Постанова

Іменем України

15 січня 2021 року

Смт Краснопілля

Справа № 578/2/21

Провадження № 3/578/31/21

Суддя Краснопільськогорайонного судуСумської областіКОСАР А.І.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусправу проадміністративне правопорушенняу відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ,інспектора прикордонноїслужби ІІкатегорії дозиметриста відділуприкордонної служби«Краснопілля»,за частиноюдругою статті172-18Кодексу Українипро адміністративніправопорушення /надаліза текстомтакож -КУпАП/, права передбачені статтею 268 КУпАП, роз`яснені,

Установив:

Відповідно допротоколу проадміністративне правопорушеннясерія СхРУ№118069від 30грудня 2020року,складеного начальникомВідділу прикордонноїслужби «Краснопілля»майором ОСОБА_2 ,гр. ОСОБА_3 у період з 20:00 год. 22.12.2020 до 08:30 год. 23.12.2020 в умовах особливого періоду спільно з сержантом ОСОБА_4 виконуючи наказ з охорони Державного кордону України молодшим прикордонного наряду (Пост-спостереження) згідно графіку служби в період з 20:00 год. 22.12.2020 до 01:00 год. 23.12.2020 мав перебувати в прикордонному наряді (Пост-спостереження), з 01:00 год. до 04:30 год. 23.12.2020 на обігріві в місцевому пункті пропуску «Грабовське», з 04:30 год. до 08:30 год. 23.12.2020 в прикордонному наряді (Пост-спостереження), старшим прикордонного наряду (Пост-спостереження) було прийнято рішення піти раніше на обігрів до місцевого пункту пропуску «Грабовське» у зв`язку з тим, що вони замерзли та нікому не здійснювали доповідь, а з обігріву вийшли лише о 05:20 год., у зв`язку з неуважністю не подивився на годинник, що виразилось у не виконанні організації служби прикордонного наряду відповідно до одержаного наказу, а саме невихід до несення служби на Державний кордон України, чим порушив статтю 17 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, п. 5,11 Розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої Наказом МВС від 19.10.2015 № 1261.

При розгляді справи в суді ОСОБА_3 вину не визнав та пояснив, що дійсно у період часу з 20.00 год. 22.12.2020 по 08.30 год. 23.12.2020 згідно графіку ніс службу виконуючи обов`язки молодшого прикордонного наряду (Пост-спостереження) разом зі старшим прикордонного наряду сержантом ТЕРЕЩЕНКО П. Порушень державного кордону за час несення служби виявлено не було. Зауважив, що виконуючи обов`язки молодшого прикордонного наряду (Пост-спостереження) через заборону мобільних телефонів, годинника при собі не мав, тому керувався вказівками старшого прикордонного наряду (Пост-спостереження) ОСОБА_4 , а в приміщенні місцевого пункту пропуску «Грабовське» у зв`язку з неуважністю не подивився на годинник.

Заслухавши пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та матеріали службового розслідування у відношенні ОСОБА_5 , оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, приходжу до наступних висновків.

Частиною 1 статті 9КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно положень статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги, передбачені статтею 256 КУпАП, зокрема, зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини /надалі за текстом також ЄСПЛ/ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Так, частина перша статті 6 Конвенції з прав людини передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У справі «Лучанінов проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Дії ОСОБА_3 компетентною особою кваліфіковано за частиною другою статті 172-18 КУпАП.

У частині першій статті 172-18КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.

Частина друга статті 172-18 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

З огляду на викладене, «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_3 за частиною другою статті 172-18 КУпАП.

В якості доказу на підтвердження обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, суду надано безпосередньо протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ №118069 від 30 грудня 2020 року, письмові пояснення ОСОБА_3 у друкованому вигляді, Висновок службового розслідування за фактом з`ясування обставин порушення державного кордону на ділянці відповідальності впс «Краснопілля» (тип Б) від 30.12.2020, військовий квиток ОСОБА_3 , усього на 11 арк.

Так, зі змісту Висновку службового розслідування за фактом з`ясування обставин порушення державного кордону на ділянці відповідальності впс «Краснопілля» (тип Б) від 30.12.2020 убачається, що ОСОБА_3 самостійно залишив місце несення служби та о 00:21 год. 23.12.2020 перебував в пункті обігріву в ПП «Грабовське», з якого вибули на охороняєму ділянку державного кордону України тільки о 05:31 год. 23.12.2020, і в діях ОСОБА_3 комісійно встановлено порушення статті 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 5, 11 Розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої Наказом МВС від 19.10.2015 № 1261.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії СхРУ №1180069 від 30 грудня 2020 року убачається, що у період з 20:00 год. 22.12.2020 до 08:30 год. 23.12.2020 молодший прикордонних нарядів «Прикордонний патруль» ОСОБА_3 в умовах особливого періоду спільно виконував наказ на охорону Державного кордону України та порушив статтю 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 5, 11 Розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої Наказом МВС від 19.10.2015 № 1261, порушення було виявлено 23.12.2020.

Аналізуючи чинне законодавство України, видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Інструкція є складовою частиною підзаконного нормативно правового акту, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;

Підзаконний нормативно-правовий акт складається з:

1) назви;

2) преамбули;

3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;

4) додатків.

Відтак суд дійшов висновку, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії СхРУ №118069 від 30 грудня 2020 року неможливо встановити яке саме порушення допустив ОСОБА_3 у розумінні положень Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом МВС від 19.10.2015 № 1261, у протоколі відсутній перечень скорочень, а саме /далі мовою оригіналу/ п. 5, 11 Розділу ІІ.

Невизначеність нормативного акту порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.

Пояснення ОСОБА_3 (ас 2), на якому відсутня дата, що є одним обов`язкових реквізитів документів у відповідності до положень підпункту 4.1 пункту 4 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженоїнаказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, не є документом, тобто, джерелом доказу.

ЄСПЛ усправі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) встановив, серед іншого, порушення частини третьої статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Аналізуючи наведене слід зазначити, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган чи посадова особа, зокрема суддя, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення (серія СхРУ №118069) не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за частиною другою статті 172-18 КУпАП.

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про не доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною другоюстатті 172-18 КУпАП.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб їх правоохоронні органи могли дотримуватись зобов`язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в спосіб, що визначений законодавством, не доведеною.

Згідно п. 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-18 КУпАП, в зв`язку з чим вважаю за можливе до цих правовідносин застосувати статтю 247КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю, судовий збір стягненню з ОСОБА_3 не підлягає.

Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії СхРУ №118069 від 30.12.2020 відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятоюстатті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. І. КОСАР