Р І Ш Е Н Н Я№ 127/21543/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

11 січня 2021 р.м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,

секретар - Подоляк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 08.06.2005 р.

При укладенні даного договору сторони керувались положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України про договір приєднання.

Відповідач була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджено її підписом та отриманням документів у письмовому виді.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок відповідачу та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8200, 00 грн.

Визначення та зміну кредитного ліміту передбачено п.п. 3.2, 3.3 договору Відповідно до цих пунктів відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою банку.

ОСОБА_1 використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасила борг, тому станом на 09.09.2020 року заборгованість відповідача перед банком становить 10763, 55 грн. Дана сума складається з: 9675, 71 грн. - заборгованості за тілом кредиту (в тому числі 9675, 71 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту); 1087, 84 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

На підставі ст.ст. 526, 629, 1050, 1054 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.06.2005 р. станом на 09.09.2020 року в сумі 10763, 55 грн. та судові витрати.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав клопотання, в якому розгляд справи просив проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи зазначене вище та положення ч.4. ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 08.06.2005 ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 17).

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_1 видано кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до січня 2015 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до травня 2015 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до жовтня 2016 року, № НОМЕР_4 з терміном дії до листопада 2016 року; № НОМЕР_5 з терміном дії до липня 2017 року, № НОМЕР_6 з терміном дії до червня 2018 року; № НОМЕР_7 з терміном дії до черня 2018 року, № НОМЕР_8 з терміном дії до жовтня 2018 року; № НОМЕР_9 з терміном дії до березня 2021 року, № НОМЕР_10 з терміном дії до вересня 2021 року; № НОМЕР_11 з терміном дії до січня 2022 року, № НОМЕР_12 з терміном дії до березня 2022 року, № НОМЕР_13 з терміном дії до листопада 2022 року, № НОМЕР_14 з терміном дії до лиспня 2023 року. (а.с. 15)

Отримання відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до зазначеної вище заяви від позивача грошових коштів підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 08.06.2005 по 01.08.2020 (а.с. 37-46)

Станом на 14.09.2020 р. заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, яка виникла у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору №б/н від 08.06.2005 становить 10763, 55 грн., з яких: 9675, 71 грн. - заборгованості за тілом кредиту (в тому числі 9675, 71 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту); 1087, 84 - грн. заборгованості за простроченими відсотками, згідно ст.625 ЦК України. (а.с. 4-14).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 зазначеного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як убачається із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника від 08.06.2005 в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, типу картки, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки по ст.625 ЦК України які, як вказує позивач, встановлені за домовленістю сторін у процентах (86,4% та 84%) від простроченої суми заборгованості.

Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.06.2005 посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків, відсотків відповідно до ст.625 ЦК України чи відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків в розмірі 1087,84 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення тіла кредиту, то як слідує з розрахунку тіло кредиту становить 9675,71 грн. (позивач зазначає його як прострочене тіло). Однак, з наданого розрахунку заборгованості слідує, що за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту. За даними розрахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 18509,92 грн., відповідно і тіло кредиту збільшилося на цю суму (18509,92 грн загальна сума відсотків погашена за рахунок тіла кредиту (четверта колонка розрахунку). Зважаючи, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді розміру відсотків, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту в розмірі 18509,92 грн. не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом.

Відповідно тіло кредиту відповідачем погашене.

З огляду на викладене вище, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп., залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись 526, 551, 610, 611, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задовленні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: