Справа № 583/2674/18

2/583/4/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Ільченко В.М.,

за участю секретаря Верби Н.О.,

позивачки ОСОБА_1

представників позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області (Україна, Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська, 1), треті особи: Охтирська районна державна нотаріальна контора (Україна, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 6), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно, стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

23.07.2018 відкрито провадження у справі. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7 та після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкова справа не відкривался та свідоцтво про право на спадщину не видавалося, хоча фактично спадковим майном користувався ОСОБА_8 , який доводиться їй рідним братом по матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат та випадково вона дізналася, що 27.12.2017 посадовими особами Комишанської сільської ради Охтирського району посвідчено заповіт ОСОБА_8 , за яким усе своє майно він заповідав ОСОБА_6 . На переконання позивачки її брат не міг скласти такий заповіт, оскільки, по-перше, він не мав правовстановлюючих документів, які б підтверджували його право на спадкове майно, а по-друге, в той час він перебував у лікарні та за станом здоров`я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, що свідчить про відсутність волевиявлення на складання заповіту. Посилаючись на викладене позивачка просила встановити факт родинних відносин за ступенем спорідненості: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як матері та доньки, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_10 як рідного брата та сестри; визнати недійсним заповіт № 399 від 27.12.2017, складений на території Комишанської сільської ради Грибом В.Н.; визнати за ОСОБА_10 в порядку спадкування право власності на майно за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з Комишанської сільської ради та її виконавчого органу (виконкому) моральну шкоду у сумі 170 000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та суду пояснила, що її мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з її батьком, у 1947 році шлюб між ними розірвано та після цього мати перейшла на прізвище ОСОБА_1 . У 1952 році народився її брат, прізвище якому мати дала ОСОБА_1 . Коли брату було три роки вона поїхала з с. Комиші, приїздила раз у рік, але часто з братом листувалися. У 1988 році мати померла в с. Комиші Охтирського району, спадщину після смерті матері вона не оформлювала, фактично брат користувався спадковим майном у виді житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , але юридично спадщину не оформив, свідоцтво про право на спадщину не отримував. У 2016 році вона приїздила до брата, на той час у нього проживав квартирант ОСОБА_13 2017 році почала проживати ОСОБА_14 з двома дітьми та ОСОБА_6 . Брат хворів на туберкульоз, її двоюрідна сестра ОСОБА_3 допомагала у лікуванні. Сама вона не доглядала за братом, так як опікувалася хворим чоловіком. ІНФОРМАЦІЯ_2 її брат помер та коли вона звернулася до нотаріуса, щоб прийняти спадщину після смерті брата, їй повідомили, що в день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений посадовою особою Комишанської сільської ради, яким усе своє майно заповідав ОСОБА_6 . Вважає, що її брат не складав заповіт, оскільки не мав правовстановлюючих документів на майно, заповіт підписаний сторонньою особою ОСОБА_15 , що свідчить про відсутність волевиявлення на складання заповіту.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засідання підтримала позовні вимоги та пояснила, що часто спілкувалася з померлим ОСОБА_8 , який був рідним братом позивачки по материнській лінії, а їй двоюрідним братом. З весни 2016 року по грудень 2017 року у нього проживав квартирант ОСОБА_16 , потім з`явилася ОСОБА_14 з двома дітьми. Останній раз вона спілкувалася з ОСОБА_8 12.11.2017, під час розмови він повідомив, що отримав пенсію. Після того вона сама телефонувала до ОСОБА_17 , але зв`язок з ним був відсутній. 12.12.2017 ОСОБА_18 разом з лікарем відвезли ОСОБА_8 у лікарню. Зі слів лікарів, ОСОБА_19 вів себе агресивно, був переляканий. 27.12.2017 їй зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що ОСОБА_19 помер. Вважає, що ОСОБА_19 помер не власною смертю, ОСОБА_14 та ОСОБА_20 його не випускали з будинку, били, так як він мав синці і садна, сільська рада не давала йому субсидії, посилаючись на те, що будинок на нього не оформлений, тобто здійснювали щодо брата тиск, тому добровільно скласти заповіт він не міг.

Представник позивачки ОСОБА_21 в судовому засідання підтримала покази позивачки додавши, що за словами односельчан між ОСОБА_22 і ОСОБА_23 мали місце сутички, після виписки останнього з лікарні ніякої допомоги його співмешканці йому не надавали, ліків не купували, ОСОБА_19 поводив себе неадекватно, не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, що свідчить про відсутність його свідомої волі на складання заповіту. Крім того, у заповіті не зазначене місце його складання, заповіт складений не уповноваженою особою, не був дотриманий порядок посвідчення заповіту.

Представник позивачки ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача - Комишанської сільської ради Охтирського району Мальченко Д.В. проти позову щодо визнання недійсним заповіту заперечив, вказав, що посвідчення заповіту було проведено згідно процедури, визначеної чинним законодавством секретарем сільської ради, у межах її повноважень, у присутності двох свідків, а підписаний він був ОСОБА_15 через вади зору ОСОБА_17 , на що останній дав свою згоду.

Судом досліджені такі докази.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що знає ОСОБА_1 з 1982 року, коли брат одружився з ОСОБА_3 . Матір ОСОБА_1 та ОСОБА_8 звали бабою ОСОБА_25 , вони приїжджали на весілля брата, після того спілкувалися, підтримували стосунки. ОСОБА_19 часто приїжджав в м. Охтирка, спілкувався з її матір`ю, допомагав по господарству. Вони саджали огород в с. Комиші, бо ОСОБА_19 не міг його самостійно обробляти, ОСОБА_19 їм допомагав. Позивачка завжди підтримувала з братом стосунки, телефонувала йому, приїздила до брата у 2014 та 2016 роках. До них востаннє ОСОБА_8 приїжджав у 2017 році. Раніше ОСОБА_8 хворів на туберкульоз, однак вилікувався, останнім часом скаржився на біль у ногах.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з народження, це двоюрідна сестра її матері ОСОБА_3 ОСОБА_19 її дядько, двоюрідний брат матері, проживав у с. Комиші Охтирського району. Її бабуся проживала в с. Комиші, вони її частко навідували, ОСОБА_8 приходив в гості. Також часто відвідував їх. До 2014 року вона часто бачилась з ОСОБА_23 , спілкувалася з ним. Позивачка востаннє приїздила до брата у 2016 році, потім після похорон.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що ОСОБА_1 його двоюрідна сестра, рідна сестра ОСОБА_8 по матері, батьки у них були різні. Його мати, ОСОБА_28 , була сестрою ОСОБА_29 і в дитинстві він часто до неї їздив. У 1976 році він закінчив школу та виїхав до м. Зіньків. ОСОБА_30 вийшла заміж та виїхала з села, а ОСОБА_31 залишився з матір`ю. Однак вони весь час спілкувалися, приїжджали в гості до ОСОБА_32 , вона також приїжджала у с. Комиші, допомагали одне одному. 27.12.2017 йому зателефонували з села та повідомили про смерть ОСОБА_8 , він зателефонував ОСОБА_3 , ввечері приїхав сам. В будинку лежало тіло ОСОБА_8 , також там були ОСОБА_16 , ОСОБА_6 і ОСОБА_14 , які повідомили, що похорон відбудеться вранці. Наступного дня вранці чекали лікаря, отримали медичну довідку, вирішили домовитися за столову про помини, однак їм повідомили, що все оплачене. Також в сільраді повідомили, що є заповіт, однак не повідомили, хто спадкоємець. Свідоцтво про смерть видали о 17.15 год. 28.12.2017.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснила, що працює медичною сестрою Комишанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, у 2017 році працювала дільничною медсестрою. У грудні 2017 року ОСОБА_34 було призначено лікування на дому, призначені крапельниця, внутрішньовенні та внутрішньом`язові уколи. Так як спочатку не було ліків, вона повідомила лікаря. Коли ліки придбали, вона відвідувала хворого, ставила йому крапельницю, робила уколи. У грудні 2017 року з 8.00 год. вона прийшла до ОСОБА_17 додому, він лежав на ліжку, був слабкий, інколи реагував рукою, не говорив, очі були закриті, але мав доглянутий вигляд, будь-які ушкодження були відсутні. В той час з ним були ОСОБА_6 і ОСОБА_35 . Вона провела необхідні процедури, була близько однієї години, коли виходила, ОСОБА_8 був живий, але свідомість мав затьмарену.

Свідок ОСОБА_36 суду пояснила, що була присутня під час транспортування ОСОБА_17 з Охтирської ЦРЛ додому на автомобілі ПСП «Комишанське». Санітари вивезли ОСОБА_17 з терапевтичного відділення до автомобіля та він самостійно сів на переднє сидіння. В автомобілі також були присутні водій ОСОБА_37 , медсестра ОСОБА_38 та електрик ОСОБА_39 . Дорогою ОСОБА_19 не розмовляв, мав хворобливий вигляд, бліде обличчя.

Свідок ОСОБА_40 пояснив, що працював головним лікарем Малопавлівської амбулаторії, на прохання голови громади Перетятько Н.О. проводив огляд ОСОБА_17 за місцем його мешкання, оскільки на той час лікар з с. Комиші був відсутній. В будинку знаходився ОСОБА_6 , жінка, яка з ним проживала та двоє дітей. ОСОБА_19 перебував у тяжкому стані, мав набряклі ноги, важко пересувався, живіт був збільшений, мав віддишку, поганий апетит, але при свідомості, його впізнав. Він призначив ОСОБА_34 ліки та доручив медсестрі ОСОБА_41 зробити хворому уколи, виписав направлення до районної лікарні. Через три дні зателефонували з терапії і сказали, що у ОСОБА_17 закінчилися гроші, щоб його забирали до своєї лікарні, з даного приводу він повідомив голову громади.

Свідок ОСОБА_42 суду пояснив, що з 2016 року працює лікарем Комишанської амбулаторії, відвідував ОСОБА_17 , останній був у тяжкому стані, кілька разів викликали швидку допомогу, коли його госпіталізували постійно телефонували з терапевтичного відділення Охтирської ЦРЛ та наполягали, щоб хворого забрали до своєї лікарні через відсутність у нього коштів на лікування. Коли ОСОБА_17 відвозили до районної лікарні, він був у відпустці, тому його відвідував лікар ОСОБА_40 . Після повернення ОСОБА_17 додому він відвідував останнього, в будинку був ОСОБА_6 і ОСОБА_14 , свідомість ОСОБА_17 була затьмарена, ноги набряклі, на запитання не відповідав. Про смерть ОСОБА_17 йому повідомила поліція.

Свідок ОСОБА_43 суду пояснила, що 27.12.2017 близько 07.30 год. за запрошенням ОСОБА_6 прийшла за місцем проживання ОСОБА_17 , оскільки останній виявив бажання зробити заповіт та ОСОБА_6 , який на той час проживав з ним. ОСОБА_8 висловив свою волю. У приміщенні сільради вона надрукувала текст заповіту, потім принесла його до заповідача, у присутності двох свідків: ОСОБА_15 та ОСОБА_44 прочитала заповіт, роз`яснила його зміст і права заповідача, останній з усім погодився, але оскільки не міг поставити самостійно підпис, замість нього це зробив ОСОБА_15 . ОСОБА_8 надав їй свій паспорт, на той час він все розумів, хоча вигляд мав хворобливий, але стан його був задовільний. Близько 9 год. закінчила оформлення заповіту, в той час лікарів не зустрічала, ОСОБА_45 чи дітей не бачила. Крім того свідок додала, що згідно рішення сесії від 30.11.2017 у разі відсутності секретаря сільради ОСОБА_46 на неї покладалися обов`язки останньої, у тому числі складати та посвідчувати заповіти. Про смерть ОСОБА_8 дізналася ввечері 27.12.2017.

Свідок ОСОБА_47 , яка є завідуючою терапевтичним відділенням Охтирської ЦРЛ суду пояснила, що у їхньому відділенні стаціонарно проходив лікування хворий ОСОБА_8 , який при госпіталізації повідомив, що хворів на туберкульоз легень, кожні покрови його були синюшні, у зв`язку з чим запідозрили, що він зловживає спиртними напоями. Родичів ОСОБА_8 встановити не вдалося, на картці був записаний син, однак, як потім з`ясувалося, це не був родич. Був встановлений супутній діагноз: ішемічна хвороба серця з порушенням ритму, недостатність кровообігу 2 стадії, кардіограму роботи ОСОБА_8 відмовився. Лікування проводилось згідно протоколу. Від медичного персоналу щодня надходили скарги щодо неадекватної та агресивної поведінки ОСОБА_8 , яка притаманна людям з психічними відхиленнями, йому пропонувалася консультація психіатра, але ОСОБА_19 категорично відмовився. Натомість був оглянутий наркологом, який не підтвердив попередній діагноз щодо розладу психіки внаслідок зловживанням алкоголем. Коли фізичний стан пацієнта покращився, було прийнято рішення про продовження лікування в умовах стаціонару в лікарні нижчого рівня. Приїхав автомобіль, була медсестра. Виписали епікриз, направили в стаціонар лікарні нижчого рівня.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 пояснив, що працює ветлікарем ПСП «Комишанське». Подій точно не пам`ятає, однак у 2017 році в холодну пору року вранці до нього та ОСОБА_15 зверталася ОСОБА_43 з приводу присутності в якості свідків під час посвідчення заповіту ОСОБА_8 . Коли вони прийшли до будинку ОСОБА_17 , інших осіб не було, останній лежав на ліжку, на вигляд був хворий, але висловив побажання, щоб заповіт був посвідчений на ім`я ОСОБА_48 ОСОБА_43 прочитала текст заповіту, який вже був підготовлений, але ОСОБА_19 підписати його не зміг, не заперечував проти того, щоб хтось з них підписав. Тоді він підписав один примірник заповіту.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що у грудні 2017 року ОСОБА_43 попрохала посвідчити заповіт, тексту заповіту ще не було. ОСОБА_43 сходила у контору, склала текст заповіту і він разом з нею та ОСОБА_44 пішли до будинку ОСОБА_8 . Той лежав у ліжку, його впізнав. Інших осіб не було. Сказав, що бажає скласти заповіт. ОСОБА_43 прочитала заповіт, вони з ОСОБА_44 також його прочитали та підписали, але сам ОСОБА_8 підписати заповіт не зміг, на його прохання він підписав заповіт, а саме два його примірники. Стан здоров`я ОСОБА_8 був задовільний, він був при ясному розумі, розмовляв. Були у ОСОБА_8 десь до 09.00 год.

Свідок ОСОБА_49 в суді пояснила, що у 2017 році працювала поштаркою, у листопаді чи грудні місяці приносила пенсію ОСОБА_8 , який в той час хворів, лежав у ліжку, але її впізнав. В будинку був ОСОБА_50 , жінка і двоє дітей, вона поклала гроші на стілець, а ОСОБА_50 ( ОСОБА_51 ) взяв руку ОСОБА_8 та розписався за отримання.

Свідок ОСОБА_52 в суді пояснила, що проживала з дітьми у будинку ОСОБА_17 , разом з ними там проживав ОСОБА_50 ( ОСОБА_51 ) та ОСОБА_20 . Останнім часом у ОСОБА_8 боліли ноги, вона викликала швидку допомогу, але ОСОБА_8 відмовився їхати до лікарні. В подальшому ОСОБА_50 відвозив ОСОБА_8 до лікарні. Коли ОСОБА_8 повернувся з лікарні, до нього приходив лікар ОСОБА_53 , оглянув, призначив лікування, після того приходила медсестра ставила крапельницю, в той день ОСОБА_8 гарно себе почував, шуткував, розмовляв, виходив у коридор. Через деякий час ОСОБА_6 їй сказав, що ОСОБА_8 не дихає, викликали поліцію та лікарів. Про існування заповіту дізналася після смерті ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона народилася в с. Комиші Грунського району Харківської області, її батьками є: ОСОБА_55 та ОСОБА_56 (т.1 а.с.23).

24 квітня 1960 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_57 та ОСОБА_54 , у зв`язку з чим позивачка змінила прізвище на ОСОБА_58 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 24.04.1960 відділом ЗАГСу м. Красний Луч Луганської області (т.1 а.с.24).

Відповідно до архівного витягу актового запису про шлюб №7 відділу Актів Громадянського Стану с. Комиші, складеного 16 серпня 1936 року ОСОБА_55 (18 р., укр.) та ОСОБА_59 ( 18 р., укр.) уклали шлюб, після якого остання перейшла на прізвище чоловіка - ОСОБА_60 , місце проживання : с. Комиші (т.2 а.с.32).

Згідно актового запису про припинення шлюбу №22 вд 20.02.1952, шлюб, укладений 16.08.1936 р. між ОСОБА_55 та ОСОБА_56 припинений, прізвище після розірвання шлюбу: він - ОСОБА_60 , вона - ОСОБА_61 14 років залишається на утриманні матері (т.1 а.с.239).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.05.1952 Комишанським сіль ЗАГСом 22.10.1952 у с. Комиші Грунського району Сумської області народився ОСОБА_8 , матір`ю якого записана ОСОБА_7 , а батьком ОСОБА_62 (т.1 а.с.25).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Комиші Охтирського району Сумської області померла ОСОБА_7 , про що 31 травня 2018 року Очаківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.26).

Відповідно до умови, складеної 29.01.1940 та ствердженої головою виконавчого комітету депутатів трудящих, ОСОБА_63 придбала у ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 хату, яка міститься урочище територіальний поділ ім. Леніна вул. Коряківка.

Відповідно довідки виконавчого комітету Комишанської сільської ради за 30.10.1985 № 258 ОСОБА_67 в тому, що вона мешканка с. Комиші Охтирського району Сумської області та має склад сім`ї : мати - ОСОБА_68 , 1918 року народження, чоловік - ОСОБА_8 , головою двору рахується ОСОБА_68 (т.3 а.с.130).

Охтирською районною державною нотаріальною конторою надано інформацію про те, що після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальної контори спадкоємці із заявами про прийняття та/або відмову від спадщини не зверталися; спадкова справа не відкривалася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися ( т.1 а.с.39).

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого 28 грудня 2017 року виконавчим комітетом Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 помер (т.1 а.с.27).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області № 119 за січень 2018 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 в складі сім`ї: ОСОБА_6 , 1985 року народження; ОСОБА_52 , 1989 року народження; ОСОБА_69 , 2007 року народження та ОСОБА_70 , 2011 року народження (т.1 а.с.32).

27 грудня 2017 року секретарем виконкому Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Івахненко В.В. посвідчено заповіт ОСОБА_8 , відповідно до якого усе свої майно останній заповідав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, у заповіті зроблено посилання про роз`яснення заповідачу секретарем виконкому сільської ради змісту ст.ст. 207,1233,1234,1241,1248,1253,1254,1255 ЦК України та зазначено, що у зв`язку з хворобою заповідача заповіт на його прохання прочитано йому секретарем виконкому у присутності свідка ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_8 і на його прохання підписаний ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким також прочитано текст заповіту уголос заповідачу до його підписання (т.1 а.с.31).

Відповідно договору № 075 від 12.12.2013 про користування електричною енергією, акту заміни лічильника електричної енергії від 10.08.2010, акту заміни приладу обліку електроенергії та/або технічної перевірки від 13.01.2016 споживачем послуг є ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 ( т. 3 а.с. 131-133).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки, площею 0,12 га для індивідуального садівництва на території Чернеччинської сільської ради, кадастровий номер 5920389200:01:001:5803 ( т.4 а.с. 71-73).

Відповідно до записів в обліковій карткі об`єкта погосподарського обліку 2016-2020 роки по АДРЕСА_2 головою домогосподарства зазначений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , також зазначені особи, що проживають в господарстві без реєстрації: ОСОБА_6 , 1985 р.н., ОСОБА_52 , 1989 р.н., ОСОБА_69 , 2007 р.н., ОСОБА_70 , 2011 р.н. Рік побудови будинку 1940 ( т. 4 а.с. 92-95).

Згідно п. 2.6 посадової інструкції секретаря виконавчого комітету сільської ради, затвердженої розпорядженням сільського голови 30.12.2017 № 20-ОД, до повноважень та функціональних обов`язків секретаря виконавчого комітету сільської ради відноситься складання та засвідчення нотаріальної дії ( т. 4 а.с. 96-98).

Відповідно до рішення першої сесії сьомого скликання Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 30.11.2017, на посаду секретаря виконкому Комишанської сільської ради затверджено ОСОБА_43 , приступити до виконання обов`язків з 01.12.2017 ( т. 4 а.с. 99).

Відповідно до рішення першої сесії сьомого скликання Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 30.11.2017 обов`язки по вчиненню нотаріальних дій покладено на ОСОБА_46 - секретаря Комишанської сільської ради. На період відсутності секретаря Комишанської сільської ради ОСОБА_46 обв`язки по вчиненню нотаріальних дій на території Комишанської сільської ради покладено на секретаря виконавчого комітету Комишанської сільської ради ОСОБА_43 ( т. 4 а.с. 100).

Відповідно до довідки КНП «Зінківський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 202 від 27.12.2017, ОСОБА_46 27.12.2017 з 09.00 год. до 11.00 год. знаходилася на обстеженні при Зінківській амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Зінківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зінківської районної ради Полтавської області ( т. 4 а.с. 94).

Відповідно до записів погосподарської книги № 2 КПУ Крупської на 1953, 1954, 1955 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_72 , 1892 р.н., ОСОБА_73 , 1918 р.н., ОСОБА_74 , 1937 р.н., ОСОБА_75 , 1952 р.н. Рік забудови господарства - 1910, 1928 ( т. 4 а.с. 240-242).

Відповідно до записів погосподарської книги № 2 Комишанської сільської ради на 1955, 1956, 1957 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_76 , 1892 р.н., ОСОБА_7 , 1918 р.н., ОСОБА_54 , 1937 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Рік забудови господарства - 1910, 1928 ( т. 4 а.с. 243-245).

Відповідно до записів погосподарської книги № 4 Комишанської сільської ради на 1958, 1959, 1960 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_76 , 1892 р.н., ОСОБА_7 , 1918 р.н., ОСОБА_54 , 1937 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Мається запис за 1958 р. про відсутність ОСОБА_54 з 1955 р. в зв`язку з вибуттям на роботу в м. Сиктивкар, за 1959 р. - в зв`язку з вибуттям на роботу Донбас. Рік забудови господарства - 1942. ( т. 4 а.с. 243-245).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1961, 1962, 1963 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_76 , 1892 р.н., ОСОБА_7 , 1918 р.н., ОСОБА_54 , 1937 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Мається запис за 1961 р. про відсутність ОСОБА_54 - Донбас. Рік забудови господарства - 1942. ( т. 4 а.с. 249-251).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1964, 1965, 1966 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_76 , 1892 р.н., ОСОБА_7 , 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 1-3).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1967, 1968, 1969 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_76 , 1892 р.н., померла 1967 р., ОСОБА_7 , 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Мається Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 4-6).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1971, 1972, 1973 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_7 , 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Мається запис щодо ОСОБА_71 - армія 1972 р. Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 7-9).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1974, 1975, 1976 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., ОСОБА_1 ( змінено на ОСОБА_77 згідно свідоцтва про народження № 9986, виданого Комсомольським сільзагсом Полтавської області 04.11.1918 р. та рішення виконкому Комишанської сільської ради від 27.11.1973 р. ) Олександри Власівни, 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н. Мається запис щодо ОСОБА_71 - прибув з РА, травень 1974 р. Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 10-12).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1977, 1978, 1979 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_71 , 1887 р.н., помер 1979 р,. ОСОБА_68 , 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_78 , 1950 р.н. Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 13-15).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1980, 1981, 1982 р. мається запис про проживання сім`ї колгоспників ОСОБА_68 , 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_79 , 1950 р.н. Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 16-18).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1983, 1984, 1985 р. мається запис про проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_68 , 1918 р.н., ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_79 , 1950 р.н. Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 19-21).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1986, 1987, 1988, 1989, 1990 р. мається запис про проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_68 , 1918 р.н., померла 1988 р., ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_79 , 1950 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . Рік забудови господарства - 1940. ( т. 5 а.с. 22-24).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1991, 1992, 1993, 1994, 1995 р. мається запис про проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , 1952 р.н.( т. 5 а.с. 25-27).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 1996, 1997, 1998, 1999, 2000 р. мається запис про проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_80 , 1961 р.н., ОСОБА_81 , 1989 р.н. Мається запис про наявність претензії на будинок від ОСОБА_1 , заява № 25 від 25.08.1999. ( т. 5 а.с. 28-30).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 2001-2005 р.р. мається запис про проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_80 , 1961 р.н., ( не прописана), ОСОБА_82 , 1989 р.н. ( не прописаний). Рік побудови 1940. ( т. 5 а.с. 31-33).

Відповідно до записів погосподарської книги Комишанської сільської ради на 2006-2010 р.р. мається запис про проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , 1952 р.н., ОСОБА_80 , 1961 р.н., ( депортована в серпні 2010 р.), ОСОБА_82 , 1989 р.н. ( не прописаний). Рік побудови 1940. ( т. 5 а.с. 34-36).

24.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата - ОСОБА_71 (т.3 а.с.43).

Вирішуючи вимоги про встановлення факту родиних відносин суд виходить з такого.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з зазначених норм та аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту родинних відносин, а саме, що позивачка є дочкою ОСОБА_68 , яка також мала прізвище ОСОБА_1 , ОСОБА_60 , та сестрою ОСОБА_71 по матері.

Такий висновок суду ґрунтується на досліджених письмових доказах - свідоцтва про народження позивачки, актового запису про шлюб ОСОБА_83 , актового запису про припинення шлюбу ОСОБА_56 , свідоцтва про народження ОСОБА_71 , записів погосподарських книг Комишанської сільської ради, свідоцтва про смерть ОСОБА_68 , та показах свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , з яких вбачається що ОСОБА_68 постійно проживала в АДРЕСА_2 , змінювала прізвище внаслідок укладання та розірвання шлюбу та на підставі рішення виконкому Комишанської сільської ради відповідно до свідоцтва про народження, мала сина та дочку. Позивачка народилася в с. Комиші, проживала там до 1955 року, після чого виїхала на роботу, однак цікавилася господарством, підтримувала родинне спілкування з ОСОБА_71 , який після смерті матері успадкував її майно шляхом фактичного прийняття спадщини, оскільки залишився проживати в будинку, і після смерті ОСОБА_71 звернулася з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за законом.

Наявні розбіжності в документах позбавляють її можливості реалізувати своє право на спадкування, а тому з метою захисту такого права факт родинних відносин підлягає встановленню судом.

Щодо вимоги про визнання заповіту недійсним, суд виходить з такого.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Положення статті 1247 ЦК України містять загальні вимоги до форми заповіту. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно приписам ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно положень ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про нотаріат», у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Дії, передбачені пунктами 6 і 7 частини першої цієї статті, вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5, зареєстрованим 14.11.2011 № 1298/20036 унормовано вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ІІ розділу зазначеного Порядку, п. 2.1, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад: «У зв`язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_3 »).

Згідно п 2.2. розділу ІІ зазначеного Порядку, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.

При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеномустаттею 43 Закону України «Про нотаріат».

У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування ( п. 2.3 Порядку).

Тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження ( п. 2.10 Порядку).

Згідно п. 1.1 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування ( п. 1.2. Порядку).

Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити фізичним особам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону ( п. 1.3 Порядку).

При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача ( п. 1.4 Порядку).

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповіту подружжя. У разі посвідчення такого заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування зобов`язана перевірити належність заповідачам майна на праві спільної сумісної власності. Копія документа долучається до примірника заповіту ( п. 1.5 Порядку).

Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту (п. 1.6 Порядку).

Заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток 16).

Заповідач може в будь-який час скасувати заповіт, подавши про це заяву до відповідного органу місцевого самоврядування ( п. 1.8 Порядку).

Відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» ( 1.10 Порядку).

Згідно ст. 1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності ( ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно приписів ст 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ( ст. 89 ЦПК України).

Надавши оцінку заповіту, посвідченому 27.12.2017 секретарем виконкому Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Івахненко В.В., спадкоємцем за яким є ОСОБА_6 , показам свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_36 , ОСОБА_40 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_47 , ОСОБА_44 , ОСОБА_15 , ОСОБА_49 , ОСОБА_52 , які надавали різну оцінку стану здоров`я ОСОБА_71 , його здатності розуміти свої дії та ясно виражати свою волю на час посвідчення заповіту, враховуючи позицію сторони позивача, яка категорично заперечувала проти проведення посмертної судово-психіатричної експертизи для вирішення питання щодо здатності ОСОБА_71 на час посвідчення заповіту розуміти значення своїх дій та вільно виражати свою волю, а також заперечила на пропозицію замінити відповідача Комишанську сільську раду Охтирського району Сумської області на спадкоємця за заповітом ОСОБА_48 , суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним заповіту з підстави відсутності волевиявлення спадкодавця на складання заповіту є недоведеними, крім того, заявлені до неналежного відповідача, оскільки Комишанська сільська рада Охтирського району Сумської області не є спадкоємцем за заповітом.

Разом з тим, судом встановлено, що заповіт складений з порушенням його форми та посвідчення, оскільки в ньому не вказано про його вчинення за межами приміщення органу місцевого самоврядування та причини цього, натомість зазначено Комишанська сільська рада Охтирського району Сумської області, з чого має слідувати, що заповіт складався в приміщенні сільської ради, що суперечить показам свідків. Також відсутній другий примірник заповіту і покази свідків щодо факту існування другого примірника різняться, оскільки свідок ОСОБА_44 зазначив, що підписував один примірник заповіту, в той час як свідок ОСОБА_15 зазначав, що підписував два примірники.

За таких обставин заповіт від 27.12.2017 є нікчемним, тобто його недійсність встановлена законом, і не тягне за собою юридичних наслідків.

Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом встановлення нікчемності заповіту. Суд вважає такий спосіб захисту дієвим, оскільки він сприятиме відновленню порушеного права позивача на спадкування після смерті брата.

Не підлягає задоволенню вимога про визнання за позивачкою права власності на майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_71 як передчасна, оскільки позивачкою не надані докази про неможливість успадкувати майно у встановлений позасудовий спосіб шляхом звернення до нотаріуса, отже не доведено наявність порушеного, невизнаного або оспореного права.

Щодо вимоги про стягнення з Комишанської сільської ради та її виконавчого органу моральної шкоди у розмірі 170000 грн., суд виходить з такого.

Положеннями ст. 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивачем не зазначено обставин, які б свідчили про наявність підстав для відшкодування шкоди органом місцевого самоврядування незалежно від наявності вини.

Враховуючи, що Комишанська сільська рада Охтирського району Сумської області є неналежним відповідачем за заявленими вимогами, відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є дочкою ОСОБА_84 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 та рідною сестрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити нікчемність заповіту, складеного 27 грудня 2017 року від імені ОСОБА_8 , посвідченого секретарем виконкому Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області, зареєстрованого в реєстрі № 399.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15 січня 2021 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області В.М. Ільченко