/50000/20 від 24 вересня 2020 року, на загальну суму 454084 грн. (494 484 грн. 40400 грн.), підлягав поверненню ТОВ «ЛЕЙТЕНС», оскільки його характеристики і кількість повністю відповідає товаросупровідним документам, які надала директор ТОВ «ЛЕЙТЕНС» Стеценко О.В. Одеській митниці Держмитслужби для переміщення через митний кордон України.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відправником товару була не директор ТОВ «ЛЕЙТЕНС» ОСОБА_1 , а «YOYAO ZHONGYING IMPORT& EXPORT CO.LTD» (MACAOTOU VILLAGE, MAZHU TOWN, YUYAO, ZHEJIANG, CHINA), а тому ОСОБА_1 не має відношення до того, що кількість товару, яка нею зазначена в товаросупровідних документах, наданих Одеській митниці Держмитслужби для переміщення через митний кордон України, частково не відповідає фактичній кількості цього товару.

При цьому, ОСОБА_1 була позбавлена можливості перевірити кількість прибувшого в контейнері товару, так як про даний факт їй було повідомлено в.о. начальника Одеської митниці Держмитслужби Танцеровим А. після складання Протоколу про порушення нею митних прави № 0967/50000/20 від 24 вересня 2020 року (а.с.1-5, 6-7), про що прямо зазначено у вказаному повідомленні.

Після зазначених обставини, ОСОБА_1 подала до Одеської митниці Держмитслужби уточнену декларацію і зобов`язалась сплатити всі митні платежі за фактичну кількість товару, який прибув на ім`я ТОВ «ЛЕЙТЕНС», про що суду апеляційної інстанції вказав представник ОСОБА_1 адвокат Портний М.І.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 268 МК України - допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що до складання Протоколу про порушення митних правил № 0967/50000/20 від 24 вересня 2020 року директору ТОВ «ЛЕЙТЕНС» ОСОБА_1 не була надана можливість виправити помилки, допущені в попередній митній декларації.

Крім того, суд правильно виходив із того, що в матеріалах справи немає жодних доказів щодо фіктивності або недійсності Контракту, тобто, не спростовано його легітимність, жоден із документів, що подавалися митному органу для митного оформлення товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Також суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що весь вищевказаний товар був пред`явлений для огляду Одеській митниці Держмитслужби і перебував без використання спеціально виготовлених сховищ та інших засобів, що утруднюють його виявлення, що в свою чергу свідчить про відсутність зі сторони ОСОБА_1 будь-якого протиправного наміру та мети на скоєння порушень митних правил.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 заповнила митну декларацію на підставі представлених компанією продавця комерційних документів, в яких з вини відправника не було внесено коригування, про що декларант ОСОБА_1 не знала та не могла знати.

Зазначені обставини в своїй сукупності вказують на відсутність наміру особи на вчинення недекларування декількох позицій товарів із загальної товарної партії у митній декларації, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

З посиланням на ст.ст.19, 62 Конституції України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Одеською митницею Держмитслужби не надано жодних даних про зміну розміру митних платежів, а лише зазначено про кількісну невідповідність даним, заявленим у товаросупровідних документах. Також, вказаним митним органом не надано інформації стосовно того, чи призвела вказана різниця у кількості товару до звільнення від митних платежів або зменшення їх розміру, у зв`язку з чим посилання митного органу ґрунтуються лише на припущеннях, без підтвердження належними доказами, що є недопустимим, так як усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція).

Приймаючи оскаржуванупостанову,суд першоїінстанції виходивіз того,що відповіднодо диспозиціїч.1ст.483МК України,дане правопорушенняхарактеризується діями,спрямованими напереміщення товарівчерез митнийкордон Україниз приховуваннямвід митногоконтролю,тобто звикористанням спеціальновиготовлених сховищ(тайників)та іншихзасобів абоспособів,що утруднюютьвиявлення такихтоварів,або шляхомнадання однимтоварам виглядуінших,або зподанням митномуоргану якпідстави дляпереміщення товарівпідроблених документівчи документів,одержаних незаконнимшляхом,або таких,що містятьнеправдиві відомостіщодо найменуваннятоварів,їх ваги(зурахуванням допустимихвтрат заналежних умовзберігання ітранспортування)або кількості,країни походження,відправника та/абоодержувача,кількості вантажнихмісць,їх маркуваннята номерів,неправдиві відомості,необхідні длявизначення кодутовару згіднозУКТ ЗЕДта його митної вартості.

Суб`єктивна сторона правопорушення за статтею 483 МК України передбачає наявність в діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі прямого умислу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, як було вказано вище, жоден із документів, що подавалися митному органу для митного оформлення товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Виходячи з викладеного, суд дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу і необережності, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення, а тому про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

При цьому суд правильно виходив із того, що склад правопорушення, це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Також слід зазначити, що ЄСПЛ визнав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (див. рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Крім того, у пункті 110 рішення ЄСПЛ «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» від 23.07.2002 року, заява № 369875/97 (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) ЄСПЛ визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Викладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , що виключає наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 483 МК України.

У зв`язку з викладеними обставинами, є безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, шляхом надання до Одеської митниці Держмитслужби документу необхідного для переміщення товарів через митний кордон України (інвойс № UА02_2020 від 09.06.2020р.), що містить неправдиві відомості щодо кількості товару, з посиланням на п.п.4-6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 року, № 8, та статті 257, 264, 266 МК України.

Крім викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст.ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниціДержмитслужбизалишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2020 року про закриття провадження на підставі п.1.ч.1 ст.247 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 15.01.2021 року.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда