241/427/20

2/241/55/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

05.01.2021 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

за участю секретаря Небиліченко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Законний представник позивача ОСОБА_1 , що діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, в якому просить усунути перешкоди у користуванні малолітньою ОСОБА_3 житлом, в якому вона зареєстрована, шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 передати їй в особі її матері ОСОБА_1 екземпляр ключів від житлового будинку АДРЕСА_1 , вселити малолітню ОСОБА_3 до вказаного житлового будинку та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні малолітньою ОСОБА_3 даним житлом, мотивована наступним.

Неповнолітня ОСОБА_3 з народження зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований також і єдиний власник будинку - дідусь позивача ОСОБА_2 . Позивач проживала за вказаною адресою разом із своїм батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька, позивач разом із матір`ю вимушена була виїхати з будинку, через те, що між ними виникли неприязні стосунки - відповідач не давав спокійно мешкати із ним, постійно чинив конфлікти, які іноді потребували виклику поліції. Ці обставини були встановлені у судових рішеннях: рішенні Першотравневого районного суду Донецької області від 27.05.2019 року та постанові Донецького апеляційного суду від 24.07.2019 року. У вказаних судових рішеннях також встановлено, що законний представник ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 18,2 кв.м., житловою 12,65 кв.м., де вона і зареєстрована, проте зареєструвати там ще і дитину можливості не має, через малу площу квартири. Таким чином, оскільки малолітній позивач не має можливості користуватися спірним житлом, де вона зареєстрована, а іншого житла, окрім цього, не має, тому для захисту її прав був поданий даний позов.

В судовому засіданні законний представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та підтвердив, що дійсно між ними існують неприязні стосунки, він не визнає малолітню своєю онукою, а від так і їх із ОСОБА_1 - членами своєї родини, у зв`язку із цим не пускає до будинку.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Ухвалою суду від 25.03.2020 було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 30.09.2020 підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.12.2020 до участі у справі у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації Донецької області.

Суд, заслухавши пояснення законного представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 , яка є неповнолітньою дитиною, і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 780 (а.с.8) та довідки №179 від 19.02.2020 виданої виконавчим комітетом Покровської сільської ради Манушського району Донецької області (а.с.14).

Батько позивача ОСОБА_4 помер відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Виконкомом Іллічівської сільської ради Першотравневого району Донецької області, актовий запис № 35 (а.с.12). Відповідач по справі є дідусем позивача, що вбачається зі свідоцтва про народження її батька ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , видного Іллічівською сільською радою Першотравневого району Донецької області, актовий запис № 10 (а.с.13).

Власником житлового будинку АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 , та у вказаному житловому будинку зареєстрований власник та малолітня ОСОБА_3 , що встановлено з рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 27.05.2019 року (а.с.15-16).

Як вбачається з акту обстеження домоволодіння від 06.03.2020 складеного депутатом Покровської сільської ради та довідки №246 від 10.03.2020 виданої виконавчим комітетом Покровської сільської ради Манушського району Донецької області, у будинку АДРЕСА_1 малолітня ОСОБА_3 та її матір ОСОБА_1 не проживають у зв`язку із забороною ОСОБА_2 (а.с.25-26).

ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 18,2 кв.м., житловою 12,65 кв.м., де вона і зареєстрована, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта №202943855 від 04.03.2020 (а.с.23-24).

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 27.05.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено (а.с.15-16).

Дане рішення було переглянуто Донецьким апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та постановою від 24.07.2019 залишено без змін (а.с.17-22).

Слід зауважити, що вказаними рішеннями підтверджено право малолітньої дитини ОСОБА_3 на користування спірним житлом та те, що малолітня є членом сім`ї ОСОБА_2 , а тому ці обставини вважаються встановленими.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що позивач заявила вимогу саме про вселення малолітньої ОСОБА_3 до спірного будинку, без пред`явлення вимоги про її вселення, як колишнього члена сім`ї власника житла.

Декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, закріплено принцип, згідно з яким дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю (принцип 6).

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

Частиною другою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 - мати ОСОБА_3 , не зареєстрована та не проживає за адресою спірного будинку. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер.

Відтак місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , в силу вимог частини четвертої статті 29 ЦК України, враховуючи відсутність батька, є місце проживання її матері ОСОБА_1 .

Суд вважає, що проживання малолітньої дитини, в даному випадку окремо від матері, є неможливим як в силу закону, так й враховуючи вік дитини, а вселення малолітньої дитини у житло, в якому не проживають її батьки, не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

При цьому суд враховує ту обставину, що ОСОБА_3 , досягнувши 14-річного віку зможе самостійно обрати собі місце проживання, в тому числі за місцем реєстрації свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд зауважує, що наявне у неповнолітньої ОСОБА_3 право користування спірним житлом повинно бути захищено та ніяким чином не обмежено, однак з урахуванням вимог законодавства щодо непорушності права власності і здійснення права користування чужим майном (сервітутом) та бути реалізовано в інший правомірний спосіб - шляхом вселення до житла разом з одним із батьків.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки вони будуть суперечити інтересам дитини.

При розгляді даної справи судом враховано правовий висновок Верховного суду у постанові від 02.11.2020 року у справі № 161/7043/18.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 29, 317, 319, 383 ЦК України, ст.ст. 19, 160 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 14.01.2021.

Суддя С.В. Чудопалова