Справа№592/3358/20

Провадження №2/592/308/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Косолап М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Панченко Ю.С.,

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.

В с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивачі через представника ОСОБА_7 звернулися до суду з вказаним позовом і уточнивши позовні вимоги (а.с. 142-143) просять:

- усунути перешкоди ОСОБА_5 (далі - позивач 1) у користуванні житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 (далі - відповідач), без надання іншого житлового приміщення;

- усунути перешкоди ОСОБА_6 (далі - позивач 2) у користуванні житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , без надання іншого житлового приміщення;

Свої вимоги мотивують тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною частковою власністю ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 26.05.2015 рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми 15 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . З моменту ухвалення рішення про розірвання шлюбу вони не проживають у квартирі. Протягом чотирьох років спільне майно знаходиться у користуванні ОСОБА_4 , який проживає у спірній квартирі з ОСОБА_8 . Вказують, що дозволу на проживання відповідачу вони не надавали. Факт проживання відповідача у квартирі порушує їхні права та створює моральні страждання оскільки відповідач є новою сім`єю колишнього чоловіка - ОСОБА_4 . Проживаючи в квартирі відповідач створює неможливі умови для їх проживання.

23.07.2020 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою, тобто самі позивачі підтверджують, що їхня частка квартирі в натурі не виділена і не встановлено порядок користування нею. Вважає, що надання дозволу позивачами на її проживання в належній їм частині квартири є безпідставним, оскільки їм належить не частина квартири, а частка в праві власності на спірну квартиру, а конкретна частина квартири, що їм належить, невідома і ніким не визначена. ОСОБА_4 перебуває з нею у зареєстрованому шлюбі. Вона, як член сім`ї ОСОБА_4 , як співвласника квартири і її син, проживають в квартирі на законних підставах. Жодним нормативно-правовим актом не перебачено надання дозволу співвласників квартири на проживання членів сім`ї іншого співвласника.

21.10.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Зазначає, що зазначені у відзиві аргументи є необґрунтованими належним чином та такими, що не заслуговують на увагу суду. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною частковою власністю ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , так 1/3 частки у праві спільної часткової власності належить кожному співвласникові. Між відповідачем та ОСОБА_4 укладено шлюб, але вони не давали згоди на вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру. Між співвласниками склались неприязні відносини з приводу користування квартирою, відносно чого наявний спір про усунення перешкод користування майном шляхом визначення порядку користування ним, а також вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів щодо неможливості користування своїм майном. Домовленістю між співвласниками не встановлено порядок спільного володіння і користування квартирою, спільне житло в натурі не поділено, отже, проживання відповідача в цій квартирі без згоди співвласників є неможливим. Зазначає, що посилання у відзиві про те, що відповідач вселилась у спірну квартиру як член сім`ї співвласника є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні квартирою, в яку вселилася ОСОБА_2 , де співвласниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , думка яких щодо проживання відповідача не врахована, а відтак, зазначена обставина не дає право їй самостійно розпоряджатися спільною сумісною власністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що квартира набута у спільну власність шляхом приватизації нею, колишнім чоловіком та їх донькою. Після розлучення з третьою особою у квартирі не проживає. З 2013 вона виїжджала на заробітки до м. Київ. Вирішили продати квартиру і дізналися, що там проживає відповідачка. Їх згоди на вселення відповідача колишній чоловік не запитав. Через проживання відповідачки ні вона, ні дочка не можуть користуватися власністю. Боїться відпускати дочку у квартиру, оскільки останній раз коли приходила до батька на Великдень 2018 року, той забрав ключі у дитини. Вільно потрапити у квартиру не може. Третя особа користується всією квартирою, а не лише своєю часткою. ОСОБА_4 пропонував за їх частки 10000 доларів, що значно менше її вартості. До поліції не зверталася, у квартиру особисто потрапити не намагалася. З колишнім чоловіком була домовленість, що вона не претендує на аліменти, а той сплачує комунальні послуги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала. Пояснила, що її батьки перебували у шлюбі, після розлучення вона з матір`ю стала проживати у м. Київ. На Великдень 2018 року разом з подругою прийшла у гості до батька, там була відповідачка і вона навіть з нею не привіталася. У її кімнаті був хлопчик. Батько пояснив, що у нього нова родина забрав у неї ключі. На вселення нової дружини згоду не запитував. До поліції не зверталася.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. Суду пояснила, що з 2017 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який є співвласником квартири. Коли вона вселялася він не міг достукатися до позивачів, бо вони з ним не спілкувалися. Спір виник після того, як дочка пред`явила вимогу про сплату батьком коштів за частки у квартирі. Частка позивачів у квартирі не коштує стільки скільки просили. Вказувала, що перешкод позивачам не чинить у користуванні квартирою. Не заперечує щоб позивачі приїхали і вони будуть спільно проживати. Вважає, що дочка має приїздити в гості до батька та спілкуватися з ним. Коли Приходила ОСОБА_6 і чоловік їх познайомив ключі вона залишила в коридорі і сказала, що раз інша родина у батька більше не прийде. Жодних перешкод позивачам не чинить, бо вони у квартирі не проживали і не проживають тривалий час.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 пояснення щодо позову або відзиву не надав.

У судовому засіданні ОСОБА_4 позов не визнав і у його задоволенні просив відмовити. Допитаний у порядку статті 92 ЦПК України як сідок суду пояснив, що у період шлюбу з ОСОБА_5 приватизована квартира на нього та позивачів. ОСОБА_5 поїхала на заробітки до м. Москва у 2013 році, а він залишився разом з дочкою проживати у квартирі. Потім йому зателефонував адвокат і повідомив, що дружина з ним збирається розлучатися. Перед цим дружина забрала меблі і речі, які вважала за потрібне він допоміг їх перевезти до її батьків. Шлюб розірвано. Дочка поїхали проживати у м. Київ, навчалася і коли приїздила у м. Суми приходила до нього. Коли вже з`явилася у нього нова дружина прийшла у гості дочка з подругою, побачивши ОСОБА_2 не захотіла знайомитися, побачивши сина відповідачки віддала йому ключі від квартири. За ці роки до нього позивачі не зверталися, жити не намагалися. Згоду у позивачів на вселення нової дружини не запитував, оскільки їм ця квартира була не цікава і вони не спілкувалися тривалий час. Питання по квартирі виникли після того, як вони з новою дружиною у соціальній мережі розмістили спільне фото з відпочинку. Дочка сказала продавати житло і їй відшкодувати 10000 доларів за частку. Квартира у двоповерховому будинку стільки не коштує. У квартирі проживає зараз з відповідачкою та її сином.

Заяви, клопотання.

15.07.2020 та 23.07.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.

23.07.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.07.2020 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.

31.07.2020 та 27.08.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.

14.09.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшла заява про уточнення позовних вимог, додаткові пояснення та заява про виклик і допит свідків.

01.10.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про призначення відеоконференції.

19.10.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшло клопотання про призначення відеоконференції.

21.10.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшла відповідь на відзив.

11.11.2020 від представника позивачів ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.12.2020 від представника позивачів ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення відеоконференції.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.07.2020 по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.07.2020 ухвалою суду за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 підготовче судове засідання відкладено на 10.08.2020 та постановлено проведення наступного підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.

10.08.2020 за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 підготовче судове засідання відкладено на 01.10.2020.

18.09.2020 за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 постановлено проведення підготовчого судового засідання 01.10.2020 в режимі відеоконференції.

01.10.2020 за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 постановлено проведення підготовчого судового засідання 16.10.2020 в режимі відеоконференції.

16.10.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи.

20.10.2020 за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 постановлено проведення судового засідання 11.11.2020 в режимі відеоконференції.

11.11.2020 за клопотанням представника позивачів ОСОБА_9 розгляд справи відкладено на 02.12.2020 та постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02.12.2020 розгляд справи відкладено на 13.01.2021.

09.12.2020 за клопотанням представника позивачів ОСОБА_1 постановлено проведення судового засідання 13.01.2021 в режимі відеоконференції.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши сторін та їх представників, третю особу, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 - 1/3 частка та членам його сім`ї: ОСОБА_5 - 1/3 частка; ОСОБА_6 - 1/3 частка, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 22.12.2006 (а.с. 58).

З 22.07.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 22.07.2017 (а.с. 108).

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 23.05.2012 (а.с. 109).

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи Відділу реєстрації місця проживання управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради від 16.03.2020 (а.с. 29).

20.07.2020 ОСОБА_5 зверталася до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, у якому зазначила про вчинення на її думку ОСОБА_4 , а також посадовими особами Сумської районної державної адміністрації злочинів, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України. Зазначала, що в період часу з 2019 року по 2020 рік ОСОБА_4 проживав у квартирі АДРЕСА_2 . Проживаючи у квартирі, маючи злочинний умисле на заволодіння майном самовільно, усупереч установленого законом порядку та її волі, як співвласника квартири, знаючи про те, що в дійсності майно - квартира, є об`єктом спільної сумісної власності, здійснив незаконну реєстрацію місця проживання ОСОБА_11 (а.с. 136-138).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (статті 317 ЦК України).

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом установлено, що з 22.12.2006 позивачам - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та третій особі - ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і частка кожного співвласника становить 1/3.

За змістом частини 1 статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частинами 1 і 2 статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За вимогами частин 1, 2 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Аналіз змісту позову свідчить, що вимога про виселення заявлена на підставі частини 3 статті 116 ЖК України.

Частиною 3 статті 116 ЖК України визначено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Питання про виселення на підставі вищевказаної норми може ставитися лише в разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення та за відсутності згоди власника житла у будь-якій формі.

У висновку Верховного Суду України, який викладений у постанові від 22.96.2017 у справі за № 6-2010цс16, вказано, що відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Сторонами не спростовується та обставина, що відповідач ОСОБА_2 з 22.07.2017 перебуває у зареєстрованому шлюбі з співвласником квартири - ОСОБА_4 та проживає у спірному житлі без реєстрації зі згоди співвласника, членом сім`ї якого вона є.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_5 з 2015 році у квартирі не проживає, позивач ОСОБА_6 у квартирі також не проживає та останній раз була на Великдень - у квітні 2018 року.

При цьому судом установлено, що у квітні 2018 року позивач ОСОБА_6 побачивши у квартирі відповідачку ОСОБА_2 залишила ключі від квартири. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ключі були віддані на вимогу ОСОБА_4 суду не надано.

Судом установлено факт того, що у позивачів, як співвласників житла, третя особа ОСОБА_4 не запитував згоду на вселення своєї дружини - відповідачки ОСОБА_2 .

Разом з тим, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивачів щодо самоправності зайняття відповідачкою ОСОБА_2 спірної квартири, адже самі позивачі фактично надали свою згоду на проживання відповідачки, оскільки з квітня 2018 року не оскаржували її дій та ніяких заперечень з цього приводу не заявляли аж до березня 2020 року, коли звернулися з позовом до суду.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивачів про самоправне зайняття відповідачкою належної їм на праві власності площі житлового приміщення, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

На момент пред`явлення даного позову порядок користування квартирою між співвласниками не установлювався і доказів протилежного на момент ухвалення рішення суду не надано.

Судом досліджено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення адресоване ОСОБА_5 до Сумського ВП ГУНП в Сумській області від 20.07.2020 (а.с. 136 - 137). Проте у повідомленні ОСОБА_5 викладались факти щодо здійснення третьою особою ОСОБА_4 незаконної, на думку позивачів, реєстрації місця проживання ОСОБА_11 . Будь-яких обставин про порушення прав співвласників квартири відповідачкою ОСОБА_2 вказане повідомлення не містить.

Суд звертає увагу, що у остаточних позовних вимогах, що є предметом позову, вимоги про виселення малолітнього сина відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 не заявлялись.

Окрім того, суд звертає увагу, що у позовній заяві не аргументовано мету, яку переслідують позивачі, подавши позов про виселення відповідачки без надання їй іншого житлового приміщення, ні співрозмірність такого виселення відповідній меті. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції.

Позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частин 2 - 4 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановлені факти указують на те, що позивачами у порушення статей 12, 81 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 самоправно зайняла жиле приміщення, тобто вселилася до нього самовільно, а тому відсутні правові підстави для виселення відповідачки на підставі частини 3 статті 116 ЖК України.

Крім того у позовній заяві позивачі посилаються на статтю 157 ЖК України, відповідно до якої членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частина 1 статті 116 ЖК України передбачає, що якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття, робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, і у зв`язку з цим застосування до неї заходів попередження судами, поліцією, адміністративною комісією виконкому - суду позивачами не надано.

Суд не бере до уваги посилання представників позивачів на правову позицію, викладену у постанові Київського апеляційного суду від 30.01.2020 у справі № 755/11132/18, оскільки згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, вирішуючи позовні вимоги в межах заявлених вимог суд не вбачає підстав для їх задоволення з підстав заявлених у позові.

Судові витрати.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачі сплатили 1681,60 грн. судового збору, які просили стягнути з відповідача на їх користь (а.с. 1).

За приписами частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на положення частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судовий збір покладаються на позивачів.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , без надання іншого житлового приміщення - залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , без надання іншого житлового приміщення - залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. покласти на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1 - ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Позивач 2 - ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Третя особа - ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складений 15 січня 2021 року.

Суддя М.М. Косолап