Справа № 136/1599/20

провадження № 2-о/136/62/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк Олександр Павлович про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до суду з вищевказаною заявою з вимогою встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Плисків, Погребищенського р-ну, Вінницької обл., громадянин Росії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Митіщі, Московської обл., Росія, був податковим резидентом України з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник обґрунтовує свою заяву наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

Заявник перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 11.02.1998. ОСОБА_2 , під час відвідування родичів, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у м. Митіщі, Московської обл., Росія. Відповідно до спадкової справи № 538/2010, після смерті ОСОБА_2 вона, як дружина спадкодавця, скористалась своїм правом на спадкування майна. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, що складається із нерухомого майна, а саме: житлового будинку з прибудовами та господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0.18 га, на яких вони розташовані, заявник звернулась до державного нотаріуса Кицюка О.П., який повідомив, що оскільки ОСОБА_2 за життя був громадянином Росії, тобто нерезидентом України, а тому, з метою оформлення права на спадщину, їй необхідно сплатити податок у розмірі 18% від загальної вартості спадкового майна. Однак ОСОБА_2 за життя був резидентом України. На підтвердження вказаних обставин заявником подано суду: копії свідоцтва про одруження; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи № 538/2010; витягу з домової книги на житловий будинок; довідки органу місцевого самоврядування та посвідки на постійне місце проживання.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даною заявою.

Ухвалою суду від 03.11.2020 призначено розгляд справи за правилами окремого провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено заінтересованій особі строк для подання відзиву на заяву.

Заінтересованою особою у визначений судом строк відзиву на заяву не подано.

У судове засідання заявник не з`явилась, однак у своїй заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала та просила її задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явився.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

Заявник перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 11.02.1998, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 7). ОСОБА_2 , під час відвідування родичів, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у м. Митіщі, Московської обл., Росія, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8). Відповідно до спадкової справи № 538/2010, після смерті ОСОБА_2 заявник, як дружина спадкодавця, скористалась своїм правом на спадкування майна. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, що складається із нерухомого майна, а саме: житлового будинку з прибудовами та господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 . та земельної ділянки, площею 0.18 га, на яких вони розташовані. Заявник звернулась до державного нотаріуса Кицюка О.П., який повідомив, що оскільки ОСОБА_2 за життя був громадянином Росії, тобто нерезидентом України, а тому, з метою оформлення права на спадщину, їй необхідно сплатити податок у розмірі 18% від загальної вартості спадкового майна. Однак ОСОБА_2 за життя був резидентом України. Так, ОСОБА_2 мав місце постійного проживання в Україні, що підтверджується Тимчасовою посвідкою на місце проживання виданою 18.01.2005 року - безстроково (а.с. 15). У даній посвідці міститься відмітка про те, що ОСОБА_2 у 2002 році приїхав в Україну з Росії, а також відмітки про зареєстровані місця проживання ОСОБА_2 з дати приїзду в Україну 2002 року (а.с. 16). Також, на підтвердження наявності місця постійного проживання на території України та тісних економічних зв`язків, у домовій книзі на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , міститься відмітка, що вказаний будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування і в ньому він був прописаний з 2007 року. При цьому, попереднє місце проживання ОСОБА_2 з 2002 року було по АДРЕСА_2 . (а.с. 10-13). Крім того, Липовецькою міською радою Вінницької області 28.01.2020 заявнику було видано довідку про те, що померлий ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . (а.с. 14). В той же час, підтвердженням тісних соціальних зв`язків ОСОБА_2 в України, є шлюб укладений між ним та заявником.

Суд, з огляду на встановлені обставини, вирішуючи питання про встановлення факту, що має юридичне значення, виходить з наступних норм права та мотивів їх застосування.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Як вбачається з п.п. а, п. 174.2.1 ст. 174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Згідно пп. 174.2.3 п. 174.2. ст. 174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента та для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

В силу вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПК України, з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом України.

Згідно з пп. в) пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків», (яка підписана 08.02.1995, ратифікована Україною 06.10.1995, дата набрання чинності для України - 03.08.1999), визначено, що при застосуванні цієї Угоди вираз "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації або іншої аналогічної ознаки. Цей вираз разом з тим не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, лише якщо ця особа одержує доходи із джерел в цій Державі або у відношенні майна, що міститься в ній. Згідно п. 2 цієї статті, якщо відповідно до положень п. 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається таким чином:

а) вона є резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має більш тісні особисті і економічні зв`язки (центр життєвих інтересів);

б) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;

в) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, громадянином якої вона є;

г) якщо кожна з Договірних Держав вважає її своїм громадянином або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання оподаткування такої особи за взаємною згодою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Плисків, Погребищенського р-ну, Вінницької обл., громадянин Росії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Митіщі, Московської обл. Росія, був податковим резидентом України з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 258-259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), заінтересована особа Державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк Олександр Павлович (місцезнаходження: вул. В. Липківського, буд. 57, м. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл.) про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Плисків, Погребищенського р-ну, Вінницької обл., громадянин Росії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Митіщі, Московської обл. Росія, був податковим резидентом України з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко