ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р. Справа № 911/2585/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Райдужний-3»

про стягнення 207107,13 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (далі позивач, ТОВ «Трейдом-Сервіс») з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Райдужний-3» (далі відповідач, ОСББ «Райдужний-3») про стягнення 207107,13 грн, з яких: 155849,93 грн основного боргу, 18103,56 грн інфляційних втрат, 10519,48 грн 3% річних та 22634,16 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання теплової енергії від 01.11.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Ухвалою суду від 20.10.2020 відмовлено ОСББ «Райдужний-3» у задоволенні заяви від 12.10.2020 проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію суду 26.10.2020 від ОСББ «Райдужний-3» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивуючи свої заперечення, відповідач посилається на такі обставини, зокрема:

- позивачем не дотримано обов`язку досудового врегулювання спору; позовна заява не містить посилань на досудове врегулювання спору та не містить доказів такого звернення, з огляду на що має бути залишена без руху;

- позивачем долучено до позовної заяви копії документів (додатків), які не засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовна заява має бути залишена без руху;

- позивачем не надано первинних документів на підтвердження виникнення у відповідача заборгованості; позивач надав виписку по іншому рахунку, відмінному від погодженого сторонами в договорі, що не може бути підтверджуючим доказом виникнення заборгованості;

- порушення обліку поставки теплової енергії позивачем, неправомірність нарахування вартості наданих послуг і виникнення заборгованості; позивачем не враховано виявлені ОСББ «Райдужний-3» розбіжності між показниками обліку встановлених відповідачем в будинку (фактичних наданих послуг) та показниками, вказаними позивачем в актах, про що відповідачем складались відповідні протоколи розбіжностей до актів;

- сторонами у договорі було встановлено строк сплати (виконання зобов`язання) через визначену вказівку на подію вручення позивачем відповідачеві рахунку-фактури та акта приймання-передачі, після такого вручення починає діяти термін, встановлений п. 6.7. договору для оплати отриманих послуг; позивачем не наведено обґрунтувань, що така подія настала, тобто чи було вручено відповідачеві рахунок-фактуру та акт приймання-передачі і дату такого вручення;

- розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені здійснений позивачем є безпідставним та неправомірним оскільки не відповідає умовам укладеного між сторонами договору і вимогам чинного законодавства України.

Через канцелярію суду 29.10.2020 ТОВ «Трейдом-Сервіс» подано клопотання про залучення документів матеріалів справи. Так, позивач просить суд залучити до матеріалів справи, копії чотирьох актів, складених в рамках договору про постачання теплової енергії від 01.11.2016, у зв`язку з отриманням вказаних документів з архіву ТОВ «Трейдом-Сервіс».

Через канцелярію суду 05.11.2020 ТОВ «Трейдом-Сервіс» подано відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє наведені відповідачем заперечення проти позову. Так, на думку позивача, відповідачем не надано суду доказів, якими було б спростовано аргументи позивача стосовно наявності документально підтвердженої заборгованості. Також, як зауважує позивач, відповідачем не надано контррозрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих позивачем за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію.

Крім того позивач вважає, що подані відповідачем до відзиву протоколи розбіжностей до актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) є неналежними та недопустимими, недостовірними і невірогідними доказами в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані документи не передбачені договором та складені лише представниками відповідача, без підпису уповноваженої особи з боку позивача.

Також позивач звертає увагу на те, що доводи щодо залишення позовної заяви без руху не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії документів і поданих доказів, крім того, за твердженнями позивача, вжиття заходів досудового врегулювання спору між сторонами у цій справі не є обов`язковим відповідно до закону, про що було зазначено позивачем у позовній заяві.

Через канцелярію суду 20.11.2020 від ОСББ «Райдужний-3» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наполягає на залишенні судом позовної заяви ТОВ «Трейдом-Сервіс» без руху та відмові в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того відповідач звертає увагу на те, що ТОВ «Трейдом-Сервіс» є єдиним постачальником теплової енергії в будинок ОСББ «Райдужний-3», проте наразі, всупереч розпорядження органу місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, ТОВ «Трейдом-Сервіс» не забезпечив запуск та постачання теплової енергії на користь ОСББ «Райдужний-3».

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням Київської обласної державної адміністрації № 184 від 16.05.2016 ТОВ «Трейдом-Сервіс» отримано ліцензії на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) та на постачання теплової енергії.

Між ТОВ «Трейдом-Сервіс» (постачальник) та ОСББ «Райдужний-3» (покупець) 01.11.2016 укладено договір про постачання теплової енергії (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виробляти, поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію на потреби опалення та гаряче водопостачання (надалі «Товар») в потрібних йому обсягах за адресою: Київська область Обухівський район м. Українка вул. Київська, буд. 3 за винятком часу, визначеного відповідними нормативними актами для проведення аварійних, ремонтних та регламентних робіт.

Згідно з п. 1.2. Договору покупець зобов`язується прийняти «Товар» та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Поставка «Товару» здійснюється постачальником на межу балансової належності до вводу у вузол обліку теплової енергії (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 5.1. Договору облік спожитої кількості «Товару» виконується за показниками приладів обліку: на потреби опалення за показниками будинкового вузлу комерційного обліку; гаряче водопостачання вузлів комерційного обліку квартирних і у місцях загального користування.

Відповідно до п. 5.8. Договору облік поставленої теплової енергії на потреби опалення виконується покупцем спільно з постачальником, гарячого водопостачання покупцем, з 25 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про спожиту теплову енергію подається постачальнику не пізніше 27 числа звітного місяця.

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що розрахунки з покупцем за «Товар» проводяться згідно з тарифами, що затверджені постачальнику для постачання теплової енергії та гарячої води, за кожну відпущену Гігакалорію (грн/Гкал) теплової енергії та кубічний метр (грн/ куб. метр) гарячої води.

Згідно з п. 6.2. Договору на момент його підписання тариф, затверджений виконавчим комітетом Української міської ради, становить: на теплову енергію 1232,91 грн за 1 Гкал (з ПДВ); на постачання гарячої води 80,30 грн за 1 куб. метр (з ПДВ).

Тарифи можуть змінюватись у зв`язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбачених діючими законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору (п. 6.3. Договору).

Покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує у постачальника оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків на початок розрахункового періоду та рахунок-фактуру. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає постачальнику не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 6.6. Договору).

За умовами п. 6.7. Договору покупець щомісячно згідно з отриманим рахунком-фактурою до 25 числа, наступного за розрахунковим, сплачує фактично отриманий «Товар».

Пунктом 6.8. Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості покупця за цим Договором, отримані грошові кошти зараховуються постачальником як сплата за «Товар», оплата вартості якого прострочена найдовше (оплата за минулі періоди).

Даний Договір укладений на термін з 01.11.2016 до 01.11.2017 і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із Сторін даного Договору не заявить іншій Стороні про його розірвання або необхідність перегляду не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору. В частині розрахунків дія Договору триває до повного їх завершення (п. 9.1. Договору).

Між сторонами погоджено та підписано додатки до Договору, які, відповідно до п. 9.8. Договору, є його невід`ємною частиною, а саме: Додаток № 1 «Відомість показань будинкового вузлу комерційного обліку тепловодолічильник СВТУ-10М(М2) RP зав. № 22173»; Додаток № 2 «Відомість показань вузлів комерційного обліку Ultraheat T350 у місцях загального користування»; Додаток № 3 «Відомість показань квартирних вузлів комерційного обліку Ultraheat T230».

Рішенням виконавчого комітету Української міської ради № 187 від 26.10.2017 затверджено ТОВ «Трейдом-Сервіс» тариф на теплову енергію у розмірі 1459,67 грн/Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Української міської ради № 199 від 11.12.2018 затверджено ТОВ «Трейдом-Сервіс» тариф на теплову енергію у розмірі 1698,17 грн/Гкал (з ПДВ).

На виконання умов Договору, в період з жовтня 2017 року по березень 2020 року, постачальник надав, а покупець прийняв послуги з постачання теплової енергії на загальну суму в розмірі 3368818,75 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0003336 від 31.10.2017 на суму 21575,93 грн; № ОУ-0003349 від 30.11.2017 на суму 135385,11 грн; № ОУ-0003539 від 31.12.2017 на суму 171512,40 грн; № ОУ-0000022 від 31.01.2018 на суму 289016,64 грн; № ОУ-0000131 від 28.02.2018 на суму 210193,92 грн; № ОУ-0000248 від 31.03.2018 на суму 242306,88 грн; № ОУ-0000362 від 30.04.2018 на суму 10801,63 грн; № ОУ-0001293 від 30.11.2018 на суму 290622,29 грн; № ОУ-0001441 від 31.12.2018 на суму 206157,84 грн; № ОУ-0000012 від 31.01.2019 на суму 222630,08 грн; № ОУ-0001648 від 28.02.2019 на суму 235196,54 грн; № ОУ-0001855 від 31.03.2019 на суму 165860,27 грн; № ОУ-0002098 від 30.04.2019 на суму 3820,30 грн; № ОУ-0002923 від 31.10.2019 на суму 32265,23 грн; № ОУ-0002972 від 30.11.2019 на суму 227554,78 грн; № ОУ-0003107 від 31.12.2019 на суму 207176,74 грн; № ОУ-0000101 від 31.01.2020 на суму 348124,85 грн; № ОУ-0000217 від 29.02.2020 на суму 194610,28 грн; № ОУ-0000337 від 31.03.2020 на суму 154007,04 грн. Зазначені акти містять підписи представників сторін і скріплені печатками ТОВ «Трейдом-Сервіс» та ОСББ «Райдужний-3».

Також у матеріалах справи наявні відомості показань будинкового вузлу комерційного обліку тепловодолічильник СВТУ-10М(М2) RP зав. № 22173, у яких сторони фіксували дані показників лічильника. Зазначені відомості підписані та скріплені печатками сторін.

У період з 11.12.2017 по 26.06.2020 ОСББ «Райдужний-3» перераховано на рахунок ТОВ «Трейдом-Сервіс» грошові кошти в загальному розмірі 3212968,82 грн в якості оплати за надання послуг з постачання теплової енергії за договором про постачання теплової енергії від 01.11.2016, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «Трейдом-Сервіс» за період з 01.01.2017 по 17.09.2020 та відображено також у таблиці розрахунків по договору від 01.11.2016 станом на 25.08.2020.

Підставою звернення ТОВ «Трейдом-Сервіс» з позовом до суду стало несвоєчасне здійснення ОСББ «Райдужний-3» оплати за вироблену, поставлену та передану йому у власність теплову енергію. За твердженнями позивача, станом на 25.08.2020 заборгованість ОСББ «Райдужний-3» перед ТОВ «Трейдом-Сервіс» за спожиту теплову енергію складає 155849,93 грн.

Відповідач у відзиві посилався на те, що позовна заява має бути залишена без руху, оскільки позивачем не дотримано обов`язку досудового врегулювання спору, позовна заява не містить посилань на досудове врегулювання спору та не містить доказів такого звернення.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 30.09.2020 про відкриття провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду як таку, що відповідає вимогам ст. 162, 164, 172 ГПК України, підстав для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження судом встановлено не було.

Водночас судом враховано, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист, яке, в свою чергу, не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Як зазначено у п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору викладена також у п. 3.17.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

У даному випадку позивач скористався конституційним правом на судовий захист та звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, на його думку, прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином суд дійшов висновку, що доводи відповідача про необхідність залишення позовної заяви без руху є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Водночас, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст. 11, 504, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог законодавства та в установлений строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту договору про постачання теплової енергії від 01.11.2016 свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини з енергопостачання, які регулюються нормами параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України та нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання», а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем в період з жовтня 2017 року по березень 2020 року поставлено відповідачу теплову енергію загальною вартістю 3368818,75 грн. Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що позивач не надав суду пояснень на підставі чого виникла заборгованість та не надав первинних документів, що є її підтвердженням, що не дозволяє встановити наявність заборгованості, дати її виникнення (якщо така наявна) та розмір заборгованості, відповідно до наданих послуг.

Також відповідач зауважив на те, що надана позивачем виписка за рахунками за період з 01.01.2017 по 17.09.2020 була здійснена по рахунку № НОМЕР_1 в банку АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, однак як вбачається з п. 10 договору про постачання теплової енергії, платіжним рахунком ТОВ «Трейдом-Сервіс» є НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк». Отже, на думку відповідача, надання позивачем виписки по іншому рахунку, відмінному від погодженому сторонами у договорі, не може бути підтверджуючим доказом виникнення заборгованості та періодів їх виникнення.

Щодо належного оформлення господарських операцій у даній справі суд зазначає таке.

За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За висновками суду, надані позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість наданих послуг.

Також суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що надана позивачем банківська виписка не може бути підтверджуючим доказом виникнення заборгованості та періодів їх виникнення.

Умовами Договору передбачено, що в разі виявлення помилок у платіжних документах покупець має право вимагати їх виправлення (пп. 4.2.2. Договору).

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем на адресу позивача будь-яких зауважень щодо невідповідності банківських реквізитів постачальника, номера рахунку тощо.

Натомість, як вбачається зі змісту виписки по рахунку ТОВ «Трейдом-Сервіс» № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, за період з 01.01.2017 по 17.09.2020, ОСББ «Райдужний-3» систематично протягом 2017-2020 рр. здійснював платежі на вказаний рахунок в якості оплати за теплову енергію з посиланнями в призначенні платежу, в тому числі на договір від 01.11.2016.

Крім того відповідач посилався на порушення обліку поставки теплової енергії позивачем та неправомірність нарахування вартості наданих послуг.

В обгрунтування вказаних доводів відповідач зазначає, що позивачем було надано відповідачеві акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких було зазначено, що ОСББ «Райдужний-3» було поставлено теплової енергії: за листопад 2019 року 134 Гкал на суму 189628,98 грн; за грудень 2019 року 122 Гкал на суму 172647,28 грн; за січень 2020 року 205 Гкал на суму 290104,04 грн; за лютий 2020 року 114,6 Гкал на суму 162175,23 грн.

За словами відповідача, після отримання вказаних актів, ОСББ «Райдужний-3» було виявлено розбіжності між показниками обліку, встановлених відповідачем в будинку (фактичних наданих послуг) та показниками вказаними позивачем в актах.

Не погоджуючись із обсягом постачання, ОСББ «Райдужний-3» до кожного акта було надано письмове заперечення (протокол розбіжностей), підписано акти із зауваженням та, як стверджує відповідач, направлено комісію для встановлення розбіжностей та фіксування реальних показників лічильника та обсягу наданих послуг, однак позивачем не було здійснено будь-яких дій для допуску такої комісії та встановлення причин розбіжностей.

Відповідачем до відзиву долучено копії протоколів розбіжностей до кожного з указаних вище актів, які складені відповідачем в односторонньому порядку.

Так, згідно з протоколом розбіжностей від 02.12.2019 до акта № ОУ-0002972 від 30.11.2019 зафіксовано, що за даними показників лічильника ТОВ «Трейдом-Сервіс» зафіксовано 134 Гкал, а за даними приладів обліку будинку ОСББ «Райдужний-3» зафіксовано 121,76 Гкал, тобто різниця склала 12,23 Гкал.

Протоколом розбіжностей від 31.12.2019 до акта № ОУ-0003107 від 31.12.2019 зафіксовано за даними показників лічильника ТОВ «Трейдом-Сервіс» 122 Гкал, а за даними приладів обліку будинку ОСББ «Райдужний-3» 99.15 Гкал, різниця складає 22.85 Гкал.

Протоколом розбіжностей від 04.02.2020 до акта № ОУ-000101 від 31.01.2020 зафіксовано за даними показниками лічильника ТОВ «Трейдом-Сервіс» 205 Гкал, за даними приладів обліку будинку ОСББ «Райдужний-3» 161,53 Гкал, різниця складає 45,43 Гкал.

Протоколом розбіжностей від 01.03.2020 до акта № ОУ-0000217 від 29.02.2020 зафіксовано за даними показників лічильника ТОВ «Трейдом-Сервіс» 114,6 Гкал, за даними приладів по квартирного обліку будинку ОСББ «Райдужний-3» 103,08 Гкал, різниця складає 11,52 Гкал.

За розрахунком відповідача різниця між фактичним наданням послуг та показниками лічильника ТОВ «Трейдом-Сервіс» за вказаними складає 92,03 Гкал (12,23 Гкал + 22,85 Гкал + 45,43 Гкал + 11,52 Гкал) на суму 155849,94 грн.

Оскільки, як стверджує відповідач, позивач відмовився від встановлення причин невідповідності показників лічильників теплопостачання ОСББ «Райдужний-3» та ТОВ «Трейдом-Сервіс», відповідачем направлено запит виробнику теплового лічильника, що встановлений для комерційного обліку ТОВ «Трейдом-Сервіс», щодо проведення аналізу відповідності монтажу тепловодолічильника СВТУ 10М, що використовується ТОВ «Трейдом-Сервіс» для нарахування обсягу спожитої теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на запит ОСББ «Райдужний-3» № 119 від 04.08.2020, ТОВ Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» надано відповідь № 2940 від 17.09.2020, у якій зазначено, що за результатами вивчення зображень, наданих у листі № 119 від 04.08.2020 від ОСББ «Райдужний-3», виявлено факт порушення вимог монтажу витратомірної ділянки DN 65 № 92/0573; цей факт констатує те, що величина похибки вимірювання витрат теплоносія через згадану витратомірну ділянку не може бути регламентовано.

Деталізуючи інформацію з листа № 2940 від 17.09.2020, ТОВ Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» у листі за вих. № 2949 від 07.10.2020, адресованому ОСББ «Райдужний-3», повідомило, що виявлений факт порушення вимог з монтажу витратомірної ділянки DN 65 № 92/0573 суперечить вимогам щодо розмірів прямолінійних ділянок, викладених у «Керівництво з монтажу і вводу в експлуатацію приладів СВТУ-10 модифікацій M1RP, M2RP і 5M1RP, 5M2RP».

Отже, посилаючись на інформацію, яка викладена у листах ТОВ Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» № 2940 від 17.09.2020 та № 2949 від 07.10.2020, відповідач вважає, що показники будинкового вузлу комерційного обліку тепловодолічильника СВТУ-10М ТОВ «Трейдом-Сервіс», що погоджений сторонами в договорі, не можуть бути регламентовані, а тому показники та кількість спожитої теплової енергії зазначені в актах № ОУ-0002972, № ОУ-0003107, № ОУ-0000101, № ОУ-0000217 є помилковими та такими, що не відповідають фактичним наданим послугам (товару), а тому нарахування заборгованості в розмірі 155849,94 грн, за 92,03 Гкал різницю між фактичним споживанням послуг та показників зазначених в актах ТОВ «Трейдом-Сервіс», є необгрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами.

За висновком суду надані відповідачем листи ТОВ Фірма «СЕМПАЛ КО ЛТД» № 2940 від 17.09.2020 та № 2949 від 07.10.2020 не можуть безумовно свідчити про неправильну роботу вказаного лічильника теплової енергії, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних листів, висновок щодо нібито відхилення в роботі теплового лічильника було зроблено за результатами вивчення зображень, наданих у складі листа ОСББ «Райдужний-3» № 119 від 04.08.2020. При цьому відповідний прилад обліку не досліджувався шляхом його зняття та направлення для проведення експертизи. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також відповідачем до відзиву долучено копію документа з назвою «Аналіз відповідності монтажу тепловодолічильника СВТУ 10М», який не містить ані зазначення особи, яка здійснила такий аналіз, ані дати його складення, а також відсутня інформації чи є уповноваженою така особа на здійснення дослідження умов роботи такого лічильника.

Суд вважає, що підтвердженням факту правильності чи неправильності роботи лічильника теплової може бути висновок експертизи, складений спеціалізованою установою/особою, яка має право на проведення експертизи відповідного приладу обліку, що перебуває в експлуатації відповідача.

Також судом враховано, що відповідно до п. 5.6. Договору відповідальність за нормальну роботу засобів автоматики, збереження квартирних та у місцях загального користування приладів обліку та пломб несе власник (балансоутримувач) будинку.

За приписами ст. 76, 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами обставин некоректної роботи встановленого приладу обліку та, відповідного, того, що зазначені позивачем в актах № ОУ-0002972, № ОУ-0003107, № ОУ-0000101, № ОУ-0000217 показники та кількість спожитої відповідачем теплової енергії є помилковими та такими, що не відповідають фактичній кількості поставленої теплової енергії.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності у позові обґрунтувань настання у відповідача визначеного п. 6.7. Договору строку оплати за надані послуги, а саме не зазначення чи було вручено відповідачеві рахунок-фактуру та акт приймання-передачі і датку такого вручення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, за умовами п. 6.7. Договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує у постачальника оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків на початок розрахункового періоду та рахунок-фактуру. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає постачальнику не пізніше 15 числа поточного місяця

Покупець щомісячно згідно з отриманим рахунком-фактурою до 25 числа, наступного за розрахунковим, сплачує фактично отриманий «Товар» (п. 6.7. Договору).

Слід зазначити, що рахунок на оплату послуг є документом, який передбачає виставлення визначених сум до оплати покупцем за товари, які поставляються (фактично поставлені) або послуги, що надаються (фактично надані) та банківські реквізити, на які проводиться оплата. Рахунок на оплату товару не фіксує факт надання та отримання товарів, виконаних робіт або наданих послуг, оскільки не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

За умови прийняття наданих послуг та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, суд вважає, що відсутність рахунку на оплату послуг не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов`язку та не звільняє замовника від оплати вартості наданих послуг, які фактично виконано позивачем та прийнято відповідачем.

Суд зазначає, що рахунок на оплату є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою стороною обставиною щодо якої невідомо настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Таким чином наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість наданих позивачем послуг та не є обставиною, з якою пов`язаний строк остаточної оплати за Договором.

Суд також враховує, що в договорі про постачання теплової енергії від 01.11.2016 не передбачено обов`язку ТОВ «Трейдом-Сервіс» здійснити вручення або відправлення рахунку, а лише вказано про здійснення відповідачем оплати згідно з отриманим рахунком-фактурою у строк до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. Крім того зі змісту п. 6.6. Договору випливає, що обов`язок отримати у постачальника оформлені бланки актів приймання-передачі та рахунок-фактуру покладено саме на покупця.

Як установлено судом, відповідач підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з жовтня 2017 року по березень 2020 року на загальну суму 3368818,75 грн, факт отримання теплової енергії у зазначеній позивачем кількості та у наведені останнім строки належними та допустимими доказами не спростував.

З метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи, судом перевірено правильність розрахунку заборгованості, на підставі наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), з урахуванням їх часткової оплати у розмірі 3212968,82 грн у спірний період та встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується у розмірі 155849,93 грн, у зв`язку з чим вимога про стягнення з основного боргу позивачем доведена та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18103,56 грн інфляційних втрат та 10519,48 грн 3% річних.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, що оплату вартості спожитої теплової енергії відповідач здійснював несвоєчасно чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.7. Договору

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Так, у додатку № 8 до позовної заяви наведено розрахунок інфляційних втрат (збитків). Відповідний розрахунок здійснено за період з січня 2018 року по квітень 2020 року, при цьому не від кожного акта окремо, а на платежі, які здійснено відповідачем з порушенням встановленого Договором строку.

Дослідивши надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківську виписку по рахунку ТОВ «Трейдом-Сервіс» та долучену до позовної заяви таблицю розрахунків по договору від 01.11.2016, суд встановив, що по певних актах прострочення в оплаті тривали менше місяця, а саме: № ОУ-0003336 від 31.10.2017 на суму 21575,93 грн; № ОУ-0003349 від 30.11.2017 на суму 135385,11 грн; № ОУ-0003539 від 31.12.2017 на суму 171512,40 грн; № ОУ-0000022 від 31.01.2018 на суму 289016,64 грн; № ОУ-0000131 від 28.02.2018 на суму 210193,92 грн; № ОУ-0001293 від 30.11.2018 на суму 290622,29 грн; № ОУ-0001441 від 31.12.2018 на суму 206157,84 грн; № ОУ-0000012 від 31.01.2019 на суму 222630,08 грн; № ОУ-0002923 від 31.10.2019 на суму 32265,23 грн; № ОУ-0002972 від 30.11.2019 на суму 227554,78 грн; № ОУ-0003107 від 31.12.2019 на суму 207176,74 грн; № ОУ-0000337 від 31.03.2020 на суму 154007,04 грн.

Враховуючи те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, та виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, інфляційні втрати за прострочення грошових зобов`язань за вказаними вище актами не нараховуються.

Водночас судом за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, за актами, прострочення в оплаті за якими тривало більше місяця та з урахуванням їх часткового погашення на залишкову суму основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж, а саме:

- № ОУ-0000248 від 31.03.2018 на суму 242306,88 грн за період з травня по серпень 2018 року;

- № ОУ-0000362 від 30.04.2018 на суму 10801,63 грн за період з червня по серпень 2018 року;

- № ОУ-0001648 від 28.02.2019 на суму 235196,54 грн за період квітня 2019 року;

- № ОУ-0001855 від 31.03.2019 на суму 165860,27 грн за період з травня по серпень 2019 року;

- № ОУ-0002098 від 30.04.2019 на суму 3820,30 грн за період з червня по серпень 2019 року;

- № ОУ-0000101 від 31.01.2020 на суму 348124,85 грн за період з березня по квітень 2020 року;

- № ОУ-0000217 від 29.02.2020 на суму 194610,28 грн за період квітня 2020 року.

За розрахунком суду, з урахуванням того, що у липні 2018 року та червні-серпні 2019 року мала місце дефляція, загальна сума інфляційних втрат склала 2642,60 грн, з огляду на що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Також судом було перевірено розрахунок 3% річних, наведений у додатку № 9 до позовної заяви. Нарахування проведено позивачем на платежі, які здійснено відповідачем з порушенням встановленого п. 6.7. Договору строку оплати, починаючи з 26-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, за загальний період з 26.11.2017 по 25.08.2020.

Судом встановлено, що позивач, здійснюючи розрахунок 3% річних, не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.

За допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснивши перерахунок 3% річних в межах визначених позивачем періодів, за виключенням днів фактичної сплати заборгованості, суд встановив, що загальна сума 3% річних складає 10076,13 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22634,16 грн пені.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.1. Договору сторони обумовили, що в разі несплати покупцем за спожитий «Товар» у встановлені строки постачальник нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочення.

У додатку № 10 до позовної заяви викладено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, який здійснено за період з 26.02.2020 по 25.08.2020.

Зважаючи на дату, з якої позивачем розпочато нарахування пені, суд дійшов висновку, що пеня розрахована позивачем за прострочення оплати послуг, які надано за період з січня по березень 2020 року, а саме: № ОУ-0000101 від 31.01.2020 на суму 348124,85 грн, № ОУ-0000217 від 29.02.2020 на суму 194610,28 грн та № ОУ-0000337 від 31.03.2020 на суму 154007,04 грн.

За допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснивши перерахунок пені від кожного акта окремо в межах періодів, визначених позивачем, за виключенням днів фактичної сплати заборгованості, суд встановив, що загальна сума пені складає 21580,36 грн, отже позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини, надання правової оцінки судом зібраним у справі доказам, відсутність належних і допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості зі сплати використаної теплової енергії та підстави нарахування відповідних сум і їх стягнення з відповідача, який допустив порушення строків оплати за поставлену йому теплову енергію, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 155849,93 грн основного боргу, 2642,60 грн інфляційних втрат, 10076,13 грн 3% річних та 21580,36 грн пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Райдужний-3» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Київська, буд. 3; код ЄДРПОУ 40239110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 67-Б; код ЄДРПОУ 33934588): 155849 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 93 коп. основного боргу, 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн 60 коп. інфляційних втрат, 10076 (десять тисяч сімдесят шість) грн 13 коп. 3% річних, 21580 (двадцять одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн 36 коп. пені та 2852 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 23 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін