Справа № 308/7226/20

Провадження № 33/4806/38/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

про повернення апеляційної скарги

15.01.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С, розглянув клопотання захисника - адвоката Покоєвича А.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суддіУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30. 09. 2020.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10000 (десяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору.

З постанови судді від 30. 09. 2020 вбачається, що 17. 07. 2020 о 20 год. 54 хв. в зону митного контролю на ділянку В`їзд митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «VITO», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , де в якості пасажира слідував гр. України ОСОБА_2 . Формою проходження митного контролю громадянин України ОСОБА_2 . Формою проходження митного контролю ОСОБА_2 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор». До митного контролю громадянином України ОСОБА_2 було подано паспорт НОМЕР_2 від 10. 01. 2017.

Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, внаслідок чого встановлено, що 14. 01. 2018 через пункт пропуску «Платонове - Гоянул Ноу» митного поста "Подільськ" Одеської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_2 на митну територію України в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «AUDI», моделі «A6», номер кузова № НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Литви НОМЕР_4 .

Станом на 17. 07. 2020 вищезазначений транспортний засіб за межі митної території України не вивезено та продовжує перебувати на митній території України з порушенням строку транзиту. У своєму поясненні громадянин України ОСОБА_2 підтвердив факт ввезення зазначеного транспортного засобу на територію України.

Таким чином, ОСОБА_2 перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого користування, а саме: легкового автомобіля марки «AUDI», моделі «A6», номер кузова № НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Литви НОМЕР_4 , що перебуває під митним контролем,

-2-

до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці - від одного підрозділу цієї митниці до іншого), більше ніж на тридцять діб. Зазначені дії ОСОБА_2 на переконання суду першої інстанції мають ознаки порушення митних правил, передбачених частиною 6 статті 470 МК України.

На вказану постанову суду, 04. 01. 2021 адвокатом Покоєвичем А.О. в інтересах ОСОБА_2 подано (здано на поштове відділення) апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду від 30. 09. 2020 щодо ОСОБА_2 та постановлення нової постанови, якою справу закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України. Також ОСОБА_3 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 30. 09. 2020, з посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови суду ОСОБА_2 отримано 18. 12. 2020.

Перевіривши матеріали справи про порушення митних правил, доводи клопотання про причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести особа, яка заявила таке клопотання.

Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Апеляційний суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, якщо його пропущено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).

Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані особою яка подає апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи про порушення митних правил, ОСОБА_2 та його захисником адвокатом Покоєвичем А.О. протягом встановленого законом часу на подання апеляційної скарги зазначена постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалась, об`єктивними поважними причинами це не обумовлено і в апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення цього строку, щодо наявності таких причин, дані відсутні.

Із матеріалів справи про порушення митних правил вбачається, що оскаржувана постанова судді постановлена 30. 09. 2020 за відсутності ОСОБА_2 та його захисника адвоката Покоєвича А.О., які були належним чином повідомлені про день,

-3-

час та місце розгляду справи, однак на розгляд справи не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомляли. При цьому, апеляційний суд констатує, що у судові засідання призначені на 05. 08. 2020, 14. 08. 2020, 11. 09. 2020 ОСОБА_2 та його захисник також не з`являлися та за їх клопотаннями розгляд справи неодноразово відкладався.

За наведених обставин, судом першої інстанції в повній мірі було забезпечено реалізацію ОСОБА_2 свого права на захист, оскільки йому було відомо про факт складання щодо нього протоколу про порушення митних правил, дату, час та про місцерозгляду судом цього протоколу судом першої інстанції, що не заперечується і у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження.

Проте, ОСОБА_2 та обраний ним захисник адвокат Покоєвич А.О. не виявили бажання брати участь у розгляді справи, реалізувавши таким чином право на захист своїх інтересів і без поважних причин не оскаржили в установленийзаконом строк постанову суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Отже, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30. 09. 2020 , є день її проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30. 09. 2020 є день її проголошення, а не отримання її копії і будь-яких підстав вважати, що такий строк захисником Покоєвичем А.О. пропущено з поважних причин не має. З цих же підстав, наведене в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження посилання на невчасне отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваної постанови, як на причину пропуску строку на оскарження, є необґрунтованим.

При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) сформульовану в рішенні від 03. 04. 2008 у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однактакі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи те, що в клопотанні захисника Покоєвича А.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження, окрім дати отримання ОСОБА_2 копії судового рішення, не наведено інших мотивів та не надано жодних доказів про поважність причин, які б позбавили його можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновленнятакого строку на апеляційне оскарження судового рішення від 30. 09. 2020.

При прийнятті рішення про необхідність відмови захиснику Покоєвичу А.О. у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності

-4-

обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; те, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.

Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання захисника адвоката Покоєвича А.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30. 09. 2020 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 470 МК України - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Покоєвича А.О. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30. 09. 2020 повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: