Справа № 466/5732/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Донченка Ю.В.

секретаря судового засідання Бішко Б.М., Пилипців О.-І.І.

Справа № 466/5732/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації ЛМР, комунального закладу Львівської обласної Ради «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки», 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про повернення дитини в сім`ю,-

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Сибаль О.Б. , представника відповідача Брикса Р.З.

встановив:

30.07.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківської районної адміністрації ЛМР, комунального закладу Львівської обласної Ради «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки», 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про повернення дитини в сім`ю, в якому просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської Ради та комунальний заклад Львівської обласної Ради «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушення психіки» повернути малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її батькові - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог із врахуванням поданої позовної заяви від 30.07.2020 року позивач покликається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, як вказав позивач, оскільки на момент народження дитини він не перебував у шлюбі із її матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , факт його батьківства був встановлений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року.

Як зазначив позивач, згідно рішення Шевченківської районної адміністрації ЛМР від 2019 р. (точна дата позивачу невідома) дитину відібрано у її матері, ОСОБА_2 , та поміщено у КЗ ЛОР «Будинок дитини № 1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки», де вона перебуває до сьогодні.

Разом з тим 25.05.2020 року позивач звернувся до Шевченківської районної адміністрації ЛМР із заявою про повернення йому доньки, однак йому було відмовлено. Враховуючи вищенаведене, позивач змушений звернутися до суду, просить позові вимоги задоволити.

Ухвалою судді від 04 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

10 вересня 2020 року відповідачем в особі голови Шевченківської районної адміністрації Н.Банах подано відзив на позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з тим, що перебування малолітньої на вихованні матері потенційно несе певну загрозу та загалом не відповідає її інтересам. Вважає, що повернення дитини батькам на виховання - це фактично піддавання дитини певним випробуванням та експерименту з її життям і здоров`ям. Також вкаазує, що станом на вересень 2020 року позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би доводив виконання ним обов`язку утримання дитини . Також не надано доказів, факту участі у вихованні дитини за період відколи позивач юридично став батьком.

29.09.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що він ніколи не притягався до відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків, щодо нього не вирішується питання про позбавлення його батьківських прав, дитина в нього не відбиралася, тому він має право особисто здійснювати виховання своєї доньки, а дитина повинна проживати разом з ним. Також вважає, що відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на проживаня в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків», тому одноразове необережне спричинення шкоди дитині не може виступати достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, відповідно просить позовні вимоги задоволити.

19.10.2020 року відповідачем в особі директора комунального закладу ЛОР «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки » Г.П.Качановської подано відзив, в якому зазначено, що підставою для влаштування дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у заклад було розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 01.04.2019 р. №497 «По негайне відібрання та влаштування в КЗ ЛОР «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки малолітньої ОСОБА_4 » а також заява матері ОСОБА_2 від 04.07.2019 року про влаштування дитини у заклад на невизначений термін у зв`язку з складними життєвим обставинами. Також вказано, що за час перебуваня у закладі дитину відвідувала тільки мати, позивач з часу набуття ним батьківства дитину не відвідував, тільки один раз цікавився станом її здоров`я в телефонному режимі, матеріальна допомога від батьків на утримання дитини не поступала, дитина перебуває на повному державому забезпеченні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сибаль О.Б. у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, покликаючись на підстави та мотиви викладені в позовній заяві. Разом з тим вказали, що з 19.11.2019 року батько дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , уклав шлюб із її матір`ю, ОСОБА_2 , після чого остання взяла прізвище « ОСОБА_2 », та вони проживають однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що він є офіційно працевлаштованим - працює на посаді слюсаря гуртожитку № 1 в Українській академії друкарства, що підтверджується відповідною довідкою, також має визначене місце проживання. Крім того пояснив, що працівники Шевченківської районної адміністрації відвідали адресу проживання позивача та встановили, що умови проживання задовільні, в кімнаті наявні ліжко, шафа для зберігання речей, холодильник, стіл, дитяче ліжечко у складеному вигляді, наявні дитячі речі. Також вказав, що він ніколи не притягався до відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків, щодо нього не вирішувалося питання про позбавлення його батьківських прав, дитина у нього не відбиралася. Тому позивач та його представник вважають, що батько дитини має право здійснювати виховання своєї доньки, дитина повинна проживати із ним, підстав не повертати дитину позивачеві немає

Представник відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Брикса Р.З. в судовому засіданні заперечив проти позову, обгрунтовуючи свою позицію у відзиві на позов про недоцільність повернення дитини батькові, скерований на адресу суду.

Представник відповідача КЗ ЛОР «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, направивши на адресу суду заяву, в якій просила задовольнити позовні вимоги та розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першоїстатті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

На підставі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Статтею 14 цього Закону України передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Згідно ст. 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб`єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності.

У разі якщо у зв`язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім`я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, зобов`язані в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається з матеріалів справи, на момент народження дитини він не перебував у шлюбі із її матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , факт його батьківства був встановлений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 року (а.с.4).

Згідно розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №497 від 01.07.2019 року «Про негайне відібрання та влаштування у КЗ ЛОР «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки» малолітньої ОСОБА_4 - дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрано від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та влаштовано в КЗ ЛОР «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки» (а.с.46).

Також в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова (суддя Баєва О.І.) перебуває справа №466/5510/19 про відібрання дитини та позбавлення її батьківських прав.

З матеріалів справи також вбачається, що підставою для відібрання дитини у матері ОСОБА_4 стало неналежне виконання її батьківських обов`язків відносно дитини. Даний факт підтверджується тим, що за місцем проживання відповідача, а саме у гуртожитку №1 Львівської академії друкарства стався конфлікт між мешканцями кімнати № НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , внаслідок якого постраждала малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час конфлікту дитині були нанесені травми, на підставі чого Шевченківська районна адміністрація, як виконавчий орган ЛМР, виконуючи обов`язки Органу опіки та піклування з повноваженнями щодо захисту прав та законних інтересів дитини, звернулися до Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області з заявою про внесення відомостей в єдиний реєстр досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 та/або ст.128 КК України, за фактом нанесення дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тілесних ушкоджень (а.с.35).

З результатами проведеної роботи відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району встановлено, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17.10.2007 року (справа №2-674/7) ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав щодо чотирьох дітей, а згідно рішення цього ж суду (справа №433/2023/13) із неї стягнуто аліменти на утримання цих дітей.

Судом встановлено, що не відпали причини, що перешкоджали належному виконанню позивачем та його дружиною батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини та батьки не створили належні умови для її проживання та виховання, та не надали на підтвердження цього відповідні докази, а навпаки, у них спостерігались ознаки ведення негативного способу життя та зловживання алкоголем.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 17.04.2019 року №08/19, сім`ю ОСОБА_2 взято під соціальний супровід відділу соціальної роботи Шевченківського району та забезпечення отримання сім`єю комплексного надання необхідних соціальних послуг та контролю за умовами утримання та виховання дітей (а.с.37 - зворот, 38-40).

Крім того як вбачається з протоколу позачергового засідання комісії з питань захисту прав дитини від 01.07.2019 року №12/19 встановлено наступне: Лікуючий лікар КНП «Міської дитячої клінічної лікарні м.Львова» ОСОБА_10 , який прибув на запрошення комісії, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що дитина поступила в лікарню у важкому стані, їй діагностували закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, множинні переломи кісток черепа, субапоневротичну гематому справа. Даний діагноз змогли встановити після госпіталізації дитини на другий день на вимогу відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району, оскільки мати дитини перед тим відмовилась від госпіталізації та повного огляду дитини, що в свою чергу могло б спричинити тяжкі наслідки та смерть малолітньої дитини. Також лікав зазначив, що дитина недогодована, що підтверджується медичною історією дитини, та на його думку, за такі дії мати дитини повинна нести кримінальну відповідальність. При первинному обстеженні малолітньої дитини у ЛМДКЛ м.Львова діагностовано закриту черепно-мозкову травму, підозра на струс головного мозку. В госпіталізації мама- ОСОБА_2 відмовилася.

З метою з`ясування обставин справи та обстеження умов проживання дитини працівниками відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району разом з працівниками відділу соціальної роботи Шевченківського району було здійснено візит в сімю. В помешканні перебувала мама з дитиною та її співмещканець ОСОБА_1 . Як було з`ясовано, мама вела себе агресивно та періодично вчиняла бійки зі співмешканцем в присутності дитини. Вмотивованих пояснень стосовно події, яка мала місце 13.06.2019 року ОСОБА_2 не надала. На момент відвідування працівниками відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району було виявлено, що у дитини деформована голова, також наявний синець на ній. Окрім того дитина неодноразово блювала. Дана інформація зафіксована в акті оцінки рівня безпеки дитини. Враховуючи дані обставини працівниками відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району викликано швидку медичну допомогу та маму з дитиною госпіталізовано повторно до МДКЛ м.Львова. Згідно листа КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м.Львова » від 20.06.2019 року №736 дитині діагностовано закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеня, субдуральний крововилив над лівою півкулею головного мозку, множинні переломи кісток черепа, субапоневротична гематома справа.

Крім того, Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області також встановлено, що 13.06.2019 року близько 00:00 год. ОСОБА_1 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 вживали за адресою їх проживання спиртні напої, на грунті ревнощів між ними виник конфлікт, в ході якого гр. ОСОБА_2 кинула шваброю в ОСОБА_1 . Оскільки в цей момент в нього на руках знаходилась дитина- ОСОБА_4 , швабра попала дитині в голову. Мама дитини від будь яких пояснень відмовилася.Громадянку ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 17.10.2007 року ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Окрім того, за інформацією Шевченківського відділу соціальної роботи ЛМЦСССДМ ОСОБА_2 маючи проблемну вагітність відмовилась від госпіталізації в стаціонар з діагнозом «пневмонія». З квітня 2019 року вона перебуває на обліку у відділі соціальної роботи Шевченківського району з причин ризику соціального сирітства та позбавлення батьківських прав відносно чотирьох старших дітей.

Також Шевченківським відділом соціальної роботи встановлено, що після згаданого конфлікту дитина була облита брудною водо, дуже сильно плакала, на голові в неї виявлено червону пляму. Дані обставини свідчать про те, що мати дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 самоусунулась від виконання обов`язків, покладениїх на неї чинним законодавством України.

Позивачем не надано відповідного висновку про доцільність повернення малолітньої дитини батькові ОСОБА_1 . Так як вбачається зі слів представника відповідача позивач для прийняття такого висновку не подав відповідних доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

З викладеного судом встановлено, що батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після відібрання дитини не змінили своє ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, тривалий час не цікавились станом здоров`я дитини, в закладі, де перебуває дитина, а саме в КЗ ЛОР «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки» не відвідували її, тільки телефонували.

Суд враховує, що батько ОСОБА_1 виявив бажання повернути свою малолітню дитину та проживати з нею, подавши дану позовну заяву до суду, але не надав жодних доказів на підтвердження цього та не вчинив жодних реальних дій для настання позитивних наслідків.

Положеннямист.150 СК України встановлені обов`язки батьків по відношенню до своїх дітей. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ст. 151 СК України).

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст. 152 СК України).

Відповідно до положеньст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже є законодавчо обумовленими як права дитини на проживання разом з батьками, так і права батьків виховувати дитину особисто, тому будь-яке обмеження цих прав є недопустимим.

У принципі 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не може, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 163 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Суд може відмовити у поверненні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

При розгляді справи судом встановлені обставини, які можуть бути підставою для висновку про те, що проживання дитини з позивачем та його дружиною створюватиме реальну небезпеку для їх життя та здоров`я або суперечитиме її інтересам, а тому суд, враховуючи наведені обставини та аналізуючи здобуті докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації ЛМР, Комунального закладу Львівської обласної ради «Будинок дитини № 1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки», 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про повернення дитини в сім`ю - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2;

Відповідач1: Шевченківська районна андміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04056115, місце знаходження: 79058, м. Львів, вул.Липинського, 11;

Відповідач 2: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Будинок дитини № 1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки», ЄДРПОУ: 01984369, місце знаходження: 79012, м.Львів, вул.Комарниця, 2а ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2020 року.

Суддя Ю. В. Донченко