Справа № 203/3133/20

2/0203/135/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , адвоката Бур?янського Андрія Вікторовича про визнання недійсним договору про надання правової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що 27.02.2019 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. 04.03.2019 року ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська було відкрито провадження у справі №204/1506/19. 24.05.2019 року адвокатом Бур?янським А.В. до справи було долученого договір про надання правової допомоги №25/02 від 25.02.2019 року, укладений між ним та ОСОБА_3 . На підставі вказаного договору адвокат Бур?янський А.В. представляв інтереси ОСОБА_3 у справі №204/1506/19. Відповідно до пункту 1 розділу 7 договору №25/02 від 25.02.2019 року передбачено, що останній укладений на строк до 31.12.2020 року та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. В пункті 2 розділу 9 договору визначено, що даний договір складений в трьох оригінальних примірниках, підписаних представниками сторін на кожному аркуші, по одному для кожної із сторін і один екземпляр для суду. Тобто, згідно умов договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами на кожному аркуші. Договір №25/02 від 25.02.2019 року складається з трьох аркушів, але підписи сторін є тільки на третьому аркуші договору. Тобто, станом на сьогодні договір не набрав чинності, оскільки не був підписаний обома сторонами на кожному аркуші. ОСОБА_3 постійно проживає в Криму та від останнього позивачці достовірно відомо, що 25.02.2019 року він знаходився в Криму, а тому ніяким чином не міг на цю дату підписати договір. Таким чином, відсутність підписів ОСОБА_3 на всіх аркушах договору, а також його відсутність на підконтрольній території України на дату начебто підписання договору, свідчать про відсутність його волевиявлення на вчинення цього правочину, фальсифікацію договору. Посилаючись на вказані обставини та положення ст.ст.203,215 ЦК України, позивачка просила визнати недійсним договір №25/02 від 25.02.2019 року.

Ухвалою від 24.09.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_3 за неодноразовими викликами до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач Бур?янський А.В. в призначені по справі судові засідання не з?явився, в наданій заяві просив здійснювати судовий розгляд за його відсутності. Також надав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилався на те, що доводи позивачки про набуття договором чинності з моменту його підписання обома сторонами на кожному аркуші є хибними, не підтвердженими належними та допустимими доказами. Пункт 2 розділу 9 договору не ставить у залежність підписання кожної зі сторінок договору для набрання ним чинності і не передбачає обов`язковості підписання саме сторонами всіх сторінок договору, а тільки представниками сторін. Договір №25/02 від 25.02.2019 року підписано як з боку Адвокатського бюро «Бур?янський і партнери» в особі керуючого бюро адвоката Бур?янського А.В., так і збоку ОСОБА_3 . Факт волевиявлення ОСОБА_3 щодо отримання правової допомоги підтверджується як цим договором, так і нотаріально посвідченою довіреністю від 11.10.2019 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та явка відповідачів обов`язковою судом не визнавалась, їх повторну неявку та подану відповідачем Бур?янським А.В. заяву про розгляд справи за його відсутності, суд, з урахуванням положень ст.ст.211,223 ЦПК України, визнав за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі - Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 вказаного вище Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Відповідно до ст.ст.16,203,215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року в справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.02.2019 року між Адвокатським бюро «Бур?янський і партнери» в особі керуючого бюро адвоката Бур?янського А.В., з однієї сторони та ОСОБА_3 , було укладено договір №25/02 про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно умов п.2.1 вказаного договору адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання з надання правової допомоги у цивільній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за яким було перереєстровано право власності з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 .

04.03.2019 року ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська було відкрито провадження у цивільній справі №204/1506/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., про визнання договору недійсним.

Як зазначила позивачка, в рамках вказаної цивільної справи для вступу до участі у справі та представництво інтересів позивача ОСОБА_3 адвокатом Бур?янським А.В. було надано зазначений вище договір №25/02 про надання правової (правничої) допомоги від 25.02.2019 року.

Посилаючись на те, що відсутність підписів ОСОБА_3 на всіх аркушах договору, як це передбачено пунктом 2 розділу 9 останнього, а також його відсутність на підконтрольній території України на дату начебто підписання договору, свідчать про відсутність його волевиявлення на вчинення цього правочину, фальсифікацію договору, позивачка на підставі ст.ст.203,215 ЦК України просила визнати недійсним договір №25/02 від 25.02.2019 року.

В пункті 1 розділу 7 договору визначено, що останній укладений на строк до 31.12.2020 року та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Згідно пункту 2 розділу 9 договору, даний договір складений в трьох оригінальних примірниках, підписаних представниками сторін на кожному аркуші, по одному для кожної із сторін і один екземпляр для суду.

Перевіряючи доводи позовної заяви, суд враховує, що у розділі 10 договору №25/02 від 25.02.2019 року міститься підпис від імені ОСОБА_3 , як сторони договору.

Посилаючись на те, що на дату укладання вказаного договору ОСОБА_3 перебував на непідконтрольній території України, в АР Крим, та не міг підписати договір, позивачка у відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України відповідних належних та допустимих доказів суду не представила, як і доказів тому, що підпис у договір від імені ОСОБА_3 не належить останньому.

Відсутність підпису сторін на першій та другій сторінці договору, як це передбачено умовами п.2 розділу 9 договору, не свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на його укладання та не є передбаченою ст.ст.203,215 ЦК України для визнання договору недійсним.

Таким чином, доводи позивачки щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладання договору є припущеннями та належними і допустимими доказами не підтверджені.

Також суд враховує, що позивачка не є стороною укладеного договору та в зв`язку із його укладенням будь-які її права та законні інтереси порушено не було.

Надання цього договору в рамках цивільної справи №204/1506/19 на підтвердження представництва інтересів позивача ОСОБА_3 , по якій ОСОБА_1 залучена в якості відповідача, є діями щодо виконання договору про надання правової допомоги та не свідчать про порушення прав ОСОБА_1 на момент його укладення.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачкою не доведено факту порушення її прав внаслідок укладання оспорюваного договору, а також не доведено належними та допустимими доказами наведених в позові підстав для визнання договору недійсним відповідно до ст.ст.203,215 ЦПК України, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

В зв`язку із відмовою в задоволенні позову, понесені позивачкою по справі судові витрати слід покласти на останню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.16,203,207,215,901 ЦК України, ст.ст.1,26,27, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , адвоката Бур?янського Андрія Вікторовича про визнання недійсним договору про надання правової допомоги - відмовити.

Понесені позивачкою по справі судові витрати покласти на останню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 січня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак