-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 428/3380/20
РІШЕННЯ
іменем України
14 січня 2021 року м. Сватове
Сватівський районний суд Луганської області
У складі головуючого судді Половинки В.О.
за участі секретаря судового засідання Концур А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу у судовій справі №428/3380/20
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що 26 січня 2017 року відповідач взяв у борг у позивача грошові кошти в розмірі 70000,00 доларів США, про що відповідачем власноручно була написана розписка, в якій зазначено, що він зобов`язується повернути борг до 01.01.2018. Згодом, за усною домовленістю між позивачем та відповідачем суму боргу було зменшено до 60000 доларів США. В період з 26.01.2017 по день подання позовної заяви, відповідачем були повернуті позивачу кошти в розмірі 148324,00 грн. На дату 01.01.2018 відповідач в повному обсязі борг не повернув.
Представник позивача адвокат Бездоля О.В. надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного рішення.
Враховуючи повторну неявку у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений продату, час і місце судовогозасідання; відповідач не з`явивсяв судове засідання безповажних причин та неповідомив причини неявки; відповідач не подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи, та з метою дотримання встановлених законодавством строків розгляду судом справи, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положеннямч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 26 січня 2017 року відповідач взяв у борг у позивача грошові кошти в розмірі 70000,00 доларів США, про що відповідачем власноручно була написана розписка. В розписці зазначено, що відповідач зобов`язується повернути борг до 01.01.2018 (а.с. 4).
Позивач підтвердив, що за усною домовленістю між ним та відповідачем сума боргу була зменшена до 60000 доларів США.
В період з 26.01.2017 по день подання позовної заяви, відповідачем були повернуті позивачу кошти в розмірі 148324,00 грн. (а.с. 5-9).
На дату 01.01.2018 відповідач в повному обсязі борг не повернув.
Станом на день звернення з позовом офіційний курс НБУ за один долар США складав 27,0815 грн. Отже 60000 доларів США станом на 22.04.2020 складає 1624890,00 грн.
Оскільки відповідачем було сплачено позивачу 148324,00 грн., то сума боргу складає 1476566,00 грн.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Суд виходить з того, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.
З наявної в матеріалах справи розписки від 26.01.2017 вбачається, що відповідач зобов`язався повернути борг позивачу протягом визначеного в розписці строку, а саме до 01.01.2018.
Судом враховується, що вищезазначена розписка містить в собі відомості щодо строку погашення боргу, скріплена підписом відповідача ОСОБА_2 .
Отже, вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов`язання щодо повернення боргу у визначений строк.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
У частині ч.1ст.527 ЦК України сформульоване загальне правило, відповідно до якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-
постановив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти за договором позики від 26.11.2017 в розмірі 1476566,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачені судові витрати в розмірі 10510,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: В.О. Половинка
скопійовано
-
скопійовано
-
